Стішок про Танєчку

Яке я гарнюсеньке диво
Побачів учора у місті
Танюша – красуня зваблива
На шийці червоне намисто
Під скронями дерев відпочивала
Брюнетка з загорілими плечима
Увагу всіх чоловіків до себе привертала
І блимала блакитними очима

І падалі музчіни штабєлямі
У єйо ног, неначе от болезнєй
І кічілісь прєд нєю вороб”ямі
Сорєвновалісь кто із ніх любєзнєй

Но наша Танєчка надмєнним взглядом
Смотрєла на музчін, что билі с нєю рядом
Казала їм: у мене є сусідка
Товста, уродліва і безобразна тітка

Мєня із вас нікто нє стоіт і мізінца
Поетому совєтую я к тьоткє пріставать
А я буду чекать на бєлом конє прінца
Єму позволю ліш сєбя кохать.