Gestern Hitler und Danzig, heute Putin und Donezk

75 Jahre nach dem Beginn des Zweiten Weltkriegs droht der Westen wieder vor einer Aggression zu kapitulieren. Polnische Intellektuelle appellieren an die Europer und fordern eine neue Ostpolitik...

короче,...немецкая газета выпустила статью (31 августа 2014,), в которой сравнивает Гитлера и Путина в разрезе Данцига и Донецка.
Так шо зря таки ругаете Меркель. Рашисты не пройдут!

Всі вже бачили шокірующі кадри торжества ватонізма в Донєцкє? З "коридором ганьби", який оппалчєнци устроїли для наших воєнноплєнних. Для того, шоб понять, як у ДНР після всєх уібйств і бомбьожок могла сохраніться толпа сторонніков, дохтур прєдлагає послухать притчу…

Жив був нєгр.
Він жив на огромной плантації і з ранку до ночі як проклятий вкалував на хозяїна. І родітєлі його вкалували. І діди. А прадєди були дикі. Поетому прадєд нинішнього плантатора закатував їх до смерті. Но нєгр по цьому поводу не переймався, бо твьордо знав: оні самі винуваті.

За годи работи на плантації нєгр усвоїв простоє правило жизні: єслі прілєжно пахать і сумлінно доносить на недовольних, то лішній раз забудут ударить, а может даже наградять сухпайком. А єслі роптать і всячєскі видєлуваться, то плантатор скормить голодним псам на потєху висшего плантаціонного общєства.

Поетому нєгр ісправно работав і воврємя доносіл.

Но тут началась война Сєвєра з Югом, которая протів рабства. ( Collapse )
Снаряди літають, пулі свистять, лінія фронта подкрадується всьо ближче... Плантатор в депресії размишляє над тим, як би тихенько і нєзамєтно здриснуть. Нєгр наблюдає за ним і плаче ночами, боясь остаться нікому не нужним. Потому шо єслі хазяїн здрисне, хто тогда буде давати йому работу і сухпайки?

Врешті-решт, плантатор таки не видержав і здриснув прімєрно в направлєнії Ростова. А плантацію занялі бравиє ополчєнци армії Юга. Як і полагається ополчєнцам, вони пєрвим дєлом зжерли остатки сухпайков. Потом унічтожилі урожай. І наконєц стали ізбівать і уніжать нєгров от скукі, шоби якось себе развлєчь. На отчаянні крики "за шо!" ополчєнци отвічали, шо во всьом винуваті сєвєрянє. Потому шо єслі би не война з ними, то плантатор би не збєжав. А поскольку он всьо же втік, то нічєйна плантація по закону воєнного врємєні попадає под юрісдікцію об'єднанной армії Юга. І вони будуть дєлать всьо, шо посчитають нужним.
  Нєгр страшно бздів ополченцев. Но не потому, шо хілий. Просто оні могли і пристрєлить єслі шо. І за ето нєгр жутко ненавідєл сєвєрян. Пайка їх, відітє лі, не устраювала. Свободи їм, відітє лі захотєлось, піндосам грьобаним (а сєвєрянє, як ми помним з уроков історії, були піндосами). Шо слєдуєт дєлать з тими, кого не устраює пайка, нєгр прєкрасно знав, потому шо йому родітєлі з дєтства всьо обстоятєльно розжували про диких прадідів. Сєвєрянє тоже були дикі, і поетому нєгр считав, шо їх надо безжалостно убивать.

А когда всіх сєвєрян переб'ють, мєчтав нєгр, плантатор поймьот, шо можна больше не боятися. І тогда он верньотся назад, прогонить ополчєнцев, і всьо буде як прєждє: каторжні полєвиє работи, пльотка і сухпайки, в яких іногда по празнікам на хлєб могли положити масла, а в воду добавить трішечки молока.
  В войнє Сєвєра і Юга, к огромному сожалєнію для нашого нєгра, побідили сєвєрянє. Нєграм дали свободу і сообщили, шоб крутились як хочуть, бо пайки больше не буде. І потом долгіє годи относілісь до них як до чма, аж пока спустя сотні лєт, когда вимерли всі, хто пам'ятав рабство, свободні потомки нєгров таки заставили бєлих относіться к ним с уваженієм...