Деколи подобається читати антинаукові опуси доктора історичний наук Дмитрия Табачника, надіючись повеселитися черговою псевдоісторичною маячнею. Прочитавчи декілька продуктів історотворчості Табачника я відкрив для себе такі маловідомі "історичні факти", як те що: Шухевич -- гауптштурмфюрер СС ( "ЮЩЕНКО - ФЮРЕР УКРАИНЫ? Или его пародия?" ); буковинський курінь Петра Войновського -- еліта командних кадрів УПА ("Галицкий шлях от Великой Победы" ); Галичина з кінця ХIV відірвана від етногенезу українського народу, його культурного та історичного розвитку ( "Галичанские «крестоносцы» против Украины" ) і подібні інші дурості, котрі є свідченням кричущого невігластва, навіть коли вони виходять з під пера далеких від історії людей. З прочитаної невеликої кількості публікацій Табачника найбільш мене вразив феєричний ідіотизм з статті "Торговцы Украиной". Кожен обізнаний зможе його легко побачити, прочитавчи статтю самостійно. Роздумуючи над мотивами "історика" у мене виникло питання: чи часом Дмитрий Табачник не навмисно пише такі ідіотизми з пропагандистською метою, розраховуючи на масове невігластво людей в області історії? Cлід взяти ще до уваги, що Дмитрий Табачник не тільки є доктором історичних наук, а і ще академіком академії правових наук України. Повний перелік його наукових заслуг, включаючи частину його публікацій, поданий списком у статті про Табачника з Вікіпедії
А ось цю брехню:
«Однако исторически обоснованный комплекс неполноценности, свойственный населению западных областей Украины, почувствовавшему себя "национальной интеллигенцией", только заняв дома и квартиры своих бывших хозяев-поляков, изгнанных или уничтоженных Гитлером и Сталиным, следует лечить, а не навязывать всей Украине, даже если его разделяет президент.»
www.otechestvo.org.ua/main/20081/2608.htm (коли насправді квартири мешканців Львова масово заселяли "асвабадітелі") , як і деякі інші "історичні факти", Табачник взяв з книги Бузини "Тайная история Украини-Руси".
Інші "шедеври" жидачника:
"Не может быть сомнения в русскости современных украинцев. Сомневаться можно лишь в русскости галичан, но в этом плане можно сомневаться и в их украинскости. Галичане действительно географически, конфессионально, ментально скорее принадлежат к западному славянству, а их кратковременное пребывание в составе Киевской Руси стоит рассматривать лишь как досадную историческую случайность. Впрочем, к сегодняшнему дню, в силу длинного ряда исторических причин, они вполне оформились в реликтовый народец русско-польского пограничья, не примкнувший ни к восточным славянам (русским), ни к западным (полякам) и потому люто ненавидящий и тех, и других как своих более успешных родственников."
"Прекращение насильственной украинизации сферы образования, культуры, искусства, науки, информационной сферы, возвращение хотя бы к ситуации до 2005 года устранит условия для раскалывающих страну противоречий между юго-востоком и западом Украины. Даже введение русского языка в качестве второго государственного ни в чем не ущемит права галичан, разве что заставит их выучить настоящий литературный украинский язык (язык Шевченко и Коцюбинского), а не навязывать всей стране свой региональный диалект, основанный на смеси польского, венгерского и немецкого. Главное же, что больше половины граждан страны, использующих в быту в качестве основного русский язык, перестанут ощущать себя в своей стране гражданами второго сорта."
Це тільки те, що найбільше кидається в очі. На гауптштурмфюрера СС та інші рафіновані тупості доктора історії, переходячі з кожної попередньої статейки Дмитрия Табачника у наступну, я навіть не вказую.
Головний ідіотизм Дмитрия Табачника у його статті "Торговцы Украиной", на котрий, не розкриваючи його суті, я звернув увагу у у перших реченнях цієї теми:
"Дело в том, что один из ющенковских божков – Петлюра, в 1927 г. на процессе Самуила Шварцбарда был признан Парижским судом присяжных виновным в массовых убийствах мирного населения Украины.
.................................................. .................................................. ..........
"Решения иностранных судов по уголовным делам признаются в Украине с 2003 г. на основании Европейской Конвенции о международном действии уголовных приговоров - таким образом, в соответствии с нормами международного права, Петлюра является в Украине военным преступником.
Но Ющенко юридически доказанные петлюровские преступления против человечности не волнуют.'"
На процесі щодо вбивства Петлюри звинувачували у злочині вбивцю єврея Шварцбарта та визнали його невинним. Зовсім інше питання, як світове єврейство домоглося зняти звинувачення з єврея Шварцбарта, хоча б у самосуді, за вбивство Петлюри, але для будь-якої більш-меньш юридично грамотної людини ( але не для ідіота Дмитрия Табачника котрий є членом академії правових наук) відомо, що на цьому процесі вбивці Шварцбарта питання винуватості Петлюри не розглядалося та і теоретично не могло розглядися, оскільки, по-перше, теоретично на таких процесах, де з самого початку розглядається винуватість вбивці (в даному випадку єврея Шварцбарта ), ніколи не звинувачується жертва саме з метою прийняття рішення щодо винуватості жертви та не виносяться рішення щодо винуватості жертви ( Петлюри ) ; вигадана єврейством винуватість Петлюри служила лише виправданням злочинних дій Шварцбарта. По-друге, суд теоретично, навіть якби хотів, не міг розслідувати винуватість та засудити вже мертвого Петлюру за наче, тим більше, військові злочини, розгляд котрих, по - третє, вимагає створення спеціального трибуналу, покликаного приймати рішення щодо військових злочинів. По-четверте, навіть якби на якомусь судовому процесі щодо самого Петлюри було принято звинувачувальне рішення, то це автоматично не означає звинувачувальну дієвість такого рішення щодо петлюрівщини як явища. Окрім винуватості самого Петлюри, необходно було б розглянути "петлюровские преступления против человечности", щоб мати прово стверджувати, що такі мали місце, як це робить ідіот Дмитрий Табачник.
Ще одна маячня жидачника:
"Эти 'мерзкие дела' начались немедленно после вступления немецкой 6-й армии в Киев, командующий которой генерал-фельдмаршал фон Рейхенау долгие годы покровительствовал оуновским террористам. Еще в 1934 г. он, в преддверии их использования в будущей войне с Польшей и СССР, добился целевого финансирования ОУН из фондов РСХА и включения ее берлинской центральной организации в состав гестапо на правах отдела."
www.inosmi.ru/world/20080516/241404.html
РСХА був тільки утворений в 1939 році, тому Рейхенау, Вальтер фон, котрий на мав жодного стосунку до структур безпеки Третього Рейху, не міг добитися фінасування ОУН з фондів РСХА в 1934 році чи, що взгалі маячня, включення в гестапо берлінської організації ОУН на правах відділу.
І подібне все інше від табачника -- перемішка брехні з напівправдою.
взято тут http://tabachnik.net.ua/7/6.html
