Д ень 1-2...    3...    4...    5...    6...    7-8...    9...    10...    11...  
ень дванадцятий та тринадцятий.

Вранці десь о 5:30 подивився ще раз на гейзер, зібрався і пішов у Міжгір'я там в супермакеті купив їжі і пішов далі до с.Лозянський по дорозі шукаючи де б зарядити акуми.

Повернувши в с.Лозянський праворуч був магазин, я попросився зарядити акуми мені надали розетку, поки заряджались акуми я купив їжі та влаштував сніданок. Зарядившись пішов по селу. В 2015р ми з Олегом з Івано-Франківська спускались з Боржави через село, цього разу мене очикує підйом. Місцеві порекомендували піти іншою дорогою, ніж в 2015р., я і пішов, трохи поблукавши вийшов на гору, думав що я не туди заліз як побачив пастухів тому поспішаю до них що б запитати як вийти на Боржаву. Вони показали тропу - доведеться спускатись, а потім ще вище підніматись, стежка пролягає вздовж електромережі. Вигляд спуску, а потім підйому приголомшував, але що поробиш доведеться йти, це краще ніж те як я до цього блукав. Спустився швидко хоча і було важко ногам, піднявся теж нормально кілька разів зупиняючись на відпочинок. Навіть вже не планував що так рано буду на Боржаві, поївши чорниці пішов по хребту.

До перевала Присліп доволі швидко дійшов, інколи моросив дощ. Хотілось зупинитись десь біля води з 2015р. знав що перед г.Магура-Жиде буде джерело тому планую там зупинитись тільки чи встигну туди дійти. По дорозі зустрів кілька груп туристів. Якось непомітно прийшов до джерела, швидко ставлю намет поки не пішов дощ, набираю води її було набагато більше ніж в серпні 2015р. А поки готується їжа збираю чорницю. Дощ так і не пішов.

Вранці зібрався і пішов по полонині, до г.Магура-Жиде було ще кілька вершин, далі г.Гимба, а потім не доходячи г.Великий Верх треба піти ліворуч до г.Стій. Хмари мене лякали, а саме більше хмар було якраз звідти куди мені йти.

Перед дорогою до г.Стій стояв та думав чи варто туди йти - небо було вкрито чорними хмарами, вони повзли по горі, але г.Стій це мета всього походу, тому йду далі. Інколи так надувало хмари що видимість була не більш 10м. Нарешті через деякий час вийшов до гарної дороги до вершини, прикро що тут зруйнували РЛС, подивившись на уламки почав спускатись.

Вказівника не було, а дороги розходились, я розумію що мені мабуть треба йти праворуч, але стежка і хмари з того боку мене злякали і я пішов ліворуч. Трохи спустившись побачив машину, яка привезла збирачів чорниці, у водія запитав як мені краще вийти до залізниці, він сказав що краще повернутись та піти у с.Вовчий, але я не люблю вертатись тому йду далі у бік Свалява в с.Березники. Пішов сильний дощ, дорога розмокла я опинився на ковзанці і декілька разів упав, мокрий та брудний дійшов до руїн будов та очикував закінчення дощу. Сподівався що збирачі чорниці поїдуть додому і підвезуть до села, дощ закінчився я почав спускатись, йшов і дивувався як по такій дорозі їздить машина. Потім зустрів іноземців на квадроциклах, а ще вздовж дороги росла величезна ожина, через яку я витрачав час, поспішаючи в село щоб встигнути на автобус в Сваляву я ще декілька разів впав, а ще довелось разів 10-15 річку переходити, у мене не встигали ноги нагріватись. Нарешті я спустився, далі була гарна дорога вздовж річки в якої я відмився, непогане місце для зупинки, але я йду далі. Вже багато пройшов, а будинків все нема, це мене так напрягало, вже наче стовпи з'явились, а будинків всерівно нема. Нарешті появились будинки, але до зупинки ще довелось далеко іти. Прийшов в село, купив морозива і через 30 хв. приїхав автобус і повернулась машина з чорничниками. Автобус довіз до якогось села, а звідти через годину повинен бути автобус у Сваляву. Час приїхати автобусу, а його нема, я вже почав жалкувати що не зупинився біля річки, де тут ночувати, а 20 км до Сваляви я не дійду, хвилин через 40 а може і пізніше приїхав автобус. У Сваляві мені пощастило купив квиток зі Львова з нижнім місцем, а ще дуже дешевий(трохи дорожче ніж електричка) квиток на поїзд до Львова.

Приблизно пройдено: 12день - 30км, 13день - 30км, всього - 301км .

З МІСТ...

