Смішно було вчора у Шустера на дебілкуватого комуняку, який ніс повну ахінею. Коли він почав демонструвати малюночок, котрий певно йому намалював його 3-х річний унук, ледь не впав з крісла. Старий маразматик повеселив. Насправді совковими міфами про "німецький слід" у вбивстві польських офіцерів можуть вірити або совко-зомбі, або падальщики "історихи" типу Мухіна та Вассермана. Невігластво Мухіна вражає, брехня Вассермана типова для його племені.
Давайте розглянемо факти. І справа не тільки в записках Берії, доповідних Щєлепіна Хрущову та інших архівних документах. На догоду Вассерману, який стверджує, що вони фальшиві, залишимо їх в стороні. Скористуймося тим, що не може бути підробним - логікою.
Я відкриваю мемуари генерал-лейтенанта польської армії Владислава Андерса під назвою "Bez ostatniego rozdzialu". Ви можете там знайти цікавий факт. У 1941 році прем'єр-міністр емігрантського уряду Польщі Владислав Сікорський та генерал польської армії Андерс мають зустріч зі Сталіним. В ході перемовин відбувається така ось розмова:
Сікорський: Я маю список, де зазначені близько 4 000 польських офіцерів, що були вивезені насильно і зараз знаходяться в тюрьмах та лагерях, і навіть цей список неповний, оскільки містить прізвища лише ті, що були згадані по-пам'яті. Я дав доручення перевірити чи немає їх в Польщі, де в нас є постійний зв'язок. Виявилося, що там немає жодного, так само, як і в лагерях військовополонених у Німеччині. Ці люди знаходяться тут. Жоден з них не повернувся.
Сталін: Це неможливо. Вони втекли.
Андерс: Куди вони могли втекти?
Сталін: Ну, в Маньчжурію
Як бачимо на початку війни Сталін стверджує, що польські офіцери втекли аж у Маньчжурію. От така халепа. Але "кляті фашисти" несподівано знайшли польських офіцерів і наробили скандалу на весь світ. І вигадка з Маньчжурією луснула, як мильна булька. От же ж, фашисти, не дають спокійно жити!
У 1943 році німці призначають спеціальну комісію під головуванням директора Інститута судової медицини і криміналістики Бреслауського університету Герхарда Бутца. Ті хто кажуть, що ця комісія була німецька кажуть неправду, оскільки ця комісія була міжнародною. До складу комісії входили:
Олександр Біркле, румунський доктор медицини.
Герман Де Бурле, професор судової медицини і криміналістики Гронінгентського університеу, Голландія.
Франтішек Гаєк, професор судової медицини і криміналістики Карлова університета у Празі.
Марко Марков, доцент судової медицини і криміналістики Софіївського університету.
Едуард Мілославіч, професор судової медицини і криміналістики Загребського університету
Франсуа Навіль, професор судової медицини Женевського університету
Ференц Оршош, професор судової медицини і криміналістики університету в Будапешті.
Вінченцо Пальмьєрі, професор судової медицини і криміналістики Неапольського університету
Арно Саксен, професор патологічної медицини Хельсинського університету.
Хельге Трамсен, прозектор інституту судової медицини в Копенгагені.
Реймонд Спелерс, професор оптометричної медицини Гентського університету.
Франтішек Шубік, професор патологічної анатомії Братиславського університету.
Більш того німецької стороною був запрошений Польський червоний хрест, головою котрого був поляк Маріан Водзинський. Котрий до речі паралельно був членом антинімецького спротиву і пізніше членом Армії крайової. Висновки міжнародної комісії 1943 році визнав навіть Червоний хрест.
Міф про тиск на комісію зі сторони німців розвіює член комісії зі Швейцарії Франсуа Навіль, який в інтерв'ю у 1991 році заявив:
Господин Винсент уверяет, что я действовал при постоянном давлении гестапо, которое связало нам руки. Это совершеннейшая неправда. Не знаю, были ли полицейские среди тех, кто принимал и сопровождал нас (врачей и проводников), но могу определенно заявить, что в нашу работу экспертов никто не вмешивался. Я не заметил никаких признаков давления ни на меня, ни на моих коллег. Мы постоянно имели возможность свободно обсуждать между собой наши проблемы так, чтобы при этом не присутствовали немцы. Не раз я излагал моим собратьям-экспертам и немцам, которые пригласили нас, известные истины, и это принималось довольно искренне. Мои слова, казалось, ошеломляли их, но никто никогда не цеплялся ко мне. Я не скрывал того, что думал о моральной ответственности немцев, которую они несут в этом деле, ибо они начали войну и захватили Польшу — даже если наше заключение и утвердит их невиновность в гибели офицеров.
Що також підтвердив інший член комісії італієць Вінченцо Пальмьєрі:
Нет, с немецкой стороны на нас не было оказано никакого давления. Нам помогал только один офицер связи, позднее, впрочем, расстрелянный. Кажется, о Катыни вышло много книг. Я их не читал. Могу сказать только то, что знаю...
Преступление — дело советских рук, тут не может быть двух мнений. Раньше или позже Советы должны будут сознаться в преступлении. А правда, что Хрущев предлагал это? Проще простого свалить всю вину на Сталина и попросить у поляков прощения. По сей день перед моими глазами — польские офицеры на коленях, со скрученными сзади руками, пинком ноги сваливаемые в могилу после выстрела в затылок...»
http://katyn.codis.ru/palmieri.htm
Висновок комісії Герхарда Бутца:
1. До сих пор, в результате расследования преступления в Катынском лесу, было изъято из массовых могил 4143 трупа офицеров польской армии, из которых 2815 (67,9%) удалось идентифицировать. По санитарно-полицейским причинам (жара, мухи) 3 июня 1943 года эксгумацию пришлось приостановить. Дальнейшее значительное число жертв ждет еще своей очереди изъятия из могил, опознания и исследования.
