А шо у нас...?

"Юлия Тимошенко обратилась к Президенту - с требованием убрать ее однофамильца из списка кандидатов в Президенты."
Два вопроса: 1. С каких глаз Владимир-Владимировна вдруг решила, что Президент имеет право влиять на список кандидатов? (и тем более удОлять из него кого-либо).

2. Если однофамилец Тимошенко обратится к Пороху с абсолютно симметричной просьбой - что тогда?

Магазин "Всі свої" на Хрещатику підтримав Ульяну Супрун

Парадокс виборів в два тури

Система виборів в два тури дозволяє обрати в першому турі двох найкращих, а в другому, загальними зусиллями (вже враховуючи й думку тих, хто голосував за інших), обрати кращого з кращих.

Ця система виборів ідеально підходить для знаходження консенсусу, якщо обирають найкращого з рівних. Іншими словами: це система мирного вибору, коли нема неприйнятних варіантів. Коли суспільство не потерпає від збурень війни, від зовнішньої пропаганди, від внутрішнього впливу олігархічних ЗМІ.
Це легко довести, якщо провести уявний експеримент.
Скажімо, є три кандидати-фаворити: А, Б, В, зі стабільним ядерним електоратом. Кандидата А беззаперечно підтримують 20%, Б — 18%, а В — 12%. Інші кандидати мають сукупний ядерний електорат — 10% від усіх виборців. Решта виборців (40%) — визначатиметься пізніше.

А тепер уявімо, що ядерний електорат кандидата А утворено завдяки популізму і інформаційній підтримці ворога.
Кандидат Б — цілком і повністю креатура олігарха, у якого при обранні президентом кандидата В держава може відсудити 5 міліардів доларів.
Кандидат В — зовсім не ідеальний, але все ж вже довів справами, що є патріотом і працює на користь держави.
А ще припустімо, що оті 40%, хто не визначився — здебільшого помірковані і розумні громадяни. Якщо їм запропонувати обирати лише поміж А і В або поміж Б і В, то всі вони однозначно проголосують за В, і той загалом отримає 52% в другому турі проти будь-якого з кандидатів.

Тож як мають діяти А і Б, шоб перемогти В?

Дуже просто. Вони мають запропонувати отим 40%, хто не визначився і хто однозначно їх не підтримає в другому турі велику кількість альтернатив ще в турі першому.

Таким чином, (з першого погляду цілком патріотично налаштовані) альтернативні кандидати відтягнуть електорат кандидата В на себе і він не зможе отримати достатньої підтримки, щоб перемогти А і Б, вже в першому турі.

При такому розкладі в другий тур вийде абсолютно ворожий державі кандидат-популіст А і маріонетка олігарха Б. Хто б з них не виграв такі вибори — виграють обидва. Бо олігарх завжди може домовитися з ворогом. Це лише бізнес, нічого особистого.

Це парадокс вибору в 2 тури: найбільша кількість виборців може підтримувати певну ідеологію, але якщо у цієї ідеології нема одного консолідованого кандидата на виборах — ця ідеологія програє тим, чиї представники найбільш організувалися і консолідувалися.

Тож висновок очевидний.
Для виборців, кому кандидатури А і Б є не прийнятними — НЕМА другого туру.

Вони мають обрати вже в першому. Не зважаючи на широкий спектр альтернативних кандидатур, не зважаючи на можливі вади, це має бути саме НАЙРЕЙТИНГОВІШИЙ з патріотичних кандидатів. В нашому випадку це — кандидат В.
Є і інший висновок. Придивіться до інших висунутих кандидатур, які здавалися вам раніше патріотами. Пора серйозно переглянути до них ставлення.

Обирайте помірковано. Ukrainian Volunteer Ads Initiative