Заповіт гада

Як умру, то поховайте

Мене на “Южмаші“

Не побачу я ніколи тюремні параші!

Анітрохи не боюся

Того “трибуналу“,

Бо для неньки України

Я зробив чимало: Піклувався о народі –

Добре щоб жилося,

За рахунок різних фондів

Виростив волосся.

Посилав я (і не вперше)

“Орлiв“ що покруче

На усяких “абарзєвших“-

Хай ревуть ревуче!

Любила мене Вкраїна,

Двічи обирала,

Та прийшла лиха година –

I мене дістала!

Зацькували, паразити,

Вороженьки кляті!

Що мені тепер робити?!

Хiба що вмирати…

Хай Марчук бере лопату,

Медведчук - сокиру,

А Тигипко - екскаватор, -

Та риють могилу.

Обережно покладайте

Мене в домовину,

На шматки не розривайте,

Як того грузина,

А все тіло загорніте

В плівки від майора,

Та під ноги положіте

Пана Прокурора.

А на грудях намалюйте від ґітари деку,

Та мента поставте поруч –

Дбати про безпеку.

А на сраці зав'яжіте червоного банта –

не забуде Україна такого ґаранта!