2. На месте было идентифицировано: два бригадных генерала, 2250 офицеров разных воинских званий, 156 врачей и ветеринаров, 406 офицеров неустановленных чинов, прапорщиков и рядовых, один военный священник. Опознание остальных на основе найденной на трупах корреспонденции и иных вещей продолжается.
3. Все трупы были одеты в хорошо пригнанные польские мундиры, по которым в большинстве случаев можно было распознать звание. Кроме орденов и других наград, личных вещей, документов, сувениров, писем, записных книжек — на телах были многочисленные предметы военного снаряжения. Трупы из могил №№ 1—7 были в зимней одежде, а в могиле № 8 — в летней.
4. Исследование трупов не установило никаких признаков, которые указывали бы, что причиной смерти была болезнь. Кроме единичных случаев, где нельзя было обнаружить следов выстрела, всюду был установлен типичный выстрел в затылок из пистолета калибра 7,65. Это подтверждают стреляные гильзы и пули (иногда оставшиеся в теле жертвы), а также один неиспользованный патрон, найденный на месте преступления. Выстрелы производились в упор. У многих трупов был отмечен выстрел в затылок сквозь поднятый воротник шинели. Факт выстрелов в упор был установлен с помощью новейших методов исследования.
5. По всей вероятности, казнь происходила за пределами могил.
6. У значительного числа жертв руки были связаны за спиной. Другим жертвам (особенно из могилы № 5) перед казнью закидывали шинели на голову, а в пространство между шинелью и лицом плотно набивали стружки. Судебно-медицинские эксперты считают, что ряд приемов определенно указывает на стремление доставить жертвам лишние мучения.
7. В целом ряде случаев были также установлены ранения четырехгранным советским штыком, которые были несомненно нанесены перед казнью. Вероятно, жертв подгоняли штыками к месту казни.
8. Обнаруженный во многих случаях перелом нижней челюсти доказывает истязание жертв — удары наносились перед казнью кулаком или прикладом винтовки.
9. Стереотипный выстрел в затылок, как и единообразное связывание рук и заматывание головы, бесспорно свидетельствуют о профессионализме палачей.
10. Трупы находились в различных стадиях разложения: у незначительного их числа было отмечено обнажение скелета и частичное явление мумификации не прикрытых одеждой частей тела (это относится к трупам из верхних слоев могил). В основном же обнаружен процесс образования на них жировоска, сопровождающийся проникновением жира в одежду.
11. В начальной стадии разложение трупов происходило независимо от характера почвы; однако позднее (это особенно касается образования жировоска и сохранности внутренних органов) разложение постепенно замедлялось кислой реакцией почвы. С другой стороны, процесс разложения трупов вызвал характерные (химические и структурные) изменения почвы. Это явление неопровержимо доказывает, что тела пролежали несколько лет в одном и том же месте и в том же положении.
12. Следственными материалами (в том числе - документами) и показаниями свидетелей (русских — жителей окрестных деревень) установлено, что трупы пролежали в данном месте 3 года. Обнаруженные при вскрытии патолого-анатомические изменения, равно как и другие итоги следствия, полностью подтверждают этот вывод.
13. Умерщвление, а затем захоронение трупов происходило в прохладное время года, когда не было еще насекомых. Найденные на трупах документы, письма, записки и газеты указывают на то, что офицеры были убиты в марте, апреле и мае 1940 года".
Безумовно після розслідування комісії Бутца, Сталін не міг вже розповідати свою байку про втечу 4 000 польських офіцерів у Маньчжурію. Тому совітами була створена власна комісія під проводом Бурденко. У неї увійшли тільки радянські вчені, жодного міжнародного експерта чи міжнародної організації. Причому дійшло до смішного. Комісія складалася з кого попало і більше нагадувало шоу, аніж експертне розслідування. Ну погодьтеся, які висновки могли зробити члени комісії: письменник Олексій Толстой, митрополит РПЦ Миколай або нарком просвіти, педагог за освітою, Володимир Потьомкін?
Під час Нюрнберзького процесу у вину німцям було поставлено Катинський розстріл, як військовий злочин. Герман Герінг надав висновки комісії Герхарда Бутца у якості доказа невинуватості німців. А радянська сторона відмовилась надавати висновки комісії Бурденко на суд. Питається чому? Як ви такі невинні, то чому ж не надали свого звіту? Але радянська сторона наполягла, щоб питання Катинського розстрілу Нюрнберзьким трибуналом не розглядалися. Є свідчення в мемуарах Вінстона Черчилля, том 3, де Черчилль каже, що це була вимога Сталіна на Нюрберзькому процесі справу Катинського розстрілу не зачіпати. Західняки лицемірно погодилися.
Більш того у 1951 році була створена комісія Конгресу США з розслідування Катинських розстрілів. Було назбирано 10 томів, що підтверджували винуватість совєтів у вбивствах офіцерів. Комісія наполягала на винесення матеріалів в ООН задля обговорення, але президент США Гаррі Трумен відмовив конгресменам і зам'яв правду.
Вірити у писанину Мухіних, Вассерманів та інших комуняк може лише божевільний. І молодці поляки, що навіть проти всіх негараздів і спротивів добилися викриття правди про своїх офіцерів. Треба брати з них приклад.
А польським офіцерам, підступно розстріляним червоною нечистю, світла пам'ять!
