Пітьма ми, смерть, ми - ворог наш, Бо нам нести страждання й голод, І смерть, і відчай, і журбу, То є найбільша насолода На нашім, грішнім, на віку. Ми світло істини й пітьма, Ми Люцифер, ми Мефистофель. Це не Лукавий нишить нас, Диявол нас не нумерує, Це ми свідомо всі йдемо До самознищення й розрухи. "Чому це він живе отак, А я у злиднях у боргах? Давайте виправим це, браття (Хоча б не працею, так кров'ю), Бач, стільки їх там розвилось. Вони усе життя жирують, А в...

Читати далі...

Він брат мені? Він друг, чи ворог? Питання це бентежить нас віки. Для нас бо ж все, що навкруги, Чи то людина, чи будівля, Все не своє - усе чуже. Ми як пiтьма, що насуває І нищить все, і поглинає, Ніщо по собі не лишає, Лише підтверджує одне: