Супер книга. сценарій катастроф

“У нас була Батьківщина, у вас – Суперкнига. Тепер у вас наша Батьківщина – а в нас ваша Суперкнига”. – Індіанський Боже, бережи Індіанців!        А що ж ми, Українці? Яку долю оберемо, індіанську, що її настирно нам пропонують під виглядом американського способу життя і вже одеська команда КВК висміює українців, нарядивши “їх у синьо-жовте пір’я, долю так званого “славянскава єдінства” під зверхністю московського патріарха, що, в кінцевому підсумку, одне й те ж, чи, все-таки, звернемо наші погляди до Сходу Сонця і спитаємо самі себе нарешті: “Що ми? чиї сини? яких батьків? Ким? за що закуті?..” (Т.Шевченко). Бо давно вже настала пора не тільки питати, а й знаходити відповідь. Адже нас недавно ще вважали найбільш читаючим народом. Тож чи насправді уміємо ми читати?! А читаючи, міркувати! А міркуючи, діяти. А діючи, досягати не будь-якого, а саме необхідного нам результату та утримувати досягнуте?! Бо надто вже розвелось умільців нишком непомітно підміняти Українську Мрію, власною. Українську Національну Мету – чимось повністю протилежним їй. Подібні пригоди із зачарованими українцями траплялися не раз у минулому, наприклад, в українську язичницьку обрядовість втиснута ворожа їй духовність, а на сучасному етапі – суцільна підміна цінностей. Взяти хоча б церемонію складання присяги на вірність народові України новообраним Президентом. Яке відношення має ця присяга до українців? Права рука пана Кучми, якщо вірити газеті “Всеукраинские ведомости” №67, під час присяги була прикладена до тексту Євангелії “від св. Матвія”, а саме розділ IV §17;        “Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов,– Я не руйнувати прийшов, але виконати”.        Ці слова нібито говорив Ісус єврею Матфею, який, у свою чергу, нібито говорив їх своїм послідовникам, котрі і записали вищенаведену багатозначну фразу до Євангелії. Між іншим, жодна з Євангелій не написана тим євангелістом, чиє ім’я фігурує в назві її, тому і вживається приставка “від”, а Євангелії “від Ісуса” взагалі нема. Тобто в Суперкнизі немає жодного слова, написаного самим Ісусом, хоча скрізь посилаються саме на нього. Такий ось печальний факт. Але, щоб розгадати секрет фокусу, що називається “присягою Президента Кучми народові України”, розкриємо Суперкнигу на відповідному місці “Євангелії від Матвія” і прочитаємо наступний §18, р.4, стор, 1190 видання Московського патріархату за 1988 р.:        “По правді ж кажу вам: доки небо і земля не минеться, – ані йота єдина, ані жоден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все”.        Ці параграфи, на яких лежала рука Президента України, поки конституція України осиротіло маячіла ліворуч, ці параграфи об’єднує спільний заголовок: “Ісус і Старий Заповіт”. Тобто, всупереч широкорозповсюдженому твердженню, що Ісус нібито запропонував людям віровчення, чимось відмінне од “Ветхого Заповіту”, у цих параграфах стверджується якраз протилежне –щирий намір Ісуса виконати “Закон і Пророків” – тобто “Старий Заповіт”, і кожен “значок” його і кожну “йоту”, “аж поки не збудеться все”. Запам’ятаймо ж це місце з Євангелії від св. Матвія, і ще звернімо увагу на ту обставину, що останнім часом поширились чутки, ніби Ісус був українцем. Вельми правдоподібно, бо від Нього так само мало безпосереднього творчого спадку, як і від Бояна – тільки через треті, четверті і т.д. руки, хоча малоймовірно, щоб Син Божий був неписьменним.