Д ень 1-2...    3...    4...    5...    6...    7-8...    9...    10...  
ень одинадцятий.

Виглянув з намета, а там... хмари були такі наче зараз сніг піде, було прохолодно.

Зібрався і почав спускатись в Колочаву, в 2015 році фото були красивіщі.

Пройшов Колочаву та через Негровець піднявся в покинуте село Косів Верх. Набравши води спустився у Вучкове та попрямував до гейзера.

Ще був час поки гейзер запрацює, тому обійшов, визначився з місцем ночівлі, в 2015р. жодних споруд не було.

Подивився кілька разів на працюючий гейзер, та ліг спати

Приблизно пройдено: сьогодні - 26км, всього - 241км .

Д ень дванадцятий та тринадцятий...

Д ень 1-2...    3...    4...    5...    6...    7-8...    9...  
ень десятий.

Вранці не снідавши пішов по хребту, трохи пройшов і зрозумів що напрямок вірний. Доволі швидко дійшов до г.Сиглянский, в 2015р. я вже проходив хребет і тоді фото було більше( подивитись 2015р. ).

Вже видно вишку, від неї починається затяжний спуск на якому я примудрився добряче впасти. Дойшовши майже до спуску в Колочаву ставлю намет, готую їжу, їм чорницю, та відпочиваю.

Приблизно пройдено: сьогодні - 25км, всього - 215км .

Д ень одинадцятий...

Д ень 1-2...    3...    4...    5...    6...    7-8...  
ень девятий.

Вранці швиденько зібрався і пішов до гори Темпа.

photo.i.ua

Далі через гору Кінесь йду в село Красна де треба буде зарядити акуми.

Спустившись в село хотів знайти кафешку де поїсти поки будуть акуми заряджатись, але вони всі були зайняті, тому попросив в магазині зарядитись. А поки заряджались акуми купив їжі та нитку з голкою яку я теж цього походу з дому не взяв. Далі треба було йти по вулиці яка починалась вд магазину. В бік уходило багато доріг з назвами урочищ, тільки назви мені нічого не говорили, ну і звісно я пройшов повз нормального підйома на хребет. Потім мені сказали що я вже пройшов, один підйом, але попереду буде ще один, йду далі. Виявилось що мені треба повертати до Чортованя чи Чортов ня. Дорога пішла в гору, я поспішав щоб до ночі встигнути піднятись на хребет. Стежка все меньш була помітна, вийшов на галявину з високою травою, а куди йти далі невідомо, перейшов галявину і поліз в гору, зустрічаючи лише козї тропи. Час спливав, а я карабкався невідомо куди, нарешті виліз з полоси лісу, але жодного місця де встановити намет - великий ухил. Трохи відпочивши поки розмовляв по телефону карабкаюсь вище і нарешті вилажу на хребет, тільки не розумію де я. Часу вже нема знаходжу місце під намет, вечеряю та лягаю спати.

Приблизно пройдено: сьогодні - 21км, всього - 190км .

Д ень десятий...

Д ень 1-2...    день третій...    день четвертий...    день п'ятий...    день шостий...  
ень сьомий та восьмий.

Вранці виліз з намета, пройшовся, біля Несамовитого було приблизно 40 наметів, дехто вже почав збиратись, хтось готовив сніданок, а я заліз назад в намет ще трохи полежати. Десь через годину вирішив що треба вже збиратись, наметів вже стало набагато меньше, починаю збирати речі, а в мене сил нема, непоспішаючи зібрав речі і зрозумівши що в мене температура, а ліки я залишив вдома (вперше за всі походи), доведеться йти в Заросляк, а далі в Ворохту.

Почав спуск до Заросляка туди приблизно 7км йти, пройшовши десь 4км відчуваю що мене вже шатає в сторони, добре що в мене монопод який я використовую як трекінгову палку. Останній км вже дуже важко дався, прийшов в Заросляк, а там медичних кіосків нема. Запропонували їхати за 100грн до Ворохти, але мені це показалось дорого вирішив почекати, через хвилин 30 з групою туристів за 60грн поїхав в Ворохту де купив ліки та квиток на електричку до Татарів, а звідти на автобусі до Ясіня. Ліки вже наче почали діяти, але всерівно побоючись навантажувати організм вирішую не йти на хребет Свидівець (4-й раз на нього не попадаю), а від с.Чорна Тиса йти до витоків річки Чорна Тиса. Підїхавши на автобусі в село, та пройшовши ще 4км до околиців села встановив намет та заночував.

Дорога була легка, були побудовані альтанки навіть не очикував що буде так красиво.

