Біблійний геноцид. 2

З того часу це масове побоїще єгиптян стало святкуватися як національне свято юдеїв, яке вони відзначають і досі “на всі роди свої”, а через християнство це “свято” юдейського фашизму “сини Ізраїлеві” нав’язали іншим народам, які прийняли християнство і, зокрема, єгиптянам... Відзначають його й українці, але тільки юдеї знають справжнє значення цього свята – ПЕСАХ (Пасхи): “І станеться, коли запитають вас ваші сини: “Що то за служба ваша? то відкажете: “Це жертва – Пасха для Господа, що обминув (песах) був доми Ізраїлевих синів У Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг” (2М. 12: 26-27). До речі, саме це свято відзначав Ісус від народження і аж до арешту і, звичайно, добре знав і Тору, і значення Песаха (Пасхи). Ісус навіть свій арешт запланував саме на це свято. Це свято найчастіше згадуються в євангеліях. І, хоч християни намагалися довести, що “Ісус став запорукою кращого Заповіту” (Євр., 7: 22), і скасував Старий заповіт (Тору), але сам же Ісус казав: “Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, – Я не руйнувати Закон чи Пророків прийшов, але ВИКОНАТИ!” (Матвія, 5.17 ). Постійно християнам нав’язується думка, що “Ісус не давав вказівок вбивати чи калічити людей, а лише дав нову заповідь: “любити своїх братів”. Але ця заповідь є і в юдейській Торі – Старому заповіті і була ще до появи Ісуса: “І будеш любити ближнього свого, як самого себе” (3М.19,18). При уважному перегляді біблійного тексту, стає зрозумілим, що “ближнім” є тільки сповідник жидівської релігії. До речі, ні Ісус, ні його мати Маріам (Марія) не були атеїстами, а сповідували той же жорстокий і страшний юдаїзм: не даремно ж мати понесла (за давньою жидівською релігійною традицією) маленького Ісусика ОБРІЗАТИ в жидівську синагогу до жидівських рабинів (Луки, 2: 21, 22-24) і ніякий ангел не зійшов з хмари з “вогненним мечем” і, не зупинив рабина, який різаком обрізав “тіло господнє”. Чи не означає це, що тепер усі християни повинні обрізати своїх маленьких немовлят-хлопчиків за прикладом свого “бога” Ісуса Христоса. Вшановуючи цю подію, усі християни кожного року 14 січня бездумно продовжують відзначати “Обрізання Господнє” хоча в християнському “Вертепі” про це намагаються не згадувати. Зате шестикутна зірка все частіше з’являється в колядницьких гуртах... Коли Ісус почав проповідувати, то молився лише до Бога Ізраїлю. Та й на горі, коли учні спали, він розмовляв з жидівськими пророком Іллею і жидівським вождем Мойсеєм (Марка, 9: 2, 4). Усі євангелії свідчать, що Ісус проповідував тільки в Ізраїлі і, тільки в жидівських синагогах (Матвія, 4: 23; 13: 54, Марка, 1: 21; 1:39; Івана, 6: 59); жодного разу не зайшов ні у грецький, ні в римський, ні в який інший храм. І, навіть, усе сказане жидівськими рабинами вважав правильним і безпомилковим: “Тоді промовив Ісус до народу (Ізраїлю) й до учнів Своїх: “На місці Мойсеєвім усілися книжники і фарисеї (тобто рабини). Тож, усе, що вони скажуть вам, – виконуйте!..” (Матвія, 23, 1-3). В дорослому віці Ісус проповідував той же юдейський релігійний шовінізм, який до нього проповідували усі юдейські пророки і рабини. Про це переконливо свідчать навіть євангелісти: “А один із книжників спитав Його (Ісуса): “Котра заповідь ПЕРША З УСІХ?” Ісус відповів: “Перша: Слухай, Ізраїлю: наш Госполь Бог – Бог єдиний!” і: “Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї” (Марка, 12: 28-30) “І дивувались юдеї: “Як Він знає Писання (Тору), не вчившись?” (Івана,7: 15). Чи ж не цей канон в юдейській релігії вважається найголовнішим? Напис з цими словами віруючі юдеї в Ізраїлі щодня виймають із своїх скриньок, які містяться біля вхідних дверей, і перечитують