Московський патріархат "отжигает"

  • 19.07.10, 11:43
У Луганську спалили церкву Київського патріархату
На сході України це вже третій спалений храм УПЦ КП
19.07.2010 10:56

18 липня приблизно о 3.30 ранку на околиці Луганська невідомі зловмисники спалили дерев'яну будову храму на честь Архістратига Божия Михаїла.

За даними прес-служби УПЦ КП, це вже третій храм Київського патріархату, який останнім часом було спалено на сході України.

Будівництво першого в Луганську дерев'яного храму Київського патріархату знаходилося на завершальній стадії, залишалося тільки встановити купол.

За свідченням сторожа, вночі до нього увірвалися двоє невідомих, які його побили, а потім з каністр облили будівлю храму і дошки, призначені для будівництва, і підпалили. В результаті пожежі будівля згоріла практично повністю. За словами єпископа Луганського Тихона, збиток склав більше 300 тис. гривень.

Наразі сторож перебуває в реанімації. На місці пожежі працюють правоохоронці і експерти.

Як передає прес-служба УПЦ КП, "за останній час було спалено храми Київського патріархату в Шостці (Сумська область) та Маріуполі (Донецька область). В першому випадку було доведено провину священнослужителя Московського патріархату, який виступив замовником підпалу. В другому випадку винуватців не було знайдено".

ТСН  http://gazeta.ua/index.php?id=347694

Ты даже не знаешь

  • 06.07.10, 11:02
Когда на лице твоем холод и скука, Когда ты живешь в раздраженье и споре, Ты даже не знаешь, какая ты мука, И даже не знаешь, какое ты горе.   Когда ж ты добрее, чем синь в поднебесье, А в сердце и свет, и любовь, и участье, Ты даже не знаешь, какая ты песня, И даже не знаешь, какое ты счастье! Э.Асадов

Едуард Асадов. Прочитайте, не пошкодуєте..

  • 05.07.10, 11:51
БАЛЛАДА О НЕНАВИСТИ И ЛЮБВИ
I

Метель ревет, как седой исполин,
Вторые сутки не утихая,
Ревет, как пятьсот самолетных турбин,
И нет ей, проклятой, конца и края!

Пляшет огромным белым костром,
Глушит моторы и гасит фары.
В замяти снежной аэродром,
Служебные здания и ангары.

В прокуренной комнате тусклый свет,
Вторые сутки не спит радист.
Он ловит, он слушает треск и свист,
Все ждут напряженно: жив или нет?

Радист кивает: - Пока еще да,
Но боль ему не дает распрямиться.
А он еще шутит: "Мол, вот беда
Левая плоскость моя никуда!
Скорее всего перелом ключицы..."

Где-то буран, ни огня, ни звезды
Над местом аварии самолета.
Лишь снег заметает обломков следы
Да замерзающего пилота.

Ищут тракторы день и ночь,
Да только впустую. До слез обидно.
Разве найти тут, разве помочь -
Руки в полуметре от фар не видно?

А он понимает, а он и не ждет,
Лежа в ложбинке, что станет гробом.
Трактор если даже придет,
То все равно в двух шагах пройдет
И не заметит его под сугробом.

Сейчас любая зазря операция.
И все-таки жизнь покуда слышна.
Слышна ведь его портативная рация
Чудом каким-то, но спасена.

Встать бы, но боль обжигает бок,
Теплой крови полон сапог,
Она, остывая, смерзается в лед,
Снег набивается в нос и рот.

Что перебито? Понять нельзя.
Но только не двинуться, не шагнуть!
Вот и окончен, видать, твой путь!
А где-то сынишка, жена, друзья...

Где-то комната, свет, тепло...
Не надо об этом! В глазах темнеет...
Снегом, наверно, на метр замело.
Тело сонливо деревенеет...

А в шлемофоне звучат слова:
- Алло! Ты слышишь? Держись, дружище -
Тупо кружится голова...
- Алло! Мужайся! Тебя разыщут!..

Мужайся? Да что он, пацан или трус?!
В каких ведь бывал переделках грозных.
- Спасибо... Вас понял... Пока держусь! -
А про себя добавляет: "Боюсь,
Что будет все, кажется, слишком поздно..."

Совсем чугунная голова.
Кончаются в рации батареи.
Их хватит еще на час или два.
Как бревна руки... спина немеет...

- Алло!- это, кажется, генерал.-
Держитесь, родной, вас найдут, откопают...-
Странно: слова звенят, как кристалл,
Бьются, стучат, как в броню металл,
А в мозг остывший почти не влетают...

Чтоб стать вдруг счастливейшим на земле,
Как мало, наверное, необходимо:
Замерзнув вконец, оказаться в тепле,
Где доброе слово да чай на столе,
Спирта глоток да затяжка дыма...