Ось дійшов до знайомого місця, колись я вже йшов від г.Трояська через пол.Ворожеска до витоків Чорної Тиси, а далі було місце де я тоді заночував, ще трохи і я опинився біля витоків, цього разу у мене і фото кращі вийшли.

Відпочивши та поснідавши на галявині йду далі до перевала Околе, а далі до гір Трояська та Темпа.

На перевалі розташован будинок, далі через г.Татарука йду до г.Трояська.

Від г.Трояська мені йти до г.Темпа, далі в село Красна, а звідти на хребет Красна. Не дійшовши кілька км до г.Темпа поставив намет та заночував.

Приблизно пройдено: 7день - 12км, 8день 27 - км, всього - 169км .

Д ень дев'ятий...

Д ень 1-2...    день третій...    день четвертий...    день п'ятий...  
ень шостий.

Десь о 7-й годині зібрався і пішов до Вухатого Каменя, знаючи що попереду очікує важкий підйом. Нарешті з 3-ї спроби у мене вийшло сфотографувати водоспад. Набравши води пішов далі.

Було дуже спекотно, рюкзак начебто важив 30 кг, хоча я розумів що він легший. Пройшло немало часу поки піднявся до Вухатого Каменя.

photo.i.ua

Звідти відкриваєтся вид на Піп Іван Чорногірський, звісно якщо хмари не вкривають гору.

photo.i.ua

Вийшовши на Чорногірський хребет побачив що хмариться. По дорозі зустрічались групи туристів, десь в стороні Говерли свіркала блискавка. Моросило, місцями пройшов дощь і було слизько.

photo.i.ua

Дійшовши до Несамовитого я не знав що робити, планував заночувати під Говерлою, але там так свіркало та гриміло, що я вирішую зупинитись біля озера. Примостив монопод з камерою до рюкзака і поки готував їсти камера знімала таймлапс.

photo.i.ua

Приблизно пройдено: сьогодні - 15км, всього 130-км .

Д ень сьомий та восьмий...

Д ень 1-2...    день третій...    день четвертий...  
ень п'ятий.

Вранці зібравшись пішов вниз по дорозі. Підозра була що я не зовсім туди йду куди планував, але була надія що десь буде прохід в Шибене. Виявилось що я прийшов в Пробійнівку, добре що дома один з варіантів я планував пройти через Пробійнівку - Стовпні та піднятись на хребет Кринта-Скупова. Тільки поворот до с.Стовпні я пройшов, довелось повертатись назад, та біля школи повертати. Початок дороги до села Стовпні був легкий, але потім дорога пішла різко в гору, дивно як тут ще авто їздять.

З хребта відкривався чудовий вид у бік Піп Іван Чорногірський.

Піднявшись до гори Скупова, відкрився чудовий вид у бік Верховина, Криворівня... Далі треба було йти праворуч до полонина Скупова, а я пішов ліворуч до спуску в с.Зелене. Спустившись в с.Зелене, знайшов кафешку і поки заряджались акуми, я снідав та обідав.

Далі вирішив йти в Дземброню. Пройшовши немало км нарешті я у Верхній Дземброні, зайшов в магазин купив їжі, та пішов до полонини Смотрич. Моє місце (де я зупинявся попередні рази) було зайнято, тому піднімаюсь вище, ще встигаю зняти захід сонця і майже в темряві ставлю намет.

Приблизно пройдено: сьогодні - 35км, всього 115-км .

Д ень шостий...

Д ень 1-2...    день третій...  
ень четвертий.

Ранок був сирий, всюди була роса, хотілось бистріше зібратись і йти далі.

Трохи пройшовши по хребту побачив дивний вказівник, виявилось що дійсно саме біля вказівника є звязок, а в метрі від нього вже нема.

Потім був вказівник до джерела, нажаль не було вказано скільки метрів до нього, трохи пройшовши думав вже повертати назад(бо в мене води було достатньо), але все ж дійшов до джерела.

Дорога була легкою тому доволі швидко дійшов до Дуконського монастиря, від місця ночівлі 12км.

Думав спуститись в Буркут, але стежка вивела мене до полонини Луковиця, та проскочивши стежку до Шибене, почав спускатись вниз. Недалеко від дороги поставив намет та заночував.

Приблизно пройдено: сьогодні - 22км, всього -80км .

Д ень п'ятий...

Д ень перший-другий...   
ень третій.

Прокинувся рано щоб зняти світанок і поки не почалась движуха піти далі, досить того що вночі постійно хтось їздив.

Повернувшись до вказівника - "Під Томнатиком" пішов у бік Перкалаба. Почався спуск і на якусь мить з'явився звязок і я встиг подзвонити, бо до цього дзвонив лише на зупинці Кобилора.

.

