Важливі замітки
Останні статті
- Джус
27.08.2023, 20:10 - Ми вас пробачимо
20.08.2023, 08:28 - Філатов до росіян:
14.08.2023, 08:54
Учитывая продолжение вооруженной агрессии
- 17.05.19, 16:55
Секретарь Совета национальной безопасности и обороны Украины Александр Турчинов подал в отставку.
Об этом говорится в его заявлении от 17 мая, документ попал в распоряжение "Украинской правды"
"В связи с прекращением полномочий президента Украины, который назначал меня на должность, прошу рассмотреть вопрос о прекращении в соответствии с законодательством моих полномочий как секретаря Совета национальной безопасности и обороны Украины. Учитывая продолжение вооруженной агрессии Российской Федерации против Украины, готов непосредственно на военной службе в любом военном подразделении или военном формировании и дальнейшем защищать нашу страну", - говорится в заявлении.
наслідки
- 17.05.19, 08:57
21-го квітня 73 % українців умовно капітулювали перед Росією та запросили миру на будь-яких умовах.Навіть ціною дипломатичного та юридичного визнання анексії Криму та символічного суверенітету України над Донбасом...
Європа прийняла цей сигнал .
Вам це по-барабану, то навіщо це тоді нам ?...
По-людські жаль Павла Клімкіна-об'єктивно кращий наш міністр закордонних справ за всі роки незалежності...Скільки було прикладено зусиль. скільки зроблено...
І тепер з усіх можливостей тільки демарш...Для дипломата - це те ж саме , що коли закінчились набої, то підняти національного прапора і разом з саперною лопаткою вийти з окопу та піти назустріч переважаючому противнику....Прикро...
Їжте 73 % ідіотів...
Річниця повстання у Кенгірському концтаборі(1954
- 15.05.19, 21:15
Річниця повстання у Кенгірському концтаборі(1954)
На Великдень 1954 року, 15 травня, колону жінок вели з нічної зміни на цегельному заводі в зону. Назустріч їм ішла на роботу чоловіча. Хлопці привіталися: "Христос воскрес!", дівчата відповіли: "Воістину воскрес!" У жіночій, і в чоловічій зоні були переважно українці.
Конвоїр Калімулін полоснув автоматною чергою по чоловічій колоні — 13 в'язнів було вбито відразу, п'ятеро з 33 поранених померли потім у лікарні. Звістка про цей випадок збурила концтабір і стала початком масштабного повстання.
16 травня 1954 р. у Кенгірі було оголошено страйк. На роботу не вийшов ніхто.
І хоч, як згадувала політрепресована Р. Тамарина: "Для кримінальників, які вважали себе великими патріотами, політв’язні були "фашистами", і начальство охоче нацьковувало їх на політичних. Це була свідома політика ГУЛАГу, щоб створити привід для жорстокої розправи з політичними". Після розмови з повстанцями "побутовики" відмовилися допомагати табірній адміністрації розправлятися з політв'язнями.
25 червня біля Кенгірського табору було зосереджено п’ять танків Т-34, літаки, три пожежні машини з брандсбойтами, 98 службових псів із провідниками і дві дивізії воєнізованої охорони кількістю 16 000 осіб.
26-го червня, на світанку о 4-ій годині снайпери знищили всіх вартових на барикадах. В атаку пішли автоматники...
"Тридцятьчетвірки" не лише на подвір’ї, але й у бараках давили людей, часом буксуючи серед тіл. Гурт дівчат (українки та прибалтійки) узялися за руки і перегородили дорогу танкам, сподіваючись, що ті зупиняться. Танк не зупинився, а людські нутрощі ще довго теліпалися на закривавлених гусеницях...
Кров усюди — у бараках, на доріжках, у квітниках, трупи згортали бульдозером. "Солдати зганяють недобитих за зону. Потім у зону заїжджають вантажні машини, і солдати як попало кидають у кузови мертвих, а ще недобитих проколюють штиками і везуть в уже заздалегідь викопані глибокі ями. І все це — на наших очах, з презирством дивлячись на нас. І раптом — дощ, злива, яка рідко буває у цих краях. Саме небо заплакало над цими нещасними, над цією страшною трагедією. Калюжі крові, що навіть проливний дощ не зміг їх змити, ще довго зеленими плямами нагадували про тих, хто тут, на цьому клаптику чужої землі, скінчив своє життя..."
У повстанні брало участь близько 8 000 ув'язнених, більшість із них — засуджені по політичних статтях українці (також росіяни, прибалти, євреї та інші); всього в Степовому таборі було українців 46% — 9 596 чоловік, серед яких було багато колишніх членів ОУН і бійців УПА та прибалтійських "лісових братів". Було вбито близько 1000 в’язнів (з них 560 дівчат). Майже 2000 отримали поранення.
Пізніше всіх учасників Кенгірського повстання, які залишилися живими, змусили дати підписку про нерозголошення інформації стосовно тих подій. У 1956 р. очевидець Кенгіра лікар-угорець Ференц Варконі потрапив на Захід і першим розповів світові про повстання.
http://www.memory.gov.ua/…/do-60-ti-littya-kengirskogo-povs…
якби ж...