перед тим, як увійти до свого помешкання. Ці слова можна легко знайти і в юдейській Торі, і в Старому заповіті християн: “Слухай Ізраїлю: Господь, Бог наш – Господь Один. І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею, і всією силою своєю! і ПИЛЬНО НАВЧИШ ЦЬОГО СИНІВ СВОЇХ!” (5М. 6: 4-7). Про те, що Ісус сам сповідував релігію юдейського зверхництва по відношенню до інших нежидівських народів, можна знайти чимало доказів у євангеліях. Це ж він наказував у Ізраїлі своїм 12-ти учням-жидам: “На путь до язичників не ходіть,.. але йдіть радніш до овечок загинулих ДОМУ ІЗРАЇЛЕВОГО. А, ходячи, проповідуйте, що наблизилося Царство Небесне (Небесний Єрусалим)” (Матвія, 10: 5-7) або “місто святе – Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога... Мур воно мало великий, мало 12 брам, а на брамах 12 анголів... та імена написані 12-ти племен синів Ізраїлю” (Богосл. 21: 2, 12), “а вони царюватимуть вічні віки” (Богосл. 22: 5). Коли після оздоровчого сеансу жиди-каліки, хронічні епілептики і дебіли “славили Бога Ізраїлевого” (Матвія, 15: 31), то Ісус, почувши це, не кидався їм доводити, що треба славити “бога всіх народів”, а не бога Ізраїлю... Він добре знав, якому народу покровительствує його “отець”... Ні бог євреїв – Яхве,ні “бог” християн – Ісус жодного разу не зробили найменшої доброї справи для інших неєврейських народів. Винятком є лише один випадок, який стався з Ісусом: неюдейці він допоміг лише тоді, коли вона визнала зверхництво жидів над усіма іншими народами: “І ось одна хананеянка (грекиня – Марка, 7: 26) заголосила до Ісуса: “Змилуйся наді мною, Господи, сину Давидів,– демон тяжко дочку мою мучить!” А Він їй не сказав ані слова. Тоді учні благали Його... А він відповів: “Я посланий тільки до овечок загинулих ДОМУ ІЗРАЇЛЕВОГО. Не годиться брати хліб у дітей і кидати щенятам!” Вона ж відказала: “Господи! Але і щенята їдять ті кришки, що падають зі столу їхніх панів. “І сказав їй Ісус: “О, жінко, ТВОЯ ВІРА ВЕЛИКА!” І тієї ж години дочка її видужала.” (Матвія, 15: 21-28; Марка,7: 24-29). Яким це треба бути задуреним, щоб не зрозуміти з цього повідомлення, що Ісус повівся з іноземкою як юдейський нацист-зверхник, як “достойний син свого народу”?.. І даремно ідеологи християнства намагаються змалювати Ісуса, “сина Давидового”, добрим, ніжним, люблячим і милосердним. Ось відомий вислів з його нагорної проповіді: “Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре!” (Луки, 6: 26). І, коли до Ісуса звернувся один юдей: “Учителю (рабине) Добрий!”, Ісус же йому відказав: “Чого звеш мене добрим?” (Матвія, 19: 16-17). Для прикладу, можна нагадати випадок, коли “скромний” Ісус по-хуліганськи перевертав у жидівській синагозі прилавки з крамом (Матвія, 21: 12; Івана, 2: 13-16). Дивно, що євангелії не переказують про реакцію жидів-торгашів на цей вчинок. Спробуйте для прикладу повторити подвиг Ісуса: поверніть в церкві прилавок з хрестиками та іконами... Майже ніхто не звертає увагу на цікавий вислів євангелії від Івана, в якому викрито націю, що поширює Біблії серед інших народів світу (гоїв) і, яка сьогодні активно проповідує Ієшуа-Ісуса, а через нього і свої шовіністичні ідеї: “І поголоска велика про Ісуса в народі була. Одні говорили: “Він добрий”, а інші казали: “Ні,– Він зводить з дороги народ”. Та відкрито про Нього ніхто не казав,– бо боялись ЮДЕЇВ” (Івана, 7: 12-13) Але прийшов час відкрито поговорити про дії та “науку” цього юдейського нациста – “царя юдейського” (Луки, 23: 3). Уважний детальний аналіз усіх чотирьох євангелій: від Матвія, від Марка, від Луки і від Івана дає повне право розвіяти міф про “вселюблячого” бога Ісуса. Надзвичайна жорстокість, егоїстичність і мстивість Ісуса проглядається вже в дрібницях. Ось, як про це пише євангеліст: “...