Планував піти до - "Шлюз Кронпринца Рудольфа", а звідти піднятись на полонину Глистовата. Спустившись до низу зустрів будинки з охороною (можливо для збирання грошей), один з охоронцев порадив іти в с.Нижній Яловець, чомусь я його послухав і пішов в село. В селі купив продуктів і намагався знайти звязок але так і не знайшов пішов далі. Дійшов до вказівника - Гірське озеро 2.4км., погода хмарна тому вирішив не йти до озера фото всерівно поганими вийдуть. Тому йду далі тепер головне зрозуміти де підніматись до полонини Глистовата. Пройшов декілька кілометрів і зустрів жінку вона і підказала що скоро треба буде піднматись.

По дорозі на гору зустрів місце вирубки, довелось пробиратись через багнюку. Нарешті вийшов до старих колиб, поруч був підйом на гору, було не зрозуміло куди далі йти. Вірішую піднятись на гору та оглянути місцевість, піднявшись стало зрозуміло що треба йти по дорозі вздовж колиб. На горі був мобільний звязок.

Пройшовши далі побачив мотоцикл, а водій ходив по вершині та шукав звязок.

Нарешті вийшов на полонину Глистовата, на якій було кілька колиб, у людей запитав де можна набрати води, з водою якось там напряг, дебіт дуже малий.

З полонини Глистовата чудово видно хребет Томнатикул та куполи РЛС.

По хребту Пнів'є йшли хмари та свіркала блискавка. Не знайшовши нормальної ділянки під намет вирішую йти далі та піднімаюсь до каплички

Трохи пройшовши від каплички, поставив намет та почав готувати вечерю.

Приблизно пройдено: сьогодні - 27км, всього -58км .

Д ень четвертий...

Д авно хотів побувати на РЛС"Памір", а ще 2017рік - ювілейний , тому хочеться чогось ВЕЛИКОГО. Хочу дійти до гори Стій, що на Боржаві. Чи вийде це в мене і скільки приблизно пройду км. подивимось...

Перед походом зламався планшет, який я використовував як навігатор, туристичних карт у мене теж не було, були тільки роздруковані знімки зі супутника. Більшість дороги буде пролягати хребтами, на деяких я вже був, тому сподіваюсь на краще.

Д

ень перший. Перший день майже увесь провів в дорозі з Кам'янець - Подільська на автобусі в Чернівці з Чернівців відразу на автобусі в Путилу.

В Путилі купив булочок і пішов по дорозі в Селятин, там треба відмітитись у прикордонників - мій маршрут пролягає вздовж кордону. Пройшов десь 15 км до с.Плоска і дізнався що скоро буде проїзжати автобус, водій автобуса сказав що в Селятині вже не треба у прикордонників відмічатись тому їду до кінцевої зупиннки - с.Шепіт. Як мені пощастило, бо до Селятина ,було ще більше 5 км та до Шепіта більше 10км.

В Шепіті був десь о 19 годині, по маршруту йшли ще 2 туристи, яких я обігнав. Пройшов десь 5 км і зустрів прикордонників, вони довели (десь 2км) мене до турзупинки Кобилора, де я і заночував.

Д

ень другий

Від турзупинки почався підйом, рюкзак був повний і важив близько 30кг, тому йшов не швидко, по дорозі мене обігнало декілька авто.

Нарешті дійшов до перевала Семенчук. Після перевала наздогнав одне авто воно стояло на турзупинці, і трохи пройшовши відкрився вид на г.Томнатик.

Обійшов усі купола, побував в бункері де знімався кліп Джамали - "1944"

photo.i.ua

Після 12-ї години почали приїзжати авто, треба було подумати про обід, тому поки знімається таймлапс готую обід та обідаю.

Хотілось зняти захід сонця біля куполів але не пощастило, затягнуло хмарами, за 2 дня пройдено приблизно 31км.

photo.i.ua

відео 2дня (перший день не знімав)

Д ень третій...

Д овелось мені побувати у Вінниці, з Вінниці до Дніпра квитків вже не було тому планую ще кудись заїхати. Було три варіанти: 1-Електричками добиратись до Знам'янки і далі до Дніпра, 2-десь шістьма електричками добиратись до Актовського каньйону, 3- трьома електричками їхати до Джуринського водоспаду, а далі в Заліщики. Вирішив обрати третій варіант. Підходжу в приміську касу, і запитую про електричку до Хмельницька, а мені кажуть що тільки з пересадками, я ж бачив на сайті що є пряма? - то в сусідній зал, бо то регіональний поїзд, тоді я вирішив навіщо двома електричками їхати до Тернополя, і купую квиток на поїзд Дніпро-Трускавець до Тернополя, котрий відправляється зі станціїї на початку 2 ночі, а поки є час прогулятись по Вінниці, здаю рюкзак в багажне відділення за 12грн і йду дивитись місце розташування фонтану.

