Прем'єр-міністр Микола Азаров почав свій звіт за результатами роботи уряду "за Фрейдом". На питання щодо зближення з Євросоюзом він почав розповідати про сексуальні меншини.

Загалом, виступ голови уряду був справжнім убозтвом. В Азарова все добре, опозиція все бреше, в Україні триває "пакращєння".

Микола Янович мав би говорити геть про інше. А саме, про жалюгідний стан української економіки. І про відповідальність Кабміну за те, що величезна та заможна країна перебуває в руїні.

Ми вирішили трохи допомогти прем'єрові, та нагадати про те, що саме спромігся зробити уряд в 2013 році.

Отже, факти такі.

Обсяг промислового виробництва в Україні в листопаді 2013 року, порівняно з листопадом 2012 року, знизився на 4,7%. Найбільше зменшення спостерігається у виробництві хімічної продукції – на 18,5%, у машинобудуванні – на 13,9%, а також у виробництві коксу та продуктів переробки – на 11,8%.

Нагадаємо, що рік назад виробництво в Україні вже було не в найкращому стані. Тому начебто невелике падіння треба теж розглядати критично. Реальний стан економіки нашої країни є набагато гіршим.

Стан економіки України зовсім не схожий на кабінет, у якому засідає уряд. Фото прес-служби Кабміну

Валовий внутрішній продукт (тобто усе, що виробляється в країні за рік) цього рокускоротиться на 0,6%.

Те ж саме нас очікує у 2014 році. Прогноз зростання ВВП на 3% - це блеф. Для прикладу,МВФ прогнозує зростання ВВП України на 1%. І це дуже оптимістичний погляд на речі.

Такої ж думки про нас і міжнародне рейтингове агентство Standard&Poor's. Нещодавно вонопогіршило прогноз зростання ВВП України в 2014 році з 1,5% до 1%.

Азаров пишається наднизькою інфляцією – "до 1% за підсумками року". За оцінками МВФ, в 2013 буде навіть зафіксована дефляція (зменшення цін) на рівні 0,3%.

Насправді, інфляцію ніколи не можна розглядати окремо від інших показників. Треба нагадати Миколі Яновичу та усім урядовцям, що наднизька інфляція є наслідком відсутності економічної активності в країні. Коли виробництво падає, а купівельна спроможність населення лише погіршується через борги по зарплатам та пенсіям, ціни не можуть зростати. Товари і так дуже важко продати.

Курс на низьку інфляцію розпочався ще приблизно з 2011 року, коли Національний банк очолював діючий перший віце-прем'єр Сергій Арбузов. Тоді НБУ забрав усі "зайві" кошти з економіки, і кредити в гривні стали надзвичайно дорогими.

Не потрібно бути доктором з економіки, щоб розуміти: позики під 25% можуть отримувати лише галузі, які отримують надприбутки. А таких небагато. Це здебільшого торгівля імпортними товарами, напівкорупційні схеми та кримінальний бізнес. А ще – державні компанії, яким треба відшукати гроші за будь яку ціну, тому що повертають гроші не вони, а держава.

І ось, саме з тих часів інфляція все ніяк не зросте, хоча для економіки збільшення цін було б принаймні хоч якимсь стимулом для розширення. Але ні, уряду важливо декларувати опікування над електоратом, а зовсім не економічні успіхи.

Щодо програм дій, то не працює жодна. Ані програма президента, ані програма "активізації економіки", складена Арбузовим. Складається враження, що програми були складені, і наступного дня лягли до довгої шухляди.

Зараз різні міністерства складають окремі програми розвитку: транспорту, промисловості  та таке інше. Сміливо передбачаємо, що ці програми також не працюватимуть.

Натисніть для збільшення. Матеріали для розрахунків взяті станом на жовтень 2013

Загалом, влада розглядає економіку держави не як складну систему, на яку вона має працювати. Вона розглядає економіку як власне підприємство. Оскільки підприємство державне, а влада призначена не назавжди, то поведінка чиновників є дуже характерною.

Ця поведінка вкладається в просту формулу: "скористатися часом, щоб відірвати собі якомога більший шмат за будь яку ціну". Після цього – хоч потоп.

Ми вже не кажемо про горезвісну "Сім'ю", яка є символом переділу цілих галузей на користь Віктора Януковича та наближених до нього осіб. Цей перерозподіл здійснюється нищівними методами, і геть не враховує загальний стан виробництва в країні.

Ось головна, на нашу думку, причина колосального занепаду економіки України. Нею керують містечкові чиновники, які зосереджені на зароблянні грошей власне для себе. А ще на тому, щоб якомога довше протриматися у влади.

Ось чому Віктор Янукович ніколи не дасть під зад чиновникам, які зганьбили усе, що могли. Вони не лише непрофесійні та недалекоглядні. Вони добре усвідомлюють, що роблять жахливі речі, але продовжують їх робити. Тому українські урядовці – найстрашніші люди.