Коли Ісус з учнями вийшов з Віфанії, Він ЗГОЛОДНІВ. (Це деколи траплялося з тим, хто за старими євангельськими легендами неодноразово годував багатотисячні натовпи хворих юдеїв не сходячи з місця і, навіть, не затрачаючи найменших зусиль). І побачивши здалека фігове дерево, вкрите листям, Він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, – бо не пора на фіги була. І промовив Ісус до нього: “Щоб більше ніхто твого плоду не з’їв аж повіки!” А Його учні все те чули. (...) А, проходячи вранці, побачили фігове дерево, УСОХЛЕ від кореня. І, згадавши, Петро говорить Ісусу: “Учителю, глянь – фігове дерево, що Ти прокляв, УСОХЛО!” Ісус відповів: “Майте віру Божу!..” (Марка, 11: 12-22; Матвія, 21: 18-22). Це, до речі, найабсурдніше місце в усьому Новому заповіті: християнський “бог” в людській подобі не зміг визначити, яка пора року на дворі. І це той, кому християни вперто приписують творення всього сущого, укладу на Землі й у Всесвіті: хотів зірвати фіги в ту пору року, коли “не пора на фіги була” і надурився. Але він достойно виправив помилку, – як “бог”, наділений могутньою неземною силою: він прокляв дерево, яке жило за законами, встановленими Богом так, що воно навіки всохло... Воістину влучно зауважив Павло: “Страшна річ – упасти в руки Бога Живого” (Євреям, 10: 31). І сказав “люблячий бог” Ісус учням своїм: “Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести,– Я не мир принести прийшов, а МЕЧА! Я ж прийшов ПОРІЗНИТИ (посварити) сина з батьком, дочку з матір’ю, невістку із свекрухою. (...) Бо Хто більше, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І, хто більше, як Мене любить сина чи дочку, той Мене недостойний! (Матвія, 10: 34-37); “Чи ви думаєте, що Я прийшов мир дати на землю? Ні, кажу вам, але ПОДІЛЕННЯ! Я прийшов ВОГОНЬ КИНУТИ НА ЗЕМЛЮ, – Я прагну, щоб він уже запалав!” (Луки, 12: 51,49). Два юдейських “бога”: один затоплював Землю водою, а другий – бажав її спалити. “Кто не с нами, тот против нас!” – проголошували більшовики-комуністи, катуючи, ув’язнюючи і розстрілюючи мільйони людей лише протягом 70-ти років необмеженого панування. Але, вони не були оригінальними: вони цей однозначний вислів запозичили з “науки” Ісуса: “ХТО НЕ ЗІ МНОЮ, ТОЙ ПРОТИ МЕНЕ!” (Матвія, 12: 30). Можна лише здогадуватися, скільки мільйонів люду знищили християни протягом майже двох тисяч років, поширюючи християнство в світі “вогнем і мечем”... З’являються все нові й нові томи, в яких перераховуються усі злочини комуністичного “червоного” терору і німецького нацизму, але й досі ніхто не наважується зібрати до купи усі злочини юдаїзму і християнства зокрема... Якщо ж зібрати до купи пролиту кров тих людей, які були жорстоко знищені в часи насильного насадження злочинної, безмежної і дикої ДИКТАТУРИ ЮДЕЙСЬКОГО ХРИСТИЯНСТВА, то кількість цієї крові може перевершити місткість будь-якого моря. А методів нищення людей, вистачало і в обох “Заповітах”. Звичайно, в Новому заповіті, зокрема в євангеліях, марно шукати відвертих вказівок, як винищувати нехристиянські народи, але в євангеліях можна знайти чимало “порад”, як розправлятися з вільнодумцями, “невірними”: топити з каменем на шиї, виколювати очі, відрубувати руки чи ноги. Інші методи покарання подані натяком у притчах. А, коли християнам-завойовникам треба було розправитися з тим чи іншим народом, країною, державою або містом, то вони завжди вправно послуговувалися наказами Старого заповіту, – ніхто ж його не відміняв. Та й сам Ісус твердив: “Легше небо і земля проминеться, аніж одна риса із Закону (Старого Заповіту) загине” (Луки, 16: 16-17)...