- 15.05.19, 13:26
Сталин отказался от плана Маршалла и выбрал голод и разруху
- 15.05.19, 08:42
У святкуванні зняття блокади Західного Берліна на території колишнього аеропорту Темпельгоф взяли участь мер міста, міністр юстиції ФРН, а також найвідоміший льотчик часів функціонування повітряного мосту.
Колишній льотчик Гейл Халворсен поряд з пам'ятником на честь повітряного мосту в Берліні
На території колишнього аеропорту Темпельгоф в Берліні у неділю, 12 травня, відбулася церемонія з нагоди 70-річчя завершення блокади міста Радянським Союзом. У заході взяли участь тисячі людей. Його відвідали, зокрема, мер Берліна Міхаель Мюллер (Michael Mller) і міністерка юстиції Німеччини Катаріна Барлі (Katharina Barley).
"Завдяки повітряному мосту неможливе стало можливим", - заявила Барлі. На святкування прибув також 98-річний колишній американський пілот Гейл Халворсен, який брав участь в 1948-1949 роках в операції авіапостачання західній частині Берліна продовольства.
Під час урочистих заходів з нагоди річниці зняття блокади
Халворсен вигадав спосіб скидати на підльоті до аеропорту саморобні парашутики з солодощами для дітей, завдяки чому транспортні літаки союзників стали називати в народі "родзинкові бомбардувальники" (Rosinenbomber). На честь колишнього льотчика тепер назвали бейсбольний майданчик в Темпельгофі. Саме в діючому тоді аеропорту Темпельгоф приземлялися "родзинкові бомбардувальники".
Майже 280 тисяч польотів
Солдати Бундесверу під час святкування
В кінці червня 1948 року радянська військова комендатура заборонила автомобільне, водне і залізничне сполучення між східною і західною частинами Берліна. Західний Берлін опинився відрізаний від поставок вугілля, медикаментів і продовольства по воді і суші. Майже рік західні союзники забезпечували постачання міста за допомогою транспортних літаків. За цей час вони зробили майже 280 тисяч рейсів в Темпельгоф і доставили понад два мільйони тонн гуманітарного вантажу. У підсумку Радянський Союз зняв блокаду Західного Берліна 12 травня 1949 року.
Сталин отказался от помощи Запада в возрождении экономики, ему не нужна была сытая и обеспеченная страна, ему были нужны территории.
Сейчас живы "дети войны". Пусть вспомнят послевоенные годы, голод 1946-1947.
уверенность
- 14.05.19, 17:25
эмоции утихли, поэтому решил написать этот пост.
в 2014 году, когда активно захватывались города в моем родном регионе, я поддался массовому гипнозу и поверил представителю партии войны. да, 25 мая я отдал свой голос Дмитрию Ярошу.
я был молод и наивен, поэтому считал, что ПАП ничего нового не сможет предложить моей стране. как же я ошибался...
менять взгляды я начал в 2015 году. начал почитывать посты Масона и Батяра и пытался анализировать информацию, полученную от нескольких источников информации. как итог: я осознанно и искренне перешел на сторону добра, пытаясь вразумить окружающих меня людей.
и вот теперь я с уверенностью говорю, что Петро Порошенко - первый настоящий украинский Президент.
успешный бизнесмен и политик, который мог спокойно уехать в любую точку планеты, забыв о насущных проблемах. но он не побоялся и с головой окунулся в это болото, взяв всю ответственность на себя.
он не только достал Украину со дна, но и нагнул оголтелого северного соседа, который уже предвкушал кровавую расправу над нашей страной. я не собираюсь приуменьшать достижения ребят, отдавших жизнь за нашу с вами Украину. ВЫ НЕСОМНЕННО ГЕРОИ И Я ДО САМОГО ПОСЛЕДНЕГО ДНЯ НЕ ЗАБУДУ ВАШУ СМЕЛОСТЬ!
но именно ПАП стал тем человеком, от которого 140-миллионная страна ссала кипятком.
я искренне благодарен Президенту за то, что возродил Украину из пепла. за то, что вселил в нас уверенность и не предал за все эти года.
как в первом, так и втором турах я поддержал Петра Алексеевича. и мне не стыдно. я не предал страну и друзей, которых уже нет рядом.
при ПАП я почувствовал себя настоящим УКРАИНЦЕМ и это - одно из главных его достиженией на посту президента.
спасибо вам за всю проделанную работу. я горжусь первым украинским Президентом, наработки и успехи которого будут изучать мои дети на уроках истории.
что касается Зе, то моя позиция следующая - я его искренне презираю как человека, который позволил себе в самое тяжелое время насмехаться над моей любимой Украиной. ему не повезло, поскольку после президентских выборов он получил серьезного врага - многомиллионную оппозицию, способную критически мыслить.
реакция ПАП на результаты экзит-полов достойна уважения. он поступил как настоящий мужчина и политик, доказав в очередной раз, что Украина - европейское цивилизованное государство. где же вы, эксперты, которые в унисон с Кремлем кудахтали про диктатуру и массовые фальсификации на выборах? ах да, у вас по расписанию умывание "божьей росой". я забыл, вибачайте.
мы не опускаем руки и продолжаем работать ради общего успеха на парламентских выборах. до скорой встречи. СПА-СИ-БО!