     2. Аж поки не збудеться все?      Більшість тлумачів і дослідників Суперкниги розглядали її зміст або з позицій достовірності описуваних подій, богонатхненності їх, або, навпаки, для вишукування протиріч та доказів відсутності Бога, як це робили атеїсти. Схоласти вивчали Суперкнигу для своїх цілей, наприклад, для підрахунків кількості ангелів, що можуть розміститися на кінчику голки. Реформатори і протестанти використовують Суперкнигу для організації квазінаціональних течій християнства, як Англіканська церква, або реформація Мартина Лютера в німців. Духовний меч, хоч і викуваний у чужій кузні, певний час може бути придатний для самозахисту, але не слід забувати, що кузня в чужих руках кує нову чужу зброю, поки ми махаємо старою, неприродною для нас. Фрідріх Ніцше у своїй передсмертній праці “Жадоба влади” виносить полум’яний, пристрасний вирок юдохристиянству, як ідеології нікчемних духом.        Іван Франко з притаманною йому ґрунтовністю у “Сотворенні Світу” викладає добуті новітньою наукою дані про факти плагіату 10-ти Божих Заповідей Любові з більш ранніх, ніж юдейські, шумерських та єгипетських джерел. Француз Лео Таксіль переповідає зміст Суперкниги в смішному саркастичному дусі, а єврей-більшовик Ємельян Ярославський паплюжить Суперкнигу своїх предків, як “опіум для народу”. Опій, звичайно ж, підлягає повній забороні. Тим більше, що дехто вже почав догадуватися про справжнє значення Суперкниги, як джерела інструктивно-директивного матеріалу і для комуно-фашистських партій та режимів всіх кольорів і для зоряно-смугастих, так званих демократичних державних утворень та наддержавних об’єднань, маніпулюючи якими через їхніх, певним способом вихованих та підібраних лідерів, жертвуючи цілими націями, імперіями і навіть расами, можна з’ясовується, реалізувати будь-які, навіть найбільш апокаліптичні пророцтва Суперкниги. І немає ніякого значення – є Бог чи нема. Для віруючих – на все – воля Божа, для невіруючих – невблаганний марксистсько-ленінський хід історії. Віруючих і невіруючих можна міняти місцями, як в шахових партіях чорні і білі фігури, незважаючи на тисячолітні традиції, нерідне віровчення для них малозрозуміле, глибоко чуже і є всього-на-всього сурогатом, що так-сяк задовольняє природну тягу всякої живої душі до Верховного Творця. Але під таким кутом зору, під кутом зору джерела інструктивно-директивного матеріалу Суперкнигу ще, здається, не розглядав ніхто. Хоча, хто-зна, які таємниці заховані в середньовічних підземеллях католицької інквізиції або в потаємних печерах святої Лаври Київської, де, як відомо, недавно ще знаходили людські кістяки з металевими ошийниками та ланцюгами, прикованими до залізних припонів. Стукає в серце не тільки попіл Клааса, але й прах тих нещасних сіромах-українців, яких напівживими сотнями тисяч скидали до братських могил і напівживими закопували у 1933-му. Чи відчувають сьогодні ієрархи всіх конфесій, особливо УПЦ Московського патріархату, який після Тихона визнав більшовиків, бодай елементарну потребу каяття, або необхідність очищення сумління відповідним ритуальним актом за те, що впродовж тисячолітнього панування в Україні вони, знавці Суперкниги, не попередили народ про можливе повторення розвитку подій за сценарієм Єгипетського голодомору, організованого сином патріарха Іакова, внуком патріарха Ісаака, “святим” Йосипом. Чи слідом за комуністами і вони вважають, що ніяка вина за 1933 рік на них не падає?        Треба зауважити, що роль Єгови у тій Єгипетській історії, на відміну скажімо, від історії про Содом і Гомору, мінімальна і зводиться лише до насилання пророчих сновидінь забобонному фараону. Всі інші етапи економічної диверсії та геноциду Йосип сплановує і здійснює сам під приводом необхідності майбутнього (за сім років!) порятунку єгиптян і, ясна річ під виглядом вірнопідданої служби фараону. Більш-менш уважний читач легко помітить, що історія знищення Єгипту голодомором та іншими способами, уже після Йосипа – одна з центральних тем усієї Суперкниги – в різних місцях її настирним рефреном повторюються заклики на кшталт:        “Стережися, тоді, щоб ти не забув Господа, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства”. (“Повторення закону”, розд. 6, §12).        Між іншим, саме “дім рабства” і є головним соціальним винаходом Йосипа, бо до його правління єгиптяни були вільним і, напевне, щасливим народом. Отже, “йоти” та “значки” “Старого Заповіту” заслуговують на більш пильну увагу читача, бо деякі з них, виявляється, мають властивість збуватися двічі і більше разів у різний час і в різних місцях планети з різними націями та расами.

