[Приєднана картинка]Я хочу побачити, як місто палає,Фортеця прогнивших багатства мерців.Вогнем революції серця надихає,Хода відчайдушних, суворих бійців.Аби тільки більше ніколи не чути,Не бачити поступ мирської ганьби.Коли поховають сміливість та мужність,Лише прапорцями "захищають вони".Словами шакалів ніхто не зупинить,Але провокації жахають митців.Листівки й прапори - в сортирі залишать,На знак мирного бою непрожитих днів.Пам'ятають героїв - героїзм проклинають,Клеймо демократії є ...

Читати далі...

Режисер: Андрій Приймаченко (http://www.peredova.com) Звукорежисер: Микола Павлов Аранжування, диктор: Сергій Бакай В ролі повстанця: Андрій Мацьків

У Цезаря, в одній з останніх книг Про Галлію, холодній і прозорій, Є незабутнє місце. Він обліг Аварикум. В одвічному роздорі Розтерзані галлійці на цей раз Були невгнуті, і високі стіни, Від варварів обсаджені гаразд, Поборювать підкочено машини. Бій був тугий, як, може, не один, Всю ніч невгавна боротьба тривала, І Цезар бачив, як одна з машин, Поцілила на мурі міста галла. Умлівіч другий вискочив на труп. Пристріляна машина стяла й цього. Тоді став третій... І...

Читати далі...

XX О Націє, дужа і вічна, як Бог,- Не це покоління холопів,- Хто злото знеславить твоїх перемог При Корсуні і Конотопі? О Націє, що над добро і над зло, Над долю, і ласку, і кару,- Хто, темний, не схилить поблідле чоло В сліпучому сяйві Базару? Хто, мертвий, не стане у праведний слід На путі, що славою бита, У громі грядущих огненних побід, Що ними ти вкриєш півсвіта? "Незнаному воякові" О. Ольжич, 1935 р.

Как оказалось, и здесь, далеко от Украины украинские националисты сумели оставить свой след. [Приєднана картинка]Украинские добровольцы со своими командирами в Суоми. Украинские подразделения, воевавшие на финской стороне, были сформированы в 1940 году в Финляндии. Добровольцы в основном набирались из пленных советских военнослужащих и вооружались финским и советским оружием. Формабыли финской с черными фуражками, хотя во многих случаях украинцы продолжали носить советскую униформу, дополняя...

Читати далі...

І нудьга ж осінньої негоди! В сірій мряці серце потопає. Та пливуть, пливуть понурі води, Брінінг пада, Папен уступає. А тепер - такого не було ще! Ані жаль, ні сумнів не в'ялили, Відколи пройшли по давній площі Ці зухвалі штурмові відділи. Вранці вийдеш: вулиця - привітна, І здається, з кожного обличчя, З тіл пухких і подушок у вікнах Повіва шістнадцяте сторіччя. Кожний знає: сталося велике, Відчуває кожний цілим тілом, Коли знову серце чоловіка...

Читати далі...

1. Событие, которого нет Самое простое, что можно сделать с Событием, — это не упомянуть его вовсе. Вы, увы, не услышите по государственному телевидению о многих вещах, которые в любой стране стали бы поводом для системного и ежедневного скандала. Вы не услышите о зачистке в станице Бороздиновская. О том, как на набережной Геленджика ОМОН избивал всех, кто попадется под руку. Этих событий в телевизоре просто нет. 2. Ищите вторую половину Часто нам...

Читати далі...

Коли ти можеш бачити зруйноване діло цілого свого життя,  І без слів взятися будувати його наново,  Або за одним ударом — стратити виграні сотні партій  Без жодного порушення і без одного зітхання...  Коли ти можеш бути коханцем, не шаліючи з любови,  Коли ти можеш бути сильним, не перестаючи бути ніжним...  Коли ти можеш любити всіх приятелів як братів,  Аж так, щоб ніхто з них не був всім для тебе,  Коли ти вмієш розважати, спостерігати й пізнавати,  Не стаючи ніколи скептиком, або...

Читати далі...

Розкрийте зіниці, розкрийте серця, Черпайте криштальне повітря! Одвіку земля не зазнала-бо ця Такого безкрайого вітру. Він віє, шалений, над стернями днів Диханням нестримної волі Від дальніх пікетів, вартових огнів Імперії двох суходолів. Він віє диханням солоним, як кров П’янких океанових надрів, Що їх Севастопіль навсе розпоров Кільватерним ладом ескадри.   Над диким простором Карпати — Памір, Дзвінка і сліпуча, як слава, Напруженим луком на цоколі гір Ясніє Залізна...

Читати далі...

Дід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші — не мина жодної крамниці. Попросив він: — Покажіть кухлик той, що з краю. — Продавщиця: — Что? Чево? Я нє понімаю. — Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка. — Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. — Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: — На Вкраїні живете й не знаєте мови. — Продавщиця теж була гостра та бідова. — У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. — І сказав їй мудрий дід: — Цим пишатися не слід, Бо якраз...

Читати далі...