СПОСОБИ ПОКАРАННЯ В БІБЛІЇ

СТАРИЙ ЗАПОВІТ (заповіді Єгови-Саваофа)

1. Відрубування руки.

“Коли чоловіки будуть сваритися один з одним, І підійде жінка одного (з них), щоб оберегти свого чоловіка від руки того, що б’є його, і схопить за сором його, то ВІДРУБАЄШ РУКУ ЇЇ, – нехай не змилосердиться око твоє.” (5М. 25: 11-12)

2. Побиття сорока ударами.

“Якщо вартий биття несправедливий, то покладе його суддя... сорока ударами буде бити його, не більше” (5М. 25,2-3).

3. Повішання на дереві.

“А, коли на кому гріх смертного присуду, і БУДЕ ВІН УБИТИЙ, і ти повісиш його на дереві, то труп його не буде ночувати на дереві...” (5М. 21: 22-23).

4. Спалення на вогні.

“А хто візьме жінку й матір її, – В ОГНІ СПАЛЯТЬ ЙОГО ТА ЇЇ, і не буде кровозмішання серед вас!” (3М. 20, 14). “А священикова дочка, коли почне робити блуд, У ВОГНІ БУДЕ СПАЛЕНА” (ЗМ. 21: 9).

5. Закидання камінням.

“Коли хто матиме неслухняного й непокірного сина, який не слухається голосу батька чи голосу своєї матері,.. то батько та мати схоплять його, і приведуть його до старших міста та до брами... І всі люди міста ЗАКИДАЮТЬ ЙОГО КАМІННЯМ, – і він помре” (5М. 21: 18-19, 21). 6. Вбивство вістрям меча. “Коли ти приступиш до міста, щоб воювати з ним... і, якщо воно не замириться з тобою, і буде провадити з тобою війну, то обложиш його. І господь, Бог твій, дасть його в руку твою, а ти ПОВБИВАЄШ УСЮ ЧОЛОВІЧУ СТАТЬ ВІСТРЯМ МЕЧА” (5М. 20: 10-13). 7. Релігійне вбивство. “Коли почуєш про одне із своїх міст,.. що вийшли люди, кажучи: “Ходімо ж, і служімо іншим Богам,.. то КОНЧЕ ВИБИЙ МЕШКАНЦІВ ТОГО МІСТА ВІСТРЯМ МЕЧА,— віддай на закляття (знищення) його й усе, що в ньому, та худобу його вибий вістрям меча (5М. 13: 13-14, 16).

НОВИЙ ЗАПОВІТ (заповіді Ісуса Христоса)

1. Відрубування руки.

“Коли рука твоя спокушає тебе, – ВІДІТНИ ЇЇ, краще тобі ввійти до життя (вічного) одноруким, ніж з обома руками ввійти до вогню невгасимого” (Марка, 9: 43; Матвія, 18: 8).

2. Відрубування ноги.

“Коли нога твоя спокушає тебе, – ВІДІТНИ ЇЇ, краще тобі ввійти до життя одноногим, ніж з обома ногами бути вкиненому до вогню невгасимого” (Марка, 9: 47; Матвія, 18: 8).

3. Виколювання очей.

“Коли твоє око тебе спокушає, – ВИБЕРИ ЙОГО, краще тобі ввійти до життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненому до гієни огненної” (Марка, 9: 47; Матвія, 18: 9).

4. Потоплення у воді.

“Хто ж спокусить одне з цих малих (дітей), що вірують в мене, то краще було б такому, коли б жорно млинове на шию йому почепити, – і ЙОГО ПОТОПИТИ в морській глибині!” (Марка, 9: 42; Матвія,18: 5-6).

5. Відрубування вуха.

“Ісус сказав учням: “Продайте свій одяг та й КУПІТЬ МЕЧА”. І сказали вони: “Господь, ось тут два мечі”. А він їм відказав: “Досить!” І коли один, що Юдою зветься, підійшов до Ісуса, щоб поцілувати (видати поцілунком) Його,.. ті, що були з ним,.. сказали: “Господи, чи мечем нам не вдарити?” І один із учнів рубонув раба первосвященикового,– та й відтяв йому праве вухо. Та Ісус сказав: “Лишіть, – уже досить!” (Луки, 22: 35-51).

6. Спалення у вогні.

“Коли хто перебувати не буде в мені,.. громадять їх і кладуть на вогонь,– і згорять” (Івана,15: 6); “А невірним, і чарівникам, і ідолянам,..– їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою, а це – друга смерть! (Богослова, 21: 8)

7. Вбивство.

