Українська буржуазна революція

Тепер трохи детальніше. Що відбувається в Україні? В Україні, я вже сказала, відбувається класична буржуазна революція з походом на Тюїльрі, із взяттям Бастилії, з Генеральними штатами, які раптом прогинаються перед цією революцією, хоча зовсім про це і не думали. І взагалі-то в наше століття там ісламських, болівіанских та інших революцій ми вже забули, що революції бувають буржуазні. А революція - це коли влада втрачає монополію на насильство і вона переходить до іншого суб'єкта.

Багатьом людям було зрозуміло ще 2 місяці тому, що станеться, коли люди не стали йти з Майдану. Але багато людей України знають погано, тому їм стало зрозуміло, що Януковичу кінець, тижня 2 назад, коли влада стала втрачати монополію на насильство. І описувати революцію так само, власне, важко як описувати матч з боксу, тому що, ну, в разі будь-якого видовища, боксу або революції, опис завжди поступається самої дії.

Тим не менше, спробуємо. Україна відрізняється від Росії по 3-м параметрам. По-перше, в ній є буржуазія. У Росії буржуазії немає, в Росії є петрократія, є нафтові рантьє. Всі жителі Росії в значній мірі рантьє, від бабусі московської, яка бере пакет соціальної допомоги і голосує за Собяніна, до креативного класу, який сидить в інтернет-кафе і думає, що він креативний клас і такий, самий чудовий, і він працює в інтернет-компанії, у нього мізки чудові, але, насправді, в общем-то, в його гроші, в його зарплату, яку він отримує, теж істотною часткою входить нафтова рента. І, насправді, кожен це відчуває на прихованому рівні.

В Україні не можна побудувати цього величезного халявного класу просто тому, що халявний клас виникає або тоді, коли країна багата як Франція і виникає безліч всяких халявщиків в ході демократії, які голосують. Або коли країна бідна, але в ній є нафта як у Росії чи навіть у Венесуелі. Ось, в країні, де немає ні грошей, ні нафти, можна побудувати тільки вузький злодійський клас на самому верху, а це зовсім інша справа, тому що люди, які працюють, сприймають злодійство на самому верху зовсім по-іншому, якщо воно не супроводжується халявою внизу.

По-друге, звичайно, українська ситуація відрізняється національно-визвольної складової, Україна завжди сприймала себе як колонія. І по-третє важливий момент, в Україні не було Гайдара. Ось, у Россії був чудовий Єгор Гайдар, який хотів побудувати демократію і ринок. Демократію Гайдар і Єльцин побудували, тому що, взагалі-то, нікчемна справа побудувати демократію після революції. Ніщо так легко не будується і, зауважимо, так легко потім не зникає як демократія після революції - це природний стан суспільства після революції. Просто далі виявляється, що ринок - то при демократії побудувати неможливо всупереч тому, що нам говорили. Тому що ринок виростає або сам, як в Англії XVIII століття, там, в рідкісних історико-кліматичних умовах, або його треба насаджувати залізною рукою, ось, генно-модифікуючи механізми, які існують в суспільстві. А в умовах демократії, та ще в злиденній країні, існує безліч груп інтересів, які одні сильні, але нечисленні хочуть перерозподілити адміністративний ресурс у свій бік, інші хочуть халяву. Ці обидві групи - одна, яка хоче адміністративним ресурсом перерозподіляти на свою користь багатства країни, і інша, яка хоче халяву - вони, до речі, прекрасно уживаються один з одним, вони просто підходять один до одного як 2 половинки одного горіха. І, от, це призводить до диктатури.

І, от, Гайдар зробив демократію, лібералізував ціни і сказав «Ми - ринковики-демократи», після чого російський народ сказав «Ой, це ринок» і почав плюватися. І, от, в Україні без всякого Гайдара була демократія, без всякого Гайдара були скасовані фіксовані ціни. При цьому зауважимо, що не було ні холоду, ні голоду, нічого, чим нас так лякали ринковики і демократи. Тобто в Україні, власне, були всі ті ж самі реформи. Але зате ці реформи не асоціювалися з людьми, які б'ють себе п'ятою в груди і кажуть «Ми - ринковики і демократи».

