Патріот не платить кредити ні за яких обставин

Коли «козли демократи і сукі кооператори розвалили нашу большую страну», разом з нею зникли і заощадження, але в країні з’явилися мільйонери. Згодом ми знову втрачали можливості, населення й держмайно, що призвело до появи мільярдерів.  Хто виграє від глобальної фінансової кризи? Фінансисти.  «Вона плакала і брала. І чим більше плакала, тим більше брала» - казав Фрідріх Великий за Марію Терезію (яка співчувала нещасним полякам, і тому нарізала собі найкращий шматок Польщі). Втім, лихварі задовго до королів навчилися користуватися носовичком. Сльози банкірів окроплюють їхні прибутки. Браття, ми з вами не фахівці у фінансовій сфері (вірніше бульбашці), як втім, і вітчизняні фінансисти (не можна сказати, що криза стала для них несподіванкою, бо насправді, вона була для них, як грім серед ясного неба). Справді, більшість наших банкірів пережила шок, глибокий переляк який змінився на ейфорію, коли вони усвідомили, що їх знову не битимуть, навпаки, на падінні можна заробити не менше ніж на зростанні. У Києві мали б за це знати, наприклад в 90-х Андріївський спуск тут звали «вірменський підйом», бо чомусь саме вірмени “піднімалися на гроші” там, де лохуваті кияни спускалися на Поділ. Так ось, ми не фахівці, не знаємо всіх цих іноземних слів якими банкіри пояснюють чому банки повинно підтримувати вбиваючи решту економіки, отже спробуємо розважити по-простому, як озброєний молотком боржник розважає з колекторською фірмою.   1. Світову фінансову бульку надмухували фінансові установи (в першу чергу банки). Банки заробляли на бульці надприбутки. Нині вони хочуть заробити вдруге на тому, що їхня булька луснула.  Банки винні в тому, що обвалилася економіка. Вони знищили нашу платоспроможність і прагнуть забрати решту наших грошей вимагаючи повернення кредитів. Єдиний спосіб зменшити страждання для себе й збільшити його для банків - не платити. 2. Весь цей час банки брали на заході дешеві кредити, а нам давали дорогі. Нині їм надається чотирьохвідсотковий кредит МВФ. Бо країна, (тобто ми з вами) пішла на умови МВФ. Саме ми забезпечили їм цей дешевий кредит. За це вони збільшили відсотки нам. Тому платити їм цих відсотків не треба. 3. Ми з вами щодня втрачаємо від пригод з валютою. І хто ці пригоди влаштовує? Банки. Ті гроші які банки забирають з нас як відсотки по кредитах вони пускають у валютні спекуляції, без огляду на загрозу остаточно знищити національну валюту, а з нею і рештки суверенітету.  Тому жоден справжній патріот не дозволить собі повертати банку кредит. 4. Змушуючи нас повертати кредити, банки не інвестують в нашу економіку. Ту частину грошей якою вони не спекулюють, вони виводять за кордон, розраховуючись по своїх зобов’язаннях перед іноземними банками. Кожен банк це пилосос – він висмоктує гроші з нашої економіки. Натомість ті гроші які ми відмовляємося віддавати банкам обертаються в Україні. Іще раз: якщо ви не сплачуєте відсотки по кредитах, це не тому, що ви неудачник, а від того, що ви патріот. 5. Наше віросповідання вважає гріховним лихварський відсоток. Зазвичай, ми лише понарошку християни, замість віддати все бідним обмежуємося копійчаним подаянням, бо розуміємо, що економіка — це кредит. Ми, трошки християни, трошки підприємці, засуджуємо не лихварський, а лише несправедливий відсоток, який перешкоджає економіці не менше, ніж шкодить їй відданість вірі. Відсотки, які з нас нині трусять — не лізуть в жодні ворота. В часи кризи варто згадати Господа Вседержителя, Пресвяту Богородицю, Архангела Михаїла і всіх апостолів. Бо гріхом є не тільки стягувати лихварський відсоток, але й сплачувати його. Добрий Християнин не повертає ті кредити, які брав іще язичником (а брали ми їх, як злі язичники, обіцяючи відсотки замість того, щоб взяти по-християнські просто так, як милостиню). Християнин має наслідувати Ісуса Христа, який полюбляв громити обмінники. В час крутійства, підлості й лицемірства, шкрябає серце ностальгія за простою чесною логікою та ідіомами дев'яностих. Якби, скажімо, барига позичив гроші правильному пацану, й потім поводив себе як нині банки знущаються з народу (цькував ментами, збільшував відсотки), то правильний пацан цілком міг би вже сформулювати конкретну пред'яву й сміливо йти на будь-яке стріловище, всі авторитетні люди за нього вписалися б, а барига пішов би під розрив, хоч ким би він не крився. На цьому місці наш читач, потенційний люмпен-пролетарій, який-небудь піарменеджер, максимум дрібний підприємець на єдиному податку, без огляду на невиплачений кредит за малолітражне корейське авто, абсолютно безкоштовно захоче позахищати банки: “крах банківської системи призведе до... чогось там, і без банків неможливо...” а все тому, що думає він не за свої останні 350 доларів, а судить з точки зору світової економіки, на відміну від банкіра, якого тридцятип'ятиметрова яхта цікавить значно більше за всю разом узяту світову економіку. Друже, (це я не до банкіра), хоч би всі банки збанкрутували, наступного дня тут буде знову повно, ще ліпших. Ніколи так не було, щоб їх не було. Лихварів трусять при всіх ключових подіях історії людства, а їх тільки більшає! Окрім того, національні традиції, які так любить президент, значно важливіші за благополуччя банків, хоча він бувший банкір. Традиції полягають в тому, що всі наші повстання за основну вимогу висували знищення боргових зобов'язань. І як тільки спалять боргові розписки — одразу те повстання й закінчують. Й потім довго оспівують це під бандуру. Гасло дня — фінансова амністія! Цього ми маємо вимагати від держави, й для банків це значно краще, ніж якби ми вчиняли з ними по-християнські. Отже, чого не потрібно робити — не треба сплачувати кредитів!  А що потрібно? Брати приклад з кредиторів. 

Як казав герой старого радянського фільму за громадянську війну, в країні голод, руїна. Панове, для вас створені всі умови, творчі люди переживають підйом!

Дмитро Корчинський

Відеозвернення