“А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб я над ними царював, приведіть сюди, і на очах моїх повбивайте!”(Луки,19: 27).

Саме ці методи покарання християнські попи використовували проти “невірних” і в Україні-Русі: виколювали очі, сікли мечами і спалювали на вогнищах волхвів, в селах топили з каменем на шиї українок, вишукуючи віщих жінок, знахарок і народних цілителів; виявилося, що Ісус не розумівся на травах і травами не лікував, тому вся народна медицина-знахарство і відунство було віднесене попами до негативного, шкідливого, “антибожого” ремесла... Найбільш абсурдним прикладом використання християнського покарання, як “винагороди”, може служити рішення Московського Церковного Синоду: виколоти очі двом будівничим Бармі і Постнику за збудований у Москві Покровський собор (Храм Василя Блаженного). Московські архипопи вважали, що у винагороду за цей Храм будівничі отримали наперед “перепустку” до “Царства Божого”. Але, щоб ніхто не спокусив їх і матеріально не зміг заохотити побудувати такий же або кращий храм, московські попи передбачливо викололи їм очі. Вони на ділі скористалися порадою-наказом Ісуса (Марка, 9: 47). По суті, в Новому заповіті вміщені набагато суворіші і практично нездійсненні “заповіді”, виконання яких можливе було лише в монастирях. Якщо в Старому заповіті заповідь “Не чини перелюбу!” (2М, 20: 14) не має чіткого правового окреслення чи тлумачення, то в Новому заповіті ця заповідь набула вже протиприродний і антилюдяний зміст: “А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться з пожадливістю, той уже вчинив із нею ПЕРЕЛЮБ У СЕРЦІ СВОЇМ. Коли праве око твоє спокушає тебе,— ВИБЕРИ ЙОГО, і кинь від себе!..” (Матвія, 5: 27-29). Хіба незрозуміло, що виконання і дотримання цієї “заповіді” Ісуса призвело б до того, що по світу нині блукали б нікчемні залишки “справжніх” християн, осліплені, безрукі, безногі, неодружені, – “Це ті, хто не осквернився з жінками!” (Богослова, 15: 4). Бо як радить головний ідеолог християнства Павло: “Добре б було чоловікові НЕ ДОТИКАТИСЯ ЖІНКИ. Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як я (неодружені). Говорю неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як я (неодруженими). А коли розлучиться (жінка), хай зостанеться незаміжня...” (1Кор. 7: 1, 7-8, 11). Звичайно це б привело до того, що поступово повимирали б усі ті народи, в яких християнству вдалося перемогти і вкорінитися остаточно. А на землях вимерлих і генетично послаблених народів “яхвообраним” (жидам) поселятися простіше; вони легко називають себе іменами вимерлих народів чи націй. Результати такої “перемоги” християнства можемо спостерігати з кожним роком все частіше і яскравіше. На міжнародних космополітичних зібраннях збираються переважно жиди усіх країн і держав, видаючи себе за представників різних націй і народів. А як же інакше? Увесь “християнський” світ змирився з двома головними національними ідеями жидів, які поширюються через Біблію і християнство: всі люди є нащадками першожидів Адама і Єви, тобто є жидами і – уся Земля подарована і обіцяна тільки юдеям, а всі, хто в цьому має сумнів або заперечує – їх жиди називають “антисемітами”... Отже, бачимо, як жиди через християнство виховували у всіх нежидівських народів монастирський спосіб життя, притупляли природне бажання продовжувати свій рід, щоб розчистити Землю для себе. В останній главі християнської Біблії, в Апокаліпсисі однозначно говориться про те, що під час “страшного суда” Яхве-Ісус знищить всі народи, “що говорять про себе, ніби вони юдеї, та ними не є, але вони – ЗБОРИЩЕ САТАНИ” (Богослова,2,8), а спасе лише “144 тисячі від усіх племен Ізраїлевих синів” (Богослова, 7: 4). Навіть у світовій релігії – християнстві чітко проглядається головна ідея юдаїзму – СПАСІННЯ ТІЛЬКИ ДЛЯ ЮДЕЇВ... То ж доки ця злочинна для інших народів книга буде називатися “святою”? Невже не зрозуміло, для кого вона “свята”?..

Джерело->>

knutom

Біблійний геноцид. 2

Останні статті

Коментарі