“Нація повстає в той момент,
коли народ усвідомить собі наявність
свого власного, окремого від інших, Бога”
(Шеллінг)
“Віра – це найвища
цінність народу. Народ, який покидає свою віру, покидає свою душу, свої
ідеали. Йде на службу чужим “богам”. Там він може бути тільки рабом,
або прислужником. Почуття меншовартості перед чужою культурою і чужим
духом буде його прокляттям...
За різних “богів” будуть
різатися сини одного Батька... Буде він (народ) наслідувати всяке зло і
всяку погань світу. Не буде знати, що зле, а що добре. Буде вічно
хитатися і не буде в ньому єдності. Ніщо не буде в ньому тривалим
авторитетом. Не буде він цінувати власних великих мужів і власних
великих досягнень тому, що кожну цінність буде міряти чужою мірою.
Великим буде тільки те, що в чужинців. Власних цінностей він не зрозуміє
і не оцінить. Правдивий Володар Народу буде маленьким в очах народу без
віри. Народ не зрозуміє і не зможе його пошанувати. Чим більші цінності
загубить такий народ, тим більше буде його розгублення і приниження...
Він буде шукати захисту і спасіння в чужих “богів” так довго, аж поки
не зрозуміє, що своє спасіння він може знайти тільки У ВЛАСНІЙ ВІРІ...”
Таким пристрасним, полум’яним посланням, викладеним у праці “Проблема
Української Віри” Великий Віщун, Професор Володимир Шаян звертається до
вічних, живих і ненароджених Українців нинішнього і майбутнього
тисячоліття з далекого вже 1946 року.
Не потрібно ні
тлумачень, ні коментарів. Кожна думка, кожне слово, кожна титла і кома
спалахує ранковою зорею посеред тисячолітнього дрімучого мороку
національного лиха, пробуджує сумління, посилює надію, освітлює дорогу
все новим і новим прихильникам рідної віри, як межи мислячим
українством, так і поза ним. Але...
Не встигли ми розібрати
завали комуністичної руїни, як шаленими темпами почали виростати мури
“нової” духовної деспотії чужовір’я. Керівні структури усіх трьох форм
(чи скільки їх там) розподіленої влади до болі в очах нагадують
благословенні ними ж довірчі товариства необмеженої безвідповідальності
(трасти, фонди, банки та всякі інші “Меркурії”).
Різниця
тільки в тім, що поки Верховна Рада встигає видати закон, Кабмін встигає
ним знехтувати, президент встигає накласти вето, довірчі товариства,
швиденько обікравши українців, встигають зникнути. Таким чином,
лавиноподібний процес розкрадання, деморалізації, деградації України, як
і всієї Слов’янщини не припиняється. Заяви публічних політиків які
нещодавно претендували на роль українських Махатм Ганді про те, що в
Україні юдеям буде жити краще ніж в Тель-Авіві, а всім іншим нацменшинам
краще, ніж в їхніх рідних державах – ці заяви нахабно справдилися.
Виявляється – це була не тактика, як дехто смів вважати, а стратегія
горе-політиків. І саме ця стратегія стала причиною того, що життя
українців на землі батьків все страхітливіше нагадує животіння
афроамериканців та корінних аборигенів періоду работоргівлі. Нас
намагаються скасувати не тільки як державотворчу націю а, навіть, як
етнос буденною ліквідацією відповідної графи в документах.
Коментарі