Тому коли зносили Кучму в 2005 році, то народ вийшов на вулиці, він був незадоволений не реформатором-ринковиком, а він був незадоволений звичайним корумпованим президентом, що оточили себе в класичному латиноамериканському стилі купою народу. І тоді відбулася Помаранчева революція. Що таке Помаранчева революція? Це коли в країні ще є демократія. Коли я кажу «демократія», я не використовую плюси і мінуси. Я взагалі, якщо ви помітили, демократію не люблю в оцінці. Я просто маю на увазі технічний термін, що означає, що народ, дійсно приходить, голосує і вибирає правителя. Якого правителя він вибирає, це, звичайно, залишається на його совісті.

Так от Помаранчева революція - це коли в країні ще є технічна можливість народу вибирати правителя, але влада не дуже хоче, намагається маніпулювати думкою народу, намагається якось це дезорганізувати, але не готова застосовувати силу. І намагалися дезорганізувати вибори хитрими планами. Був хитрий план Медведчука відставити Кучму, який полягав у тому, що якщо ми дрібного кримінальника Януковича виставимо від правлячої партії, то, як би, це всім настільки не сподобається, що Янукович майже переможе, але в результаті відбудеться патова ситуація і все домовляться, щоб залишити Кучму. Був один хитрий план Медведчука, він, природно, не спрацював, бо хитрі плани не спрацьовують в ситуації, коли гравців дуже багато - не 2 шахових гравця грають в гру престолів, а ціла купа інтересантів.

Був інший хитрий план Медведчука, який, наскільки я розумію, полягав у тому, що в першому турі давайте ми порахуємо 0,5% що виграє Ющенко, і тоді у другому турі, коли ми порахуємо на користь Януковича, все вирішать, що це був чесний підрахунок. Це теж пан Медведчук (чи хто там був ще автор цього плану) себе перехитрив, бо, природно, після того, як у першому турі у Ющенка виявилася перевага, вся еліта кинулася до Ющенка, тому що українська еліта - це ті ще бігуни.

Справжнім лідером Майдану, звичайно, при цьому була Тимошенко, бо Ющенко просто набагато менш харизматичний лідер, тому що, от, він приходив, говорив, всі слухали, а потім говорили «Ну от зараз прийде Тимошенко і скаже, як треба робити».

Ющенко переміг, але виявився досить слабким і корумпованим президентом. Причому, навіть дивно. Наскільки я розумію, Москва поставила завдання корумпувати Ющенко не перед ким-небудь, а перед РосУкрЕнерго, перед Могилевичем, Фірташом. Ну, якось, знаєте, зовсім непристойно. Пан Могилевич у нас там в цей момент перебував у розшуку у ФБР, і ця група знайшла шлях до серця Ющенко.

При цьому ніяких реформ в Україні реально не проводилося. Правда, як ми бачимо на прикладі Грузії, і реформи не допомогли демократичному уряду - це взагалі пастка демократичного політика. Якщо він слабкий і не проводить реформи, його зносять, бо все погано через відсутність реформ. А якщо він сильний і реформи проводить, його зносять, бо, виявляється, в країні великі скривджені групи інтересів.

Ну, тим не менш, реформ не було. Як відомо, патріотизм - це останній прихисток не тільки негідника, але і слабких корумпованих невдах і Ющенко вдарився у великий патріотизм, він став розповідати про Голодомор, про подібні речі. Тим часом Володимир Путін задружіться з пані Тимошенко, що, зрештою, і привело її до в'язниці, бо всі чекали, що на наступних виборах переможе Тимошенко. Це було практично неминуче - заради цього в Москві навіть заарештували пана Могилевича. Це спочатку здавалося дивним.

