Бацька Лукашенко. Спробую об'єктивно

               

Після того як спочив мутант під назвою СРСР, усі країни бувшого союзу, окрім деяких екзотичних азіатських країн та прибалтів, пішли схожим шляхом. Червоні барони, раптом перефарбувавшись в національні барви, почали перерозподіляти власність на свою користь із державної скарбниці, перебудовошні кооператори, котрі лежали під баронами, змінили назву на бізнесменів, поміняли кожанки на червоні піджаки і втрутилися в боротьбу за перерозподіл казенного добра. Вибори президента 1994 року в Україні і Білорусі дуже подібні. Як в нас червоний до мізків і костей Леонід Кравчук раптом напередодні виборів переродився в ярого націоналіста, так і там лідер перших років незалежності Станіслав Шушкевич, один з плеяди червоних баронів, раптом став націоналістом. Протистояли обом здавалось би прогресивні лідери. Біля Шушкевича в той час гуртувалася уся минувша червона еліта совка та новоявленні олігархи, в той час як Лукашенко згуртував  прогресивну команду, як то Віктор Гончар, Валерій Цепкало та інші. Вибори 1994 року Лукашенко виграв більш ніж впевнено, набравши 80,1% у другому турі проти Шушкевича. В той час Лукашенко адмінресурсу не мав.

А ось далі шляхи України та Білорусі кардинально розійшлися, кожен пішов в різні сторони. В Україні всі старі олігархи домовилися з новим і перекочували в інший табір, розгорнулася широкомасштабне розграбування країни та повний бєспрдєл. В той час в Білорусі все пішло інакше.Починав Лукашенко як реформатор. Він справді пові реформи, проте білоруським Ден Сяопіном він не став. В певний час реформи він зупинив. Адже його любили як вождя, при котрому "тишь да гладь...", а ризикувати цим образом бацька не наважився. Лукашенко одразу по приходу до влади узяв усіх місцевих "князьків" за зябра і почав тримати в кулаці. Бізнес олігархія Шушкевича домовитися з бацьком не змогла, через що зникла як клас. Коли економічними методами, коли і більш радикальними. Всі бізнесмени в червоних піджаках послідували за бізнес олігархією, бо один з одним пов'язане - одні керували іншими. Всі крупні червоні барони були ліквідовані (в політичному сенсі, хоча не завжди...), мілкі барони бацька поставив собі на службу. "Сиди і не рипайся. Вкрав - підеш в расход". Ні звісно в мілких масштабах на корупцію дивилися крізь пальці, проте великої не допускав. Тому білоруси, на відміну від українців і росіян, не відчули на собі "принади розбудови демократії", котрі в народі отримали назву "ліхіє 90-ті" з усім багажем цих принад: вибиванням боргів, рекетом, бандитськими розбірками і т.д і т.п.

В 90-ті в Білорусі ще залишився такий "атавізм часів Пілсудського" як сильні пропольські настрої. Навіть Литва не мала такої любові до сусідньої держави. Польські лідери вирішили скористатися з цього і сильно загравали з режимом. Допоки не отримали наганяй від ЄС. Не вартує дружити з тим, з ким не дружать в Європі. Сильний регіональний лідер в східній Європі не потрібен був ЄСу, адже це ставило серйозні геополітичні питання. Тоді польські лідери перейшли до іншої тактики, причому до горя безглуздої. Вони почали морально і матеріально підтримувати будь-що, аби проти бацька. Причому всі польські інсинуації проти режиму були настільки явні і недолугі. Явна підтримка політичних карликів, котрих не підтримував більш ніхто в Білорусі, їх фінансування, діяльність польської дипломатії, котра носила душок "шпигунської романтики часів совка", ворожі заяви. Все це звело пропольські настрої в Білорусі нанівець. Тепер польській дипломат, котрий тайком підкуповує білоруського чиновника, виглядав в очах білорусів як карикатура.ЄС вела свою політику прямо - роздержавлення білоруської власності та подальша її скупівля зарубіжними інвесторами. Звісно це все було приправлено соусом "за демократію, вибори" та іншу лабуду.

