Дебальцеве: що далі?

Григорій Перепелиця професор КНУ ім.Т.Шевченка, директор Інституту зовнішньої політики...

Зупинятися ворог точно не планує.

За такої невизначеності завдань, що ставило воєнно-політичне керівництво країни, незрозуміло, якою є мета постійного утримування таких анклавів як Дебальцевський плацдарм. Звісно, він має велике значення, тому що це дуже важливий вузол транспортних комунікацій, який зв'язує Луганську та Донецьку області, а відтак – з Росією.

Захопивши цей вузол, російські війська і бойовики зможуть використовувати тепер уже залізничний транспорт для завезення техніки, боєприпасів та живої сили замість так званих конвоїв з тилового забезпечення, які перевозилися білими КамАЗами (Росія називала це "гуманітарною допомогою"). А також розширювати наступ по всьому фронту.

Чому не втримали Дебальцеве? Це питання великою мірою пов'язане з Мінськими угодами. Оскільки, з однієї сторони, є чітка воєнна стратегія Путіна, в яку вмонтовані дипломатичні засоби, одним з яких є Мінські переговори. Ми вже по Мінську-1 восени побачили – їхньою метою було відсунути українські війська на 30 км вглиб і потім захопити цю територію, що і було зроблено.

Відтак, фронт відсунувся на 30 км вглиб України і фактично бойовики захопити 500 кв. км – це близько половини того, що було звільнено українськими силами влітку 2014 року. А тепер, аби полегшити прорив оборони, Путін покликав Меркель з Олландом до Мінська, запропонував свій план, який, зрештою, і був прийнятий, у тому числі й українською стороною.

Яка його основна мета? Та ж сама, що і восени - відсунути українську важку техніку ще на 25 км, аби полегшити захоплення нових територій. От приклад Дебальцевого свідчить про те, що цей план Путіна реалізується успішно – президент України, відповідно до досягнутих у Мінську домовленостей, дав команду нашим військам припинити вогонь, тим самим полегшивши наступ для сепаратистських сил і російських військ із захоплення Дебальцевського плацдарму. Вони, звісно, цією можливістю скористались.

Отакими ходами Путін просто дискредитує Порошенка як верховного головнокомандувача. Він робить його прямим учасником здачі Дебальцевського плацдарму.

Читайте також: Переможний відступ



Якби наказу припинити вогонь не було, якби там нарощувалися наші сили і військові стріляли не лише у відповідь, а й наносили упереджувальні удари, Дебальцеве можна було б утримувати. І зараз це для усіх стає очевидним. Тож сьогоднішня заява Порошенка щодо Дебальцевого – це просто спроба виправдатися.

До речі, президент вказав, що наші сили відвели бойові дозорні пости на "нову лінію оборони, залишили собі плацдарм для оборони держави". А де та нова лінія оборони? Де вона буде проходити? По Харківській області? Чи на відстані уже 30 км, як це передбачено Мінськими угодами -2? Тоді чекайте, що наступні 30 км вглиб знову будуть захоплені російськими військами і сепаратистами. І так буде Мінськ-3, Мінськ-4 – поки вони не дійдуть до Києва. Бо припинення вогню з їхнього боку не буде – вони ж відкрито заявляють: "Ми маємо дійти до Києва". Послухайте того ж Захарченка та інших їхніх ватажків.

А наступним кроком буде захоплення Маріуполя. Зараз важку техніку відведуть від міста на 25-30 км, тобто наші блокпости будуть оголені. Підтримувати їх артилерійським вогнем стане вже неможливо, а у ворога там ціла танкова дивізія (близько 600 танків) – цими танками і тактичними батальйонними групами наші блокпости буде дуже легко зім'яти.

Тож далі бойовики і російські війська намагатимуться захопити нові території. А потім буде Мінськ-3 і домовленості, які призведуть до чергової здачі території. Якщо Путіна не вирішать зупинити.