летять коні летять червоні і небо для коней червоних цвіте і що тим коням земні закони і що тим коням земне пусте а там у небі не ті потреби у неба жайвір у неба грім у неба сонце у неба небо а більш нічого не треба їм[Приєднана картинка]

Тишина. Спочило літо в Бозі. Сірохмарне небо до країв. Дощик щось шука у верболозі, Може щось собі уже набрів. Скоро ніч. Куди тепер без ночі? Без її непам'яті та мрій. Тільки в ночі знову твої очі, І у вітру знову подих твій.[Приєднана картинка]

По над вечоровою дорогою, У далекосиній вишині, Їде місяць хмарною пірогою, Індіанські думає пісні. А внизу, у білі сни закутане, Задрімало літо молоде, І душа минулого незбутого Тябунятко спогадів веде.[Приєднана картинка]

Полетіли гуси, Гуси далеченько, Та й згубили гуси Пір’ячко сіреньке. Пір’ячко сіреньке Та червоне літо Там, де вітер бавив Молодеє жито. Молодеє жито, Хмару одиноку, Тишу-перетишу У ярі глибокім, Де живе і досі Ніжний сон-спокуса, У якому вдома Залишились гуси.фото з мережі[Приєднана картинка]

І у найменшій на світі хатині, І у палаці Тісно людині. І у нав'язаних всесвітом рамках, У пішаках, у тузах і у дамках, І у болоті, І в шоколаді, Затісно навіть в небаченій Владі. Тісно ніяким, Рабам, Незалежним... Тільки в книжках і у мріях Безмежно.[Приєднана картинка]

Гримнуло десь уночі, Передощило, а нині Сонце сидить на плечі Неговіркої хмарини. Світить кульбабками путь, Хвалиться маками нива, Тихі хвилини пливуть У дивину ясно-сиву. Пагорб до пругу приріс. Небо тримає черешня, Там зачарований лис Слухає літо прийдешнє.[Приєднана картинка]

Киплять акації в саду, Тривожить небо птиця, Ховає бджілка у меду Солодкі таємниці. А за туманністю сосни, Де тихо ніч зомліла, Десь у яру шукають сни Свою забуту силу.фото з мережі [Приєднана картинка]

Дві торби слів І музики три жмені, Дороги шмат І часу дві доби Туди, де села тануть безіменні І небо перехрещують дуби. Скажи, хіба потрібне щось Для світу? Для світу світла, Світу воскресінь, Окрім тих слів, І музики, І літа, Де чорних днів Не пробігає Тінь?[Приєднана картинка]

Перечепитися і впасти У ті поля і ниви, де Перепілчаток зозулястих Зоря туманами веде. Де в небесах немає броду, А у міста нема доріг, Де не ховається свобода І сяє сонця оберіг.[Приєднана картинка]

хіба забудеш Вас авжеж та не забудеться й не треба як ув очах стояло небо у чорнім подиху пожеж як у чаклунстві дивних див тонула буднів звична проза горіли сни і з ними розум у тому полум’ї горів[Приєднана картинка]