П рийшов на набережну Рошен, перекусив і пішов бродити з навігатором по вулицям Вінниці.

photo.i.ua

photo.i.ua

.

photo.i.ua

Дерева як і у Дніпрі теж в якомусь слизу(я думав що це у нас тільки, все від металургійних заводів). Недалеко від набережної зайшов до автовокзалу, він виявився маленьким, бідненьким.

photo.i.ua

photo.i.ua

Площа біля міськвиконкому була дуже красива.

photo.i.ua

Потім натрапив на пам'ятник трамваю.

photo.i.ua

Десь після 16-ї години втретє пішов до набережної Рошен. Мені сказали що вистава відбудеться з 21-22 години. Кому не цікавий початок, дивіться з 15 хвилини.

photo.i.ua

Людей було багато, вистава почалась десь о 21:30, закінчилась о 22 годині і я попрямував до залізничного вокзалу. Зайшов в АТБ біля вокзалу купив їжи на вечір та наступний день, забрав рюкзак і почав чекати поїзда.

Почався сильний дощ, я вирішив поки є ще час перекинути відео з карти пам'яті на флешку через планшет. Перекинув перші файли і потім планшет перегрузився та завис на заставці - от довбаний Леново та андроїд. Можливо я втратив файл з відео фонтану, а ще я залишився без навігатора. Файл я вдома відновив, а ось планшет поки не працює :(

В Тернопіль приїхав після 6-ї ранку, приміські каси ще були зачинені, тому пройшовся, купив булочку на сніданок, та повернувшись до вокзалу купив квиток за 20грн на дизель Тернопіль-Заліщики до станції Ворвулинці.

Поїзд відправлявся о 08:08 і десь о 12:20 повині приїхати до Ворвулинців. Приблизно одну годину в поїзді було багато людей. Потім людей ставало все меньше, я запитав у жінки чи правильно я планую вийти, чи краще раніше вийти, вирішили що я правильно вирішив по якій дорозі найближе добратись до с.Ниркове. Я дуже розраховув на навігатор, а тепер страшно заблукати, карту сильно не вивчав куди і як мені йти.

Поїзд хвилин на 15-20 запізнився. Треба було пройтись до переїзду через залізничні путя, а звідти чекати автобуса, я вирішив йти пішки, поки я йшов кілька автобусів пройшло повз мене, дійшов до розвилки і пішов за вказівником до с.Нирків. По дорозі росла черешня, хоча вона ще не зовсім поспіла і дрібна була, але все ж смачна.

Зупинився відпочити біля черешні , грунтова дорога вела до лісу, можливо мені туди йти, трохи пройшовши по асфальту, запиттав У місцевих як пройти до водоспаду, вони сказали кілька варіантів, я вибрав від магазина, тому йду поки не зустріну магазин. Проходжу вказівник до урочища Червоне там і назва водоспаду поруч була, ну і звісно будка з хлопцем який ледь з трусів не випригнув дивлячись що я повз йду, гроші повз проходять, а я йду до магазина. Йду ще кілька сотень метрів і біля магазина питаю як пройти до водоспаду, мені сказали що я пройшов і біля пам'ятника треба повертати, це виявилось кілька десятків метрів не доходячи КПП - так я безкоштовно потрапив до водоспаду.

photo.i.ua

photo.i.ua

Людей було багато як для робочого дня. Скинув рюкзак походив познімав, настрою не було, зв'язку теж, пішов вниз по течії річки, спіймав пару кліщів, обмився і поліз в гору. Потім довго блукав по лісі, всеж таки вийшов до саду, там були люди запитав як вийти до дороги і через горохове поле вийшов до черешні біля якої я зупинявся коли йшов до водоспаду.

photo.i.ua

Недалеко від дороги знайшов ділянку на якій можна встановити намет, тому вирішую зупинитись, поїсти і вирішити ночувати тут чи йти до станції і о 12 ночі їхати в Заліщики. Зв'язок тільки від Київстару був гарний інші мережі ледь працювали. Вірішую тут заночувати, пару раз повз мене на бричці проїхали, а вранці ще на авто. Вночі було прохолодно, тому палатка була в конденсаті. Поки сохла палатка я поснідав, зібрав речі і пішов до ст.Ворвулинці.