Пам'ятайте, Могилевича, Некрасова і ще когось там посадили за «Арбат Престиж» - це була формальна історія. Неформально по Москві ходили чутки, що там якесь родовище біля Астрахані, яке вони потягли у ГазПрому. Але реально, судячи з усього, це був один з пунктів переговорів з Тимошенко, тому що, як я вже сказала, ось ця група (Фірташ - Могилевич) - вони тоді вже дуже добре щільно спілкувалися з Ющенком. Всі (і, мабуть, Путін) вважали, що буде в 2010 році Тимошенко. Але Ющенко все життя поклав вже на боротьбу не проти Януковича, а на те, щоб зупинити Тимошенко. Ось, він приїжджав до Америки, його запитували в Держдепі: «А які у вас проблеми?» Він каже «Ну, по-перше, проблема - Юля». Його питали: «А яка друга проблема?» - «А друга проблема - теж Юля» - «А третя проблема?» - «Теж Юля».

До того ж еліти, звичайно, українські теж були проти приходу до влади Тимошенко, бо вважалося, що вона надзвичайно властолюбна. У результаті в 2010 році в Україні перемагає Янукович... Перемагає людина, яка по психіці є звичайним злочинцем, який ось тут шапки знімав з людей, які пингвинчиком сиділи у туалетах...

А кримінальники - вони дуже прості. Психологія кримінальників - «Все заберу і всіх напужаю». Тому, звичайно, та українська еліта, яка вважала, що Тимошенко - сильний лідер і його треба мочити, а Янукович - невеликий кримінальник і нічого його побоюватися, чому вона так вважала, мені абсолютно незрозуміло. Тому що хоча я знаю Україну гірше, ніж другі люди, є одна залізна закономірність: обсяг шкоди, яку правитель заподіює країні, обернено пропорційна масштабами його особистості.

І в підсумку це призвело до того, що Янукович, який... Ну, по-перше, з його психологією дрібного кримінальника. По-друге, ви ж уявіть собі, що в 2005-му він не просто опинився не при справах, він був зневажаємий олігархами, які його ж і поставили як маріонетку і які стали домовлятися з Ющенком. І Янукович, звичайно, добре запам'ятав цю зраду, воно добре зрозумів, що треба підбирати все собі. І протягом декількох років і влада в Україні виявилася не просто приватизована і замкнута на Януковича і на його сині. Ось, сталася незвичайна, зовсім латиноамериканська історія в Україні, коли... Ну, от, скажімо так, вугільна промисловість України отримує бюджетні дотації, ну, десь на 60 мільярдів рублів. І раптом утворюється там фірма СхідВуглеМаш, яка починає отримувати все державні замовлення, ну, значну частину цих державних замовлень на ці дотації, так? І хто засновник? Через посередників Саша Янукович, син президента.

Там утворюється Всеукраїнський банк розвитку, УкрБізнесБанк, який починає рости божевільними темпами. І чий це банк? Ну, звичайно, банк Януковича-молодшого. І мало того, що просто в примусовому порядку державні установи багато переведені в цей банк, так і всім приємно мати з ними справу.

Або там третій приклад - компанія Чорноморнафтогаз державна купує у посередника бурову платформу за 400 мільйонів доларів при тому, що така ж в Сінгапурі продається за 250. До кого ведуть сліди? До Ігоря Філіпенка, партнеру Юрія Іванюшенко, він же Юра Єнакіївський, бізнес-наставник Олександра Януковича.

Почав відбуватися в Україні гігантський переділ ринку на користь Януковича, на користь навіть не самого президента, а його сина, усуваючи всіх колишніх гравців і навіть великі українські еліти злегка посуваючи. Почали висуватися нові люди. Ну, ось, візьмемо того ж Клюєва, який був одним з головних архітекторів боротьби проти революції у все це час. Так? Це людина, яка очолювала МінEнерго за часів приватизації, коли Ахметов все приватизував . До речі, наскільки я розумію, якраз на пов'язані з Клюєвим і дітьми Януковича структури оформлена ось ця президентська резиденція Межигір'я. Ну, ось, там бізнес був сонячні батареї на сотні мільйонів доларів державних дотацій, який не міг не збанкрутувати, тому що сонячні батареї у нас подешевшали. Просто там неокупна історія за ціною, яка сильно перевищує ціну реалізації. І Клюєв почав будувати заводи з виробництва сонячних батарей за німецькою технологією. Відповідно, коли проект почав здихати, щоб все це було компенсовано, повинні були з'явитися нові партнери. Ну, наскільки я розумію, ці нові партнери саме були теж і сім'я. Тобто Клюєв - це людина, яка фактично економічно повністю пов'язаний з сім'єю, тому і користується абсолютною довірою і тому, мабуть, і відповідає реально за початок використання сили на Майдані, і тому, власне, його поставили переговірником, тому що він одночасно був там майстром з фінансових домовленостям з опозицією.

І просто щоб показати вам ступінь відмороженості української політики і простоту ось цих грошових взаємин, я перекажу ще раз улюблену історію про пана Медведчука, над яким вчора так знущались люди, який є кумом Путіна, який є там нашим в Кремлі головним радником з українській політиці. І нагадаю історію 2009 року, коли Путіну вселили, що ось є ПромІнвестБанк, його треба купити і тоді це буде ключ до всієї України, і через нього купимо всю Україну. І, от, купують його за купу грошей, затикають грошима величезну дірку, а потім просто українці проводять додаткову емісію і таким чином кидають покупця, в тому числі ВЕБ. Кум Путіна! Так? Тобто, в принципі, відсутня здатність домовлятися. Ось, розуміння кримінальників про гроші і політиці - це те, що людина, з якою ти домовився, це лох, якого треба кинути, причому статус людини не має значення. І все це в Україні відбувається на тлі кризи.

А як я вже сказала, у буржуа в бідній країні принципово інший погляд на речі, ніж у халявщика. Ось, халявщиків все одно, коли бурову платформу, яка стоїть 250 мільйонів, купують за 400. І це не залежить від того, цей халявщик - слов'янин або хто. У місті Детройті теж халявщиків було все одно, що мер краде. Але в країні, де кожен повинен гарувати, не всі одно: це моє, це у мене вкрали.

І оскільки популярність Януковича жахливо падає, а формально він, все-таки, демократично обраний президент і щось треба впарювати Європі, виникає ось ця історія з європейським угодою, і по всіх телеканалах, які контролюють так чи інакше друзі Януковича, народу кажуть, що «Ось, дивіться, ми йдемо до Європи. Ось, Ющенко цього не зробив, ваші ліберальні хлопці цього не зробили, а Янукович це зробив». І це полощеться всім на вуха. Янукович загрався, тому що ... Ну, по-перше, так не збирався він, швидше за все, вступати до Європи. Він як Лукашенко збирався лавірувати між Європою і Росією як англійська королева Єлизавета, яка ніколи не вийшла заміж, але обіцянку вийти заміж було головним знаряддям її зовнішньої політики.

Це, ось, в Оруелла або це Сталін може сказати, що ось сьогодні ми воюємо з Англією і з Францією і разом з Німеччиною, а завтра, з 22 червня виявляється, ми завжди воювали проти Німеччини разом з Англією і Францією. 

Далі починається ряд не дуже логічних дій. Далі починається Майдан, починається ряд не дуже логічних дій Януковича. Ймовірно, ці дії робляться за порадою з Кремля, що нічого не означає, бо хіба мало кому там хто чого радить. За поради Леді Макбет несе відповідальність не Леді Макбет, а сам Макбет.

Та й договір - то з Європою був плевенькій. Там, скажімо , це не вступ до Європи. Он, Туреччина теж асоційований член (або що вона там?) І вона там прибуде так до кінця століть .

Але тут з'являється в Росії Глазьєв, радник президента, який має властивість читати різні офіційні документи, яких ніхто не читає, особливо пан Янукович, і який має властивість з різних параграфів цих документів робити з мухи слона, і пояснює Володимиру Володимировичу, що, от, Україна - то відходе. І Володимир Володимирович приходить в роздратування, ставить Януковичу ультиматум, від якого той не може відмовитися. Янукович відмовляється від вступу в ЄС, тобто державна пропаганда розгортається на 180 градусів. А, знаєте, такі речі дозволені тільки, дійсно, авторитарним лідерам...

Починається жорстке побиття (не зачистка, не витіснення, а саме побиття) Майдану, і результатом стає початок революції. Що не взяття Бастилії, але от народ вже виходить на вулиці. Чому Янукович так вчинив? Чому він вирішив зачистити Майдан? Ну, як Янукович, знаючи себе, може ставитися до народу, який його обрав? Як до дебілів. І далі все залежало від того, скільки Майдан протримається. Ось, я вже сказала, що я погано знаю Україну на відміну від других людей. Він протримався і почалася ерозія права влади на насильство. Влада виявилася в ідіотської ситуації, тому що чим довше там на Майдані сиділи, тим менш вона від цього була легітимна.

Виходу після цього доброго не було для Януковича. І справа не в тому, що там Путін порадив прийняти Януковичу такі ж закони як в Росії проти зібрань. А в тому саме, що виходу доброго не було. Сидять на Майдані, делегітимізує владу, намагаються розпустити, вона делегітимізує ще більше. Янукович приймає закони про розпуск Майдану, починається новий виток насильства. Оскільки, мабуть, владі це передчували (можливість такого витка), Янукович, таки, не Людовик XVI-й, він, все-таки, кримінальник, а не король, він, все-таки, трохи але розумніші, то були зроблені 3 речі.

Отже, після розгону Майдану була зроблена ставка на 3 речі: лідерів купимо, рядових залякали, а європейським лохам задурити голову. Що значить домовитися з лідерами? Домовитися з лідерами або хоча б перемовлятися з ними було дуже легко, тому що лідери, насправді, були фейкові. Яценюка багато хто взагалі розглядають як запасний проект Ахметова. Тимошенко сидить. Яценюк, власне, з'явився тому, що фактично у Тимошенко повели партію. Звільняти Тимошенко ніхто не хотів. Ось ці лідери ходили, штовхали один одного ліктями, домовлялися, дивилися, щоб ніхто з них перший не домовився з Януковичем. І проблема в тому, що ні Яценюка, ні Кличко, ні Тягнибока на Майдані ніхто не слухав, бо було всім ясно, що це таке, і кричали їм «Ганьба!»

Народ залякати - почався терор тітушек, які відловлювали прицільно, били активістів Майдану, а іноді й вбивали. Власне, ті самі тітушкі, які раніше використовувалися для відбирання бізнесу. Тобто це чисто комерційна історія, яка стала застосовуватися в політичних цілях.

Ну і Європа, враховуючи, що вони взагалі імпотенти, їм вирішила влада говорити, типу, ми хороші, ми ведемо переговори, ось, ми пропонуємо Яценюку посаду прем'єра, ми не знаємо, хто це там вбиває людей - напевно, це наші вороги самі себе вбивають, щоб нас скомпрометувати .

Європа, зауважимо, все це їла. Безцінний подарунок здійснили московскі спецслужби (або які там спецслужби), опублікувавши розмова Вікторії Нуланд, що, от, добре б прем'єром став Яценюк. Ось зараз послухайте цю розмову. Янукович втік, 64 VIP-рейсу летять з Жулян, Юлія вже практично на волі, вибори, напевно, раніше грудня (ніяких виборів у грудні не буде, буде раніше). Ще раз: це було ясно ще 2 тижні тому навіть ямайському растаману, не кажучи вже про інших людей, а пані Вікторія Нуланд й американці в цей час міркували, як би гарний був прем'єр Яценюк при президенті Януковичі.

Тобто коли Янукович говорив про світ, починався штурм Майдану. Коли Янукович пропонував переговори, починалася тяганина, під час якої стріляли в народ. Тобто це мораль політика, вона ж мораль кримінальника: якщо ти не знаєте, що робити, затягуйте переговори, поки лох не повернувся б спиною. Причому, зауважимо, до речі кажучи, що дуже схожий план у Кремля щодо людей на Болотній: ватажків не чіпати, а рядових посадити, щоб пересічні зрозуміли, що вони безсилі і що за них заступатися не будуть. Не те, щоб у Кремлі порадили Януковичу його план. Мабуть, це ось така конвергенція політичних процесів: схожий челлендж народжує схожу відповідь.

І виявилося, що план Януковича і Нуланд нездійсненний, тому що крім вождів, які готові домовлятися, крім імпотентів з ЄС є ще український народ. Я рідко вимовляю хороші слова на користь народу, бо він рідко того заслуговує. Але бувають моменти в історії, коли саме натовп проявляє більшу чуття і свідомість, ніж Яценюки і Нуланд. І натовп йде на штурм Ради, і Янукович у відповідь оголошує антитерористичну операцію. І це вже не невідомо хто стріляє, це вже персонально його відповідальність, і тут виявляється, що Янукович не може застосувати насильство в обсязі, необхідному для придушення революції, тому що його ніхто не послухає. Ось, гірше немає, коли в розпал бунту ви віддаєте наказ військам, а зам глави Генштабу каже «Я йду у відставку». Все.

І відбувається 2 речі. Перша, виявляється, що держава більше не володіє монополією на насильство. І друга, європейські санкції. Наскільки я розумію, там вже давно, загалом, був якийсь комплект документів, який повинен був бути підписаний Януковичем остаточно з повним розгромом. Після чого стало ясно, що Янукович не готовий підписати цей документ, тому що у відповідь він буде оголошений поза законом, і у відповідь це будуть вже занадто високі ставки. У відповідь це вже буде доля Чаушеску.

Зауважимо, що нікому у владній еліті так само, як і на Заході, такий розвиток подій не було потрібен. Я думаю, що і Фірташ, і Ахметов із задоволенням би прокотили Януковича на виборах в 2015 році. Але зараз ось там той же Ахметов навряд чи може його просто кинути. І все, Янукович накрився зі своїм Межигір'ям, зі своїм синочком. 64 рейсу в Жулянах відчалив для VIP-персон. Депутати Верховної Ради, які приймають постанову про припинення антитерористичної операції. Силовики стріляють бойовими, кількість загиблих вже перевищила число загиблих мало не під час повалення Чаушеску. У Луцьку активісти беруть штурмом Волинську обласну адміністрацію і приковують прямо на сцені губернатора області наручниками, коли він відмовився писати заяву про відставку. У Тернополі «Беркут» переходить на бік народу.

Так, до речі, про вбитих. Є дуже простий рахунок. Зараз з 89 убитих ідентифіковано 74, в тому числі 12 співробітників правоохоронних органів і 62 протестувальників. Тобто навіть зараз співвідношення 1:5. Це така звичайна манера пропагандистів брати загальну кількість жертв конфлікту і приписувати їх одній стороні. Вона властива не тільки телеканалу «Перший російський», її прекрасно освоїла, наприклад, чилійська Комісія примирення і злагоди, коли вона оголосила загальна кількість жертв режиму Піночета в 3 тисячі чоловік, забувши уточнити, що, знаєте, там кілька сотень людей, які, взагалі - то, були поліцейськими, а їх розстріляли терористи. Ось, вони теж були жертвами режиму Піночета.

Її прекрасно освоїла газета «Гардіан», коли вона публікувала дані Вікілікс про загиблих в Іраку, і сказала, що там загинуло 100 тисяч мирного населення, забувши згадати, що 60 тисяч з них підірвалося на мінах, взагалі-поставлених бойовиками.

Ну, дивно було б, якби наші державні телеканали пройшли повз такої чудової технології. Так що ось ще раз, панове. Просто переважна кількість убитих - це звичайні громадяни, які там лежать рядком. І коли показують особи цих знівечених трупів, а за кадром голос говорить «Ось що зробили безчинства бойовики» (вірніше, в цей момент, звичайно, голоси закадрового немає), це, звичайно, недобре. Але важливіше інше - що за вбитих різна міра відповідальності. За убитих військових Саша, Петя і Вася з Майдану, і навіть Тягнибок не відповідають, а за вбитих цивільних відповідатиме Янукович. Але ще більш важливо те, що, звичайно, делегитімізация режиму - це не коли режим стріляє в громадян, це коли громадяни стріляють в режим і залишаються безкарними.