     3. Боже, порятуй нас      Перекинувши всього-на-всього один аркуш тексту книги “Повторення Закону” зі сторінки 235, де надруковані широко відомі Заповіді Любові, на стор. 237 вищезгаданого видання, читач наткнеться на розділ, позначений жирною цифрою 7, що має назву “Як поводитися з поганими” тобто з усіма на світі людьми, крім “богообраних”, в тому числі з християнами усіх конфесій та сект. Вживаємо термін “директива”, бо відрізнити заповіді від настанов та законів важко (див. “директива № 11”).        Отже, цитуємо Суперкнигу:        директива № 1. Коли Господь, Бог твій, поведе тебе до того Краю, куди ти входиш, щоб заволодіти ним, то Він вижене численні поганські народи перед тобою: хіттеянина, і гіргашеянина, і амореянина, і ханаанеянина, і періззеянина, і хівеянина, і євусеянина,– сім народів численних міцніших за тебе.        директива № 2. І коли дасть їх Господь, Бог твій, тобі, то ти їх понищиш: конче учиниш їх закляттям, – не складеш із ними Заповіту, і не будеш до них милосердним.        директива № 5. Але тільки так будете їм робити: жертівники їхні порозбиваєте, а їхні стовпи поламаєте, святі їхні дерева постинаєте, а бовванів їхніх попалите в огні.        директива № 11. А ти будеш виконувати заповіді й настанови та закони, що я сьогодні наказую виконувати їх.        директива № 16. І ти винищиш усі ті народи, що Господь, Бог твій, дає тобі, – не змилосердиться око твоє над ними, і не будеш служити їхнім богам, бо то пастка для тебе.        директива № 17. Коли скажеш у серці своїм: “Ті люди численніші від мене,— як я зможу вигнати їх?”.        директива № 18. Не бійся їх! Пильно пам’ятай, що зробив був Господь, Бог твій, фараонові та всьому Єгипту.        Порівнявши номери і зміст директив, особливо двох останніх, з номерами і змістом параграфів, на яких лежала рука Президента Кучми, коли він складав присягу, хочеться дізнатися:        а) хто готував церемонію складання присяги?        б) чия рука гортала сторінки Святого письма?        в) чи брав участь у підготовці церемонії сам Президент України?        З 25 по 28 квітня 1995 р. у Києві збирався всесвітній форум, чи симпозіум, що розглядав питання: “За світ без екстремізму та фашизму”. Вищенаведені “Директиви знищення” хіба не предмет для обговорення на подібних форумах? Адже до сьогоднішнього дня ці “Директиви” ніким не скасовані. Вони на повному серйозі є Законом, інакше навіщо Президентові присягати на Біблії? Але не треба забувати, що хто порушує закон – сам потрапляє під його дію. Недарма в столиці України на день Києва було призначено ритуальне спалення так званої “Ладії врємєні”. Очевидно потоплення язичницьких святих зображень у 998 “оці було виконано з порушенням “директив знищення”, бо сказано “бовванів їхніх попалите в огні”. А як вам подобається настанова: “святі їхні дерева постинаєте”. Ось відкіля, виявляється, беруть свій початок екологічні проблеми. Відзначимо, що в російських перекладах Біблії на місці “святих дерев” шумлять “священные рощи” тобто священні гаї, які, згідно з “директивами знищення” також мусять бути вирубані.        Хто має очі – хай читає, хто має розум – хай міркує, яким чином можна сумістити 10 Заповідей Господніх: Не вбивай! Не кради! і т.д., що проповідуються з усіх амвонів, екранів, але не здійснюються з директивами розділу 7, які не проповідуються, але здійснюються упродовж історії з особливою ретельністю, послідовністю та повнотою, тому що “ані йота єдина, ані жоден значок не минеться...” У чому тут фокус? А фокус до примітивності простий, але добре замаскований проповідниками. Вся річ у тім, що Заповіді Господні належать до осіб, об’єднаних поняттям “ближні”. А хіба можуть бути ближніми погани, на яких поширюються директиви розд. 7 чи розд. 12 “Повторення Закону”, та інших подібних розділів Суперкниги? Тобто, “заповіді любові” та “директиви знищення” відносяться до різних об’єктів і ніякого протиріччя тут немає. Це малопомітний, але надзвичайно ефективний прийом. У Суперкнизі він не раз використовується й надалі. Наприклад, той же Матфей там, де говорить, що Ісус прийшов не мир принести на землю, але меч, вживає вираз “вороги чоловікові – домашні його”. Тобто “домашній” і “ближній” – протилежні за значенням терміни. І справді, хіба може бути для поганина, чи християнина (що, повторюємо, з точки зору “богообраних”, одне і те ж) домашній його ближнім його? Та ні в якому разі! Інакше навіщо тоді Суперкнига? Навіщо директива 6 розділу 7, де говориться:        “бо ти святий народ для Господа, Бога свого, – тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був йому вибраним народом зо всіх народів, що на поверхні землі”. >     Явна претензія “богообраних” мати статус “ближнього” не тільки між собою, але й межи всіма гергішеянами, ханаанеянами, хіттеянами і т.д. (українці, серби, хорвати, словенці можуть тільки здогадуватись, під яким іменем закодовані вони), при цьому “небогообрані” досягають статусу “ближніх” тільки у виняткових випадках, про що й свідчить відповідна притча “про милосердного самарянина” з Євангелія від св. Луки. Цікаво, наприклад, чи вважав Янкель Тараса Бульбу своїм “ближнім”, коли віз його, ризикуючи власною головою, але за козацькі золоті червінці, в Дубно дивитися на страту останнього сина Бульби – Остапа? Що хотів сказати Микола Гоголь цим епізодом?        На сьогодні “збулося все” для єгиптян, шумерів, персів, латинян, галлів, кельтів, скіфів, прусів, ацтеків, інків, майя, для язичників і християн Візантії, Еллади, для багатьох інших народів Євразії та Африки, які були закодовані під назвами хіттеян, гіргашеян, амореян, ханаанеян, хіввеян, євусеян. Нещодавно Президент України виявив добру волю –вирішив оголосити конкурс на побудову пам’ятника жертвам тоталітарних режимів у Биківні, чи не варто було б під цим приводом від імені України звернутися до ООН або хоча б до ЮНЕСКО з пропозицією відзначати раз на рік День пам’яті полеглих народів – все-таки, мертві тримають живих. І не тільки тримають, але й вчать. Тому досі, слава Богу, ще не “збулося все” для китайців, японців, індусів, що у свій час сарацини значно утруднили процес масового проникнення “Благої Вісті” до цих Країв. Став можливим відповідний розвиток рідних віровчень, а, значить, і зміцнення національних імунітетів проти “милостей” бога племені Авраама, Ісаака, Іакова, якому слід віддати належне в справі виконання директиви: “Не поклоняйся чужим богам, бо то пастка для тебе”. Але що при цьому стало з усіма іншими, які порушили подібну заповідь своїх, рідних богів?! Пророк Тарас безперечно розумів різницю між Саваофом і Рідним Богом, коли писав: