Атаман Кук

Не чіпляйтесь, навіть як захочеться,
до грудей та інших бабських штук.
Проигадайте: плив колись на Хортицю
славний наш отаман батько Кук.

По дорозі скочив він в Австралію.
Ну, а там – безбожнії та злі –
з’їли його, сівши під азалію,
чи жиди, чи кляті москалі.

Надершись браги та поївши наше сало,
вони відчули, що їм замало.
А Кук, він був собі дебелий козарлюка.
Вони на закусь і з’їли Кука.

Чи, може, той їх ватажок Велика Бука
патякав надто вже, що все смачне у Кука!
Крутився збоку, підбивав їх (москалюка!):
«Ану, ребята, хватайте Кука!

Немного водки, свежей зелени и лука –
и будет всё у вас такое, как у Кука!»
А потім кинув, комуняка, камінюку,
під ребра – списа! І амба Куку.

А, може, звідавши, що той причалив зрання,
аби визвольні там очолити змагання,
що мужнє серце патріота в грудях стука,
ті вурдалаки загризли Кука.

Якщо ж до влади прийдуть націоналісти,
нас москалі відтак не зможуть більше їсти!
Най шляк їх трафить і жорстокая розпука!
Бо ми з’їмо їх за батьку Кука!