погода не радує - давайте про щось красиве, тепле, українське

Влітку, коли вся земля буяє соковитою зеленню, а відпочиле від весняних дощів небо сміється синню, на полях Українського Півдня сходять мільйони сонць. То розквітають соняшники. Яскраві, гарячі пелюстки виграють золотом, милуючи людське око. Ці дивовижні життєрадісні квіти давно стали одним із символів української землі, хоч насправді є гостями з далеких материків. Тепер вони ростуть тут сотнями гектарів, вриваючи влітку поля золотим покривалом надзвичайної краси.

Грецьке слово Helianthus перекладається як «сонце» та «квітка». Назва цієї рослини більшістю мов означає саме сонце. Сонячною її називають і французи, і італійці, і голландці, і англійці. Соняшник нарікали по-різному: мексиканською квіткою, перуанською хризантемою, індійською золотою квіткою і американською хризантемою. Але поступово ці назви майже у всіх народів були витіснені. Їх замінили слова, коренем яких було «сонце».

Цікаво, що відомий нам соняшник із 2-метровим стеблом і величезним кошиком із чорним насінням – це вже культурна рослина, виведена людьми. У природі ж соняшник зовсім не такий. Ця дика кущова рослина має по 20-30 квіток величиною з ромашку.

Чому вони так тягнуться до сонця, навіть у похмурий день, за будь-якої погоди? Цьому є наукове пояснення: у їхній стеблах накопичується фітогормон ауксин, який регулює ріст. Збільшення кількості ауксину у тій частині стебла, яка не освітлюється сонячними променями, змушує рослину тягнутись до світла. Та коли соняшник виростає, його геліотропні властивості проявляються не так сильно і жовті голівки повертаються у бік сходу.

Древня легенда каже, що боги подарували людям соняшник, щоб тепло і світло ніколи не покидало їх. Нам, європейцям, цю рослину привезли іспанці лише у 1500 році. А от у Північній Америці соняшник вирощували ще у 3000 році до н. е. Індіанські племена вже тоді сіяли «сонячне зерно», вживаючи соняшник як їжу і як ліки. У багатьох індіанських культурах соняшник використовувався як символ божества Сонця і зображався на його емблемі, особливо в ацтеків Мексики, у інків Перу. У Великобританії за вікторіанської епохи зображення цієї квітки ткали на тканинах, вирізали з дерева і кували з металу.

Кажуть, якщо покласти квітку соняшника під подушку на ніч, можна побачити пророчий сон. Адже соняшник називають квіткою одкровення. Люди здавна вірили у добру силу цієї рослини і у її магічні властивості, здатні відганяти нечисту енергію. Середньовічний філософ Альберт Великий колись писав: “Зібрана в серпні, коли Сонце знаходиться в знаку Діви, ця трава має надзвичайно корисні властивості. Так, будучи загорнута в лавровий лист (Сонце) разом з вовчим зубом (Марс), не дозволяє шкодити і злословити на того, хто її носить, але навпаки, змушує говорити про нього і робити для нього все найкраще.”

Німфа Клітія була коханкою Аполлона. Та він покинув її, залишивши у вічному сумі, перетворивши у квітку. Сліпуче красиву і сонячну… Одного літнього дня морські хвилі винесли напівпритомну Клітію на берег піщаного острова. Зачарована яскравим світлом вона, звикла лише до сині морських глибин, зі здивуванням спостерігала за сонячним диском, що котився небом. Це так захопило Клітію, що їй захотілось вічно милуватись сонячним світлом. Боги почули це прохання і стали чаклувати над русалкою. Її риб`ячий хвіст вростав у пісок, приковуючи німфу до землі, срібне волосся згорнулися в пелюстки навколо обличчя, а з пальців почало виростати зелене листя. Німфа перетворилася на соняшник. Тепер її колір відображає золото сонячного диска і кожен день іде за його рухом.

Прикрашати своє житло малюнками квітів, дерев, птахів, інших символів – давня українська традиція. Це можна побачити на прикладі старих глиняних чи дерев`яних хат. Розписані стіни світлиць, двері, столи, ліжка, стільці, скрині, колиски, навіть коромисла і вулики. Особливо багато малювали на побутових предметах у козацьку добу. Найчастіше це був саме рослинний орнамент. І серед найрізноманітніших квітів особливо пишно і урочисто завжди виглядав соняшник.

В українській культурі соняшник шанують як особливу квітку. Для українців це один із образів Батьківщини. Кажуть, як квітка тягнеться пелюсточками до Сонця, так і людина своїми думками, словами і справами звернена до рідної Вітчизни. Як Сонце для соняшника – єдиний і незамінний орієнтир, так і для людини Батьківщина – найвища, єдина, дана Богом цінність.

Символ родючості та процвітання, соняшник у нас завжди зображали на творах народного мистецтва: малювали на картинах, посуді, чи просто на стінах хати, на печі, додавали в орнамент на дерев`яних чи глиняних виробах, розписували цими квітами писанки. Гарячими пелюстками цвіте соняшник на вишитих рушниках та українських сорочках. Тут він символізує енергію сонця і здоров’я. З давніх-давен по всій Україні цю квітку саджали біля тинів та на городах.

А скільки соняхів на картинах Катерини Білокур! У геральдиці як символ багатства, єдності (зернини “об`єднані” в одне ціле) та миру сонях можна побачити навіть на гербах українських населених пунктів. До речі, сьогодні Україна займає друге місце за вирощуванням соняшникового насіння у світі.

автор Надія Понятишин