"ВАРТА" в інтернеті

Замітки співтовариства "ВАРТА" публікуються
також в:

Лінки.Канали новин.Товариство
"Варта"


Facebook

Livejournal

Список буде
розширюватись

Отче наш... (роздум-сповідь)

О, світе мій! Чи можу я змінити
Тебе одним лиш помахом руки?
Чи можу сподіватись і молити
Едему після смерті на віки?
Не знаю я, де силу відшукати,
Адже не Бог я, Господи прости!
Шептатиму... Не смію викрикати,

Ти бачиш всіх. Почуй і відпусти!..
Щемить душа моя і серце мліє -
Одвічна туга втрачених надій.
Єство до Неба вирватись воліє,
На хвильку хоч, якщо не назавжди.
Але мені туди немає входу,
Не так важливо, скільки є гріхів...
Елегії співаючи народу,
Був десь нечесний, щось - та пропустив.
Енергії для всього не хватило -
Старався, але ж не досяг мети;
Активним був, та керував невміло;
Хотів, як краще - вийшло, як завжди...
Не в стані всіх помилок пригадати.
Ех! І не знаю, чи потрібно це -
Хотів би, як і всі, звичайно, знати,
А що ж первинне - курка, чи яйце?
Й до істин йду, спіткаючись, щоразу
Стаю з колін, щоб уперед іти.
В тунелі світло бачив вже не раз я -
Як лиш мені те світло досягти?
Тиняюсь так між Небом і Землею,
Тьму ненависну хочу подолать:
Спаси 'мя, Боже, ласкою Своєю,
Як тільки Ти умієш рятувать!
І научи, і дай мені вказівку,
Можливо - знак, можливо - оберіг.
Я ж бо не прошу в Тебе з неба зірку,
Та й навіть не достойний Твоїх ніг.
Віддам своє життя за крихту правди -
Одне воно у мене, але все ж
Є зміст у тому - може кращий став би;
Надіюсь - мою душу збережеш.
Екзамени складаю щогодини:
Хотіла б в Рай душа, та видно - зась!
А десь Господь відлічує хвилини
Й настане час - за все мені воздасть...
Просити можна, скільки вже просило,
Ридати і кидати "бариші"...
Йде час невпинно, але справжнє диво:
Добро творить за покликом душі.
"Елеєм ніжним мащені слова!
Цікаво, - скаже хтось,- де так навчили?"
Але мені не сохне голова -
Рахуйте, не почув, як ви "з'язвили".
Стоятиму на своєму завжди,
Тож хочу, щоб мене ви розуміли:
Відкинути все можна хоч куди,
Отримати ж прозріння - бракне сили.
Тим шляхом можна йти і не дійти,
Валитись з ніг, ставати - і намарно.
Одійдуть в прах запалені мости -
Єдиний шлях без квітів і литаврів.
Не буде на шляху моїм троянд,
Еліти блиску, килимів в фойє,
Хорів вислужливих і райдужний гірлянд.
...А я й не хочу - все це не моє.
Йдучи вперед з неправдою в устах,
Брехнею поле, кажуть, подолаєш
Успішно ніби. Та зворотній шлях
Дано не кожному пройти. Тож вибираєш...
Ера тепер така складна триває,
Вита довкола міліон ідей.
Один у полі рідко виживає -
Людей шукаю я. Але Людей!,
Які б ту віру несли і плекали,
Творили кожен день хоч грам добра,
Відтак, ділилися і плати не питали.
О, як їх мало. Видно - не пора.
Якщо й знайду таких, то небагато:
Як розпізнати їх не знаю ще.
Куди свій шлях я маю спрямувати -
На Божий перст надіюся лише.
А час іде, і тільки помічаю:
Нанизуються дні і місяці.
Етапні дати серцем відмічаю,
Боріздочками зморщок на лиці.
І править світом золота монета -
Так моторошно й дико на душі,
А слово невідомого поета
Кому тепер потрібне, ви скажіть?
Ідей багато і думки рояться -
Не в силі стримати. А всі, немов сліпі:
Азарт в гонитві за примарним щастям,
За гріш розбитись здатні в боротьбі.
Ерозія свідомості і мислі,
Менталітет - на грошових мішках.
Любов до ближнього давно із моди вийшла
І тільки бруд у серці й на руках!..
Хіба йдете до Храму, щоб хвалитись
Лакованим взуттям чи піджачком...
І вам, мабуть, не вдасться відкупитись
Багатством, не заробленим трудом.
Не треба Богу розкіш і прикраси,
Аксесуари модні: все - ніщо.
Шануйте душу, поки стане часу,
Не проміняйте віри ні на що!
А хто із нас життя заслужить вічне,
Судить не нам - на те один Суддя:
Улесливе бажання споконвічне -
Що ти, скажи, зробив для каяття?..
--*--
Низький політ не для високих цілей,
Йдучи лише, спроможешся дійти.
Дай, Боже, тільки вистачило б сили,
А також благородної мети.
Й тоді, напевне, розійдуться гори,
Настане час звитяги й боротьби...
Але, здається, в тому наше горе:
Мету вже маєм - ще наснаги би!
Доймає лінь, інертність добиває,
Напевно, десь ще не пробив наш час.
Енергії чомусь не вистачає:
Сьомий же піт, напевно, не для нас.
І шарпатись лишається в потугах -
Пробити лобом хочемо стіну.
Ростуть проблеми - то одна, то друга...
Осилити ж не годен ні одну.
...Стою на перехресті і гадаю:
Ти ж, Боже, бачиш все! Тоді чому
Не стримаєш, коли ся помиляю,
А чи підкажеш вихід на пряму?..
Можливо, завинив я! Все можливо.
Пробач тоді, попрошу хоч про це...
Роками День чекати терпеливо,
Один, який удачу принесе -
Виходить, що така моя вже доля.
Ниць упаду, та вірю - підіймусь.
Нехай коліна розіб'ю до болю,
Але знаннями, знаю, збагачусь.
Шикарний побут, мабуть, не для мене
І все, що матиму, то тільки з праці рук:
Як лиш побачу "вулицю зелену" -
Кудись втікає все, мов грому звук;
Іду вперед, а опиняюсь ззаду,
Мить пропустив і не наздожену;
Прибуду першим - кажуть: "Таш тразаду!"*)
Розкрию рота - інший вже ковтнув...
О, Боже милий, що мені робити,
Щоби Твоє здобути співчуття?
А чи достатньо лиш тебе любити
Єством усім завжди, без вороття;