Чим це може скінчитися?

Якщо порівняти країну з людським організмом, то Україна – це безнадійно хвора людина. В неї не працює вірно жодна система.

МВД, прокурори та інші силовики замість охорони порядку переслідують журналістів та громадських діячів.

Суди трактують закон лише так, як їм наказано.

Віктор Янукович. Фото "Комментарии"

Освіта пропагандує цінності, яких не дотримується влада: гідність, патріотизм, пишання українським.

Вчені майже зникли як клас.

Великий бізнес намагається не стільки заробити кошти власним трудом, скільки "розпиляти" державні гроші.

Депутати займаються просуванням схем та розгойдуванням суспільства.

Така система не може жити довго. Людина на прізвище Україна неминуче помре, якщо її не перевести на жорсткий режим. Якщо системи її організму не примусити працювати як треба, то вони почнуть відмовляти.

Це непримиренно вірна теза. Мудрувати можна лише з приводу того, яка саме система відмовить першою. Чи то будуть техногенні катастрофи? Чи то будуть "голодні бунти"? Чи, може, грошовий колапс?

Коли держава-організм є слабкою, він ризикує бути роздавлений могутніми сусідами. Так, в Росії величезна кількість власних проблем. Але там працює система, нехай хибна та корупційна. А значить, через дуже органічні причини Україна може бути поглинена Росією, або розтрощена на кілька частин. Це не заклик до знищення суверенітету – це чиста теорія ймовірності.

І поки що ця теорія працює лише через те, що влада розгойдує зсередини власну країну.

Ось про що має звітувати Азаров, якщо він має хоча б краплину відповідальності за власні дії.

От же мавпяче кодло! Крадуть ідеї не червоніючи. Ще починаючи з 2004 року на кожен людський Майдан у них своя «отвєтка» – потворна й недолуга, але в організаційному плані – досить потужна. Що є, то є. Бабло перемагає зло.

Цього разу «громадська ініціатива», очевидно, народилася ввечері 23-го, коли кілька десятків розпущених антимайданівців, яким не заплатили добових і преміальних за активну громадську позицію, тинялися урядовим кварталом у надії знайти потвору, яка не додала бабла (бо спіонерила його у кращих традиціях самих роботодавців). Потвору так і не знайшли, але ті, хто споглядав за цим броунівським рухом із вікон «Зоряного» та готелю «Київ», вирішили, що «протестувальники за владу» не розходяться, бо прагнуть продовження банкету. Того, що люди прийшли за кревно заробленими двома сотками гривень, нікому і в голову прийти не могло. Бо ж вони настільки щиро і не блимнувши оком говорили на камеру, що антимайданівцям ніхто не платить, що, мабуть, вже й самі у це повірили. Таке буває.

Антимайдан прийде до кожного

Отже, наступного дня після офіційного розпуску татаро-монгольської регіональної навали комендант блакитного наметового містечка Олександр Зінченко повідомив про створення «Площі єднання» – видозміненого формату Антимайдану, представництво якого буде тепер у кожному (!) населеному пункті. Тобто не лише Києву таке щастя. Це незугарне видовище мають лицезріти всі. Відсидітися у своєму затишному містечку, не враженому раніше «анти»-вірусами і «анти»-телами, вже не вдасться. Антимайдан, трансформований у «Площу єднання», прийде до кожного.

За словами Зінченка, в організації не буде політиків, лише громадські активісти. «Людям мало простору, вони хочуть продовжувати далі», – пояснив комендант, звідки єсть пішла громадська ініціатива. Випереджаючи запитання про те, хто ж це все насправді організовує (хоча і так зрозуміло), Зінченко запевнив, що вчорашні мешканці Антимайдану можуть самі організуватися, без керівної ролі згори: «Побудували життя, там прекрасно, чистота». Прекрасну чистоту ми мали сумнівне задоволення бачити на численних фото того, що залишилося від Маріїнського парку: зламані ліхтарі, вибита плитка, гори сміття, загажені туалети.

Для ПР закон не писаний

До речі, розгром Маріїнського парку порегіональною ордою викликав широкий суспільний резонанс – і не лише серед обурених киян. За інформацією «Української правди», Національний екологічний центр України звернувся до Генеральної прокуратури з вимогою покарати організаторів провладного збіговиська у Маріїнському. Екологи кажуть, що мітингувальники так засмітили парк, що це призвело до його деградації. І звертають увагу на те, що це є порушенням законодавства.

