Расставание


Как трудно засыпать одной,

И просыпаться не с тобою.

Не может сердце разлюбить,

Как дальше жить с такой любовью?

                              Ты об одном просил лишь-отпустить

                              Из сердца своего тебя на волю.

                              Но как могу я позабыть

                              Минуты,проведённые с тобою?

Как позабыть тот месяц май,

Те дни прекрасные,что нам судьба дарила?

И ночи звёздные,и тихий голос твой,

И ту грозу,что нас с тобою разлучила?

                                Я для тебя лишь одного жила,

                                И сердце я тебе своё открыла.

                                Всё,что могла,тебе я отдала,

                                Ведь больше жизни я тебя любила.

Зачем судьба свела меня с тобою?

Зачем поверила твоим глазам?

Я об одном тебя прошу лишь-

Ты перестань мне снится по ночам!

                                      И вот я снова слышу нежный голос твой,

                                      И снова я тону в твоих объятиях,

                                      Но с болью понимаю-это только сон,

                                      И слёз отчаяния не могу сдержать я.

Я знаю,всё пройдёт,утихнет боль,

Залечит время наши раны.

И буду я с другим,а ты с другой.

Не будем вместе больше никогда мы.

                                             Тебе желаю только счастья я,

                                             Пусть принесёт тебе его другая,

                                             Пускай хранит всегда тебя судьба,

                                             Из сердца своего тебя я отпускаю.

Прошу я Бога только об одном-

Чтоб ты был счастлив,хоть и не со мной.

Пусть никогда твои прекрасные глаза

Не омрачает горькая слеза.

 

                              

Серебристая подруга

Грусть-тоска одолела,в душе кошки скребут,

И начальство достало,и дела не идут.

                                В свою Ауди сажусь я,нажимаю на газ,

                                Быстротой наслаждаюсь,словно как в первый раз.

Я за город поеду,я по трассе помчусь,

Километры верстая,я забуду про грусть.

                                 Я,окошко открыв,свежий ветер ловлю,

                                 И какого-то франта без труда обгоню.

А потом где-то в поле я ромашек нарву,

Помечтаю немного,присев на траву.

                                  Снова сяду за руль,на дорогу взгляну,

                                  Серебристой подруге своей подмигну.   

    

 

 

 

Обращение к Богу

Мы слишком часто обвиняем Бога

В том,чего сами мы не понимаем.

Не можем разрешить вопросов много,

Хотим всё знать и о пустом мечтаем.

                                              Мы слишком часто обвиняем Бога

                                              В том,что невинны дети умирают,

                                              Что на Земле болезней страшных много,

                                              И тысячи людей от них страдают.

Мы слишком часто спрашиваем Бога,

Почему аварии бывают?

А те,кто хочет детей много,

В утробе материнской их теряют.

                                                Мы слишком часто спрашиваем Бога,

                                                Почему так много в этом мире зла?

                                                И среди лета может быть зима,

                                                А осенью-дождливая весна.

Однажды спросит Бог у нас:

Почему вы так надменны и горды?

Я сделал всё...И был распят за вас...

Невзгоды все-за ваши же грехи!

Одна-єдина мить

Ще вчора вересневий дощ холодний лився,

Ще зранку ми були звичайними людьми.

Та за одну секунду світ увесь перемінився,

Коли з тобою поглядами стрілись ми.

                                                 Житття навколо вирувало,

                                                 Та зупинилася для нас блаженства мить.

                                                 І я все більше й більше поринала

                                                В твоїх очей бездонную блакить.

Десь там в реальності на нас чекали,

Кудись,до когось треба було йти.

Та часу плину ми не помічали,

У цілім світі були тільки я і ти.

                                                  Слів не було...Вуста наші мовчали,

                                                  Лиш говорили очі і серця.

                                                  Здавалося,що душі з тіл повилітали,

                                                  І вічністю ставала мить оця.

Неначе сонечка яскравий промінь

В моїй душі сьогодні засіяв.

Ти місячним сріблястим сяйвом

До мого серця стежечку проклав.

                                                     Ви скажете мені-так не буває,

                                                     Та хто не вірить,тому й не щастить.

