СУТЬ

Якось не вистачало слів, а от зараз, мабуть через край...Боляче, сумно, важко, і  -головне  - все НЕ ТЕ...Помітила останнім часом дивну закономірність в моєму житті  - близькі мені люди відвертаються від мене якраз тоді, коли я тільки-тільки встигаю їх полюбити...І не важливо коли, не важливо як це стається, не важливо хто саме...Важливо лише одне - ЧОМУ?....Питання залишаються  без відповідей, звісно ж...Питання нерозгадані...Жаль...

Якось порожньо, втрачається суть...втрачається зміт, причина, через яку ми живемо...Просто якщо їх, близьких і рідних немає поряд  - це ще можна пережити, а коли вони є, але душа їх чужа, це надто сумно і боляче..Це, зрештою, несправедливо, але чи маю я право говорити про якусь там несправедливість...Можливо все мало б бути саме так, не інакше..Не знаю...

Я вже вибрала собі тему для курсової. Буду писати про жінок в документальній прозі Світлани Алєксієвич. Сьогодні узгодувала все з викладачем. Дуже задоволена цією темою. Підозрюю, що ота майбутня курсова -  то і є моя суть, мій зміст на  найближче майбутнє...І це не банально, це навіть незвично..Це новий простір для творчості, і саме він приречений заповнити мою самотність, мою душевну порожнечу..

Надіюсь,з ідеї вийде щось путнє...Дуже надіюсь