Здорове суспільство орієнтує людей не на вимушене терпіння одне одного, а на взаємну повагу.

Нещодавно в Києві визначено переможців конкурсу «ЗМІ за толерантність та консолідацію українського суспільства». Дещо раніше гучно відсвяткували Міжнародний день толерантності. На початку року засновано джазовий фестиваль «Мистецтво толерантності». Що ж це таке? Якщо прагнеш зрозуміти явище, то спершу поглянь, з чого воно почалося. «Первинно латинське слово tolerantia означало пасивне терпіння, добровільне страждання, асоціювалось з такими поняттями, як біль, зло» — читаємо на сайті «Простір толерантності». Тобто це коли нам щось не подобається, але ми його до певного часу терпимо. Наприклад, коли хтось в автобусі надто голосно розмовляє. Пасажирам неприємно, але вони не подають вигляду і починають дружно ТЕРПІТИ. Ця їхня толерантність триває доти, доки «балакун» не переходить допустиму межу. Тоді в людей уривається ТЕРПЕЦЬ і вони починають активно реагувати, захищаючи свій емоційний комфорт. Нормальне суспільство орієнтує людей не на вимушене терпіння одне одного, а на взаємну повагу. Повага — це велика суспільна цiннiсть. Чим більше людину поважають, тим краще їй живеться. Це заохочує до самовдосконалення. Натомість толерантність не перед бачає жодних стимулів до розвитку, адже за будь-яких обставин до тебе ставитимуться байдуже- терпляче. У медицині термін «толерантність» означає повну або часткову відсутність реакції на чужорідні речовини. Організм втрачає інстинкт самозбереження і стає байдужим до наявних загроз. З 90-х років медичний термін «толерантність» почали активно переносити на суспільство. В 1995 році генеральною конференцією ЮНЕСКО була навіть прийнята «Декларація принципів толерантності». Але з якогось дива цьому терміну надали протилежного значення: патологія була представлена як чеснота. Стаття 1 цього документа починається зі слів «Толерантність означає повагу...». Це якби хтось сказав «хвороба означає здоров’я» або «потворність означає красу». Мимохідь згадуєш Оруела з його «правда — це брехня», «незнання — сила». Адже очевидно, що терпіння і повага — це майже протилежні поняття: одна справа поважати людину, і зовсім інша — терпіти її. Проникливі уми вже давно намагаються з’ясувати справжню мету глобального просування світогляду нереагування на чуже. Для позначення набутої патологічної байдужості до зовнішні х загроз навіть з’явився термін tolerastia (толерастія). Частина дослідників схиляється до думки, що пропаганда толерантності — це масштабна спецоперація з психологічної підготовки людства до грядущого вторгнення «чужих». Щоб не спрацював природний захист, заснований на розпізнаванні «свої—чужі», максимально розширюється «простір толерантності», тобто «діапазон терпіння». Якщо ж таки проявляється суспільний імунітет, то апологети толерастії тут же на нього ставлять клеймо «ксенофобії». В результаті такого комплексного підходу вороже втручання починає сприйматися як щось нормальне. Можна сперечатися, хто вони ці «чужі» — інопланетяни чи все ж таки земляни. Безперечно одне: вони вже серед нас і готуються до рішучої атаки. Для людства, враженого толерастією, вторгнення «чужих» буде катастрофою. Наша проблема в тому, що ми не вважаємо їх чужими. Зате вони однозначно вважають чужими нас.

Гомосексуализм... Педерастия... Голубая любовь... Запретный плод... Как гламурненько иногда смотрятся пареньки... с накрашенными ногтями и подведенными глазками. Такие милые, такие ранимые... За что же им достается от грубых, неотесанных гетеро-мужланов?

