Закарпатці - певно говорять по-різному, але всі вони як одне, причому часто незрозуміле. Пригадую, як зайшовши в якесь кафе у Синевирі (знаходиться у Синевирському заповіднику - східніше Воловця), щоб замовити каву і чеколядку - довелося тицяти пальцем. Дівчина-бармен не розуміла нашої галицької української ані галицької російської...на третьому тиці, правда, порозумілися Зате люди, котрі старші (за їх часів видко школи ше працювали), або міщани - чудово спілкуються. Просто...
Читати далі...