Я зараз не даю правових і моральних оцінок цим фактом, я просто його констатую. Режим кінчається не тоді, коли диктатор віддає наказ стріляти (в Вандем'єр Бонапарт зніс гарматами цілі вулиці і легітимність режиму підтвердилася), а режим закінчується тоді, коли наказ цей відмовляються виконувати і б) коли стріляють у відповідь, коли держава втрачає монополію на насильство. У цьому сенсі ось цей десяток убитих міліціонерів куди важливіше навіть убитих активістів, бо в результаті його раптом міліціонер розуміє, що він не всемогутній бог, що його можуть убити, і тим, хто вбив, нічого не буде. Той, хто вбив, буде, виявляється, героєм, гімнастом Тибула і зброярем Просперо, Люком Скайуокером.

У нас от зараз навіть ліберальна опозиція говорить «Ой-ой, це, ось, тільки Дарт Вейдер нападав на нещасних мирних громадян, а Люк Скайвокер - він нічого не робив». Та ні, хлопці, режим закінчується тоді, коли з'являється Люк Скайуокер і Гаррі Поттер, а не тоді, коли Волан-де-Морт творить безкарні звірства. Від безкарних звірств Волан-де-Морта режим легітимність не втрачає. Поки вони безкарні, він легітимний. Він делегітімен, саме коли приходить обратка.

Ще раз. Режим Януковича скінчився. Далі два питання - що буде в Україні, що буде в Росії? Відповідь: в Україні все тільки починається, Французька революція не скінчилася взяттям Бастилії, вона нею почалася. Далі було Тюїльрі, далі були вересневі вбивства, терор, Термідор, Вандем'єр і Наполеон. Я вже сказала, що Наполеона в Україні звуть Юлія Тимошенко. Їй буде складно, її все дико бояться. Янукович прийшов до влади, тому що еліта боялася Тимошенко більше, ніж Януковича - цьому Бонапарту доведеться починати не з Тулона, а з Аустерліца. Конституція безглузда 2004 року, писана Медведчуком, абсолютно нездійсненна, тому що це не Конституція, згідно з якою править прем'єр, і це не Конституція, згідно з якою країною править президент, ця Конституція написана так, щоб вони заважали один одному. Ось, парламент цю Конституцію приймав не проти Януковича - він, звичайно, брав її вже проти Тимошенко.

Наскільки Тимошенко опиниться не тільки Бонапартом, а й Уго Чавесом, у наш сказати складно, тому що, звичайно, сама структура демократії в злиденній країні - вона перешкоджає, як я вже сказала, реформам, необхідним для усунення убогості. І є великий варіант: якщо візьме гору Конституція, то буде все те ж саме, роздаватимуть бізнес друзям, буде покупної парламент. Якщо Тимошенко сконцентрує владу в своїх руках, подивимося, на що вона її застосує.

Ще раз повторюю, в рамках існуючої європейської демократичної парадигми ситуація в Україні не має щасливого кінця. Демократія не могла допомогти Україні в 2005-му і в 2010-му, і я якось сумніваюся, що вона врятує її в 2014-му. Це я, зрозуміло, не до того, що Януковичів не треба проганяти. Це, знаєте, як у момент Вася закохався в Машу, і смішно говорити, що, знаєте, ви з Машею потім будете лаятися і вона тобі буде змінювати, і обід буде підгорілий. Ось, любов - це окремо, та підгорілий обід - це також окремо. Революція - це окремо, та її наслідки - це теж окремо.

Продовження читайте 22 лютого 2574 року по будістскому летоісчесленню * ТропикоZ ~

22 лютого 2574 року по будістскому летоісчесленню - другий місячний день.