Сообщение с одного из киевских форумов для «голубых»: «Наконец-то! Гей-парад в Киеве! 28 августа на центральной улице украинской столицы - Крещатике, на отрезке от гл. выхода N1 из метро «Крещатик» до подземного торгового- развлекательного комплекса «Метроград» состоится гей-парад! Геи и лесбиянки с лозунгами и радужным флагом будут гордо идти по этой улице. Предполагается, что будет очень много студентов и молодежи. Заботясь о безопасности геев и лесбиянок, киевский информационно-правозащитный центр для геев и лесбиянок «Твой мир» нанял частную охрану из агентства «A1»! Форевер!» Ура! И состоялся-таки гей-парад два года назад, и шли гордо, и двигали ягодицами призывно, и щерили в улыбках-оскалах накрашенные рты на небритых лицах, и поводили призывно глазками. На самом деле - какой грандиозный прорыв в сознании произошел в Украине! Геи в голос могут вещать о себе с телеканалов и открыто заявляют о своих правах. Общество толерантнее стало относиться к представителям секс-меньшинств, и даже президент страны лично (!) спешит поприветствовать приезд в Украину гея планеты номер один - сэра Элтона Джона. Я не знаю, является ли Виктор Андреевич поклонником творчества певца, достойного всяческих похвал и уважения (как певца!), но мне кажется, что будь сэр Элтон традиционной ориентации, то не поехал бы президент на встречу с ним, не обнимался бы перед камерами, не жал бы руку и не заглядывал бы в глаза с любовью (дружеской, разумеется). Такой горячий прием представителя поп-индустрии имеет, на мой взгляд, более глубокую мотивацию. Встреча первого лица страны с певцом была продиктована политкорректностью. Типа, я - европейский человек. Потому, мол, не гнушаюсь пожать руку гею и пообниматься с мужчиной, у которого есть муж. Все лучезарно улыбаются, все довольны. На самом деле - прорыв. Ведь как их, бедолаг, ужимают в правах, как по-скотски относятся к этим людям, которых, по их собственным заявлениям, сотворил таковыми Бог... Сотворил ли их таковыми Бог? Нет. Их не сотворил таковыми Бог. Они настолько часто любят об этом вещать, что сами, наверное, давно в эту ахинею поверили. Бог сотворил Адама и дал ему в жены Еву. И сказал: «Плодитесь и размножайтесь!» Знаете, что находится на месте двух самых известных гей-городов, название одного из которых легло в корень термина «содомский грех»? На их месте сейчас находится самое мертвое море на Земле. Уничтожили эти города. И Тот уничтожил, Кто, по заявлениям голубых, их «таковыми создал». Нестыковочка, не так ли? Да нет, все верно. Вот, и в Книге Книг сказано недвусмысленно: «Не ложись с мужчиной, как с женщиной, ибо это мерзко и противно Господу». Так кто их создал? Как их притесняют на работе О, притеснения носят ужасающий характер! Иногда их даже увольняют и не желают признавать их прав на... что? Давайте вглядимся в лица представителей секс-меньшинств, благо (благо ли?) лицами этими забит интернет. Что на них? Первое, что в глаза бросается? Похоть! Это взгляд неудовлетворенной девушки-давалки с окраины, готовой подарить себя роте солдат. Посмотрите, как ведут себя «голубые» на передачах, посвященных их «огромным проблемам». Всегда - томные взгляды, ужимки и позерство. Давайте представим ситуацию. Вы - работник офиса. В ваш коллектив приходит человек с нетрадиционной ориентацией. Вы обсуждаете с ним рабочий вопрос, склонившись над планом внедрения вашей торговой марки в массы. И тут собеседник, озаренный гениальным решением неразрешимого вопроса продвижения товара, накрывает вашу ладонь своею. Что вы почувствуете? Если коллега по работе «нормальной» ориентации - ничего не почувствуете. Дружеский жест - не более. Но вот в случае, если вам известно, что он - слегка «не такой, как все», ваши чувства будут иметь несколько иной оттенок. Что вы испытаете, зная, что рядом с вами человек, засматривающийся на мальчиков из «На-На»? Брезгливость. И кто-то эту брезгливость постарается скрыть, а кто-то не сможет сдержать себя и отдернет руку, как от оголенного провода. Нужен ли руководителю фирмы такой работник, после приветствия с которым сотрудники руки моют? Ответ очевиден... За что им бьют лица Чаще всего - за дело. Если к вам подойдет парень и заявит, что вы ему нравитесь, то как вы поступите? Поспешите удалиться - в одном случае. Но если вас «достали» на работе, если дома проблемы, если вы боксер-профессионал в прошлом и мозг ваш излишне резко реагирует на раздражители - вы ударите человека по лицу. Вы вложите в удар всю свою злость на начальство, на глупых подруг жены и на детей-двоечников. И полетит парень с голубым оперением в кусты, и родится еще одна легенда о «жестоком избиении представителя секс-меньшинств». Не так давно видел сюжет на телевидении, в котором мальчуган, отвернувшись от камеры, заявлял: - Это мой вызов обществу. Господа, бросая перчатку вызова, помните, что она может быть поднята. И ведут себя голубые «вызывающе», потому и