Профіль

TatyanaLambre

TatyanaLambre

Україна, Дніпро

Рейтинг в розділі:

Почему так?

Когда бьется чаша об пол,

Крушась на мелкие осколки,

Мы собираем всё в совок,

Чтобы списать с серванта полки.

Когда же сердце на куски,

Расстерзано в который раз,

Мы не спешим всё в миг снести

И так понять непросто нас.

-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\-\


Земля - лишь малый круглый шар,

В котором бьется сердце жизни.

 

 

Війна без права забуття!

                                               Присвячую своєму дідусю

 

    Ти колихав мене в колисці немовлям,

Розповідаючи про те минуле,

Що так тривожило твоє життя,

Й одвічно буде незабуте.

 

Ми слухали всі залюбки,

Сідаючи навколо тебе.

Розповідав ти про страшні війни роки,

Про ворогів – катів, про друзів і про себе.

 

Вже прилетіли журавлі,

Що так любив ти зустрічати.

І над могилою «Курли!»

Як завжди мало прозвучати.

 

Реліквією стали нагороди,

Твоїх юнацьких років здобуття.

Залишив добрий слід своєму роду,

На вічну память і життя!

Любовь - это ты, - это я

Любовь -  это ты, - это я,

Это наши будущие дети,

В ней может быть скрыто столько тепла,

Сколько нет ни на одной планете.

Любовь - это наш будущий дом 

полон счастья, тепла и улыбок,

Любовь - это мир, где мы только вдвоем,

Где не сделали мы ошибок.

И так важно нам сохранить этот миг,

Пронести через жизнь, как сказку,

Подарить нашим внукам возможность любить,

Как их дед и любимая бабка;-)

В минуле…

Встань, Тарасе, подивися

На свою Вкраїну.

Не мовчать твої онуки –

«Орли сизокрилі».

 

Ти залишив думи свої

Для сього народу.

Ти залишив волю свою

Козацькому роду.

 

Не сплюндрує ім'я твоє

Вся наша Вкраїна.

Бо велика і могутня

Є наша Родина

  Тарас Шевченко

За що люблю я Україну?

              
                            
                            *        *         *

 

За що люблю я Україну?

За степ, смерічку край села,

За мову рідну, теплу й щиру,

Яка була й буде жива.

 

За те, що в ній душа народу,

І думка вільна повсякчас.

За те, що в ній лунає правда,

Яка роки єднає нас.

 

Моя звезда

Где-то на небе горит моя звезда,

И дарит часть своего света людям.

Она живёт, ну, впрочем как и я.

Лишь ночью дарит всем свои этюды.

 

Лишь ночью светит, так, как никогда,

мир озаряет красотой вселенской,

В ней есть огонь, в котором жизнь моя,

И он живет пока во мне бьет сердце.

Мысли о тебе

Мне грустно без тебя,

Сижу одна в тиши,

Со мной подруга вечная -

свеча горит в ночи.

Опять берусь за мысли

И вывожу стихи

Они летят, как птицы

И все они твои.

Я знаю, что недаром

Мы встретились с тобой,

А слов уже не надо,

Твой образ предо мной.

Красив, удачен, честен,

Надёжен милый мой,

Твой взор, как сон чудесен,

И чист, как ласковый прибой.

Люблю тебя, Сергей!

Летят мои слова сквозь снег и вьюгу,

И не пугает их пурга морозных дней…

В ней подарила нам судьба сердца друг друга,

Среди хрустальных, ветреных ночей.

И наслаждаться мы с тобой умели,

Каждой снежинкой, капелькой в руке.

Как снегири над домиком сидели,

Как ветер завевал и песни пел…

Ну а сейчас судьба нас разлучила

И не догнать, увы, минувших дней,

Твоя любовь растаяла со снегом,

А я по-прежнему люблю тебя, Сергей!

Небесна зіронько світи!

Небесна зіронько світи,

І хай палає небокрай,

Ти серце моє звесели,

А в день веселкою заграй.

І розкажи мені де є,

Щаслива доленька моя,

Яка на вигляд вона є,

Щоб я її впізнать могла.

                  

                       Ти освіти дорогу сяйвом своїм,

Де би змогла я знайти свою любов.

Ти покажи мені дорогу в житті

Де вже на мене чекають: 

Надія, Віра й Любов.

 

           Небесна зіронько світи,

           Дорогу терном не встилай,

     Щоб долю я могла знайти,

                       Ти рідний край оберігай.

     Вдивляюсь я в небесну даль

      І мов злетіти хочу.

      І я щаслива у цю мить

     Тобі одній шепочу:

 

Ти освіти дорогу сяйвом своїм, 

Де би змогла я знайти свою любов.

Ти покажи мені дорогу в житті

Де вже на мене чекають: 

Надія, Віра й Любов!