Опять в шлемофоне шуршит тишина.
Потом сквозь метельное завыванье:
- Алло! Здесь в рубке твоя жена!
Сейчас ты услышишь ее. Вниманье!

С минуту гуденье тугой волны,
Какие-то шорохи, трески, писки,
И вдруг далекий голос жены,
До боли знакомый, до жути близкий!

- Не знаю, что делать и что сказать.
Милый, ты сам ведь отлично знаешь,
Что, если даже совсем замерзаешь,
Надо выдержать, устоять!

Хорошая, светлая, дорогая!
Ну как объяснить ей в конце концов,
Что он не нарочно же здесь погибает,
Что боль даже слабо вздохнуть мешает
И правде надо смотреть в лицо.

- Послушай! Синоптики дали ответ:
Буран окончится через сутки.
Продержишься? Да?
- К сожалению, нет...
- Как нет? Да ты не в своем рассудке!

Увы, все глуше звучат слова.
Развязка, вот она - как ни тяжко.
Живет еще только одна голова,
А тело - остывшая деревяшка.

А голос кричит: - Ты слышишь, ты слышишь?!
Держись! Часов через пять рассвет.
Ведь ты же живешь еще! Ты же дышишь?!
Ну есть ли хоть шанс?
- К сожалению, нет...

Ни звука. Молчанье. Наверно, плачет.
Как трудно последний привет послать!
И вдруг: - Раз так, я должна сказать! -
Голос резкий, нельзя узнать.
Странно. Что это может значить?

- Поверь, мне горько тебе говорить.
Еще вчера я б от страха скрыла.
Но раз ты сказал, что тебе не дожить,
То лучше, чтоб после себя не корить,
Сказать тебе коротко все, что было.

Знай же, что я дрянная жена
И стою любого худого слова.
Я вот уже год тебе не верна
И вот уже год, как люблю другого!

О, как я страдала, встречая пламя
Твоих горячих восточных глаз. -
Он молча слушал ее рассказ,
Слушал, может, последний раз,
Сухую былинку зажав зубами.

- Вот так целый год я лгала, скрывала,
Но это от страха, а не со зла.
- Скажи мне имя!..-
Она помолчала,
Потом, как ударив, имя сказала,
Лучшего друга его назвала!

Затем добавила торопливо:
- Мы улетаем на днях на юг.
Здесь трудно нам было бы жить счастливо.
Быть может, все это не так красиво,
Но он не совсем уж бесчестный друг.

Он просто не смел бы, не мог, как и я,
Выдержать, встретясь с твоими глазами.
За сына не бойся. Он едет с нами.
Теперь все заново: жизнь и семья.

Прости. Не ко времени эти слова.
Но больше не будет иного времени. -
Он слушает молча. Горит голова...
И словно бы молот стучит по темени...

- Как жаль, что тебе ничем не поможешь!
Судьба перепутала все пути.
Прощай! Не сердись и прости, если можешь!
За подлость и радость мою прости!

Полгода прошло или полчаса?
Наверно, кончились батареи.
Все дальше, все тише шумы... голоса...
Лишь сердце стучит все сильней и сильнее!

Оно грохочет и бьет в виски!
Оно полыхает огнем и ядом.
Оно разрывается на куски!
Что больше в нем: ярости или тоски?
Взвешивать поздно, да и не надо!

Обида волной заливает кровь.
Перед глазами сплошной туман.
Где дружба на свете и где любовь?
Их нету! И ветер как эхо вновь:
Их нету! Все подлость и все обман!

Ему в снегу суждено подыхать,
Как псу, коченея под стоны вьюги,
Чтоб два предателя там, на юге,
Со смехом бутылку открыв на досуге,
Могли поминки по нем справлять?!

Они совсем затиранят мальца
И будут усердствовать до конца,
Чтоб вбить ему в голову имя другого
И вырвать из памяти имя отца!

И все-таки светлая вера дана
Душонке трехлетнего пацана.
Сын слушает гул самолетов и ждет.
А он замерзает, а он не придет!

Сердце грохочет, стучит в виски,
Взведенное, словно курок нагана.
От нежности, ярости и тоски
Оно разрывается на куски.
А все-таки рано сдаваться, рано!

Эх, силы! Откуда вас взять, откуда?
Но тут ведь на карту не жизнь, а честь!
Чудо? Вы скажете, нужно чудо?
Так пусть же! Считайте, что чудо есть!

Надо любою ценой подняться
И всем существом, устремясь вперед,
Грудью от мерзлой земли оторваться,
Как самолет, что не хочет сдаваться,
А сбитый, снова идет на взлет!