нарываются частенько на увесистые оплеухи да на зуботычины... Как плохо относятся к гей-парадам Старушка-Европа слегла в больницу с воспалением мозга, не выдержав столь частых мероприятий голубых и розовых, проходящих на ее улицах. Вам приходилось лицезреть отчеты об этих шествиях в прессе? Видели «боевую раскраску», плакаты, имитацию половых актов и выразительные жесты «самых притесняемых людей на планете»? После подобных театрализированных представлений, всегда сопровождаемых лозунгами с призывом «прекратить притеснения», геи могут что-то лепетать о том, что они, мол, скромны и спокойны? За что, де, обижать таких ягнят? А зачем вы на площади выходите? Я - любитель рыбалки. Ну, так что же мне теперь - на площадь выходить с удочкой в воскресенье? Я в воскресенье еду на дачу рыбу удить. Ты - любитель мальчиков. Ну и занимайся своим анальным делом в своей квартире! Зачем на площадь выходишь? Что показать хочешь своими жестами да поцелуями слюнявыми на людях? Потом обижаются гомосексуалисты, что вслед их шествиям плевки летят да выкрики неприятные слышатся. Если вы изловчитесь поймать в лесу эксгибициониста, пугающего своими половыми органами мирно прогуливающихся мамочек, что с ним сделаете? Ну, по головке не погладите, верно? Так почему эксгибиционистские выходки геев, имитирующих половые акты перед аудиторией, состоящей из прохожих, должны вызывать нормальную реакцию? Позвольте нам усыновлять детей! А зачем вам их усыновлять? А, простите, забыл... Не предусмотрено природой деторождение из органов, предназначенных для совсем иных целей. Ну, господа, на что подписались, то и имеете. Россказни о том, что, мол, на детской психике никак не отражается факт, что «папа любит папу», лишены какого бы то ни было основания. Проконсультируйтесь у психиатра, и он вам расскажет, как формируется детская психика и кого берет себе за эталон «нормальности» детский мозг. Дети копируют поведение своих родителей, хотят они того или нет. И мировоззрение маленького человечка в юном возрасте подобно куску пластилина: что вылепишь, то и будет. А вы фаллоимитаторы из пластилина вылепить хотите? Вы поинтересуйтесь, что послужило толчком для совершения ужасных преступлений большинства маньяков, известных человечеству. Детские ощущения. Все мы родом из детства. И то, что «папа любил папу», выстрелит когда-нибудь в мозгу взрослого человека самым неожиданным образом, как всегда стреляет в конце спектакля ружье, висящее на стене в первом акте... Чем они опасны Голубой ил, поднятый с самых темных глубин человеческого порока, завораживает. Нам рисуют типичный портрет гея - красивый, изящный, успешный, богатый. Я, да и вы, плюнем и переключим канал, увидав на экране очередного жеманничающего клоуна в женском наряде. Но перед экранами сидят все те же дети. И они, насмотревшись на представителей секс-меньшинств, коими забит эфир телепрограмм, не смогут понять, почему происходит следующее: папа работает на двух работах, пашет от зари до зари, а нет у него такой машины, как у какого-нибудь друга Бори Моисеева. И сделают выводы неправильные, к которым их и подталкивает постоянное вдалбливание в голову «истины» - голубым быть не только нормально, но и выгодно. Небольшой пример. На концертах старого Щелкунчика, невзирая на сумасшедшую стоимость билетов, - аншлаг. Почему? «Творчество» Моисеева всех так очаровывает? Его па руками завораживают? Накрашенные глазки на одутловатом лице в восторг приводят? Нет. Восемьдесят процентов зрителей не пошли бы на концерт, будь Борис «нормальным». Люди идут посмотреть на больного человека. Больного человека, разрекламировавшего свою, пардон, задницу на весь мир. И передачи с Моисеевым рейтинги хорошие имеют, и интервью с интересом просматриваются. Ведь мужик как будто, а на самом деле - баба. Женские жесты, женские ужимки, женские разговоры. Интересно! И - выгодно. Такой себе гламур, загретый бабками... Господа гомосексуалисты! Хватит орать о притеснениях, коим вы, бедолаги, якобы подвергаетесь. Для вас построены клубы в столице, на вас не ставят клеймо, исконно «вашу» 121-ю статью УК отменили. Вам не делают специальной отметки в паспорте, не выселяют за 101-й километр и не кастрируют. Что еще надо-то? Молоко за вредность давать? Ежемесячные выплаты за «амортизацию заднего прохода»? Квартиры выделять вне очереди? А кто вы такие? Суперполезный слой общества, надежда нации, гордость Украины? Вовсе нет. Вы - больны, и единственное, что может предложить (и предлагает) вам государство - бесплатное лечение. Если считаете себя нормальными (все психбольные себя нормальными считают) - сидите в своих «Андрогинах» да «Киберах», посасывайте... коктейли и размышляйте о притеснениях и дискриминациях. Между собой размышляйте. Не на людях. А то уж оскомина от вашего плача по «равенству и братству», которого не будет для вас никогда, как не будет никогда мама - папой, а трава и солнце - голубыми...