                                                     Ми деколи миттєвостей не помічаєм.

                                                     Та може все життя змінити одна мить.      

Мой ненаглядный

У меня ты самый-самый лучший,

Я с тебя пылинки все сдуваю.

Нас с тобою свёл счастливый случай,

Своей жизни без тебя не представляю.

                                           Ты теперь всегда со мною рядом,

                                           Я к тебе так нежно прикасаюсь,

                                           На тебя гляжу влюблённым взглядом,

                                           И делить тебя ни с кем не собираюсь.

О таком красавце я давно мечтала,

И из тысячи других мне нужен только он.

Даже стих ему сегодня написала,

Это новый мой мобильный телефон. 

 

Зоряне кохання

Нехай собі люди говорять,

Що ти зовсім не такий,як я.

І нехай в комусь заздрість клекоче,

Все-одно буду тільки твоя.

                                   В моїм серці любов не погасне,

                                   І нехай в комусь гнів жевріє,

                                  Я так палко й нестримно кохаю

                                  Лиш тебе,моя зоряна мріє.

Ми з тобою так довго кохання шукали,

Тож навіщо ці всі пересуди?

Половинки сердець в небесах ми з"єднали,

І нехай собі говорять люди...

* * *

Расставаясь с тобой навсегда,

Подарю я тебе улыбку,

А себе я оставлю мечту,

Не была ж ведь любовь ошибкой.

                                            Вдруг в глазах проблеснёт слеза,

                                            Только знаешь,я плакать не буду,

                                            В своё сердце захлопнув дверь,

                                            Я тебя навсегда позабуду.

Не вернуть нам время назад,

Твоё фото завтра сожгу я,

Только губы ещё хранят

Вкус прощального поцелуя...   

Ответ прошлому

Научилась прощать,

Не сумела забыть,

Ведь не знаю,как сердцу

Приказать не любить.

                              Навсегда улетели

                              Мгновенья весны,

                              Но опять возвращаешься

                              Ты в мои сны.

Ну зачем же опять

Ты в час ночи звонишь?

Взгляд случайный бросаешь,

И при встрече молчишь?

                                  И хотя сердцу больно,

                                  Всё-же гордость сильней.

                                  Не хочу быть я больше

                                  Игрушкой твоей!

Ты собою доволен,

Ты ведь неотразим.

Почему же,мой милый,

До сих пор ты один?

                                     Знай,я буду смеятся,

                                     И не буду грустить.

                                     Я сумею былое

                                     Навсегда отпустить.

И пускай будет трудно,

Но сдержу я себя.

Ты не веришь?..

Но я проживу без тебя! 

 

 

Осінній етюд


Я візьму у осені яскраві фарби,

Й розмалюю ними все своє життя,

Світ навколо стане різнобарвним,

І не буду більше сумувати я.

                                       Намалюю я веселку в небі,

                                       Щоб з"єднала чиїсь руки і серця,

                                       Щоб була надією для мене і для тебе,

                                       Казкою,в якій нема ні краю,ні кінця.

Я візьму у осені мелодію,

Напишу до неї я слова,

Хай вселяє у серця гармонію,

Хай печаль і смуток розвіва.

                                          І красою чарівною заворожена,

                                          Я вдихну п"янкий жоржинний аромат,

                                          Подарую я усмішку осені,

                                          А вона її поверне у сто крат.                                    

ПТАШКА


Я б хотіла пташкою у небі стати,

Й полетіти в синю далечінь.

Де немає смутку і печалі,

Ні розчарувань і ні терпінь.

                                 Суджено у світ людиною родитись,

                                 Не літати вільно,а нести земні жалі,

                                 Тільки як,скажіть,з душею пташки

                                 Увесь вік прожити на землі?

І не раз поранять душу пересуди,

Нелегкий тягар земних тривог,

Та усе прийму і нарікати я не буду,

Знаю я одне-так хоче Бог.

                                     Він дає усім надії крила,

                                     Тим,хто разом з Ним свій хрест несе.

                                     І в хвилину відчаю Він серце обігріє,

                                     Бо Його любов безмежна,вища над усе