Осінь жагуча Вечірній сон закоханого літа  і руки, магнетичні уночі.  Вродлива жінка, ласкою прогріта,  лежить у літа осінь на плечі.  Дозріла пристрасть до вогню і плоду.  Пашить вогнем на млосному щаблі.  І торжествує мудрий геній роду  всього живого на живій землі.  Ще літо спить, а вранці осінь встане —  в косі янтарній нитка сивини,  могутні чресла золотого стану,  іде в полях — вгинаються лани.  Близнята-зерна туляться в покоси,  біжить юрба червонощоких руж...

Читати далі...

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]

Так, як було,  Так буде вічно:  Щоразу день чекає ночі.  Уперта гордість чоловіча  Коритись ніжності не хоче.  Та дні дощами переплачуть,  Снігами смуток пересіють.  І знов од радісних побачень  Земля у травні заясніє.  Лише під осінь,  Лиш під осінь  Холодні ночі засумують.  І на моїх сріблястих косах  Твої зіниці заночують…  В любові часто зорі лічать.  А ми несем любов, як горе:  У тебе — гордість чоловіча,  У мене — ніжна непокора.                 ...

Читати далі...

Мрія - прелюдія людської творчості. Є. Межелайтіс

Вірш, що для мене пахне осінню й дитинствомБЕРЕГИТЕ ДРУЗЕЙ  Знай, мой друг, вражде и дружбе цену И судом поспешным не греши. Гнев на друга, может быть, мгновенный, Изливать покуда не спеши. Может, друг твой сам поторопился И тебя обидел невзначай. Провинился друг и повинился - Ты ему греха не поминай. Люди, мы стареем и ветшаем, И с теченьем наших лет и дней Легче мы своих друзей теряем, Обретаем их куда трудней. Если верный конь, поранив ногу, Вдруг споткнулся, а потом...

Читати далі...

ПЕЛЮСТКИ СТАРОВИННОГО РОМАНСУ Той клавесин і плакав, і плекав  чужу печаль. Свічки горіли кволо.  Старий співак співав, як пелікан,  проціджуючи музику крізь воло.  Він був старий і плакав не про нас.  Той голос був як з іншої акустики.  Але губив під люстрами романс  прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.  На голови, де, наче солов'ї,  своє гніздо щодня звивають будні,  упав романс, як він любив її  і говорив слова їй незабутні.  Він цей вокал підносив, як бокал.  У нього ...

Читати далі...

* * *  Моя душа й по темнім трунку  Не хоче слухати порад,  І знову радісно і струнко  Біжить під вітер і під град.  Щоб, заховавши мудрий досвід  У скриньці без ключа і дна,  Знов зустрічати сірий розсвіт  З вогнем отрути чи вина…  Щоб власній вірі непохитній  Палить лампаду день і ніч  І йти крізь грудні — в теплі квітні,  Крізь біль розлук — у щастя стріч.  А перехожим на дорогах  Без вороття давать дари  І діставать нові від Бога,  Коли не вистачить старих.        ...

Читати далі...

Як древо хлібне й небо срібне потрібен світові пророк!.. Юрій Андрухович

Ех, і підступна річ ці аудіокниги...) Отак вмикнеш, щоб скоротати час у маршрутці, а потім ще півдня обмірковуєш сюжет, замість того, щоб займатися справді суспільнокорисними речами. Після роботи аналогічно вмикаєш хв на 15, щоб розслабитися, а відірватися від неї сил вистачає тільки десь на 40 хв прослуховування. А якщо ще озвучка якісна, і читає актор якісно, то взагалі відірватись важко.     Сьогодні, наприклад, якраз "дочитала" одну з книг братів Стругацьких, якраз з тієї когорти...

Читати далі...

Блез Паскаль: Дайте людині повну свободу, і вона не знатиме, що робити.