1. Тонке почуття гумору. Тобто не регіт над тим, що хтось впав або у когось задерлася спідниця. А трохи драматургічніше. Це не тільки приємно, але ще і говорить про якісну роботу лобових частин кори головного мозку.

2. Він уміє готувати, і у нього є хоч би 2 - 3 страви, які він блискуче готує. Це сигналізує про розвинене почуття відповідальності і зрілості.

3. У нього є якесь цікаве хобі, заняття, яке йому подобається, але не до фанатизму. Також виключені комп'ютерні та азартні ігри.

4. Він не шукає винуватих в критичній ситуації. Він аналізує її і ухвалює рішення.

5. У нього зв'язна літературна мова. Нецензурну лексику використовує украй рідко.

6. Він не проти поласувати солодким. Це означає, що його нервові клітини отримують достатньо харчування. Він вважає за краще спокійно вирішувати питання - без криків і рукоприкладства.

7. Йому подобаються пишні жіночі стегна. Любителі кістлявих сідниць інфантильні та безвідповідальні в душі. До того ж це ознака латентного гомосексуаліста.

Підозрілі манери:

* Не витримує погляду і відразу відводить очі - ознака агресора.

* Тьмяна міміка або обличчя, як застигла маска, - у нього легко виникають психози навіть на порожньому місці.

* До копійки перераховує здачу в ресторані, не залишає чайових і побіжно говорить вам про те, на скільки ви наїли, - явна ознака жадібності та патологічних ревнощів. Це все знову ж таки через органічні порушення мозку. А також у нього напевно проблеми з потенцією.

* Сміючись, закидає голову і широко розкриває рот: "Га-га-га!" - ознака, з одного боку, ревнивого психопата, а з іншої - оскаженілого зрадника.

* Захоплення азартними іграми - він хоче всього, багато й відразу, йому на всіх плювати, і на вашу думку теж, йому всі зобов'язані. Особливо якщо, до всього іншого, він любить випити. Все це в комплексі говорить як мінімум про понижений інтелект та деспотизм.

Вчені, які займаються проблемою сексуальної орієнтації людини, виявили, що мозок гомосексуалістів має структурні та функціональні відмінності від мозку звичайних людей. В мозку лесбійок відсоток сірої речовини менший, ніж у мозку звичайних жінок, тобто їхній мозок більш "чоловічий" за своєю структурою. Водночас мозок чоловіків-гомосексуалістів, судячи з усього, має структурну схожість з мозком гетеросексуальних жінок. Крім того, він демонструє таку ж потужну, як і в гетеросексуальних жінок, реакцію на статеві гормони, що містяться в чоловічому поту. Відомо, що, наприклад, більший розмір мозку у чоловіків і більший відсоток сірої речовини - клітини якого передають сигнали від органів чуття - в мозку у жінок частково виникають під дією статевих гормонів в період внутрішньоутробного розвитку. Ці гормони також беруть участь у визначенні сексуальної орієнтації. В одному з досліджень вчені з Центру сканування мозку Університетського коледжу в Лондоні за допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ) вивчили структуру мозку 80 чоловіків і жінок, зокрема 16 геїв і 15 лесбійок. Вони виявили, що в лесбійок співвідношення і розподіл сірої речовини більш "чоловічий", ніж у гетеросексуальних жінок. У звіті, опублікованому організацією Public Library of Science, дослідники пишуть: "У гомосексуальних жінок сіра речовина в навколоносовій корі головного мозку відповідає за структурою чоловічому зразку". Навколоносову кору мозку пов'язують з соціальною взаємодією і сексуальною поведінкою. Результати дослідження примушують припустити, що сексуальна орієнтація багато в чому визначається в ранній період життя людини, пояснює Савич. Проте інші дослідження показують, що спосіб життя, який веде чоловік, здатний призвести до змін у структурі мозку.

Дослідження про генетичне визначення сексуальності, проте, мають і неоднозначні наслідки. Останнім часом в багатьох країнах, таких як Франція, Великобританія і Росія постало питання про кастрацію педофілів. Такий крок, якщо він буде законодавчо введений, фактично означатиме визнання факту, що педофілія передається спадково.

http://ukrmed.net.ua/?category=seksologiya&altname=Uchenye_obnaruzhili__chto_mozg_gomoseksualistov_pokhozh_na_zhenskiy

Якщо я побачу, що з`явилися темники, я першим про це говоритиму... Коли я прийшов на канал, мене зустрічали з плакатами «Черножопий, геть з України!»...