photo.i.ua

Поїзд знову запізнився, квиток до Заліщиків коштував 6грн. В Заліщиках запитав як пройти до мосту, коли йшов по мосту видно було натоптану стежку нагору, тому відразу пройшовши міст повернув ліворуч. З першого разу не побачив потрібну стежку, але потім все ж знайшов і поліз вгору, поспішав що б сонце не світило в об'єктив. Одну панораму зробив ще на підйомі, видно було що далі ще фотографуються, тому йду далі.

photo.i.ua

photo.i.ua

Все ж встиг, сонце не заважало зйомці, зняв фото та відео, та пішов убік встановлювати рюкзак з моноподом для інтервальної зйомки.

photo.i.ua

photo.i.ua

Спускавя по іншій стежці, вона була легша ніж попередня, пройшов міст через Дністер, зайшов в магазин та попрямував до залізниці.

photo.i.ua

photo.i.ua

О другій ночі сів на дизель та вранці був в Тернополі, до 17ї години був час побродити по Тернополю, Пройшовся до автовокзалу- він такий великий і красивий, далі зайшов в парк та до озера. Зовсім інше виявилось місто ніж я його бачив до цього.

П ланував продовжити походи - Електричками..., але Придніпровська залізниця над нами експерементує - підвищіла в кілька раз вартість проїзду в електричці (якщо в тому році в Апостолово проїзд коштував 25грн то в цьому 60грн) тому в Бердянськ дешевше їхати поїздом ніж двома електричками. Їду саме в Бердянськ, а далі уздовж моря планую піти до Генічеська через Кирилівку.

П риїхав в Бердянськ десь о 5-й ранку і пішов по напрямку до моря

photo.i.ua

photo.i.ua

Обійшов морпорт і пішов уздовж моря по напрямку до Приморська.

photo.i.ua

photo.i.ua

Останній гарний пляж, далі вузьке побережжя, яке заливає водою.

photo.i.ua

Було хмарно, тому було чудово йти.

photo.i.ua

photo.i.ua

photo.i.ua

photo.i.ua

photo.i.ua

Заночувати вирішив приблизно в 10км до Приморська, на більш-меньш гарній ділянці узбережжя. Випала пломба, вирішую скоротити маршрут - максимум планую дійти до Кирилівки, а потім через Мелітополь їхати додому.

Вранці приготував їсти, поснідав і пішов у Приморськ, ближче до Приморська все більш було рибаків і доволі велику рибу їм вдавалось зловити.

photo.i.ua

photo.i.ua

Вийшов на пляж Приморська і трохи пройшовши уперся в забор. Вже дома на фото внизу я прочитав що прохід уздовж моря дозволен, а тоді я тільки побачив великі букви Прохід заборонен, небезпечно

photo.i.ua

Тому вирішив обійти, пішов через санаторій Глорія, прохід був вільний, територія санаторія красива, ростуть квіти

photo.i.ua

photo.i.ua

photo.i.ua

Вийшов знову на узбережжя, постояв на містку, пригадуючи як малим тут ловив бичка і пішов далі, але далеко не пройшов, уперся в промоїну. Було доволі глибоко тому не ризикнув йти щоб не замочити фото відео техніку.

photo.i.ua

Пройшов по містку і через базу відпочинку вийшов на дорогу і пішов в с.Набережне

photo.i.ua

В с.Набережне у чоловіка купив води 1л - 1грн, вода у них привозна, але смачна і холодна, і пішов далі море було чорне від водорослів.

photo.i.ua

Грунтова дорога пролягала між морем та полем.

photo.i.ua

Знайшов гарне місце і зупинився на ночівлю, вночі лив дощ та свіркала блискавка.

photo.i.ua

Вранці поснідавши пішов розвідати чи зможу пройти, було доволі мокро і важко йти- земля налипала на взуття. Трохи почекавши вирішив йти, дійшов до баз відпочику і пішов по берегу, далі пішов вузький берег і великий обрив, я не ризикнув йти, піднявся вгору до дороги і пішов уздовж поля. пройшовши кілька полів дорога закінчилась. Вирішив йти до траси на Мелітополь і через с.Орлівка вийшов до траси та за 30грн швидко добрався до Мелітополя. Пройшовши кілька км до залізничного вокзалу відразу сів у поїзд та за 55грн повернувся в Дніпро(пропонували ще їхати електричкою Генічеськ-Дніпро, але вона була повна і я то знаю що вона дорожча за поїзд, де я лежачи їхав до Дніпра)

        Якось в жарт запропонував матері сходити в похід в гори, а вона погодилась. Не довго думаючи про маршрут, бо якраз хотів сходити в покинуте високогірне село Косів Верх, а недалеко там ще є гейзер. Дорога буде пролягати Дніпро-Львів-Воловець - поїзд, Воловець-Міжгір'я автобус.