Так, за словами заступника голови цієї організації Олексія Василюка, умисне знищення або пошкодження територій, узятих під охорону держави, та обєктів природно-заповідного фонду карається штрафом або позбавленням волі до трьох років – згідно зі статтею 252 Кримінального кодексу України. А 38 стаття Закону України «Про природно-заповідний фонд України» говорить, що «на території парків-памяток садово-паркового мистецтва заборонена будь-яка діяльність, не повязана з виконанням покладених на них завдань і є загрозою їх збереженню». Навряд чи в екологів наявні ілюзії щодо адекватного реагування з боку Генпрокуратури та покарання винних. Їхнє подання – швидше, знак відчаю. Коли мовчати не можна, хоча і розумієш безперспективність будь-яких кроків. Адже всі знають, для кого в Україні закони не писані.

До уваги коментаторів

Передбачаю нашестя блакитних тролів, які зараз піднімуть у коментах вий на тему: «Чому автор не пише про срач, який розвели євромайданівці на Хрещатику?» Тому відповім відразу, аби люди розслабились: автор не пише про срач на Євромайдані, тому що там його нема, чому автор є безпосереднім свідком. Є по периметру біля контейнерів гори складеного в пакети сміття, які не завжди вчасно вивозяться через перебої з транспортом. На самому ж Майдані чистіше, ніж навколо нього, оскільки мешканці не лінуються за собою прибирати. І не лише за собою. Коли Антимайдан знявся з місця і позбавив нарешті від своєї присутності змучений Маріїнський парк, до нього вирушили кількасот євромайданівців, аби наскільки можна допомогти комунальникам і хоч трохи поприбирати за «захисниками влади». Звичайно, прибрати все було нереально.

Технологія розколу

Схоже, Маріїнський – лише квіточки. Якщо взяти до уваги, що Антимайдан, як один монолітний шмат самі знаєте чого, розсипався на мільйон дрібних бризок, можна уявити, що такий самий срач матимемо у масштабах цілої країни. Так що подання від екологів до Генпрокуратури – не останнє. Їх чекає ще багато неприємних сюрпризів.

Але безлад і розруха – не основні негативні наслідки, які «громадська ініціатива» активістів Антимайдану, ймовірно, може принести країні. Бо якщо одна організація штучно створюється в піку іншій – мається на увазі розкол. Тільки розкол. І нічого, крім розколу. Між Сходом і Заходом, між україномовними та російськомовними, між прихильниками влади і симпатиками опозиції, між «люмпенами» й інтелігенцією. Неважко передбачити як протистояння на місцях між осередками й активістами «Площі єднання» та НО «Майдан», так і те, хто ці конфлікти провокуватиме. Також можна припустити, що це протистояння рано чи пізно переросте формат наметово-кабінетної штовханини, виплеснеться на вулиці та призведе до локальних «міжвидових» сутичок – передвісників громадянської війни – найгіршого, що може статися з країною.

Це найстрашніший сценарій того, у що може вилитися цей – уже прикладний – розкол, який почала культивувати влада на Антимайдані в Києві. І продовжуватиме вирощувати на місцях за допомогою «опорних пунктів» організації, які цинічно названо «Площею єднання».

Чергові «галавєшкі»

До речі, на підтримку «громадської ініціативи» захисників влади виступив Михайло Чечетов. Нічого нового він, правда, як завжди не сказав (та й ніхто не очікував), із рамок свого репертуару не виходив, улюблений прийом – на біле говорити чорне і навпаки – не зраджував. Словом, як завжди (читати цю «бєлібєрду» без ридань неможливо, перекладати – тим більше. Тому наводжу мовою оригіналу): «Достигнув своих целей, отстояв целостность и независимость Украины, участники акций в поддержку курса Президента завершили свои мероприятия и предложили активистам майдана разъехаться по домам. Но предупредили, что если только митинг на майдане будет продолжаться, они вернутся в столицу и вновь встанут на защиту интересов Украины». Яким чином і від кого герої «відстояли цілісність і незалежність України» та звідки впевненість, що її інтереси таки збігаються із курсом президента – Чечетов не пояснив, це було б занадто складно. Зате розповів, що громадська організація «Площа єднання», ініційована захисниками влади, ставить за мету зберегти мир і порядок у країні, а ось НО «Майдан», навпаки, створене для її розколу.

Тобто, на думку зірки «Ютубу», вимога перезавантаження влади та проведення реформ прокуратури, міліції, судової системи – це речі, які розколюють країну. А ось відстоювання цих сумнівних цінностей сприяє збереженню миру та порядку в ній. Що не зрозуміло? «…І галавєшкі».

Аліса Кречет

Вячеслав КИРИЧЕНКО

Європа спостерігає за по­дія­ми в Україні з надією, поганими передчуттями, втомою і цинізмом. Юрби, які майже місяць стоять на Майдані, надихають її лідерів своєю боротьбою за демократію та вимогами щодо тісніших зв’язків із ЄС. Західні політики захоплюються мужністю цих людей і принципово засуджують використання сили проти мирних демонстрантів, а також відкриту спробу Москви шантажувати українську владу. Але водночас багато європейських чиновників знають, що Кремль сприймає Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, котра нині зайшла в глухий кут, як прямий виклик президентові Путіну. І ще вони мало сумніваються в тому, що Росія не лише готова застосувати силу на підтримку Януковича, а й піти на відверту конфронтацію із західними країнами, захищаючи його промосковську політику.

