[Приєднана картинка] Відкриваю конверт, а з нього сипляться наші безграмотні сни. Вони ще зовсім маленькі, такі, що з легкістю могли б поміститись в кулак, не лише в кремезний і великий твій, а й у мій, зовсім малий, тендітний. Відкриваю конверт, а з нього випадає твоя душа. Розлючена, зла і така фальшива, що аж світиться наскрізь ранами і брехнею, світиться нами, але не горить, бо їй не вистачає полум’я щоб яскраво зайнятись золотим і розчинитись у брудному міському повітрі. Відкриваю...

Читати далі...

Весь день складається зі знаків питання!!...Куди тепер іти? Для чого підтримувати тих, хто на це не заслуговує? Чому все так?....Таке вже було...Раніше...В тому, минулому, іншому житті...А тепер я не знаю чк з цим впоратись! Серце кричить : ЧОМУ? ЧОМУ? ЧОМУ? І ніхто не дасть мені відповідей на оті незліченні питання...Ніхто крім мене..Але відповіді вичерпані...Довкола і всередині мене!! Здається, їх просто немає...Їх повинен дати час..Треба чекати...ТРеба шукати... А я не знаю де? А я не знаю...

Читати далі...

Чекати шкідливо – особливо, якщо твоє чекання марне…

[Приєднана картинка]Ми не бачились 4 місяці... Не мало...Не багато...Просто невелкий відтинок часу, котрий нічого не змінив, і, мабуть, зміг докорінно все поміняти...І ось...Випадкова зустріч в театрі!! Чорні очі, - як завжди, злі, хитрі, підступні, і напрочуд мила, добра усмішка, котра "компенсує злість очей"...І все - таки він не змінився...Змінився лише той, хто поряд....Зізнаюсь, зачепило...Згадалось минуле, згадався зворушливий погляд, за мить промайнули перед очима всі наші...

Читати далі...

Мій улюблений вірш ОДУРЕНА Він байдуже потис її руку І не чув її милих докорів, І так довго стогнали по бруку Перестуки її підборів. І стояв він, тупий, плечистий І байдужий, немов колода. І здалося — на ціле місто Заридала вона на сходах. В. Симоненко

[Приєднана картинка] Ти є , або тебе нема, або ти є, але не зі мною.. Що за маячня? Кажуть: чекай, чекай і вір...а там і дочекаєшся!! Ага! Якраз так! Розумієте, от є любов, є кохання в серці, але є окрім того кохання ( до речі, взаємного і щасливого) ще ЩОСЬ, щось таке незбагненне....до іншої людини... то не любов, і навіть не симпатія, скоріше...бажання володіти..чи просто бажання черпати теми від його сліВ, від його сліз...Так, він слабкий, хитрий, егоїстичний, але я тішусь, що нарешті...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Ех....в черговий раз переконалась, що настали ВЕликі Часи Всезагальної фальші... І фальшивить кожен, по відношенню до друзів, просто знайомих, чи навіть зовсім чужих людей! Фальшиво посміхається, фальшиво робить компліменти, фальшиво, зрештою, приходить на допомогу, бо знає, що в майбутньому обов"язково виручить щось потрібне для себе з людини, котрій допоміг... Ми вихваляємо одні одних, а через хвилину говоримо, "яка ж вона дурна", ми цілуємось в щічки...

Читати далі...

Три компліменти за три хвилини.... Здавалося б, пустослів"я, проте воно так багато означає...Тепло і приємно...і Головне - не фальш, ЩИРО! Не знаю чому, але навіть від тих трьох речень від трьох різних людей за три хвилини я відчула себе трішечки щасливішою... Частіше говоріть своїм близьким хороші слова, вони цього так потребують....

"...Вона заходить до зали, йде прямо по центру. На її плечах чийсь накинутий піджак. Вона виходить на середину і легким рухом скидає його просто на підлогу. І навіть не обертається, бо знає, що піднімати кунуться щонайменше шестеро. І важатимуть це за честь. Причому, ПЕРЕВАГУ БУДЕ ВІДДАНО ТОМУ, ХТО...ЛИШИВСЯ НА МІСЦІ." ( Ірен Роздобудько, "Гра в пацьорки")

….бо слово має вагу, і вага ота надзвичайно велика. Слово будує мости, творить нові ідеї, породжує дискусії та суперечки, дає волю почуттям, і , врешті решт, може навіть докорінно змінити хід історії. Стародавні оратори завойовували натовпи одним тільки реченням, котре впевнено і дзвінко лунало з їхніх уст. Слова ці заворожували, чарували, переконували і давали надію багатьом. Сьогодні теж немало з нас добре вміють володіти цією надзвичайно цінною зброєю, проте є щось таке, з чим...

Читати далі...