Чому...
- 01.08.09, 22:39
І світ замовкає на мить?
Коли не знаходиш святого у людях.
О, очі, чи й вам болить?
Чому вони плачуть, коли зрозуміють,
Що щастя в простих речах?
Долоні в долонях чиїхось зігрієш...
О, очі, що значить страх?
Краплини роси, що повільно втікають,
Бувають від щастя хмільні.
Та знаю єдине, хай як, не бувають
вони безголосі й німі.
Кохання, то сльози і сльози - розлука,
Як птахи, що в вирій зірвались.
І смуток у серце, бувало, постукав
і радість, коли повертались.
Все бачили сльози: світанки і ночі.
Прозорі, тендітні медузи.
Сумні і заплакані часто очі
у гості нічної - музи.
То ступінь найвища не слабкості - сили
і правди, що сумнів змітає.
Бо плачуть лиш ті, в кого серце красиве,
хто вірить і справді кохає.