Повільний яд серпневих проз

ГовОрю серпню – наливай
В сумну порожність філіжанок
Котячих призьб повільний драйв
Останні крапельки бажання
Всіх судних днів тривожність сурм
В луну відскочить рикошетом
Сховаємось – і ні мур-мур
У смальти колірність кошерну
Девальвувались вже слова
В городах мрій – сухе бадилля
І як нас совість не вдяга
В штанці короткі – ті зусилля
Всі марні. Візії пусті
Пустіші за пост-літні ранки
Акорди тихі Дебюссі
Впливають в мантри листя. Рамки
Для нас жорсткі. Їх досхочу
Лиш сонце стомлене все цмулить
Мед Ярославни нот плачу
І зойк трембіт. Свідомість-вулик
Замовкне на проспектах барв
В шарфів пастельність парижанок
Як опереточний той мавр
Останні краплі – три бажання
Доп’ю із дна. Повітря, ба
Вже інших хронік хід диктує
Імення принцеві – Журба
Красунь він сплячих не цілує

Фотохудожник типа "н"

Я – фотохудожник
Я нов, свеж и смел
Я – персей знаток Эсмеральды и Зинки
На травке, на ложе,
Налив-скороспел
Иль грушки-гнилушки я «щелк» без заминки

Я вижу со старта
Тех бедер красу
Пикантность красот, что являть всем не гоже,
Богиня! Астарта!
Присядьте на стул
Нескромно, зовуще, как тело лишь сможет

Я всех ублажу:
Увядающих дам
И чувственных (как им казалось) нимфеток
Намеренный шум,
Свет и резкость создам
Из плоских, нестройных ваяя конфетку

Я знаю доподлинно
Кто Вы в душе
Гетера иль, может быть (ах!), Клеопатра
С бокалом ред-«Коблево»
И в неглиже
Прекрасны, желанны, как Эроса кадры

Иль стрелы? Да, полно!
Заморский жених
Слюною закаплет экранчик айфона
Подружки неровно
Задышат. Триптих:
Вы с жезлом. Вы в мантии. И вы с короной.

И Ваше портфолио
Зло, не шутя,
Рвать будут рекламщики (хрясь!) друг у дружки
Срывайте одежды,
Порока дитя,
Мы будем искать эротичность у чушки.

Фотомитець типу "е"



Володик Хвостик – (знаймо) дуже дивний птах.
Що ж на світлинах – невідомо достеменно:
На «ню» статевих ти не наскребеш ознак,
Афросумчан ти не знайдеш в кімнатах темних.

На півдорозі загубились десь, месьє,
Між когнітивним камертоном й дисонансом.
В шляхетних задумках, можливо, вись і є,
Але життя давно скрутило нас брейкдансом.

Я таємницю не відкрив: напівтони,
Відтінки, натяки і шепіт не на часі.
Ті «жести й погляди» - ідея сатани,
На них ніхто чек не проб’є у нашій касі.

Тож, герр Володик, закликаю, схаменись!
У нас в Стецьківці нуль шляхів високій моді.
Якщо тобі залила очі синя вись,
Дивись на соняхи Ван Гога на городі.

Тож більше кольорових різних квіточок,
Котів і песиків на фото – дуже слушно,
Цицькасто-виразних (й не дуже) тіточок…
Верблюду легше прослизнуть крізь гілки вушко,

Аніж читать тіней строкатий гіркий щем
Тих фотографій, претендують що на хтозна
Якого глядача. Я б видавив прищем
Естетські надлишки у чорно-білій прозі.