Валід Арфуш – персонаж вельми епатажний. Багато журналістів незадоволено скривилися, коли пана Арфуша призначили першим заступником президента Національної телекомпанії України. До цього він був відомий публіці як один з власників претендуючого на скандальність журналу «Папараzzи». У цьому виданні колись були оприлюднені безсторонні фотографії сина Віктора Ющенка, після чого нібито Арфушу підпалили його автомобіль «Бентлі». Він також прославився демонстративним прийняттям хрещення (пан Арфуш народився в Лівані), про нього також писали як про засновника конкурсу «Міс екс-РСР». Валід Арфуш відповів на запитання УНІАН. У МЕНЕ НЕМАЄ ВИЩОЇ ОСВІТИ, БО Я ДУЖЕ НЕ ЛЮБЛЮ ВЧИТИСЯ Пане Арфуш, яким чином ви потрапили на українське державне телебачення, та ще на таку високу посаду? Хто вас рекомендував? Це мій друг Єгор Бенкендорф, який став президентом НТКУ. Ми давно з ним дружимо сім`ями. Але Єгор мене одразу попередив, що багато хто протестуватиме проти мене. За які саме заслуги, на вашу думку, крім того, що ви друг Бенкендофа і деяких членів Партії регіонів, вас узяли на цю важливу посаду? У мене поки що немає вищої освіти. Я пробував вчитися на журналістиці і у Франції, і в Дніпропетровську, але ніде не закінчив. Річ у тому, що я не люблю вчитися, мені бракує терпіння. Моя біографія ніяк не схожа на стандартну біографію когось з українців. До України я приїхав слідом за братом. Раніше у мене була тільки одна мета – поїхати до брата, я сидів на валізах і чекав дзвінка. Так і потрапив до Дніпропетровська. У мене є досвід роботи на телебаченні. Ще коли перший рік вчився в Дніпропетровську, мій брат мене влаштував на місцевий телеканал. Мої батьки – викладачі, відповідно, вони не могли нас забезпечити всім, чим потрібно. Тому з молодих років я мав вчитися і заробляти на життя. Добре це або погано, я ще не визначив. Я абсолютно не хочу сказати, щоб з мене хтось брав приклад. Мені через півтора роки буде сорок років. Досі у мене є чітка мета – одержати диплом про вищу освіту і вивчити українську мову. Я хочу це зробити незважаючи ні на що. З призначенням це абсолютно не пов`язано. ХАЙ ПРОБАЧАТЬ МЕНІ РОСІЯНИ, АЛЕ РОСІЙСЬКА МОВА ГРУБА А ви вже почали вивчати українську? Так, я вже вчу її три місяці. Я ходжу в один з київських вузів Києва, у мене там два викладачі. Поки не можу сказати, куди точно. Ну справді, мені доведеться робити те, що я ніколи не любив – вчитися. Але я вільно знаю п`ять різних мов: російську, французьку, ліванську (арабську? – Авт.), англійську, іспанську і розумію українську. Українська мова дуже м`яка і мелодійна. Хай пробачать мені росіяни, але російська мова груба. У своїй грубості він схожа на німецьку. Якщо її не розумієш, не хочеться слухати, а українська мова – дуже мелодійна. Тому я не хочу говорити нею: повністю її не знаючи, не хочу її псувати. Чому пан Бенкендорф сказав, що проти вас відразу протестуватимуть? Якось так склалося, що мене або дуже люблять, або ненавидять. Тобто я не буваю людям байдужий. Що таке у вашому розуміння «свобода слова»? Свобода слова – це як вагітна жінка. Тобто жінка може бути вагітна чи ні (регоче. – Авт.), середнього не буває. Журналісти повинні говорити ті речі, в яких вони впевнені, що це правда. Тобто свобода слова буває тільки тоді, коли йдеться про справжню правду. Наприклад, в Інтернет-блогах кажуть, що завгодно. Це не свобода слова. Це називається «хамством». Часто про себе читаю речі, які абсолютно не відповідають дійсності. Я це називаю продажем слова, а не свободою. КОЛИ Я ПОБАЧУ, ЩО З`ЯВИЛИСЯ ТЕМНИКИ, Я ПЕРШИМ ПРО ЦЕ ГОВОРИТИМУ Як ви ставитеся до «темників»? Чи правда, що вони вже почали з`являтися за нової влади. Я не згоден, що зараз є темники. Я чудово знаю, що це таке. Під час Кучми це була реальна структура, де люди одержували зарплату. Ті люди самі писали сюжети, знімали передачі. Ця структура була дуже нечесна і нехороша. У журналістів досі є перед темниками страх. За Ющенка було щось схоже. Його красива прес-секретар могла зібрати головних редакторів і сказати: «Є вказівка від Ющенка мочити Арфуша. Це ваше зараз завдання». Ця секретар упакована в красиві речі, вміє добре говорити