Декілька законів Мерфі: Те, що ви зберігаєте довго, можна викинути. Якщо ви щось викинете, воно вам знадобиться. Зубний біль, зазвичай, починається в ніч на суботу. Сусідня черга завжди просувається швидше. Те, що загубив, можливо знайти лише в останній кишені. Якщо хочеш постукати по дереву, навколо виявляються лише вироби зі скла та пластику. Якщо ви помиєте машину, одразу піде дощ. Щойно ви допишете листа, в голову прийде нова ідея. Якщо вам щось непотрібно, його буде навкруги повно....

Читати далі...

На днях пропустила зустріч з Миколою Томенком у своєму університеті і страшенно засмутилась, адже це чи не єдиний політик, якого справді поважаю, а тому намагаюсь слідкувати за його не лише політичною діяльністю, але й громадськими ініціативами, новими публікаціями. А між іншим він презентував свою книгу «Історія української Конституції». За словами студентів (яким я схильна довіряти) зустріч була цікавою, динамічною і пізнавальною. Після таких оцінок моя злість на себе за втрачену можливість...

Читати далі...

ех, трішки запізнилась із розміщенням вірша, але ж дуже він гарний...)ПОДЗВОНИ МЕНІ ПЕРШОГО КВІТНЯ  Позвони мені першого квітня,  Пожартуй, що ти любиш мене.  І нехай хоч обманом розквітне  Мого щастя віконце сумне.  Хай до серця пригорнеться слово,  Як ранковий промінчик до трав.  Подзвони мені ввечері знову  І признайся, що ти жартував.  Я заплачу, стерплю, зрозумію,  Кину докір на перше число  І ніколи спитать не посмію,  Чи то гірко, чи смішно було.                       ...

Читати далі...

***  Цілую посмішку твою,  Як дощ траву,  Як вітер листя.  Ідеш…  Розгублено стою —  Усі стежки мої зійшлися.  Усі дороги мої — тут,  Усі світи мої — біліють.  А ти — ідеш…  На тебе ждуть.  Я зупиняти не посмію.  Ну що ж? Іди!  Нехай щастить!  А я — поплачу, посумую,  Я — не ловлю щасливу мить,  Я тільки посмішку  Цілую…                                                     Ганна Чубач 

Поміщаючи цю статтю у блог, розумію, що уже трохи пізно, адже презентація перевидання твору Ляни Костенко відбулася ще в кінці березня. але якось за підготовкою до свята і самим святкуванням все було ніколи. а сьогодні вирішила її пошукати і таки знайшла. чесно кажучи, слухаючи Ліну Василівну по телебаченню, ледь не розплакалась від сумяття почуттів. і якось так егоїстично подумалось, що вона зараз готорить саме для мене, розвіює мої сумніви, вгадує мою розгубленість.Ліна Костенко: Усяка...

Читати далі...

Життя нічому не навчить, якщо немає бажання порозумнішати. Бернард Шоу

В калюжі глибоко не пірнеш, будь ти хоч японським шукачем перлів.   Василь СИМОНЕНКО

Я дивлюся в твої перелякані очі, Я тебе заголубить, запестити хочу. Тільки знаю: не треба! Не треба! Міг раніше я жить І не думать про тебе. Все вривалося в душу, в тривожне чоло - Все на світі було, Лиш тебе не було. А тепер уже й світу, здається, нема - Тільки ти залишилась сама. Але я протестую, волаю: не треба! Та не можу вже жить І не думать про тебе. Василь Симоненко

…життя не має смаку, в чистому вигляді воно – як дистильована вода. Ми самі додаємо у нього солі, перцю чи цукру. Коли життя набуває смаку – серце болить сильніше. Ірен Роздобудько "Гудзик"

Історія – мати іронії. Павло Загребельний "Брухт"