Боль подступает такая, что кажется,
Замертво рухнешь назад, ничком!
И все-таки он, хрипя, поднимается.
Чудо, как видите, совершается!
Впрочем, о чуде потом, потом...

Швыряет буран ледяную соль,
Но тело горит, будто жарким летом,
Сердце колотится в горле где-то,
Багровая ярость да черная боль!

Вдали сквозь дикую карусель
Глаза мальчишки, что верно ждут,
Они большие, во всю метель,
Они, как компас, его ведут!

- Не выйдет! Неправда, не пропаду! -
Он жив. Он двигается, ползет!
Встает, качается на ходу,
Падает снова и вновь встает...

II

К полудню буран захирел и сдал.
Упал и рассыпался вдруг на части.
Упал, будто срезанный наповал,
Выпустив солнце из белой пасти.

Он сдал, в предчувствии скорой весны,
Оставив после ночной операции
На чахлых кустах клочки седины,
Как белые флаги капитуляции.

Идет на бреющем вертолет,
Ломая безмолвие тишины.
Шестой разворот, седьмой разворот,
Он ищет... ищет... и вот, и вот -
Темная точка средь белизны!

Скорее! От рева земля тряслась.
Скорее! Ну что там: зверь? Человек?
Точка качнулась, приподнялась
И рухнула снова в глубокий снег...

Все ближе, все ниже... Довольно! Стоп!
Ровно и плавно гудят машины.
И первой без лесенки прямо в сугроб
Метнулась женщина из кабины!

Припала к мужу: - Ты жив, ты жив!
Я знала... Все будет так, не иначе!..-
И, шею бережно обхватив,
Что-то шептала, смеясь и плача.

Дрожа, целовала, как в полусне,
Замерзшие руки, лицо и губы.
А он еле слышно, с трудом, сквозь зубы:
- Не смей... ты сама же сказала мне..

- Молчи! Не надо! Все бред, все бред!
Какой же меркой меня ты мерил?
Как мог ты верить?! А впрочем, нет,
Какое счастье, что ты поверил!

Я знала, я знала характер твой!
Все рушилось, гибло... хоть вой, хоть реви!
И нужен был шанс, последний, любой!
А ненависть может гореть порой
Даже сильней любви!

И вот, говорю, а сама трясусь,
Играю какого-то подлеца.
И все боюсь, что сейчас сорвусь,
Что-нибудь выкрикну, разревусь,
Не выдержав до конца!

Прости же за горечь, любимый мой!
Всю жизнь за один, за один твой взгляд,
Да я, как дура, пойду за тобой,
Хоть к черту! Хоть в пекло! Хоть в самый ад!

И были такими глаза ее,
Глаза, что любили и тосковали,
Таким они светом сейчас сияли,
Что он посмотрел в них и понял все!

И, полузамерзший, полуживой,
Он стал вдруг счастливейшим на планете.
Ненависть, как ни сильна порой,
Не самая сильная вещь на свете!

Цитата, гідна присяги

  • 10.06.10, 12:00

"... О рідна земле! Ти, як мати, - єдина і неповторна! Ти не обов'язково найкрасивіша. У світі є, можливо, інші краї, сповнені чарівної краси, краї, де ласкавий шум морського прибою поєднується з ніжним співом барвистих птахів, а пахощі лавру чи магнолій - з свіжістю грозових південних вітрів.
      Та що з того?
      Хай ти скромніше вбрана, хай твоя краса не така показна і не кожному впадає в вічі, але від того ти не менш рідна і люба синівному серцю, рідна земле! Ти ввійшла в нього разом з молоком матері і шумом старої верби у воротях, з квилінням чайки біля степового озерця і золотим дзвоном пшеничної ниви за селом, із звуками рідної мови та пісень вечорових дівочих. Усім цим і багато чим іншим, часто не помітним для ока, ти вросла в серце, мов дуб у землю, і нема в світі такої сили, яка вирвала б із нього одну вітчизну і вклала натомість іншу.
      В годину радощів і в годину горя всі чуття і помисли наші ми віддаємо тобі, рідна земле, вітчизно дорога! Чи ти веселишся, сповнена щастям, чи спливаєш кров'ю і на пожарищах здіймаєш до неба в прокльонах і благаннях руки, ми завжди з тобою, де б ми не були. І поки б'ється в грудях серце, ми не перестанемо любити тебе, рідна земле! ..."

Володимир Малик "Таємний посол"

Зоряний календар!

  • 10.06.10, 11:25

Свята Кола Сварожого на 7518 літо (2010 р.) від Трипілля, нового літочислення

Народний календар 995 переглядів 0 коментарів

Галина Лозко

 

Свята Кола Сварожого на 7518 літо (2010 р.) від Трипілля, нового літочислення
Зоряний Календар наших Пращурів. Живімо за цим календарем! Він зробить нас мудрішими, щасливішими та багатшими духом.