українською, тому люди їй вірили. За сьогоднішнього президента мені поки не доводилося чути, що можна, а що – ні. Якщо я побачу, що таке відбувається, то я буду першим, хто відкрито про це говоритиме. Чомусь багато людей думають, що для мене це так круто посідати сьогоднішню посаду. Думають, що я просто літаю. А хіба ні? Насправді – ні, абсолютно. У мене, по-перше, зараз набагато більше роботи. Я прийшов у чужий кабінет, чуже крісло, а я ніколи ще не сидів на чужому місці. Я навіть не знав, як звуть мого секретаря, де всі папери. Так, дуже багато роботи. І якщо мені завтра Бенкендорф скаже, що я звільнений, то лише думатиму, як швидше зібрати речі. ТИМОШЕНКО НЕ ПОКАЗУЮТЬ ПО ТЕЛЕВІЗОРУ, БО НІЧОГО ПОКАЗУВАТИ Після того, як президентом став Янукович, Тимошенко фактично не показують по телебаченню. Кажуть, що телеканалам дано вказівки обмежити її доступ до ТБ. Якби вам заборонили показувати Тимошенко (якщо цього ще не відбулося), то як би ви повелися? Вважаю, що обов`язково прийде час, коли Тимошенко повернеться. Зараз її ніхто не показує, тому що нічого показувати. А що показувати – що вона вдома сидить?! Тимошенко повинна бути зараз просто спостерігачем, вона повинна багато переоцінити. Я впевнений, що такий персонаж, як Тимошенко, не може зникнути з політичної арени, навіть якщо всі говоритимуть президентові: «Так, пан президент, ми вас слухаємо, ми не показуватимемо Тимошенко». Все одно це не допоможе, тому що без такого персонажа не може існувати українська політика, українське суспільство. Вона живе в серцях мільйонів людей. Але зараз, якщо я все правильно аналізую (я часто пишу на папері свої аналізи), то Тимошенко як великий політик повинна взяти час для себе. Подумати, яких вона припустилася помилок. І прийде певний час, коли Тимошенко повернеться дуже сильно, але це повинна повернутися Тимошенко не та, яку ми знаємо, а зовсім інша. Якщо вона зробить щось таке, що буде не можна не показати, то, відповідно, всі показуватимуть. Мені поки що таких вказівок не було. Сказали тільки одне – якщо ти працюватимеш, ти повинен показати результат. Якщо результату не буде, будеш звільнений. Результати стосуються рейтингу. Я БАЧИВ, ЯК ГОСПОДАРІ ЗМІ ПРИХОДИЛИ ДО ЯНУКОВИЧА І ГОВОРИЛИ: «ВСЕ, ЩО ВАМ ПОТРІБНО! Я ГОТОВИЙ!» Якщо журналісти виступлять проти цензури, ви їх підтримаєте? Я однозначно підтримуватиму там, де це правильно. Тобто якщо справді буде цензура, я їх підтримаю. Розумієте, у нас все дуже не врегульовано. Сподіваюся, що нинішня влада дійде до цього. Розумієте, власники ЗМІ, ці олігархи самі хочуть служити владі. Господарі потужних каналів самі приходять до влади і кажуть: «Будь ласка, все, що вам потрібно! Я готовий!» Я бачив своїми очима, коли приходили і таке говорили. В день виборів до Януковича був просто парад олігархів-власників ЗМІ. Вони чекали по кілька годин, щоб їх прийняли. І когось приймали, когось – ні. Якби олігархи самі не йшли на цензуру, то ніхто б їх ні про що не просив. Я ще жодного разу не чув, щоб когось самі викликали і давали якесь напутство. А як ви збираєтеся піднімати рейтинг УТ-1? Досі він показував те, що не показував жоден канал: народні колективи, пісні, танці... Знаєте, в моєму новому кабінеті весь час включено Перший національний. Буквально кожні п`ять хвилин на Першому з`являється Поплавський, потім дитина, потім знову Поплавський, потім вони разом. Це дуже дивно, причому якість ніяка. Так, я розумію, що в країні дуже багато танцювальних колективів, але навіщо їх всі показувати?! У мене головне завдання – показувати якісний продукт. На каналі я не матиму ніякого стосунку ні до політики, ні до новин. Дякувати богу. Займатимуся тільки розвагами. ПОПЛАВСЬКИЙ – ДУЖЕ ПРИЄМНИЙ ЧОЛОВІК, АЛЕ ЯКЩО ЯКІСТЬ ВИМАГАЄ, ЙОГО НЕ БУДЕ В ЕФІРІ І що, Поплавського не буде на каналі? Чому? Я зустрічався з Михайлом Поплавським. Ми з ним поговорили, я йому сказав, що нам потрібний лише якісний продукт. Він погодився. До речі, він дуже приємний чоловік. Я його раніше просто не знав. Якщо якість вимагає, щоб Поплавського не було в ефірі, його не буде. Що ви маєте на увазі під «якісним Поплавським»? Те, що він зараз робить, однозначно – неякісний. Поплавський