Третього січня проти мене починають безпрецедентне по своєму цинізму політичне судилище нібито за застосування мною фізичної сили проти моєї колишньої дружини в 2008 та 2011 роках. За це мене за надуманими але очевидно політичними мотивами будуть засуджувати та кидати у в’язницю.

Я зразу хочу чітко та однозначно заявити, що я ніколи не застосовував фізичної сили до своєї колишньої дружини і в матеріалах справи немає жодного доказу цього факту. Адміністрація президента Януковича використовує мою колишню дружину в якості інструмента для моєї  фізичної ізоляції та політичного знищення.

Мета Януковича дискредитувати мене, як захисника та політичного союзника Юлії Тимошенко, зруйнувати систему її захисту в українських та європейських судах, використовуючи проти мене самі брудні технології, які принизять мене в очах суспільства та світу. Саме такими технологіями зовсім нещодавно користувалася радянська репресивна машина, яка, наприклад, видатного патріота України, борця за незалежність нашої держави В’ячеслава Чорновола безпідставно обвинувачувала та засудила нібито за зґвалтування жінки. Для того, щоб скомпрометувати небезпечних для авторитарного режиму людей, їх завжди намагаються облити найчорнішим брудом, який може знищити головне – моральність їх боротьби проти диктаторів та безправ’я.

У зв’язку з загостренням політичної атаки проти мене та початком 3 січня безпрецедентного судилища заявляю:

Перше

Я ніколи НЕ застосовував будь-якої фізичної сили проти своєї колишньої дружини, з якою я проживав у шлюбі всього два роки і вже більше п’яти років ми з нею знаходимося в розлученні та зовсім не спілкуємося.

Для мене як для людини і чоловіка є неприпустимим будь-яке фізичне насильство над будь-якою жінкою.

Я прошу окремо кожного журналіста в будь-яких матеріалах, які ви будете готувати на цю тему, донести до всіх громадян України, що я ніколи не застосовував сили до своєї колишньої дружини, бо я знаю, що проти мене буде активізована вся пропагандистська брудна машина діючого режиму, і я розраховую тільки на ваш чесний захист та допомогу.

Друге

Ви всі добре розумієте, що сотні тисяч жінок в Україні потерпають від домашнього насильства і що від сотен тисяч побитих, замучених, зґвалтованих жінок славні органи міліції відмовляються навіть приймати заяви про злочин їхніх чоловіків, а вигадане насилля проти моєї колишньої дружини придумали через п’ять років після нашого розлучення, суд-медекспертизу зробили через п’ять років після вигаданого побиття, справу порушила та сфальшувала ціла Генеральна прокуратура (цілих 6 (шість) прокурорів та безліч слідчих управління з розслідування особливо важливих справ), а розглядати цю справу в суді проти мене 3 січня буде близька соратниця радника Януковича Андрія Портнова, голова самого одіозного суду України - Печерського суду м. Києва - та член ганебної Вищої ради юстиції пані Отрош. Очевидно, що навіть в судах  Януковича не залишилося жодного судді, який готовий би був на виконання такої брудної роботи проти мене.

Все це говорить про те, що розправа зі мною в суді 3 січня розпочинається за прямою вказівкою Віктора Януковича, під кураторством Андрія Портнова та з метою руйнування захисту Юлії Тимошенко в українських та європейських судах та дискредитації мене, як захисника та політичного однодумця Юлії Тимошенко.

Третє

Я уважно вивчив всі матеріали сфабрикованої проти мене справи, і, як людина, яка має правову освіту, стверджую, що жодного, будь-якого доказу таких брудних обвинувачень проти мене в матеріалах кримінальної справи НЕ ІСНУЄ і весь так званий суд буде банальним фарсом.

І останнє четверте

Ніякі силові, жорстокі заходи, які проти мене застосовує Віктор Янукович, не зупинять мене в моїй протидії встановленню в Україні диктатури, не зупинять мою роботу по захисту Юлії Тимошенко.

Режим вже антиконституційно позбавив мене повноважень народного депутата, вже рейдерськи, по-розбійному забрав у мене всі мої заощадження та має майно, неодноразово робив на мене фізичні атаки, а зараз вже планує кинути мене за грати. Але я планую іти вперед попри все та ліквідувати разом з усіма, хто готовий до боротьби режиму Януковича. А готових боротися сьогодні вже десятки мільйонів, і Майдан є цьому живим доказом.

Слава Україні,
Сергій Власенко
26.12.2013 року