Супер книга. сценарій катастроф. технологія біблійного пророцтва

       Ви тільки зверніть увагу на дебільну символіку снів Фараона, згідно з якими Йосип пророкує єгиптянам голодомор аж через сім врожайних літ. Не вовки пожирають корів, і не корови пожирають колосся, ні! Колоски пожирають колоски, і корів пожирають теж корови. Був у Фараона такий сон, не було його – це діло десяте. Головне записати цю нісенітницю до “святого письма” і здійснити далекосяжні, небезкорисливі заходи, вселивши у підсвідомість селян (колоски) та пастухів (корови) фатальний страх перед повсякчас можливими засухами та недородами, страх, який і без того завжди присутній у людей тяжкої праці. Тут же й зародок майбутнього антагонізму класової боротьби – взаємне пожирання товстих та худих. Заразом і натяк на вказівку – єгиптян можна подолати тільки за допомогою самих єгиптян (колосся пожирає колосся). Фараона, ясна річ, слід заблокувати теж за допомогою самого Фараона, відірвавши його од рідних радників шляхом дискредитації їх (ніхто, крім Йосипа, не “вгадав” дебільного сну). А далі –справа техніки – лжепророку доручаються всі важелі правління і він без найменших перешкод втілює власне лжепророцтво в єгипетську (вавилонську, еллінську, персидську, латинську, індіанську, ефіопську, українську і т.д.) дійсність. За марновірство правителя народ розплачується свободою і власним безсмертям. Перед країною постає страхітливий привид голодної смерті, хоча засіки її переповнені запасами збіжжя – “як морським піском” і нема числа для позначення його кількості. Після семилітнього вигрібання в народу добутого тяжкою працею зерна перший-ліпший неврожай неминуче обумовлює голод. Тепер випадає нагода вигрібання, або, за біблійною термінологією, “вичерпування” в голодуючих інших коштовностей. У біблійному сценарії фігурує срібло. “Дай же нам (нашого) хліба, нащо нам помирати перед тобою, тому що в нас вичерпалося срібло”, – звертаються єгипетські ходаки до єгипетського кагановича. Чому саме срібло так цікавило чорного пророка? А просто річ у тім, що срібло – добрий антисептик. Вичерпавши срібний посуд у єгиптян, Йосип забезпечив ним своїх одноплеменців, вберігши їх від можливих хвороб, і заразом прирік єгиптян на всілякі, до того невідомі їм епідемії, що й зафіксував наступний діяч, лютий ворог Єгипту, Мойсей під виглядом “насланої” ним шостої кари єгипетської – різних страшних виразок на тілах нещасних. Вражають не так “пророцтва” та “чудеса” єговообраних діячів, як догідлива традиція юдохристиян всіх конфесій поклонятися цим “чудесам”. Отже, впродовж двох-трьох поколінь до того вільне, горде, щасливе, працьовите, красиве, цивілізоване, але надміру довірливе населення Єгипту було повністю деморалізоване, винищене, зведене до жалюгідного, варварського рівня, а в подальшому й до повної погибелі. А діячі, що запланували і здійснили цей злочин перед Богом і Космосом, піднесені єговообраними до рангу “пресвятих” благодійників.        Будучи смиренно вдячним Рідним Богам за допомогу в пошуках історичних аналогій до українських катастроф, автор все ж не перестає дивуватись тому, що так невимовно туго сприймаються людьми очевидні речі. Раз по раз виникало питання – невже за 1000 літ християнського досвіду ніхто з дослідників суперкниги не звернув уваги на біблійну традицію планування й здійснення злочинів під машкарою пророкувань? Наприклад, єгипетські ієрогліфи, на відміну од китайських, – у повсякденній практиці не вживаються, бо знищений етнос, який ними користувався, а іврит – засіб спілкування “спасателів” єгиптян з мертвої (чи штучної?) став державною мовою нової держави. Ось у якому “чуді” слід би було розібратися нашим просвітителям. У бурхливому морі книжкової та макулатурної стихії з Божою допомогою автору вдалося натрапити на рідкісний твір Олексія Шмакова “Свобода і Євреї”, видання 1906 року. Наводимо уривок, в якому подається вельми повчальна як для українських християн, так і для язичників, точка зору самих кревних нащадків “спасателя” Йосипа на єгипетські події:        “У самих євреїв є книга “Сефер Гаютар”. Вона претендує на дуже давнє походження і на таку важливість, що читання її може замінити обов’язкові та термінові заняття горою (п’ятикнижжям) для торговців та мандрівників з євреїв, що не мають часу для вивчення тори. На стор. 100 цієї книги (див. видання 1874 року в Варшаві), з метою навчання правовірних ізраїльтян розповідається, що один із синів Іакова –Йосип, проданий братами в Єгипет, став там першим після Фараона правителем і, скори ставшись семилітнім голодом, привів корінне населення, за його ж рахунок у такий стан, що воно не тільки позбулось всієї своєї рухомості та нерухомості, але й самого себе закабалило в рабство. Разом з цим батька свого і братів Йосип поселив у найкращій частині Країни, відібране в єгиптян золото й срібло – 72 кікари (1 кікар – 3000 рублів золотом) та велику кількість коштовних каменів розділив на чотири частини й приховав на майбутні часи, тобто для наступних поколінь “обраного народу”, біля Червоного моря, на березі Євфрату, навіть в Індії та Персії. Усім іншим золотом Йосип наділив своїх братів, невісток і їхніх домашніх так, що в скарбницю Фараона потрапило всього-на-всього двадцять кікарів, – такий ідеал синів Іуди”.        