і сам каже, що його продукт неякісний, тому що йому бракує коштів. КОЛИ Я ПЕРШИЙ РАЗ ПРИЙШОВ НА КАНАЛ, МЕНЕ ЗУСТРІЧАЛИ З ПЛАКАТАМИ «ЧЕРНОЖОПИЙ, ГЕТЬ З УКРАЇНИ!» На каналі буде тільки українська музика чи різна? Ще не знаю, що робити з «Ерою»... Не розумію, чому на Першому національному повинно вести мовлення ще якесь телебачення. Перший національний, в першу чергу, повинен думати про регіони. Не показувати тільки центр Києва, а життя по всій Україні. Але знову-таки, це повинен бути якісний продукт. Наприклад, якщо ми хочемо показати фольклорний колектив, то він повинен бути найкращий, а не так, що десь якийсь директор школи з кимось домовився, і потім дві години показують, як танцюють діти його школи. Також потрібно розуміти, що є різна музика – рок, попса, зарубіжна музика. Треба більше піднімати наших героїв-улюбленців – ВВ, «Океан Ельзи» – групи, яких всі люблять. Їм теж потрібно дати щось сказати, не тільки заспівати. Щодо мови на телеканалі ніяких змін не планується. Але мені дивно, наприклад, чути, як людина дає інтерв`ю російською мовою, а її дублюють українською. Я навіть за те, щоб хоча б раз на тиждень показували французькі фільми французькою мовою з українськими субтитрами. Тобто людям треба дати можливість знати ще якусь мову. Я не кажу тільки про російський, я говорю про підхід, загалом. Чи не плануєте ви вести власну передачу на Першому каналі? Ну, мені спочатку треба вивчити українську мову. Я буду радий, якщо Савік Шустер залишить мене хронікером на своєму шоу. Ви завжди скаржитеся на расизм в Україні. Хіба українці такі расисти? І чи є біля вас не-расисти? Український народ – це один з добрих народів світу. У українців є внутрішня доброта, яку не зламаєш і не поламаєш. Я раніше не говорив, що у мене є українське громадянство, а сьогодні я це говорю вголос і пишаюся цим. Можу вилізти на дах і кричати: «Я – українець». Я маю честь мати українське громадянство. Я радий, що мене прийняли в цій країні і сприймають як свого. Але в жодному випадку не треба забувати, що є маленький відсоток ну просто расистів. З цим нічого не поробиш, вони по всьому світу є. Взагалі кожен по-своєму расист. Наприклад, я не люблю важкий рок, то я, виходить, є расистом по відношенню до важкого року. Але я не піду бити рокера, коли його побачу. Ось у чому проблема. Коли я перший раз прийшов на канал, мене зустрічали з плакатами «Черножопий, геть з України». А ви позбулися попереднього громадянства? Звичайно, це ж згідно із законом так треба. А громадянином якої країни ви були? Це не предмет розмови. Це суто особисте питання. БУТИ УКРАЇНЦЕМ – ЦЕ ЯК МАТИ ЗЕЛЕНИЙ ПАСПОРТ І ХОДИТИ, КУДИ ТОБІ ХОЧЕТЬСЯ А ким ви самі себе вважаєте по духу: арабом, фінікійцем, православним? Наприклад, якщо я кудись виїжджаю з України більш ніж на десять днів, мені стає важко без України. Мені поки важко сказати, ким я себе вважаю, але я знаю точно, що понад усе я люблю Україну. І як це, по-вашому, бути українцем? Я хотів би, щоб про українців думали як про вільних громадян. Україна – це майже Америка зі своєю американською мрією. Тобто в Україні ти теж можеш бути ніким і стати най-найкимось. Це я знаю точно. Бути українцем – це, так би мовити, мати зелений паспорт і ходити туди, куди тобі хочеться. Ось для мене саме це означає бути українцем. У українців однозначно європейські цінності, але мислення зовсім інше, вони боятися чогось чужого, просто тому, що воно для них невідоме. МІЙ ХРЕСНИЙ ШУФРИЧ ПОДАРУНКИ МЕНІ НЕ ДАРУЄ, ХОЧА ПОВИНЕН Два роки тому ви хрестилися. Ваші хресні батьки – Іра Білик і Нестор Шуфрич. Вони дарують вам подарунки? Шуфрич, на жаль, ні. Вважаю, що хресний повинен дарувати при кожній зустрічі, а він – ні. За весь час зробив тільки один подарунок – сідло для коня. Але воно мені було потрібнк. А ваші хресні не сваряться на вашому дні народження, коли разом сходяться? Адже Білик співала за Тимошенко, а Шуфрич – затятий біло-блакитний... Шуфрич і Білик – це дуже добрі люди. Ми разом зустрічаємося, дуже добре проводимо час. Але політичні погляди не є темою для обговорення. Навпаки – вони підколюють один одного, наприклад, на чиєму концерті були більше людей.

