"...Луччє з"їсти кірпічину, чим учить Павла Тичину...". (невідомий школяр).
...Синіми стрілами закресав,
сині листочки дрібно писав -
людям, озерами, лукам за обрій,
ох і смішний же!
І добрий добрий!
І запрозорились водні гущі,
і посміхнулися темні пущі...".
(Зрифмував Андрій Малишко. Мабуть, теж синій).
PS Хорошо було в минулі часи вірші писать, коли більшість населення ні мови не знає, ні ямбу, ні хорею. Став де хочеш наголоси на словах, все одно ніхто нічого не зрозуміє. І як оце його товариш Сталін не репресував? Певно, спить Андрій Самойлович вдома, раптом дзвінок у телефон. Бере слухавку:
- Добрий вєчєр, Андрєй Самойловіч. Мі тут вашу кніжку с таваріщем Малінковим полночі чіталі і смєялісь. Харошій у вас план, таваріщ Малишко. Спакойной ночі...".