Березень

16 березня* (молодик 15.23.01) 2010 року - Новоліття 7518 літа від Трипілля. Весняний Щедрий Вечір. Наші пращури починали нове літо (Новий рік) з першим весняним Молодиком, який настає перед весняним рівноденням. Нове літо прийде до Вас в хату. Пригостіть його Щедрою Вечерею, на яку зберається вся родина, заспівайте щедрівку, бо колись щедрівки виконували на весні.

Між 17 і 18 березня* Весняне рівнодення у Києві: день і ніч зрівнюються в часі і силі (по 12 годин).

18 березня* - Чистий четвер (Навський Великдень, поминання предків). Купається вся родина, після чого залишаємо купіль, рушники і страви для Пращурів на всю ніч. У цей день Мороза пригощають киселем, щоб не було заморозків на посіви:"Мороз, Мороз, іди їсти кисіль! Не бий жито - бий кукіль!". Корисне купання в холодній воді річки, навіть якщо ще є лід (занурювання в ополонку). Дівки чешуть косу під яблунею, щоб гарно росла. Умиваються зі срібного посуду для краси. Готують "четвергову сіль", перепікаючи її в печі (використовують як оберіг).

21 березня* - Великдень Дажбожий (Дажбог-Сонце перемагає темряву Зими-ночі). Великдень Дажбожий: "Це повінчаємо Сварога і Землю і справимо весілля їм, як для мужа і жони, бо ми - діти їхні" (Велесова Книга). Світло вже перемогло Темряву. Сонце на Великдень грає, тому молодь намагається до схід Сонця залізти якомога вище, аби побачити його гру. В цей день слід дзвонити в маленькі дзвіночки, скликаючи всіх добрих Духів Роду. Молодь катається на гойдалках, які в давнину підвішували до дерев, такі гойдалки називалися "релі". Даруємо писанки (ні в якому разі не порожні "видутки", куплені на базарі, а повні й виписані власноруч) і крашанки, пригощаємо великодніми "бабками" і "куличами", славимо Дажбога. Великоднє цілування - давній язичницький обряд, покликаний створювати лад і хороші дружні відносини між людьми. Це сонячне свято відмічається у першу неділю після весняного рівнодення, незалежно від фази місяця.

*22 березня - Волочільне, «Обливаний понеділок»

25 березня - Благовіщення (Богиня Весни приходить). Богиня Весни пробуджує Блискавицю - жіночу пару Перуна. В цей день суворі заборони починати всяку справу, "навіть пташки гнізда не в'ють" (поганий час для будь-якого почину і зачаття).

26 березня - Благовісник (Перун-грім пробуджується). Пробуджується Бог Перун і своїм громом сповіщує Землю про весняні зародки Життя). Саме з цього часу все починають.

28 березня* - Радуниця (поминальні обряди). Випадає в наступну неділю після Великодня. Прихід на землю душ наших Пращурів. Пом'янемо їх крашанками з великоднім хлібом :"Хай радуються на Луках Сварожих!" Існує приказка:"На Радуницю рано - орють, вдень - плачуть, а ввечері - скачуть". Відвідують кладовища, окликають кожного покійного на ім'я, качають крашанки на могилах, залишають їх тут разом із покришеним хлібом, пирогами, млинцями. Також виливають на могили вино, пиво, масло - всім цим "годують покійних". Увечері збираються на загальну братчину. Після Радуниці починають всі польові роботи.

Квітень

*14 квітня - Права середа. Свято Прави (ведійська Рита) - Божественного закону, який правує Всесвітом, ростом рослин, родючістю всього живого на Землі й на Небі, дощем і вітром, зміною пір року, дня і ночі. Саме від "Божественної Прави" походять правда, праведність, правосуддя, справедливість, мудрі правителі (ті, хто знають Закони Прави). Цей день завжди випадає у середу (25 день після Великодня), тому в народі досі збереглася назва "Права середа" (вона ніколи не була пов'язана з постом, бо наші Пращури не мали виснажливих постів, як це впровадило християнство). Саме від цього Закону Прави, який славили піснями, походить давня назва нашої Правіри - Православ'я. Це свято ще має назву "Рахманський Великдень". Існує повір'я, що далеко за морем живуть святі "рахмани" (брахмани), яким сповіщається, що в Україні вже настав Великдень. Для цього на воду річок, які течуть у море, пускають скаралупу від крашанок, можливо, тому цей день ще називають "переплавною середою".

22 квітня - Красна гора, Велика Лада, Лельник, Ляльник (свято пробудження жіночої любові). Богиня Лада виходить на гору, щоб ладувати все навкруги, наводити лад у полях, лісах, гаях, вселяти любов у душі людей. Це дівоче свято краси і любові. Пісні й хороводи водять на честь доньки Лади - Богині Лелі.В цей день відбуваються сватання, заручини та весняні весілля. Богині - покровительці шлюбу приносять пожертви білого хліба та білого півня.

23 квітня - Ярило, Орій - Бог весняного Сонця, пристрасті й полум'яного кохання. Це свято пробудження чоловічої любові та пристрасті. Зустріньте його, хлопці-молодці! Це Ваше свято Любові! Парубки вибирають собі пару. Лельники у давніх слов'янських країнах святкували протягом цілого місяця. Відсвяткуйте Лельник у весняному гаю, над річкою, біля святинь свого народу.

Травень

1 травня – Майя – давньослов`янська Богиня рослинності, яка вкриває, “замаює” листом дерева, вкриває землю зеленотрав`ям. Її свято довго відзначали жінки по всій Європі, за що церква переслідувала учасниць цих свят, а інквізицуія спалювала їх як відьом.

2 травня - Свято Живи, Солов'їний Великдень. За повір'ям, Богиня Жива перетворюється в зозулю і починає пророкувати (кувати) довгі літа Життя. Солов'їний Великдень (прилітають соловейки). Моляться про довголіття та здоров'я.

*3-9 травня - Русалії (Русальський тиждень, Зелений тиждень, Трійця). Свято Берегинь Роду, поминаємо Душі Праматерів, приносимо пожертви із свіжовипеченого хліба на воді річок (особливо на Русальчин Великдень - 10 травня, четвер). У суботу разом із зеленим клечанням Душі заходять до нашої оселі, щоб подивитися на наше Життя. Треба всій родині жити в ладу, не сваритися, не підвищувати голосу, не ображати один одного. Слід згадувати Пращурів добрими словами, влаштовувати поминальний обід. У Велесовій Книзі записано:" Слава Отцям нашим і Матерям, що вчили нас про Богів наших і вели нас за руку по стежці Права, слава!"У ці дні завивають вінки, заплітають берізку, заквітчують хату і подвір'я. Жінки розвішують на деревах рушники, стрічки, шматочки полотна - "Русалкам на сорочки", дівчата кидають на воду вінки, пахучі зела (лепеху, полин, любисток, м'яту, шовкову траву) - це є пожертви Русалкам перед початком купального сезону.

*6 травня - Русальчин Великдень (четвер).

10 травня – Зільник. В цей день збирають всяке весняне зілля і копають цілюще коріння. День знахарок. Після збору трав жінки влаштували колективне купання в трав'яному напарі. Урочистий обід у лісі. Обрядові страви: яєшня, вареники, риба, ряжанка. Перед обідом складають пожертву траві – виливають хмільний напій.

Червень

15 червня - Світовид літній, Видів День (показ мистецьких творів, сприятливий час для лікування очей). Славимо Світовида літнього (Дива) як Бога всевидючого, похвалімося перед ним нашим багатством, красою і здоров'ям. У цей день можна навчитися всякому мистецтву, яке людина може побачити (бо сьогодні, "що виджу, те вмію"). Світовид розкриває таємниці досі невидимого.

*19-22 червня - Літнє сонцестояння.

*20-21 червня - Купайло (Собітка, Сонцекрес). Найдовший у році день. Купайло прийде у вінку. Саме в цю чарівну ніч шукайте Цвіт Папороті! На світанку наберіть цілющого зілля - хай буде помічним від усякої напасті. Відкиньте християнські забобони. Не бійтеся! - ось головна заповідь Рідної Віри, яку так довго від нас приховували. З нами Рідні Боги. Обряди Купальського свята такі: заплітання купальського деревця, стрибання через священний вогонь, виплітання вінків для ворожіння, збір цілющого зілля, купання у річках, знайомство та сватання, зустріч купальського Сонця. Палаюче колесо крутять згори у річку - літо повертає на осінь. Сьогодні час Щасливого Шлюбу. Хай у вас народяться гарні, здорові та щасливі дітки на славу Україні!

29 червня – свято Водяника. Рибалки вшановують його пожертвами у вигляді тютюну, пива, першої спійманої риби. Жінки сплітають рибалкам вінки з рослин, що нині має назву “петрів батіг” (цикорій).

Липень

14 липня - Стрибог (Посвистач, Позвізд) - Бог Повітряного простору, від якого залежить погода. Вшануйте його хлібом, варениками, якими пригостіть чотирьох Вітрів біля води.

