Ты — тень теней...

  • 10.01.08, 16:46


Ты — тень теней...
Тебя не назову.
Твое лицо —
Холодное и злое...

Плыву туда — за дымку дней — зову,
За дымкой дней, — нет, не Тебя: былое, —
Которое я рву
(в который раз),
Которое, — в который
Раз восходит, —

Которое, — в который раз алмаз —
Алмаз звезды, звезды любви, низводит.

Так в листья лип,
Провиснувшие, — Свет
Дрожит, дробясь,
Как брызнувший стеклярус;

Так, — в звуколивные проливы лет
Бежит серебряным воспоминаньем: парус.

Так в молодой,
Весенний ветерок
Надуется белеющий
Барашек;

Так над водой пустилась в ветерок
Летенница растерянных букашек...

Душа, Ты — свет.
Другие — (нет и нет!) —
В стихиях лет:
Поминовенья света...

Другие — нет... Потерянный поэт,
Найди Ее, потерянную где-то.

За призраками лет —
Непризрачна межа;
На ней — душа,
Потерянная где-то...

Тебя, себя я обниму, дрожа,
В дрожаниях растерянного света.
                                                                                                              

                                                                                                      А. Белый

Ти ангел....

  • 10.01.08, 15:30


Нитками твого імені
Зашита в серці рана.
Без тебе жити як мені?
Скажи, прошу, кохана!

Днями-ночами не сплю,
Я думаю лиш про тебе.
Так тебе сильно люблю!
Ангеле мій із неба!

Одному ангелочку присвячується............

  • 10.01.08, 13:57



Небесные глаза
На фотографии
В них утонуть легко
Как в океане
Такие чистые глаза
Глаза присущие лишь ангелу
Такому ангелу как он
Душой нечист
Да были помыслы
Но даже ангелы
Когда-нибудь сойдут сума
Глаза в эти глаза
Всего лишь миг…и ты влюбился
И все запутает в тебе
Помутит разум
Сердце так стучит
Мой ангел ты так щас далеко…
Это преграда времени ,путей..
Сколько красивых слов мог бы написать
Столько не сосчитал бы
Но знаю я один
Ты бузусловно ангел
Которого так сильно нехватает….

Я :)

  • 07.01.08, 18:24

Я не флиртую - я оттачиваю мастерство общения

Я не пью- я дигустирую

Я не курю - мне просто плохо

Я не сплю - я отдыхаю

Я не ошибаюсь - я принимаю рискованные решения

Я не опаздываю - меня задерживают важные дела

Я не забываю - я не засоряю свою память излишней информацией

Я не лгу - я веду себя дипломатично

Я не боюсь - я поступаю предусмотрительно

Я не люблю сплетен - я просто выслушиваю мнения

Я не изменяю - я меняю обстановку

Я не зеленоглазая - глаза у меня голубые, и находятся они выше, чем Вы смотрите

Я не худая - я просто не завтракала

Я не толстая - я просто ужинала трижды

Я не фотомодель - и вам ниииикуда от этого не деться

Я не красива - я чертовски мила

Я не обжора - я гурман

Я не феминистка - я просто умнее

Я Вас не умнее - просто Вы тупее

Я не стерва - я просто люблю интриги

Я не принцесса - но для некоторых просто подарок

Я не стрелочница - я переводчица, перевожу стрелки

Я не трусиха - я просто знаю, что дело кончится жопой

Я не зануда - я просто знаю, как правильно делать, чтобы не кончилось жопой

Я не ненавижу попсу - я просто в сортах дерьма не разбираюсь

У меня не бардак - в школе у меня полный порядок

Я не последняя сука - ко мне никто не пристраивается сзади

я не разгильдяйка - я просто люблю поспать

Я не раззява - хотя нет, я раззява

Я не неряха - мне просто мало места в шкафах

Я не грязнуля - кто же знал, что шоколадная конфета в кармане растает

Я не скупая - я домовитая

Я не вру - я просто хорошо сочиняю

Со мной не пропадешь - но горя хапнешь

Яне тимуровец - но аморальную помощь оказываю

Я Вам не хамлю - я просто использую длинные слова

Я Вас не перебиваю - просто у Вас регламент

Я не пьяная - я задумчивая

Я не серьезная - мне скучно

Я не туплю - я не в настроении

Я над Вами не издеваюсь - я Вас изучаю

Я всех не ненавижу - всех я люблю, но некоторых меньше

Я не напыщенная дура - просто сегодня с самого утра не мой день!!!

 

почему так бивает..........

  • 07.01.08, 18:02

Она шла по холодной мостовой, держа в руках розу! Она была девушкой возрасте 17 лет, ей хотелось плакать, но шёл дождь и слёз было не видно! Шумел ветер над головой.......в мыслях слышала она голос его и он говори "разлюби и забудь"Она шла к краю города, там была пропасть! Лепестки розы опадали........сжав крепко её, она и шипы вонзились ей в руку....она опустила розу, но шипы были в руке и из ран текла багровая кровь......сзади неё шла тень и она шептала "Любима не иди одумайся, не иди"Но она не слышала её....она шла вперёд навстречу рассвету....последнему в её жизни..........подойдя к пропасти она смотрела на горизонт. Рассвет уже был близок. Дождь закончился и на глаза накатились слёзы. Подумав последний раз, что любовь не может больше так убивать её она шагнула вниз......та тень, что шла за ней всё время подошла к обрыву и села смотря вниз.....тенью был её парень! Он любил её, но понимал, что если они будут рядом, то счастья это не принесёт. Он долго сидел и смотрел вниз, пока солнце не взошло на небосвод! Поднявшись на ноги он посмотрел на него и прокричал "Но почему я не смог спасти тебя"Он шагнул в след за ней............снова пошёл дождь и солнце скрылось за тучами.


фразы..........

  • 07.01.08, 17:53


1. Ничто в этом мире не происходит случайно.

2. В том-то и смысл бытия, чтобы семь раз упасть и восемь подняться на ноги
3. Только однои делает исполнение мечты невозможным - это страх неудачи.
4. Когда любишь, то способен стать кем угодно. Когда любишь, совершенно не нужно понимать, что происходит, ибо всё происходит внутри нас.
5. Когда мы стараемся стать лучше, ем были, всё вокруг нас тоже становится лучше.
6. Любовь - это наркотик. Поначалу возникает эйфория, легкость, чувство полного растворения. На следующий день тебе хочется ещё. Ты пока не успел втянуться., но, хоть ощущения тебе нравятся, ты уверен, что сможешь в любой момент обойтись без них. Ты думаешь о любимом существе две минуты и на три часа забываешь о нем. Но постепенно ты привыкаешь к нему и попадаешь в полную от него зависимость.И тогда ты думаешь о нем три часа и забываешь на две минуты. Если его нет рядом, ты испытываешь то же, что наркоман, лишенный очередной порции зелья. И в такие минуты, как наркоман, который ради дозы способен пойти на грабеж, на убийство и на любое унижение, ты готов на всё ради любви.
7. Страсть не дает человеку есть, спать, работать, лишает покоя. Многие боятся ее, потому что она, появляясь, крутит и ломает всё прежнее и привычное.
8. Любовь - это сила, которая преображает и улучшает Душу Мира. Когда я проник в неё впервые, она мне показалась совершенной. Но потом я увидел, что она - отражение всех нас нас, что в ней кипят свои страсти, идут свои войны. Это мы питаем её, и земля, на которой живем, станет лучше или хуже в зависимости от того, лучше или хуже станем мы. Вот тут и вмешивается сила любви, ибо когда любишь, стремишься стать лучше.
9. Любовь - это недуг, от которого никто не хочет избавляться, пораженный им не спешит выздоравливать, страдающий не желает лечения.

 

Паоло Коєльо

Щастя.....

  • 04.01.08, 14:19


     Вітаючи осіб, котрих любимо, з днем народження чи з якоїсь іншої нагоди, часто в першу чергу бажаємо щастя. Це побажання виражає глибинне прагнення кожної людини, незалежно від віку, національності чи соціального статусу, бути щасливим. Сповнення тієї мрії, котру носимо у власному серці, найперше бажаємо собі, як і також дорогим нам людям.

    Відповіді на питання, що таке щастя і як його осягнути, бувають дуже різними. Для одних щастям є мати міцне здоров'я, власне авто найновішої моделі, товстий гаманець чи кредитну картку, котра будь-коли може перетворитися на джерело великої кількості грошей. Для інших щастя - це успіх у праці чи науці, блискуча кар'єра, здобуті звання і написані книжки. Ще інші шукають щастя в приємностях і розвагах, задовольняючи усі свої найвибагливіші смаки і найпримітивніші інстинкти. Дехто вбачає щастя в теплі родинного вогнища, щасливому подружжі, у добрих відносинах із ближніми, у довголітті та в спокійній старості.
     Проте всі ці перелічені погляди на щастя мають одну ваду: скінченність. Здоров'я, незважаючи на всі старання лікарів, з роками погіршується; після успішної кар'єри приходить невблаганний час іти на пенсію (наше місце займуть молодші, здібніші, перспективніші особи); невпорядковане тілесне задоволення триває лише короткий момент, опісля спогад про це пригнічує душу і позбавляє її внутрішнього спокою; гроші, немов вітер розвіються, і прийде все-таки час з ними розстатись...
    Тож чи існує справжнє і нескінченне щастя?

жарти...))

  Розмова двох японців:
- Відгадай, що у мене в кулаці затиснуто?
- Телевізор?!
- Правильно, а скільки штук?

Подруга говорить одній дівчині:
- Ну що ти весь час нігті гризеш? Це все від нервів. Спортом займися, йогою. І все це минеться.
Зустрічаються через деякий час. Подруга бачить - у дівчини нігті стали ідеальні. Питає:
- Ну що, допомогла йога?
- Ну як сказати? І так, і ні. Зараз спокійно до ніг дістаю.

"... на борту авіалайнера також знаходиться книга "Скарг і заповітів". Бажаємо приємного польоту!"

    В третій годині ночі в квартирі лунає телефонний дзвінок:
- Алло! Вибачте, я вас не розбудив?
- Звичайно, розбудив!
- Тоді вибачте ще раз, будьте ласкаві. Я вже краще передзвоню вам вранці. А то ви зараз в поганому настрої... Я по голосу відчуваю...

перспектива....

  • 04.01.08, 13:51
Цікаво яка в цьому році у мене перспектива? Напевно у всіх за новорічним столом лунають гарні тости та побажання ... але як це не прикро, нічого незбувається...цікаво чи буде цей рік таким як і минулий...

Гоп? Стоп! або про життя-буття одного соцугруповання...

  • 10.12.07, 10:11
© Т.Хома, О.Хома, 2001

Гопніки. Вони заважають нам жити.
З однієї хіпаблудської пісні

Він іде вулицею... Погляд – як у вовка, кєпарік [кепка. – Ред.] на лобі, руки – в кишенях, крок – швидкий, полохливий. Він не дивиться у вічі. У нього далеко не легке життя: батько – сидить “на зоні”, мати цілий день на базарі – їй треба дбати про молодшу сестру. Він сам про себе може подбати, а от сестра... І в бурсі вже дістали. Піти хіба із пацанами стрєлканутися [пояснення сленґових слів гопників міститься наприкінці статті. – Ред.]...

Приблизно такими ми бачимо їх щодня на вулицях провінційних міст. Їх неможливо не помітити, бо їх багато, про них неможливо не чути, бо хоча б ув одного із сусідів вони поцупили “Піонер” з машини, їх нереально забути, бо вони – наше дзеркало, відбиток нашого хворого суспільства...

Хто вони?

Професор Преображенський не любив пролетаріат. Його представники ходили по мармуровій сходовій клітці його під’їзду, не знімаючи “калош”. Я не професор Преображенський, але також не люблю пролетаріат, точніше, ново-український пролетарський варіант молодіжної субкультури. Хоча, мабуть, це цілком адекватно, коли у пересічної людини при розмовах про субкультуру не виникає асоціацій із тими хлопцями, що один одного називають авторитетним словом пацан. Це і зрозуміло. Субкультура – це результат протесту, бажання соціальних змін або, принаймні, уваги. Найчастіше це щось яскраве, насичене змістом і викликами, у будь-якому випадку, це завжди щось ІНШЕ і особливе. Пацани – такі, як усі. Вони сірі та непомітні, звичайні й буденні, а головне – вони масові. Повний набір ознак пересічности, і жодних претензій на “субкультурність”. Проте, це лише на перший погляд.

Моя ґенерація (ще піонери, але вже ніколи – комсомольці) добре пам’ятає часи свого пізнього тінейджерства, коли загалом світ важливих людей поділявся на два табори: нормальні пацани і неформали. Останні, у свою чергу, мали багато підвидів, проте головною в цьому поділі залишається ідея протистояння. Нормальних пацанів завжди було більше (тоді, в часи, коли Союз тільки розвалився, ми ще не звикли бути різними), а неформалам було важко жити, їх били за інакшість, змушували стригти волосся, витягати кульчики з вух і взагалі, вважали лохами. Одразу ж хочеться зазначити, що це не стосується дітей багатих батьків (мажорів), вони – інший світ, і участи у грі не беруть. Братва, більш-менш серйозні бандити, які роблять гроші, теж не рахуються. Вони будуть цікавими для нас лише як зразок життя для гопів (кожен гоп мріє стати серйозним бандитом, тому такою важливою є атрибутика життя братви: мобілка (або труба), гайка, цепура.

Час минав, усе змінювалося, сьогодні молодь розмаїта, і різниця – не лише у тому, на якому боці барикад ти стоїш (з пацанами, чи з лохами і хіпаблудами). Якщо ти походиш із більш-менш успішної сім’ї, то у тебе значно ширший вибір того, як облаштувати власне життя, де себе шукати, у що трансформувати свій підлітковий протест, яку музику любити, як одягатись, аніж це було років 10 тому.

А якщо ні?.. Тоді, як і повсюди, вулиця пропонує свої варіанти, проте український (чи все-таки, пост-совєцький?) варіант – специфічний. Відколи стартонув проект “Україна”, партійні ділки перетворились у політиків різних рівнів і бізнесменів, учителі та інженери пішли на базар, а найважче довелось робітникам заводів. Сьогодні в Україні чимало сімей, які не можуть дати навіть мінімуму своїм дітям-підліткам. А їм хочеться бути “як усі” (нормальними пацанами, а не кончєними штріхами). І вони стають “як усі” – міні-суспільство нормальних пацанів приймає їх, пропонуючи правила гри, завдяки яким можна вижити і не почувати себе ізгоєм, а інколи навіть утримувати власних батьків.

Символіка

Набагато простіше спершу кинути погляд на зовнішні речі, вони інколи дають змогу побачити більше, ніж намагання зазирнути углиб. Адже стиль життя, одяг, зачіска, музика, яку слухають, кіно, яке люблять тощо, і є головними ознаками, що виділяють субкультуру як таку.

Почнемо з одягу. Гопи не надто перебірливі у смаках. І хоча є певні елементи одягу, що змінюються, загалом, представники цієї субкультури дуже консервативні у своїй моді. Якщо на зміну зеленим штанам, модним 5 років тому, прийшли сьогодні джинси в абтяжку [тобто щільно припасовані до фігури. – Ред.] то кєпарік, проста сорочка та курточка (бажано шкіряна), залишаються незмінними. Вони завжди одягнуті однаково або дуже подібно. Для цього є кілька простих пояснень. По-перше, із суто матеріальних мотивів. Зазвичай гопи – люди небагаті, а одяг такого типу ужитковий і для праці, і для діскацєкі [дискотеки]. Крім того, є чимало інших речей, на які можна витрачати гроші (водка, тьолкі). По-друге (і це вже психологічне пояснення) – типовий страх крадія виділитись у натовпі. По-третє, страх бути собою, а значить опинитися поза системою, поза спільнотою собі подібних, а отже увійти з цією спільнотою у конфлікт.

Зачіска дуже коротка, універсальна – економія людської уваги та шампуню. Коріння цієї моди сягає в’язничної практики голити ув’язнених. Погляд – вовчий, зацькований, нахабно-боязкий – залежно від ситуації. Дивно те, що навіть ходять вони подібно. Часто горбляться, руки тримають у кишенях. Гопи водночас ніби ховаються від зовнішнього світу у своїй ході й шукають, яку користь можна осягнути в той, чи інший момент.

Музика – переважно російська “попса” низького ґатунку. Вона близька їм, вона на них розрахована, вона “оспівує” їхні проблеми. Деякі гопи слухають реп (ідейно ця музика також їм дуже добре підходить). Вкрай рідко у цьому середовищі можна почути рок, дуже важкий, агресивний і злий; він наче робить їх сміливішими (а може, не такими боязкими?) Ну і, звичайно, метри – Шуфа [М. Шуфутінскій] та Гарік [Г. Кричевський].

Гопи мають власні норми поведінки (панятія) і спрацьовують ці норми часто набагато краще, ніж закони в нашій державі, хоча й не існує спеціальних процедур прийняття, реалізації та захисту панятій.

Головних панятій три (перепрошую за дослівний переказ):

Мамку нє прадай.
Ачько нє падставь.
Нє сучь.

Панятія поширюються лише на пацанів; якщо ти – пацан, то мусиш дотримуватися цих норм, а якщо порушиш їх і не матимеш достатньо авторитету, аби щось змінити, – тебе відкинуть на марґінес гопівського суспільства. Витоки панятій – у воровскому “кодексі честі”, який у наші дні майже відмер.

Взагалі, кожен гоп мріє стати справжнім бандитом – автарітєтам. Щаблі кар’єрного зростання наступні: спочатку старший пацан, відтак рєальний, зрештою – автарітєт. А починають гопи як дрібні крадії магнітофонів із машин, або вириваючи сумочки у жінок у темряві, чи просто обдираючи п’яниць. Частина прибутку йде старшим пацанам, які виконують роль криші і залагоджують проблеми з іншими пацанами. З віком та якщо не зовсім природа обділила розумом пацани починають курувати певні території чи різновиди кримінальної діяльности на відповідній території. Проте, лише небагатьом особливо обдарованим вдається пробитися у світ справжніх кримінальних грошей. Але це вже інша історія не про наших героїв...

Фотографія дня

Вони не встають досвіта. Хіба мамка стала не з тої ноги і виганяє у бурсу [заклад професійного навчання: училище, ліцей чи коледж]. Це не так уже і зле, бурса – одне з головних тусовочних місць гопів, там можна зустрітися з пацанами, обговорити минулі події, спланувати майбутнє (тіпа, кагда на стрєлку, кагда трудітса). Деколи там вчиться дєвчьонка (про роль цієї загадкової істоти в житті пацана див. нижче).

А після бурси (або замість неї) – звичайні трудові будні. У кожного гопа вони різні, проте є дві основі групи занять, які приносять їм сталий дохід. Перша – дрібні крадіжки. Через своє боягузтво гопи рідко зважуються на грабіж та інші злочини, що потребують публічности, хоча вони не роздумуючи відбирають гроші у літніх людей чи знімають годинники з п’яних. Частина гопів сидить на кармані у транспорті, інші цуплять електроніку з автомашин, дехто краде мобільні телефони. Інша група занять окреслюється дієсловом розводити. Розводити (найвдаліший, хоча й не цілком адекватний відповідник цього слова в українській мові – “дурити, обманювати”) можна лохів. Проте гопи рідко напрягають себе придумати щось, що претендує на шахрайство. Вони просто ставлять інших у ситуацію, коли ті повинні віддати гроші відповідно до їхніх власних норм поведінки, понятій. Ви, мабуть, уже чули не одну історію про те, як хтось підібрав гаманець на вулиці, і чим усе це скінчилося. Будь-який процес заробляння грошей називається трудітса.

Як правило, вечірній час, коли стемніє, – найсприятливіший для “роботи”, особливо якщо гоп промишляє тим, що зриває золото, відбирає сумки, виймає магнітофони з машин або б’є по голові перехожих та знімає з них цінний одяг. Тому відриваються гопи не як усі нормальні люди ввечері, а вдень, вночі, або навіть уранці (щоб до темряви проспатись). Розваги у них доволі одноманітні: водка (за 3 гривні в бабки біля базару), двор або дєвчьонка, діскацєка і спілкування з пацанами. А наступного дня захоплено оповідати іншим пацанам: “Как я вчєра набухался, вася...” Коли немає грошей, можна просто посидіти у дворі (чомусь гопи полюбляють перила підвальних сходів), поплювати, полузати насіння і пабазаріть. Все про те ж: водка, дєвчьонка, другіє пацани.

Роль жінки в гопівський субкультурі

Рівень розвитку громади визначається ставленням у цій громаді до жінки. Так сказав хтось, і я впевнена, це був чоловік, позаяк подібне твердження відокремлює жінку від громади: є громада, яка складається з чоловіків, і є жінка – об’єкт, до якого можна ставитись по-різному. І буцім, якщо “громада” стоїть на високому щаблі розвитку, то вона шанобливо і поблажливо ставиться до жінок, якщо ж ні – зневажає їх і гнобить.

Намагаючись аналізувати гопівське суспільство, неможливо оминути міжстатеві відносини. По-перше, тому, що дєвчьонкі творять власну субкультуру, тісно і невідривно пов’язану із гопівською, по-друге, за своєю природою – це явище, яке могло виникнути і успішно виникло тільки на пост-совєцькому тлі, з тією лише різницею, що було обумовлене ґендерним стереотипом.

Усі дівчата та жінки з нашої казки поділяються на дві категорії: тьолкі та дєвчьонкі. Перші - переважно тупуваті та легковажні. Їх легко затягнути в ліжко, що гопи переважно і роблять. Для опису статевих стосунків у світі пацанів замість слова “секс” доречніше користуватися поняттям “копуляція”. Тьолкі не користуються повагою, їх зневажають, на них плюють, а вони терплять, мусять терпіти, бо потрібна хоч якась криша. Дєвчьонкі – справа інша. Вони розумніші, менш доступні, тому користуються повагою. Можна навіть сказати, що гопи бояться дєвчьонок, бо через них зазвичай буває найбільше проблєм – вони вміють маніпулювати гопівськими почуттями.

У дєвчьонок власні клопоти, вони живуть за своїми понятіями, проте існують і функціонують у тому ж соціальному просторі, що й гопи, їм притаманна та ж однаковість в одязі, зачісках, мові. Проте дєвчьонкі рідко беруть участь в дєлах, позаяк бабью вєри нєт. У кожному гопівському угрупованні найбільшою повагою користується та дєвчьонка, котра має солідну кришу, – найчастіше це означає, що вона “зустрічається” з впливовим пацаном, проте інколи це може бути також наслідком її вміння знаходити спільну мову з протилежною статтю.

Коло інтересів пересічної дєвчонкі – пацани, падружкі [подруги], кішка, діскацєка...

Гопи і насильство

Ця тема, мабуть, найцікавіша, оскільки насильство – клей гопівського суспільства. Потреба у захисті, стадний інстинкт, слабість та страх переростають у різноманітні види насильства в процесі реалізації гопівських норм поведінки. Ви коли-небудь бачили на вулиці самотнього гопа, який би виглядав упевненим у собі? Самотній гоп – це явище вкрай рідкісне, і так само рідкісними є випадки, коли вони відважуються на щось самотужки, головно через невміння нести відповідальність за свої вчинки. Лише керуючись стадним інстинктом або під впливом алкоголю та наркотиків гопи чинять насильство. З іншого боку, той факт, що внутрішня ієрархія гопівського суспільства будується на базі примітивних ознак сили (хто сильніший, той і головніший), свідчить про вирішальну роль насильства в їхньому середовищі.

Іноді таке поєднання слабкости та насильства серед гопів має вкрай трагічні наслідки. Двоє моїх знайомих загинули від цієї гримучої суміші: напевне, останнє, що вони побачили у перспективі тьмяної вечірньої вулиці, – три фігури з короткими зачісками, які тікали у темряву з їхніми шкіряними куртками в руках, і кривавий туман, який закрив їхні очі після удару по голові чимось важким...

Гопи і влада

Коли я запитувала їх про владу, то аж ніяк не сподівалася почути міркування на тему “Монтеск’є і його теорія розподілу влад”. Проте примітивність розуміння гопами цього поняття просто шокувала мене. Хоча в процесі розмови я зрозуміла, що нічого дивного в цьому немає. Оскільки газет вони не читають, новин по телебаченню не дивляться, на вибори не ходять, то єдине джерело, з якого висновуються уявлення гопів про владу, – це саме життя.

Владу вони класифікують на два основних різновиди: внутрішню (всередині самого середовища) та зовнішню (носії цієї влади не належать до середовища гопів). Докладніше про останній різновид. Образ цієї влади, як правило, втілений у типовому міліціонерові, найчастіше звичайному “патрульникові”. І відносини між гопами і цією владою зовсім не такі, якими б мали бути стосунки між представниками криміналітету (нехай навіть і дрібного) та представниками закону. Гопи не люблять мусорів за те, що останні створюють їм праблєми, а мусори вдають, що не люблять гопів, бо так треба. Подібні стосунки любові-ненависти між ними, приправлені матеріальною співпрацею, існують доволі давно. Я не вірю в те, що міліція не може розкрити елементарних злочинів. Мені значно легше повірити в те, що міліціонерам із їхньою низькою платнею вигідніше спотворювати статистику, поклеївши [необґрунтовано інкримінувавши] певну кількість справ, у яких обвинуваченими виступають нещасні лохи, нездатні відкупитися хабарем, а з іншого боку – періодично отримувати прибутки від того, що натруділі гопи на підпорядкованій їм території. Це припущення підтверджують кілька відомих мені фактів, коли пацани необережно цупили щось не у того, в кого можна, і річ (не без допомоги міліції) знаходили миттєво. Спробуйте здогадатися як.

Комунікація

Загалом, будь-який гоп може цілком обійтись меншою кількістю слів, аніж містив словниковий запас Еллочки-людожерки. Не знаю, в чім тут річ – чи в бідності емоцій та думок, висловлюваних ними, чи в різнобарвності смислового навантаження кожного слова або виразу залежно від тону, яким їх вимовляють, обставин, за яких відбувається спілкування, чи в інших чинниках. Більшість гопів спілкується російською, навіть якщо вони походять з україномовних сімей. Мені здається, причин тут кілька, а найголовніша – в тому, що зразком поведінки для них служить т.зв. братва, серйозні бандити, які мають значні гроші, а вони рідко (чи ніколи?) говорять українською. Російська чи російська із густим матюковим флером для гопа – це щось на кшталт мобілки, цепури, понтової кішкі і дєвчьонкі, помальованої на блонді, це ще один понт, породжений комплексом меншовартости. Хоча, якщо бути справедливим до кінця, то необхідно зазначити, що українізація бере своє, і серед молодняка сьогодні можна знайти певну кількість гопів, які пересипають матюки українськими словами.

Одразу хочу перепросити осіб, добре ознайомлених із субкультурною лексикою, за можливі “архаїзми”, вживання яких у гопівському середовищі вважається ознакою лоховства, проте гопниківський сленґ надзвичайно гнучкий і швидко змінюється.

Малий словник “гопівської” мови

Бик – мешканець сільської місцевости.

Бадяжить – багато пити.

Базар – розмова.

Барига – жлоб, продавець, комерсант.

Блатовать – афішувати свою “крутизну” (скажімо, бити вікна).

Босяк – малолітній крадій.

Братва (похідне у однині братан) – банда.

Волк – “крутий” пацан.

Вонь – дезодорант.

Вор – пацан, який трудітса.

Гад – погана людина (гадом буду! – формула присягання).

Гайка – перстень.

Глюк – щось веселе.

Гон – весело чи брехня.

(Прошу звернути увагу, що всі синоніми слова “весело” або “сміх” починаються на літеру “Г” – від га-га-га).

Даун – дурень.

Дура – дівчина; не дуже розумна дівчина.

Дурь – маріхуана.

Жлоб – людина міцної тілобудови.

Жулік – особа, яка блатує (Ти шо, жулік?!?)

Зек – пацан у зоні.

Зона – місце відбування покарання злочинцями, в усвідомленні кримінальних середовищ – “дом родной”.

Йож – дурень.

Качєлі – “стрєлка”, на якій відбувається бійка.

Кішкі – одяг.

Комерсант – той, хто платить за кришу.

Криша – захист бізнесменів одним бандитським угрупованням від інших, рекет; в широкому сенсі – покровительство, захист.

Лось – дурень.

Лох – той, з кого утруділі гроші.

Макруха – убивство.

Мусора = менты – міліціонери.

Нари – ліжко.

Начальнік – той, хто може будь-яким чином вплинути на справи гопа (міліціонер, таксист тощо).

“Наши!” – “свої пацани”.

Нє прав! – визнання вини у чомусь поганому або поведінці всупереч панятіям.

Неформал = хіпаблуд = панк – представник будь-якої іншої субкультури.

Общак – щось спільне (общакова водка).

Поц – несправжній пацан.

Плуг – той, кого “нагрузили”, обтяжили проблемами.

Работать – красти, обманювати тощо.

Разводить – дуже вправно базарити або дурити.

Стрєлка – зустріч (часто для вирішення непорозумінь між бандами або їх окремими членами).

Стрьом – щось негарне.

Стучать = Сучіть – стучати, закладати, доносити в міліцію.

Сука – дівчина, міліціонер або той, хто стучить.

Труба – мобільний телефон.

Трудітса = работать.

Тьолка = баба = дура – дівчина.

Шмон – обшук.

Шо? – відповідь на всі питання.

Фуфло – підробка.

Хмирь – погана людина.

Отже, що це? Субкультура чи її сурогат? Лише форма і жодного змісту? Коли наявні всі зовнішні ознаки, атрибутика у вигляді сленґу, стилю життя, одягу, зачіски, способу мислення, і абсолютно відсутні осмисленість, свідомий виклик, протест, бажання змін. Ба більше, наявне різке несприйняття чогось інакшого, неформального.

З іншого боку, що є первинним у творенні субкультури та її визначенні? Самі її носії, чи суспільство, яке породжує їх? Хто зна, чи з’явились би коли-небудь гіпі, якби не було війни? І чи коли-небудь звичайне російське слово “пацан” наповнилось би сучасним змістом, якби не 70 років “совка” і 10 років “України”?

Все-таки це субкультура. Субкультура парадоксу. Масова, проте інша; непомітна, проте існуюча і дуже “костиста”, без свідомого протесту. Субкультура, яка заважає жити. Створена нами і проти нас самих.