Молитися лише за добрі справи,
Однак самому бути в стороні;
Визнанням марити, очікуванням слави,
Не замастивши рук? - скажи мені...
У кого ще ж бо можу запитати
Відверто, без образ і пересуд,
А й так, щоб щиру відповідь дістати -
Ти ж бо один вершиш над нами суд!
Цікавості моїй межі немає:
Я просто хочу істину знайти.
Між Небом і Землею хто ще знає
На все те відповідь, коли не Ти?
...А час, між тим, спливає, як водиця,
Широкою рікою в небуття.
Мені ж чомусь не затишно. Не спиться...
І з кожним днем коротшає життя.
Не раз буває - хочеться схопитись:
-Ех, геть думки - і вільна голова!
Вiдкрити двері і у світ пуститись,
Вiдчуть, як свіжий вітер обдува.
Етапом йти далеко, ген до Неба,
Дихнути так, щоб в грудях запекло,
Напитись з джерела, як є потреба,
А потім впасти - у траву чоло.
Світанок росами тоді мене умиє,
Уста відкриє, сили надихне -
Святим усім молитимусь в надії:
Почують й захищатимуть мене...
Окрилений, тоді я піднімаюсь,
Кидаю виклик сірій метушні;
Усміхнений, черговий раз впрягаюсь
Сильніше в віз, призначений мені.
У тій упряжці мушу відробити -
А хто, крім мене, хрест мій понесе!
Лиш вижити, не впасти, не зблудити
(Еге ж, напевне!) хочу над усе!
Іду вперед, буває - помиляюсь,
Збираю крихти правди на шляху;
Болить - не слухаю, лиш за помилки - каюсь,
А як інакше - тяжко у гріху!
Вiдтак, надіюсь, Господи, на Тебе:
Не забувай раба Своєго Ти,
Адже мені одному скільки треба -
Сповідуюсь, як грішник, лиш прости.
Всели у душу крапельку надії
І віру в моїм серці укріпи,
Дай шанс, щоб хоч колись збулися мрії,
Ласкавим будь і шлях мій окропи.
Устам вели, щоб славу голосили,
Куди б я не потрапив, кожну мить,
А руки щоб старалися щосили
Во славу Твою лиш добро робить!
О, Господи, я лиш мала піщина,
Гонима між часів і поколінь...
Останній крик раба Твого і сина:
Амінь! Помилуй, Господи! Амінь...
15.09.2008

-----------------
*) Таш тразаду! - з португальської - запізнився.
Олекса Бригас
______________________________________________________________________




"Сучасна українська поезія"
Дорогий,авторе!!!
Ти тільки починаєш писати вірші???
Ти автор багатьох відомих творів???
Ти просто творча людина???
Розмісти свої твори в цьому блозі.Це-просто.Достатньо зареєструватись та додати нову публікацію. Поділись своїм талантом!!!

Вона - опозиція???

18 листопада 2010 року відбулася сесія депутатів VI скликання Полтавської обласної ради. Депутати обирали голову і заступників голови обласної ради. Як і очікувалось, члени так званих опозиційних партій віддали свої голоси за представників Партії регіонів.

За кандидатуру "регіонала" Івана Момота на посаду голови облради проголосувало 102 депутати із загальної кількості голосуючих 109. Утримались – 6 депутатів, 1 бюлетень виявився недійсним.

"Виявляється, що політичні сили, які іменують себе "опозиційними", - разом мають 30 депутатів в Полтавській обласній раді. У разі їхнього голосування "проти" – як Іван Момот, так і Володимир Оніщенко отримали б не більше 90 голосів. Проте навіть за відсутності певної частини депутатів, владні кандидати все одно отримали по 102 голоси. Арифметика проста: "опозиціонери" однозначно голосували за представників Партії регіонів. Не дивно, що вдовольнившись посадами, "регіонали" кинули кістку і "Батьківщині" – Володимиру Марченку також дісталась посада заступника голови обласної ради. Голосування було добре організованим.

Це вже не перший випадок спільного голосування представників псевдоопозиційних сил з провладними партіями на Полтавщині. Полтавчан вкотре ошукали. Переконаний, люди остаточно розчарувались в "націонал-демократах". "Свобода" попереджала про їхню безпринципність", - зазначив заступник голови Полтавської обласної організації ВО "Свобода" Сергій Галата.

Нагадаємо, 12 листопада фракція "Батьківщини" висунула і в повному складі підтримала "регіонала" на посаду голови райради в Кременчуці. Також "націонал-демократи" по кадрових питаннях спільно з провладними силами голосували у Лохвицькій та Козельщанській районній радах.

Прес-служба Полтавської обласної організації ВО "Свобода"

Таланти Полтавщини.



Випадково дізнався,що навіть мої земляки не знають про цю талановиту людину.Вирішив зробити замітку.
Наталія Май  народилася 25 травня у місті Свердловськ Луганської обл. В 1980 р. разом з родиною переїхала на Полтавщину. Ще зовсім маленькою дівчинкою співала українські народні пісні разом з бабусею і мамою.

В 1985 році Наталія Май закінчила Полтавське музичне училище ім. М. В. Лисенко. В 1990 році починає писати перші пісні. У 2000 році у світ виходить аудіоальбом "Василечки". В ньому дитячі пісні Наталії Май виконують її доньки Олеся та Станіслава. Далі слідують такі аудіоальбоми: "Свято казки", "Свіча", "А роси падають в траву...", "Самота", "А сорочка мамина біла-біла...".

Пісні Наталії Май пронизані любов'ю до рідної землі, вони світлі, прості і по-дитячому добрі. А ще ці пісні піднімають настрій, лікують душу і дарують надію на краще. Серед прихильників творів Наталії Май люди різного віку. Це і щебетлива дітвора, і сивочолі бабусі, і поважні мужі... Словом — усі, хто має серце.

Сподобається- завантажу в  МУЗИКУ.
___________________________________________________________________________________
Кращі інтернет-магазини України

Ти зізналась мені в таємниці одній...

Ти зізналась мені в таємниці одній,
Що добила мене до останку,
Що не любиш ти пиво – цей дивний напій,
Не вживаєш його навіть в дозі малій
І не п’єш його ввечері й зранку.

Шокувала мене ця страшна новина,
Підкосила ця звістка жахлива.
Раз не бачиш ти сенсу ні в чім, крім вина,
То як може в нас бути дорога одна,
Як можливо прожити без пива?

Як же зраджено підло моє почуття,
Розшматовано ніжне бажання.
Раз лаштуєш без пива своє ти життя,
Хай летить чорним каменем у небуття
Наше чисте і світле кохання.

Валерій Гнатюк

Чого ми відцурались Батьківщини?

Чого ми відцурались Батьківщини?
Чому вкраїнська мова нам не мила?
Як
можна не любити Україну,
Цю землю, що як матір, народила?

Чого
лікуєм душу самогоном
В той час, коли живуть "пани пузаті"?
Чому
добро шукаєм за кордоном,
Не бачучи його у власній хаті?

Чому
завжди ми прагнемо чужого,
Співаючи весь час пісні російські?
Скажіть
же мені, люди, ради Бога:
Чого ми так поводимось по-свинськи?

Допоки
гадів будемо терпіти,
Втопивши душу в сумі і печалі?
Єднайтеся!
Шевченка заповіти
Зовуть і кличуть нас в майбутні далі.

Закрийте
пельки клятим комуністам,
Зніміть кайдани тоталітаризму!
Наповнимо
мерщій коханням чистим
Свою стражденну й втомлену Вітчизну.

                     Ігор Калиниченко


Америка бомбардуватиме Гану???

Зараз весь світ прикутий до чемпіонату з футболу.І треба х такому статись команда Великої Америки програла якійсь Гані!!!Я подумав,а чи не почне Америка нову війну???Може в ГАНІ є ядерна зброя ,або туди перебрався Бен Ладен...Причина знайдеться.А яке Ваше відношення до Америки???

23%, 8 голосів

46%, 16 голосів

17%, 6 голосів

14%, 5 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Діма Собачнік хоче знищити село

Скорочення кількості шкіл у сільській місцевості буде знищенням села як такого, української духовності та історії.

 

Так в коментаріGazeta.uaвідреагувала член політради ВО «Свобода», доцент «Львіської політехніки» Ірина Фаріон на заяву міністра освіти Дмитра Табачника. Він пропонує перенести навчання сільських дітей у більші школи, а ті, що не виконують освітню функцію — закрити.

 

«Це знищення села як такого. Воно існує до того часу поки є мінімальний культурний центр. Це школа, а в радянські часи був клуб. Це наступ на основи української нації», — відзначила вона.

Фаріон назвала таке рішення намаганням знищення села через «освітній голод».

 

«Кожна нація вийшла з села, зокрема українська. Вже був спосіб боротьби з нею, коли всіх вчителів обізвали куркулями, а знищили через голод. Тепер намагаються нищити село через освітній голод. І природно, що це робить Діма Собачнік, так я його називаю».

 

Міністр освіти планує розвозити дітей по школам на великі відстані автобусами. Тому, за його словами, слід розвивати програму «Шкільний автобус».

 

«Те, що робить ця влада — це театр абсурду. Їхня мотивація  — це виправдання своєї неспроможності. Але основне, що лежить в цьому — це знищення острівців української духовності, руйнація фаху вчителя. Якщо в селі є вчитель, то до нього можна прийти і щось запитати. Автобуси тут абсолютно ні до чого. Замість того, щоб збільшувати мережу шкіл, дбати про демографічну політику, йде боротьба, щоб загнати в один казан».

 

На думку «свободівки», метою цього є надання уніфікованої освіти у всій країні.

«Їм метою є дати всім уніфіковану освіту. Це найбільша біда. Кожне село має свою традицію, свою історію, кожна школа має своєрідні методичні прийоми. Істота, яка все це запроваджує, думає про те, скільки сільських вчителів залишиться без роботи? Може, він хоче, щоби так було»,  — наголосила Фаріон.

 

«Він називає це укрупненням української школи, а я називаю це вбивством української школи. І вбивством українського духу. Я є собою, бо мене вчили прекрасні вчителі. Вони вчили не того, що їм казали. Вчителі на місцях саме так і вчать, вони живляться з власного кореня».

 

Табачник вважає, що вчитель, який вчить фізику та музику водночас, чинить негативний вплив на психіку дитини. А це відбувається через нестачу сільських вчителів.

 

«Треба дбати, щоб браку кадрів не було. Але в 17-му столітті видатні вчені були абсолютно різнопрофільні. Візьмімо хоча би Феофана Пропоковича, який читав 10 дисциплін. Замість того, щоб боротися з причинами цього явища, він до гротеску доводить наслідки. Такого абсолютно ніде немає», — підсумувала вона.

«Сьогодні міліція і СБУ виконують функції КҐБ — гестапо»

Організація Міжнародна амністія у доповіді про дотримання прав людини в країнах світу в 2009 стверджує, що в Україні з'явилася нова тенденція — загроза свободи мітингів і зборів.

 

«Ми бачимо це на прикладі Львова. Коли з ректорами вишів спецслужби провели «профілактичну роботу», попередивши про наслідки, якщо їхні студенти братимуть участь у протестах проти Януковича»,  — зазначив директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін.

 

На думку експерта, також посилена політична складова тиску міліції на громадян. З політичними лідерами розправляються шляхом підведення їх під кримінальні діяння. Активістам, які хочуть організувати страйки чи інші акції, влаштовують бійку, підкидають наркотики чи зброю, провокують на скандал. Потім відкривають карну справу.

 

«Наразі бачимо, що лідери акції проти Табачника у Львові нейтралізовані, хоча вони казали, що створюватимуть страйкоми і будуть продовжувати протести», — заявив Олег Соскін.

 

«Подібні механізми застосували до перевізників, які мали надати транспорт для поїздок мітингувальників до Києва. Міліція погрожувала, що їх позбавлять ліцензій. Це прямий політичний тиск».

 

На думку Олега Соскіна не властиву їй функцію почала виконувати Служба безпеки України на чолі з Валерієм Хорошковським. Співробітники СБУ проводять залякувальні акції.

 

«Учора я брав участь у передачі на Львівському телебаченні про приїзд Януковича. Сьогодні її не показали у повторі на 12-му каналі. З людиною, яка робила цю передачу, есбеушники провели «розмову»,  — розповів Олег Соскін.

 

«Таким чином сьогодні міліція і СБУ виконують функції КҐБ — гестапо. Наступним етапом буде поява «чорних» бригад чи ескадронів, які розправлятимуться з лідерами політичних сил. Видно також, що ведеться серйозна робота по залякуванню лідерів робітничого руху. Бо у нас зовсім нема страйків. У жодній країні не буває, щоб за жебрацької зарплати робітники мовчали. Усе це свідчить про спроби встановити в Україні диктатуру, ще страшнішу, ніж за часів Кучми, — сталінсько-гітлерівського зразка».

 

Джерело: ГазетаУа

Ялинковий спротив

Утиски нового режиму перейшли людські межі - Ялинку (в народі – Йолка), яка впала на нашого Гаранта Конституції, була  затримана правоохоронними органами. Йолку  допитують і катують в застінках СБУ, вимагаючи свідчень щодо організаторів замаху.

Ми розуміємо, що однією Ялинкою-героїнею все не закінчиться. Руки каральних органів дійдуть до Карпат і Полісся, знищуючи всі ялинки та смереки на захист Гаранта Конституції від майбутніх замахів.

В Адміністрації Президента вже підготовлено указ, який заборонить встановлювати ялинки на Новорічні та Різдвяні свята. На Майдані Незалежності вже за 2 тижні почнеться спорудження найбільшої в світі пальми Мєрцалова – нового символу Новорічних свят.

У зв‘язку з цим закликаємо весь чесний люд приєднатись до порятунку Ялинки. Сьогодні знищать одну, а завтра підуть під ніж всі інші! Здамо її – здамо всі наші ліси.

Що ти можеш зробити вже сьогодні:
- посади Йолку в своєму подвір‘ї
- купи ялинкову гірлянду, і вистав в себе на балконі чи у вікні
- посипай ялинковою хвоєю шлях Президентського кортежу
- принеси до Адміністрації президента гірлянду, і прив‘яжи до огорожі
- прив‘яжи ялинкову гірлянду до антени автомобіля
- пришпиль гілочку ялини до свого одягу, постав вазон з ялинкою на вікні
- домалюй до свого аватара (юзерпікчі) гілочку ялинки чи цілу ялинку
- придумай свою цікаву акцію в захист Ялинки

Збережемо Карпати і Полісся від перетворення на донецькі степи!

Вся країна повинна сказати: «НІ КРИВАВОМУ РЕЖИМУ! НІ КАТУВАННЮ ЯЛИНКИ»!



Будемо вдячні за перепости, ретвіти та іншу інформаційну допомогу