20 липня - Свято Перуна (покровитель чоловіків, воїнів, громовержець). Свято Перуна:"Слава Богу Перуну Вогнекудрому, який стріли на ворогів верже, і вірно по стежці вперед веде, бо єсть він воїнам суд і честь, і яко златорун - милостив, всеправеден єсть!" (Велесова Книга). Перун - це Син Божий, якого Отець Сварог посилає на землю у вигляді блискавичної енергії. Українці, прийміть Його животворну потужність! Мужі українські, згадайте подвиги славетних Пращурів наших, яким заповів Сварог:" Щоб персти ваші утрудились о рала ваші, а мечами своїми здобували Незалежність нашу!" (Велесова Книга).

22 липня – Перуниця (Блискавиця) – жіноча пара Перуна-громовержця. В її день не працюють в полі, щоб не ображати Богиню.

27 липня - Чур, Пращур (народна назва "Паликопа", з санскритського чур - палити). Чур (Цур) вважається сторожем родових Звичаїв, Богом "межового вогню" - він пильнує майно і власність Роду ("Чур - моє!", "Цур - моє!"). Спам'янемо своїх Чурів-Пращурів, щоб опікувалися нашим збіжжям, зберігали не тільки наші снопи, а й нашу Русь-Україну та наші Рідні Звичаї. Велесова Книга оповідає:"Усяк Рід мав Чурів і Пращурів, які померли перед віками, - тим Богам почитання маємо дати, і од них радощі маємо". В цей день роздають дітям печиво "сончата", стрибають через багаття. Вшановують також Дажбога - покровителя обжинок.

Серпень

1 серпня - Медово-маковий Спас (Свято Врожаю).

6 серпня - Яблучний Спас (Свято Врожаю).

16 серпня - Хлібний Спас (посвячують зерно, з нового борошна випікають хліб).

Місяць Спасич згадується у Велесовій Книзі як місяць подяки Богам Спасам за добрий врожай. У народі крім названих, збереглися ще такі назви як Грибний, Ягідний, Горіховий, Полотняний, Спас на воді, або мокрий Спас. Мабудь у давні часи їх було ще більше, бо кожному овочу свій строк. Кожний овоч як плід Землі й Сонця має бути присвячений Рідним Богам, також ніяких заборон на їх вживання не було. Перші овочі, квіти, мед та медові соти, мак, хліб з нового врожаю освячують рідними молитвами, пригощають ними близьких - таким є обряд початку споживання перших плодів. Тоді все піде на здоров'я й нам - дітям і онукам Дажбожим. На Спасівку Душі Пращурів також відвідують свої родини. Спом'янімо їх добрим словом.

16 серпня – Свято Лісовика. Йому кладуть пожертву (хліб, кашу та ін.) на лісовій галявині, щоб “не водив” по лісу.

19 серпня – Посвистач (Стрибог). Вшановують Бога Вітру. Примічають погоду: якщо вітер теплий, беде гарний врожай.

Вересень

1 вересня – Свято Вогню. “Свіччине Весілля”. Весілля Комина. Перше запалювання осіннього вогню. Початок шкільного навчання, вікові посвячення (пострижини). Вшановують домашнє вогнище. Святкове молодіжне гуляння. Жартівливий похорон комах.

4 вересня – Осінні Перун і Перуниця. Останні в році громи засинають на зиму.

8-9 вересня – Богині-Рожаниці (жіночі родинні і родильні свята). Жінки викликають кожна свою Рожаницю:"Жертву тобі правим - овсяне борошно, і так співаємо славу і велич твою" - таке жертвопринесення справляють жінки на березі річок, посипаючи борошно на воду заквітчані калачі та бублики. Мами поливають дочок водою на порозі свого Дому, щоб росли щасливі та здорові.

14 вересня - Свято Вирію (Здвиження; відліт пташок, ховання змій під Землю). Молитви до Духів Пращурів, яким птахи донесуть звістку зі світу Яви. Прощання з теплом. Початок осінніх вечорниць.

*25 вересня - осіннє рівнодення у Києві.

*25 вересня - Світовид осінній (осіннє рівнодення, духовні пошуки, мистецькі заняття):"Творіть Світовиду славу всяку! Бо цей Бог очищає серце наше, і ми відрікаємося від злого, а спрямовуємо себе до доброго" - говорить Велесова Книга. У давнину відбувалося всенічне моління в храмі Світовида. Випікався великий у зріст людини коровай. Жрець ховався за хлібом і запитував, чи люди бачать його. Почувши відповідь, казав:"Дай, Боже, щоб і на той рік хліб родив такий високий!" (щоб не було його видно за хлібом). Світовид, або давніша форма Його імені - Святовит, - це Святий Дух українського народу, який "витає" над нашою Україною, допомагаючи народу визволитися з полону чужовір'я. Відчуйте Його Дух у собі всі, хто є українцями!

