Дума Сковороди

 ДУМА СКОВОРОДИ  Блакитний світ — як блекота,  Блакитний світ — звечірнів.  З тобою ж — тільки той і та,  і тільки те, що вірне.  Чи йми їм віри чи не йми —  вони живуть, як п'ють.  Живуть сами і ждуть сами,  сами себе кують.  А все те — хто ти, що ти сам,  а все те — ким би стати? —  Однаково: філософом  чи й до отари пастирем.  Однаковісінько. Пусте.  Живеш — і жий, і доста.  Коли ти сам собі ростеш,  і сам себе не просиш.  Бо є і зорі угорі,  і небо є вечірнє.  І є поріг, низький, як гріх,  тобі єдино вірний.

 Отак живу: як мавпа серед мавп - чолом прогрішним із тавром зажури все б'юся об тверді камінні мури, як їхній раб, як раб, як ниций раб. Повз мене ходять мавпи чередою, у них хода поважна, нешвидка. Сказитись легше, аніж буть собою, бо ж ні зубила, ані молотка. О Боже праведний, важка докука - сліпорожденним розумом збагнуть: ти в цьому світі - лиш кавалок муки, отерплий і розріджений, мов ртуть.

Василь Стус