http://unian.net/ukr/news/news-370566.html

Я бродил по катакомбам своей души Мир роботов, романтики, квадратных машин. Пробираясь сквозь потоки мысленных бурь Продолжал анализировать свой жизненный путь. Я стою на перепутье кармический рельс, Жизненных позиций, Философская жесть. Можно здесь всего добиться и годами пахать Или где-то затаиться и за всем наблюдать Стоять или идти. Лететь или ползти Можно утром проснуться, поваляться и встать И на свой троллейбус как обычно бежать Общественный транспорт тебя молча везёт Толи вещи толи люди он никак не поймёт Или много работать и машину купить По уши в масле её долго чинить А потом прокатиться по Москве с ветерком И счастливым и довольным её сдать в металлолом Я вижу мир насквозь - все счастья и проблемы земли Я слышу мысли все-при все, особенно сейчас твои За сто рублей в палатке эротику купить Успокоить своё тело и обо всём забыть До тебя не докопается ни одна порно модель После клавиши стоп ты спокойно вышел в дверь Но это не круто есть другой вариант Познакомится с девчонкой, и стараться как Атлант убаюкивать ей нервы и содержать её Ты обдумай на досуге, может всё это твоё

что означают 2 макушки :)

http://www.youtube.com/watch?v=iC-PHIbxGcs&feature=player_embedded

http://www.youtube.com/watch?v=wenVFMh7XSc

Долгая память хуже, чем сифилис, Особенно в узком кругу. Такой вакханалии воспоминаний Не пожелать и врагу. И стареющий юноша в поисках кайфа Лелеет в зрачках своих вечный вопрос, И поливает вином, и откуда-то сбоку С прицельным вниманьем глядит электрический пес. И мы несем свою вахту в прокуренной кухне, В шляпах из перьев и трусах из свинца, И если кто-то издох от удушья, То отряд не заметил потери бойца. И сплоченность рядов есть свидетельство дружбы - Или страха сделать свой собственный шаг. И над кухней-замком возвышенно реет Похожий на плавки и пахнущий плесенью флаг. И у каждого здесь есть излюбленный метод Приводить в движенье сияющий прах. Гитаристы лелеют свои фотоснимки, А поэты торчат на чужих номерах. Но сами давно звонят лишь друг другу, Обсуждая, насколько прекрасен наш круг. А этот пес вгрызается в стены В вечном поиске новых и ласковых рук. Но женщины - те, что могли быть, как сестры, - Красят ядом рабочую плоскость ногтей, И во всем, что движется, видят соперниц, Хотя уверяют, что видят блядей. И от таких проявлений любви к своим ближним Мне становится страшно за рассудок и нрав. Но этот пес не чужд парадоксов: Он влюблен в этих женщин, И с его точки зренья он прав. Потому что другие здесь не вдохновляют Ни на жизнь, ни на смерть, ни на несколько строк; И один с изумлением смотрит на Запад, А другой с восторгом глядит на Восток. И каждый уже десять лет учит роли, О которых лет десять как стоит забыть. А этот пес смеется над нами: Он не занят вопросом, каким и зачем ему быть. У этой песни нет конца и начала, Но есть эпиграф - несколько фраз: Мы выросли в поле такого напряга, Где любое устройство сгорает на раз. И, логически мысля, сей пес невозможен - Но он жив, как не снилось и нам, мудрецам. И друзья меня спросят: •О ком эта песня?" И я отвечу загадочно: •Ах, если б я знал это сам..."