Жовтень

1 жовтня - Мати Слава. Вшановуємо Матір Славу - саме Вона є нашою Покровою, бо це Вона укривала руських воїнів на полях ратних Покровом своїх золотих крил:"Б'є крилами Мати-Слава і кличе нас, щоб ішли за землю нашу і билися за огнища племені нашого, бо ми є русичі!". Покровителями споконвіку вважалися ті Боги й Богині, які були рідними для народу - "по крові тіла" (Велесова Книга). Наші Пращури вірили в божественне народження русичів - дітей Сварога, синів Перуна, Дажбожих онуків... Це осіннє свято Матері-Землі. Вона в цей день вкривається, лягає спати на зиму.

*9 жовтня - Дідова Субота - Зворожини, Осінні Діди. Поминальний День. Громада літніх людей, навіть у холодну пору, варить куліш на лоні природи, який споживають тут же, сидячи на землі. Вони знають, що скоро "відправляться на Луки Сварожі", тому й свято назване Сварожини-Зворожини. Завжди відмічається в суботу.

*15 жовтня - Свято Мокоші, Бабина П'ятниця. Мокоша - Покровителька жінок, роду та немовлят. Її свято завжди в п'ятницю. Принесіть Мокоші хліб, калину, прядиво, щоб напряла вам і вашим діткам довгу нитку Життя. Суворі заборони цього дня такі: не шити, не різати, не працювати з нитками, прядивом, веретином тощо. Згадуються всі Богині: Лада, Леля, Дана, Доля, Мокоша, Мати Слава, Жива. Освячують квіти, які протягом року використовують у лікуванні.

Листопад

1 листопада - Свято Сварога, який є Праотцем всього роду Богів. Саме він викував для русичів перший плуг і золоту обручку, тому є небесним ковалем (Тврцем Світу і Людей), покровителем хліборобства і шлюбу. Богом Небесного Зодіаку - Кола Сварожого. За київськими легендами, в цей день Він починає виготовляти плуг який скине з неба русичам на Різдво. Тому "Хвалимо Сварога, який цьому Роду Божеському є началом, і всенькому роду криниця вічна, яка витікає влітку від джерела свого, і взимку ніколи не замерзає" (Велесова Книга).

24 листопада - Свято Богині Долі (дівоча посвята). Дівчата ворожать на подружжя, Вечорниці. Вагітні жінки молять Богиню про добрі пологи.

30 листопада - Калита (парубоча посвята). Свято парубочої долі - парубки вибирають пару. В цей день молодих хлопців посвячують у дорослих парубків та приймають до парубочої громади. Молоді парубки стрибають до Калити, прилучаючись до жіночого начала природи. Вечорниці.

Грудень

6 грудня - Свято Велеса (Діда Мороза). Він сходить по сонячному промінню на Землю і приносить зародки багатства, врожаю, приплоду (згадаймо Діда Мороза з мішком подарунків) - це він, наш Велес, якого треба гукати в цей день, саме так, як діти кличуть Діда Мороза й сьогодні. З його приходом починається вивчення колядок, підготовка до Різдва. "Це Велес Навчив Праотців наших орати землю і злаки сіяти, і жати віна-вінча на полях страдних і ставити Снопа до огнища, і чтити Його як Отця Божого!" - записано у Велесовій Книзі, святій книзі нашого народу.

*21-23 грудня - Зимове сонцестояння.

*22 грудня - Різдво Божича-Коляди, народжується молоде сонячне світло, воно щодня прибуває й поборює темряву своїми ніжними прмінчиками, які на весні оживляють Землю і всю природу. Закінчення Корочуна - найтемнішої частини року. Разом із житнім снопом, Дідухом, входять до нашої оселі Духи нашого Роду. На столі Дванадцять (або тринадцять) страв, за числом місяців року. Першу ложку куті старійшина Роду підкидає до стелі. "Дідів кутею пом'яніте і чаркою не обменіте". Колядування. Колядки розповідають про Сотворення Світу. В кінці обряду громада ділить священне причастя - Різдвянний Божичний коровай.

*23 грудня - Свято Рода. Наступний день після Різдва. Відвідують своїх рідних та близьких, пригощають пирогами, пивом і медом. Головні побажання цих Родових свят:"Хай все добре народжується!"

Січень

*4 січня 2010 року - Свято Богині Дани (Водокрес). На дванадцятий день після Різдва Божича-Коляди народжується жіночий початок Всесвіту - Богиня Дана, покровителька води. Саме в цей день, як твердять астрономи, Земля перебуває найближче до Сонця, тому вода набуває особливих цілющих властивостей. А в народі збереглася віра:"Про що на Водосвяття помолишся, те збудеться". Богиня Дана дає дівкам добрих чоловіків, тому вони обов'язково йдуть до річки по святу водицю.

Українська жінко! Час подбати про здоров'я своєї родини. Зроби Зоряну Воду: краще з джерела чи з криниці набери в глиняний горщик водиці і на ніч постав на вікні чи на дворі, хай скупаються в ній Зорі. Цією водою повинна вмитися вся родина, щоб воскресла Україна!

Цей обряд можна виконувати також щомісяця на Молодику, аби завжди мати свячену воду, яку приготували для вас самі Рідні Боги. Порівняйте: на християнський Йордан (Водохрещення, 19 січня) попи вмочають у ній християнський хрест - шибеницю, символ смерті. То яку енргію вони можуть вам послати із цією водою?

18 січня - Відунське свято, збори жерців.

25 січня – Свято Домовика. Йому кладуть свіжий хліб або кашу (залишають на ніч на печі чи на столі) і просять оберегти господарство, домашніх тварин.

Лютий

2 лютого - Стрітення. Громниця. Стрітення Зими з Весною. Молитви до Сонця. З цього дня можна починати вивчати пісні-веснянки, писати писанки. В давні часи в цей день запалювали смолоскипи (за християнства замінено "громичною свічкою"). Спостерігаємо за погодою - хай буде цей день Сонячний! Яке Стрітення така й весна.

*07-13 лютого - Велесовий тиждень, який іноді називали ще "Чортовим", бо "черти і різи" були своєрідним тайнописом, за яким Велесові внуки уміли ворожити і "чертити", тобто писати.

11 лютого – Велике Свято Велеса. Вшановують Бога багатства, достатку й добробуту такою молитвою: ”Молимо Велеса, Отця нашого, хай потягне в небі коня Сварожого і хай прийде до нас сурі вішати, золоті Кола вертячи! Бо то Сонце наше як святе для домівок наших, і перед ним блідне лик вогнищ домашніх! ” (Велесова Книга). Випікають житній хліб, яким годують домашню худібку, варять пиво, освячують хліби.

21 лютого – Весняний Стрибог віє до Весни.

*21-27 лютого - Колодій (Масляна). Парубки вибирають наречених. Магія родючості - неодруженим парубкам жінки прив'язують колодку (символ продовження роду). Обрядові страви цього тижня переважно молочно-масляні (вареники, пироги з сиром і сметаною, млинці тощо). На цьому тижні не шиють і не прядуть.

24 лютого – Лелечини. Свято тотемного птаха українців. Важають, що з цього дня птахи починають свій політ з Вирію. Початок пташиних свят. Птахи вважаються священними, бо вони двічі народжуються: “перший раз гладке (яйце), а другий раз пухке (пташення)”.

*4 березня 2011 року - Народжується перший весняний Молодик о 22 год. 46 хв.

*5 березня 2011 року - Новоліття 7519 літа від Трипілля.

* зірочкою позначаємо рухомі (змінні) свята.

Помагай, Дажбоже і Коло Свароже!

Знову пхають носа...

  • 07.06.10, 16:52
Кремль рекомендует Украине перейти на русский
Кремль рекомендует Украине перейти на русский

В Украине должна быть выработана программа по возвращению русскому языку статуса официального, поскольку в стране исторически сложилась двуязычная культура. Об этом в ходе заседания международного круглого стола «Украина и Россия: новое взаимодействие» заявил специальный представитель президента России по международному культурному сотрудничеству Михаил Швыдкой.

По его словам, украинцы как нация исторически формировались по-разному. В частности, Швыдкой отметил, что происходящее в восточных и юго-восточных регионах Украины, и в Западной Украине не совпадает друг с другом. «Возникает очень серьезная проблема формирования украинской нации», - подчеркнул представитель Президента РФ.

 

Швыдкой также отметил, что России нужна «сильная, процветающая, демократическая и стабильная Украина, богатство которой, конечно же, в ее двуязычии». Он подчеркнул, что двоекультурие является «мощной, единой, очень важной основой для формирования сильного украинского государства».

Джерело:http://ura-inform.com/politics/2010/06/07/shvydkoj#

Любімо Україну!!

  • 07.06.10, 12:55
Кілька років тому я навіть не замислювалась над питанням: чи люблю я свою країну?! Але, одного разу. пересилила себе - вирішила читати книжки лише українською мовою, лише українських авторів. (оскільки в шкільній програмі викладали лише такі твори, які читати було нецікаво, то й не хотілося до рук брати книжки, написані рідною мовою). І ось..  пройшло небагато часу,але книжок прочитано майже про всю історію України,- і я закохалася в нашу історію.. І серце болить тепер за долю України.