Привіт, Одеса!..

Одеса, липень…

Привіт, Мамо!

Обіцяли бурю… Тому “чайки стонут перед бурей”… И гагары тоже стонут… Але найбільше стонут чиновники. Від Міхо. І це хорошо!

Бурі не було, хоч і пішов дощ… Доволі багато іноземців, Кінофестиваль… Та й просто так… Біля опери сидить молодий хлопець і грає на бандурі. Красиво… Одеса вистояла, тому й бандура… А міг би тут сидіти зараз якийсь гнусний балалаєчнік в лаптях і косоворотці…

На напіврозваленому старому будинку табличка: “В этом доме жил поэт Демьян»… Далі чомусь стоїть крапка, а вже після неї прізвище – “Бедный”… Враховуючи стан будівлі, дійсно “бєдний”…

Сидимо в барі. Моєму товаришу Василю дзвонить бізнес-партнер із Москви (адекватний, тіпа): “Ну что, как вам там при Саакашвили?”… - Слушай, відповідає Вася, - я даже под дулом пистолета не смогу назвать тебе ни одной фамилии ни одного российского губернатора… Потому что я их не знаю… Зато вам у нас все страшно интересно почему то…

Неповторні одеські монологи-діалоги… В ресторані біля моря якийсь менеджер лається на двох офіціантів… “Зачем??? Зачем вы отдали ему сдачу?»... Передісторія цього конфлікту мені невідома, та й яка різниця…

- Мужчина, а дом номер восемь на этой стороне, или на той?... – Скорей всего…

«Газель» перегородила виїзд з дворової арки. Водій, що не може через це виїхать з двору, довго і безуспішно сигналить. Нарешті з’являється “командір “Газелі”: “Послушай, отуда я знал, что тебе прямо сейчас куда-то надо”…

На Пушкінський зупиняється “Бентлі”… З нього виходить джентельмен. В шортах. Був на шоппінгу… Дістає з багажника “Бентлі” новий вантуз і моток дроту… Видно шось інтірєсне собі придумав не вечір…

Ресторан. “Девушка, скажите, а камбала свежая?”... – “Ну… Если бы вы пришли хотя бы вчера»… І всім все ясно й понятно… чорноморське есперанто…

На Приморському бульварі сидить свободна одеська овчарка. І дивиться на бігунів у кросовках і шортах… Не гавкає… Лєнь… Поряд проходить кіт. Полосатий… В зубах він несе рибину. Десь взяв… Ну тут, все понятно… Кіт, тєльняшка, риба… Море, літо, Одеса…