З Міжгір'я дорога пролягає у бік с.Синевир-с.Негровець

Другого дня був перехід в покинуте високогірне село Косів Верх через села Негровець та Синевир

        Вранці третього дня мати сказала що погано почувається, тому йдемо по напрямку до гейзеру з думками де зняти житло.

У с.Вучкове почалась жахлива злива тому трохи не дійшовши до гейзера добряче промокши їдемо в Міжгір'я, а потім у Воловець де поселяємось на турбазі.

Четвертий день ознайомлення з смт.Воловець.

Пятого дня поїхали у с.Вовче

Шостий день підйом до покинутої сироварні на схилах Боржави

Потім були два дня відпочинку в Мукачево та Ужгороді.

В останній день, несподіванно, не плануючи пішли до гори Цицька.

початок

Біля залізничного вокзалу стояли автобуси в Коблево але вартість квитків нам не підішла, тому ми поїхали на автовокзал. Купили квитки на проходящий через Коблево автобус, друг ще встиг біля банкомата зарядити безкоштовно телефон. Приїхали в Коблево, поїли в кафешці біля вокзалу, купили вина і пішли в бік моря, пройшли аквапарк.

У таксистів запитали де можна намет поставити, один почав нас запевняти що ніде, добре що в нього задзвонив телефон і ми пішли далі. Я перед поїздкою вивчав карту на http://wikimapia.org/ і знав що нам треба піти праворуч, перейти брод, і там є кемпінгове містечко (але там вартість нам не сподобалась і комари нас загризли поки розпитували) тому пройшлись кілька десятків метрів далі і поставили палатку біля недобудованої бази відпочинку - безкоштовно і комарів не було.

Погода була не дуже хороша тому ми вирішили наступного дня йти в бік Морське - Рибаківка вздовш моря, а ввечері-ночі вилізли на рятувальну вишку і пили вино.

Пейзажі нагадували західний Крим. Лише в одному місці уперлись в готель Сан-Маріно, який перегороджував дорогу вздовш моря, але за ним була стежка до моря, всюди вздовш моря прохід вільний.

Тут ми вилізли на гору.

В церкві св.Миколая в колодязі набрали води і через с.Рибаківка пішли до моря.

Весь день пролежали на пляжі, а на ніч недалеко поставили палатку.

Рано вранці зібрались і пішли на автобус до Миколаїва. На автостанції в камері схову залишили рюкзаки за якусь дуже смішну ціну і пішли на залізничний вокзал (Миколаїв вантажний), нам треба купити квитки на регіональний поїзд (електричка) Миколаїв-Апостолово, рік тому на цьому поїзді-електричці їхали з Апостолово до Херсона. Виявилось що квитки нам продадуть пізніше, бо зараз продають квитки на місцеві електрички, тому ми пішли прогулятись по Миколаїву.

Забрали рюкзаки і пішли на вокзал, купили квитки, перекусили в очикуванні поїзда. Дорога до Апостолова була спекотна, в Апостолово приїхали вже ввечері, тому нікуди не ходили, розмістились на вулиці в очикуванні поїзда-електрички до Дніпра. Десь о 2-3 ночі як і в тому році знайшли купейний вагон і по 25грн вдвох їхали в Дніпро.

Д алі буде...  Ні не Буде, бо Укрзалізниця зробила вартість квитків в електричках більшою ніж в поїздах

електричками - Херсонська обл.

П

ісля цікавої першої поїздки-похода електричками - Херсонська обл. вирішили також електричками їхати до Актівського каньйона, а далі в Коблево і пройтись вздовш моря.

Приїхали на електричці в П"ятихатки, погуляли кілька годин, сіли в електричку і поїхали в Знам"янку.

Проїхали незвичну ст.Олександрія, вийшли в Знам"янці і пішли шукати де встановити намет. Вночі йшов дощ, тому трохи промокли. Вранці поїли і електричкою поїхали до ст. Помічна. Швиденько купили квитки і електричкою (кілька плацкартних вагонів) поїхали до Трикратного.

Вийшли в Трикратному і пішли по асфальтованій дорозі в Трикрати, по дорозі пожираючи величезну шовковицю. Пройшовши приблизно сім кілометрів дійшли до Трикрат. Запитали у місцевих якою дорогою потрапити в Трикратській ліс і тільки зайшли в нього почався дощ, який ми перечекали в альтанці.

Через ліс протікає р.Арбузинка, пішли далі по лісу, над нами літали величезні комари тому бажання зупинятись та фотографувати не було.

Вийшли на суничну поляну і зупинились на ночівлю.

Вранці вийшовши на дорогу пішли в Актове.

