лиш тому...

вона прокинулася першою від приставучих промінців осіннього сонця
вийшла на маленький балкон де стояв в деревяній кадці фікус бенжаміна
потянувшись та позіхнув вона облокотилася на перила

внизу прокидалося місто, не її місто
траспорт їздив в своєму графіку, пасажири, як завжди, спішили

він притулився до неї всім тілом, на ньому нічого не було окрім літньої ковдри
зануривши обличчя їй в волосся та обійнявши руками за груди
від нього пахло кавою та бажанням кохатися

вгорі було декілька хмаринок та білий слід від літака
листочки вже потроху обпадали кружляючи між деревами

вона обернулася до нього та притулилася він закрив її ковдрою
- чому ти втекла від мене?
- лиш тому, щоб ще більше скучити