Росія підійшла до справи геть інакше. Вона почала підтримувати бацька, лише вимагаючи взамін "культурної лояльності". Ось вам і дешевий газ, і наш ринок, і всі інша блага, а взамін всього нічого - плекайте міф про слов'янську єдність. Бацька є старим марксиським матеріалістом і вважає, що безпека держави це перш за все економічна безпека. Тому між "економічною експансією Європи та США" та "культурною експансією Росії" він обрав останню. Ну не розумів він в свій час, що одне тягне за собою інше. І так як "демократія і свобода" є приправою до економічної експансії для США та ЄС, так "русскій мір" є тим самим для російської експансії.

Проте для тих, хто кричить, що Білорусь повністю запродалася Росії я застережив би. що не варто кричати. Російського бізнесу в Білорусі, порівняно з Україною, майже немає. Там все державне. Ба навіть - російського бізнеса більше навіть в "сталій єуропейській Латвії". 

Біль насправді в іншому. Україна в цих геополітичних іграх сидить в оффсайді. Ще при Ющенку, коли Росія надавила на Білорусь Лукашенко пропонуував виступити спільним фронтом і поглибити співпрацю, Ющенко начеб то пішов на це, але після "ай ай" коли Європа потрусила пальцем, Ющенко зрадив. Та й останні події, коли Лукашенка не запросили на "заходи з приводу Чорнобиля" через наполягання ЄС. Звісно "козьол Баррозу" привіз нам гроші, проте все ж в цьому світі є поняття більші за бабки, а саме честь. Адже аварія сталася через кремлядєй в Москві, а лягла вона на плечі наших народів, народів котрі не "міфічно", а рельно мали спільну історію і можемо зватися братами. А Лукашенко який би він не був, все ж є лідером цієї нації. Тому це було свинство!

Факт є фактом - в Білорусі люди живуть краще ніж в Україні чи в Росії. Ні, звісно, я є далекий від того, щоб ідеалізувати життя в Білорусі, адже наприклад в Норвегії живуть ще краще. Проте середня заробітна плата в Білорусі 500$. Зрівняйте по показникам в інших пострадянських країнах. І ще враховуйте те, що в Білорусі немає такого соціального флюсу, коли одні отримують 20 тисяч, а інші тисячу. Росія наближається до цих показників, але подивіться карту по регіонам і вам все стане зрозумілим. Хто їздив в Білорусь, запитайте які там дороги. Запитайте яка чистота на вулицях. Зрівняйте криміногенну ситуацію по країнам. Це все наводить на роздуми.Дійшло навіть до абсурду. На одному з російських каналів показували чергову пропаганду про економічний крах в Білорусі. І ось показують ролик з магазина побутової техніки, де показують як білоруси, в пориві паніки. скупили усі...пральні машини і плазмові телевізори! А в нас в часи кризи біжать скуповувати сірники та гречку.

Нещодавно одні знайомі переїхали жити з Білорусі до України. І ось запитав як там. І відповідь здивувала. "Погано, адже там немає демократії". Дивно бачити було таке переживання людини за демократичні свободи, проте в ході розмови стало все на свої місця. Все оказалося банальніше. Не змогли відкрити свій бізнес. Не буду описувати всю схему, але зводився він до одного: купив по 5 - продав по 10. Таким там дійсно погано живеться.