Перед селом перейшли міст через р.Мертвовід, набрали води у жінки і через село пішли до каньйону.

Чим ближче підходили тим більш вражаюча картина відкривалась.

Потрапили до колодязя, набравши води пішли по низу каньйона.

Але далеко не пройшли - глухий кут. Повернулись на початок і пішли верхом.

Перебрались через річку і пішли по іншій стороні каньйона. Дорога потім пішла погана тому вийшли на дорогу біля поля. Мені хотілось залишитись ще на ніч, бо недалеко є кар"єр там вода чиста не така як в річці після дощів, але друг не хотів тому пішли в Трикрати.

Друг почав дзвонити з"ясовувати як з Трикратного добратись до Миколаїва на електричці хоча ми планували їхати в Коблево через Одесу.

Вийшли за село, встановили намет і заночували. Вранці ще десь кілометрів 4-5 пройшлись до залізниці. Біля колій приготували супу, потім виявилось що електричка якою можна доїхати до Миколаїва буде лише наступного дня тому поїхли до Одеси.

Д алі...

початок

С

іли в електричку та купили квитки до ст.Каланчак, але потім вирішили їхати до ст.Вадим (кінцева, на кордоні з Кримом) так як від неї найближче до моря і далі будемо йти вздовш моря до с. Хорли.

Запахло морем і нарешті воно з"явилось.

Потім вийшли на колодязь зі смачною холодною водою. Тільки комари гризли.

Пройшовши далі вийшли до берега моря, було мілко та плавали медузи.

Вздовш берега росла трава.

Вранці пішли далі, дорога пролягала вздовш рисових полів та каналів.

Йти було важко,було дуже спекотно. Щоб попасти в с. Хорли треба було пройти по перешийку, по якому туди сюди носились авто.

В Хорлах купили їжи та пива, знайшли безкоштовне місце для палатки та розмістились на відпочинок.

Наступного дня вирішили обійти півострів, над нами весь час кружляли комари та бились о тіло і тільки зупинявся для фотографування вони безжально жаліли, тому фотка тільки одна.

З с.Хорли їхали автобусом в Херсон з мудаком водієм.

В Херсоні сіли на електричку до Апостолово, пів ночі пробули в Апостолово і з Апостолово їхали за 25грн вдвох в купейному вагоні.

Актовський каньйон залишився на наступний раз.

Е лектричками - Миколаївська обл.

Карпатські походи

П

ісля окупації Криму встало питання куди поблизу сходити в похід. Ключовимим обєктами мали бути Олешківські піски та Актовський каньйон. Їхати планував електричкою (регіональний поїзд) Дніпро-Миколаїв нажаль тільки пряма була відмінена тому довелось їхати до Апостолово, а там сідати до Херсона. Плануючи похід через сервіс - http://wikimapia.org/ недалеко від с.Камянка побачив цікаву місцевість тому вирішив спочатку заїхати туди. Вийти з електрички треба було в Жовтокамянці і 5км йти до села Камянка, а далі йти вздовш р.Камянка.

Зустрілись з другом на залізничному вокзалі, купили квиток за 23.05грн та о 8:21 у плацкартному вагоні вирушили в дорогу. О 12:08 вийшли в Жовтокамянці і пішли в с.Камянка по дорозі обриваючи шовковицю. У с.Камянка нас застав дощ, трохи промокши йдемо далі.

Доволі далеко пройшли поки не вирішили зупинитись в будяковому полі недалеко від річки Камянка.

Вранці пішли далі вздовш річки.

Після водоспаду попрямували до Токівського карєру який знаходиться поруч.

По дорозі до залізничної станції Тік зустріли соняшникове поле.

Доїхали в Апостолово, а далі можна було їхати в Кривий ріг і далі автобусом до Вознесенська і потім до Актовського каньйона, але друг захотів подивитись Херсонську пустелю(Олешківські піски), тому далі їдемо теж регіональним поїздом до Херсона. Вранці приїхали в Херсон, купили квитки на електричку до станції Раденськ. По дорозі від станції до пісків нас атакували кліщі, після проходження по траві прямо стадо кліщів бігло по нозі, вперше таке бачив.

Дорога виявилась важкуватою бо перед цим всю ніч майже не спали.

Недойшовши і середини пустелі зупинились на ночівлю. Поставили палатку і пішли прогулятись недалеко.

Ввечері вирішили що вранці будемо повертатись до станції так як води лишилось мало.

Дорога назад виявилась дуже легкою і ми дуже швидко повернулись навіть встигли за кілька хвилин до прибуття електрички на яку навіть не планували встигнути.

Д алі...

photo.i.ua

photo.i.ua

photo.i.ua

photo.i.ua