Повернення додому.

Ну ось ми і дома. Нарешті кохані та рідні нас дочекались. Знаю, нажаль, що не всіх воїнів чекають дома добрі новини. Не буду нікого судити- кожен сам вибирає свій шлях і розмова не про совість. Чекати так довго теж дуже важко як і бути гідним в бою. Нам всім уже не бути такими як колись. Та може це й добре? Життя продовжується. Будемо більш уважними до один одного. Пробачте нас, кохані, рідні та близькі, за незрозумілу для вас поведінку та вчинки. Там це дало нам змогу вижити. Нам ще потрібно згадати як жити в цьому забутому, іншому світі. А ми будемо намагатись толерантно відноситись до того, що вважається нам дурнею.
Ви чекали нас. Ваша любов надавала нам сил та наснаги, берегла нас в бою, була тим маяком для повернення додому.
Пишу від множини бо знаю що є у нас всіх, воїнів що повертаються додому, схожі складнощі. З часом все добре буде. А зараз- повага та терпимість до один одного. А любов нам допоможе )))
p.s. розмов про братні народи, війну олігархів слухати не хочу- кажу одразу