навіяне притчами

Почув недавно історію-притчу:

Прийшов якось чоловік до священника і каже: "Отче, чому так? Приходиш до бідного, і хоч би як складно йому не було - завжди привітний, завжди допоможе. Прийдеш до багатого - він ніби тебе і не помічає. Невже це тільки через гроші?"

О: - Сину мій, виглянь крізь вікно. Що ти бачиш?

Ч: - Жінку, що прогулюється з коляскою, таксі, що проїхало, собаку ...

О: - Добре, ти побачив життя навколо. А тепер подивись в оце дзеркало. Що ти бачиш?

Ч: - Та що я можу тут побачити - тільки себе і бачу!

О: - І вікно і дзеркало зроблені з скла. Варто лише добавити трохи срібла і як міняється світогляд - починаєш бачити лише себе!

На жаль, ця притча знаходить часте підтвердження в нашій Україні! Але хотілолося б нагадати ще одну гуцульську притчу:

Жив собі бідолаха (сарака) і скаржився постійно на життя. Люди з села змилувалися над саракою і порадили йому звернутися до мудрого старого діда (мольфара), що жив відлюдькувато на схилі гори за селом.
Прийшов сарака до мольфора тай каже: йой діду, маю страшну біду. Я бідний, голий, простоволосий і ніц не маю талану (щастя, вдачі). Дайте ми раду, діду!
Мольфар каже у відповідь: не бійсі синку "все" (весь час, постійно) так не буде. /змовкає/
Сарака: діду - кажіть, яка ж рада мому нещістю?
Мольфар мовчить і вступаєсі (йде) до хати.
Сарака такі (також) вступивсі домів (додому). Не зна, що робити.
Але за рік-другий зачинає сарака ґаздувати. Все йому таланить. Має худобу, коней, вівці. З часом стає найбільшим ґаздою на селі.
Якось думає колшній сарака, що тра дякувати мольфару за поміч. Йде до хати за селом, тай каже мольфару: "Діду, маю дяку вам до гробу. Просіть, що хочте, ви мене вратували од голодної смерти".

Дід запаює файку (люльку), і з-під сивих брів зирка на чоловіка: "Та ніц мені не тра од тебе. Бо то все так не буде".

Joxoxo

навіяне притчами

Останні статті

Коментарі