Отже, сини Іуди, на відміну од “наших” духовних провідників, чудово усвідомлюють, що Йосип не просто накаркав лихо на голови єгиптян, а ретельно організував його і виконав в інтересах колін ізраїлевих. І цей біблійний епізод пропонується використовувати як приклад для наслідування прийдешніми поколіннями єговообраних, що й було здійснено, зокрема, в умовах УКРАЇНИ. Яких ще коментарів потрібно тяжко вченим апологетам юдохристиянства? Хто після цього може впевнено стверджувати, що так звана “звізда Полин” – випадковість, що вона не була заздалегідь запланована ще при обранні місця розташування АЕС у районі Чорнобиля, щоб надійніше підтвердилось пророцтво суперкниги? Але з цими проблемами ні влада, ні освіта, ні “Просвіта”, ні партії, ні так звані громадськість і знатися не хочуть. Що ж, стадо худоби теж не хоче, чи не здатне знати, що його рано чи пізно заріжуть. Одначе...        Іван Франко у “Сотворенні Світу” зауважує, що ніякі історичні джерела Єгипту не наводять даних про існування в дійсності Йосипа та Мойсея. Це міфічні постаті. Вони існують тільки в суперкнизі. Цілком можливо. Але впродовж історії не бракує вражаючих уяву випадків втілення в буття (чи в небуття) чорних біблійних сценаріїв. Хіба ліквідація заощаджень в ощадкасах з наступними грабунками українських старушенцій трастами та академіями євробізнесу, або пограбування народу з допомогою інфляції не те ж саме, що й вичерпування срібла у єгиптян?        Під час обрання пан Президент грізно зобов’язався повернути українцям 15 мільярдів доларів, вкрадених і вивезених за “бугор”. За свідченням преси, на сьогодні ця сума вже перевищила 20 мільярдів. Але Президент скромно мовчить, хоч і має під своєю орудою армію спецслужбовців, які так хвацько ще не так давно виловлювали українських інакодумців. Народ обурюється, але теж мовчить.        “НЕ ПОКЛОНЯЙСЯ ЧУЖИМ БОГАМ, БО ТО ПАСТКА ДЛЯ ТЕБЕ!” (див. “Повторення закону”). Тисячу років українці перебувають у духовному, а отже, і в матеріальному капкані, несучи кару за поклоніння чужому юдейському ідолу Єгови. Чи не настала пора зрозуміти, що ЄГОВА – НЕ БОГ і БОГ – НЕ ЄГОВА. Чи не настала пора визволитися з давно проіржавленого капкана? Пора. Але всі партії та уряд моляться саме на Єгову і роблять ставку на інвестиції чужого дядька, які підтримують і підтримуватимуть українців, як мотузка підтримує повішеного. Японці, до речі, теж ядерна нація, на чужого дядька не надіялись. Страшну біду вони долали власними силами, з допомогою ВЛАСНИХ БОГІВ. В Об’явленні Іоана Богослова немало місць, які, при певному бажанні, можна тлумачити, як пророцтва. Наприклад, скинутий з неба так званим покровителем Києва, архангелом Михаїлом, змій Самаель почав завзято ганятися за Жінкою, що мала народити дитину. (Чи не тому так знизилось дітонародження після внесення зображення архангела в нинішній герб Києва, чи то пак – Єгупця). Але Жінка втекла в пустелю. Тоді змій випустив зі свого отруйного рота річку, щоб усе-таки потопити ту Жінку. Отож – уявимо собі, що для втілення в дійсність цього пророцтва, за аналогією з Чорнобилем, тобто “звіздою Полин”, необхідно зірвати греблю Київської та інших ГЕС. Загинуло б 35 мільйонів українців в басейні Дніпра, зате скільки б лементу зчинилося б у “цивілізованому” світі про здійснення чергового пророцтва суперкниги! Але хіба це була б акція Бога? Ні, це була б справа рук антибога Єгови, як і сам вибух Чорнобиля, як усі на світі штучні революції, колективізації та голодомори, як пограбування народів за допомогою інфляцій та трастів, як потворна брехня, про наміри ощасливити українців американським способом, яким єговообрані “ощасливили” чорно– та червоношкірих, але “наші” правителі та просвітителі це “ощасливлення” сором’язливо замовчують.        Сумно та невесело, докірливо, але оптимістично поглядає Всевишній на свій безталанний український народ, терпляче чекаючи, коли ж ми наберемося власного розуму та сили, витворимо власний Український Релігійний Закон і візьмемо власну Долю у власні руки. Одначе, саме цього року маємо нагоду відзначити відразу три жалобних річниці: 75-річчя голодомору 21-23 років, 60-річчя єжовщини та 50-річчя голодомору 1947 року. Є над чим замислитись українцям напередодні нової тисячолітньої доби.

“Молодь України”, 18 березня 1997 рік

Джерело->>