В якийсь час кремлівській олігархії набридло гратися в дружбу, вона захотіла нарешті отримати те, що хотіла, а саме ресурси Білорусі в свої руки. Отут і почалися всі ті незрозумілості між бацьком та гебіською клікою. Чого вартує дружба Кремля стало зрозуміло ще по танкам навколо "союзної держави", котру Лукашенко поховав. Тут бацька зрозумів, коли експансія перейшла з далекої та незрозумілої йому культури і духовності в сферу господарської діяльності. Недарма він казав фразу, котра стала вже крилатою: "Я с бандитами из Кремля кооперироваться не собираюсь".  Недарма перед самими виборами почалося зближення Білорусі та ЄС. І бацька казав, що ЄС давало гарантії захисту Мінська від Москви. Проте як завжди кинули. І питання там знову ж таки - державна власність. Хто вважає, що ЄС турбується про рівень демократії, тому нічого доводити не буду, адже це те саме, що вірити у світле майбутнє коммунізма в часи совка. Лукашенка солодкими речами заманили в Митний союз, проте одразу ж стало зрозуміло, що таке МС. Це насправді засіб Москви, щоб "мочіть в сортірє" своїх конкурентів. Обвалити економіку Білорусі, а потім взяти на тепленьким ту властність, що зараз ві бацька в руках. І ЄС не проти. Цікаво те, що коли Лукашенко звертався в МВФ та в Москву по кредит відповідь була та сама - роздержавлення власності. А ЄС і США це буде тільки на руку, адже "кооперіроваться з бандітамі із Кремля" їм ніколи не було в западло. Тому і підтримувані фінансово з ЄС так звані опозиціонери отримали так моральну підтримку в Росії на останніх виборах. Тому завдання зараз одне - обложити Білорусь з усіх боків, дотиснути, а потім можна буде "грабь награблєнноє".

Ці баталії "ЗаЛукашенко" vs "ПротиЛукашенка" мене особливо не цікавлять, мене цікаве більше що буде надалі з Білоруссю. Як я казав, на жаль, Лукашенко не став Ден Сяопінем і не протів структурнх реформ. Його люблять (і дійсно люблять) як гаранта стабільності, а при реформах завжди качає. Проте система гине. Після розвалу совка Лукашенко фактично підключив труп до системи життєзабеспечення. Він створив гібрід. Зараз настав час підти далі. Варто довести справу до кінця і створити корпоративну державу. Також варто знайти альтернативу російському ринку. І Лукашенко це розуміє, адже сам не раз казав, що основна загроза білоруській національній безпеці це залежність від Російських ринків. Якщо він зробить те, що обіцяв, а саме переключиться на китайський ринок, котрий на разі є одним з найперспективниших і до кінця реформує систему, ми зможемо побачити становлення сильної держави. Якщо Лукашенко зрозуміє, що найліпша стабільність на кладовищі і що для того, щоб у вмираючого знову забилося серце потрібно вдарити струмом, тоді Білорусь чекає світле майбутнє. В противному випадку ми побачимо повне інкорпорування Білорусі до складу Росії.

Те що Лукашенко почав девальвацію національної валюти ( ті хто думає, що це апріорі погане трохи не розбираються в економіці. Насправді це монетарний засіб котрий застосовують всі країни) та поступова заборона на використання іноземної валюти, котру "батьки - засновники США" вважали гірше за ворожі армії, показує, що він розуміє це все. А обійдеться це все знову півмірами, чи призведе до корінних реформ побачемо

Також треба подумати про політичну систему. Фактично зараз Білорусь - це Лукашенко. Але як його не стане, що буде? Що він залишить? Диктатура має одне слабке місце - диктатор. Тому варто відійте від мавпування західних інституцій і створити нові, котрі зможуть забеспечити майбутній розвиток державі після Лукашенка. Інакше після нього усі ці місцеві князькі та карлики від оппозиції (хто думає, що там є достойна оппозиція, той напевно можна казати ніколи не слідкував за політичним життям Білорусі і взнавав її зі шпальт проплачених ЗМІ і телеефірів) роздерибанять країну. 

Насправді зараз блоруська нація стоїть на порозі цікавих подій і в неї тільки два шляхи - або в повне небуття історії, або шлях до підняття на Олімп. Як буде - побачемо.