NAR - історія спротиву

Заснування NAR пов'язано з трьома прізвищами: Алессандро Алібранді, Валеріо Фіорованті та Франко Ансельмі. Алессандро Алібранді виховався цілком в поглядам свого батька судді Антоніо Алібранді, який у 1970 році разом з іншими діячами намагався вчинити фашистський державний переворот. Алессандро став швидко політично активним і вступив в MSI (Молодіжний фронт), праву організацію. Там він знайомиться з Фіорованті та Ансельмі. Валеріо Фіорованті виріс в багатій сім'ї і батько відправив його вивчати юриспруденцію в США, однак в штатах Валеріо пробув лише півроку і втік звідти проти волі батька. Він зненавидів цю "смердючу країну", як він сам казав. Він повернувся в Італію і вступив в Молодіжний фронт і розірвав свої зв'язки з буржуазним світом, де до речі мав успіх, бо батько увесь час прилаштував Валеріо грати у мильних операх та фільмах і він навіть став зіркою італійського масштабу після зйомок в серіалі "Сім'я Бенвенутті". Однак таке овочеве існування було не для Фіорованті. Ансельмі був навпаки з міського пролетаріату, виховувався на вулиці і швидко став вуличним бійцем з правого флангу. Одже в Молодіжному фронті зійшлися троє різних людей: син заколотника і фашиста, син мільйонера і буржуа та пролетар з вуличним вихованням.

Ідея створення Озброєнних революційних осередків належала Ансельмі, спочатку організація планувалась як захист і відповідь лівим формуванням. Ідея виникла 7 січня 1974 року, коли біля будівлі Молодіжного фронту активісти Червоних бригад розстріляли трьох правих, причому вбили лише двох, а приїхавша поліція застрелела пораненого третього. Ансельмі вважав, що вони мають дати гідну відповідь і вони дали. 28 лютого вони вбили двох активістів Червоних бригад, братів Роберто і Ніколу Скілабба. Потім стався поворот у ідеології NAR. Пов'язано це було зі смертю Ансельмі - намагаючись захопити магазин зброї Ансельмі застрелив власник магазину. Лідером став Валеріо Фіорованті. Валеріо переосмислив сутність NAR. Він вважав, що граючись у вуличні бійки та стріляючи лівих і наражаючись самі на кулі вони лише підігрують плутократичній державі та системі, а значить головною мішенню NAR має стати система, а не ліві, котрі часто були просто задуреними лівою ідеологією проповідників за рублі з Москви, хлопці, що також вважали, що з Італією щось не так. Щоправда за Ансельмі також відповіли - магазин зброї, власник якого застрелив Ансельмі, було підірвано.

В рамках такого погляду NAR робить свою першу гучну акцію - захоплення лівої радіостанції Radio Citta Futurra, котра пропагувала лівим нападати і вбивати "фашистів". Працівники були зв'язані і виведені на вулицю, а саму станцію закидали коктейлями Молотова.  Вони ж залишають там перше офіційне звернення NAR наступного змісту:

"Ми нанесли удар по лігву рабів системи...Ми втомилися дивитись на те, як наша молодь - червоні і чорні - завдяки таким ось прислужникам режиму вбивають один одного. Ми не хочемо наносити удари по слабоумним ідіотам, котрі не дивлячись на своє слабоумство, все ж таки є нашими товаришами по боротьбі і також рішуче виступають за повне знищення плутократичного режиму. Ми сподіваємось що компаньері (самоназва лівих) не втратять голову і не дадуть провокаторам запудрити собі мізки брехнею про "фашистський терор". Ми сподіваємось, що ви не дозволите маніпулювати собою реакційним силам системи і ми всі - і чорні, і червоні, і білі - не перебьємо один одного в безсенсовій люті, як це бажає держава. Ми не вибачаємо Radio Citta Futurra - одному з інструментів системи - довгої провокаційної роботи по нагнітанню ненависті між комуністами та фашистами. Ми і далі будемо знищувати провокаторів як з лівої, так і з правої сторони. Будьте пильні, компаньєрі! Думайте і дійте".

Що саме цікаве, то це те що радіостанція дійсно перевиховалась жорстким вихованням і перестала нести провокації проти "фашистських молодиків" і навіть коли у 1981 році було вбито правого Паоло ді Нелла, станція закликала "знайти і покарати бешених собак, що це зробили". На заклик NAR відгукнулися і деякі ліві. З лівих вийшли групи молодих хлопців, котрі створили об'єднання Terza Posizione та Costruiamo l'Azione, котрі спочатку співпрацювали з NAR, а потім взагалі влилися в неї, ставши на праві позиції. Однак догматичні ліві, зокрема єврокомуністи, пішли на союз з системою і продовжували переслідування правих. Зокрема від рук членів Комуністичної партії Італії загинув 19-річний правий Франческі Чекьїн. NAR дала гідну відповідь - офіс Комуністичної партії Італії був закиданий гранатами під час зібрання всіх бонз партії.

Проблема організації була в грошах та в зброї. Вона була вирішина в стилі концепції "міської партизанської боротьби", а саме нападами на військові склади де бралася зброя та пограбуванням банків. NAR скоїло найбільш гучне вдале пограбування - в Римі було пограбовано Chase Manhattan Bank, з якого в казну організації потрапило 100 мільйонів лір. 

Фіорованті розробив ідеологію правого підпілля. Основною діяльністю NAR було силове визволення політичних арештантів, теракти проти влади, владних установ і крупних чиновників та налагодження взаємозв'язку з іншими свідомими антисистемними організаціями. Власне Фіорованті закріпив автономний статус осередків в регіонах, можна було не зливаючись повінстю діяти від імені і за допомогою NAR. Ціль була об'єднати всіх патріотів Італії в боротьбі проти системи. І це дало свій результат, вже за рік пропаганда повністю запбула про існування ЧБ, тепер повісткою дня стало NAR. Владі це слово внушало жах.

23 червня 1980 року влада взагалі впадає в транс, було здійснено гучний замах, координатора по боротьбі з підпіллям і заступника головного прокурора Італії Маріо Амато вбив учасник NAR Джильберто Кавалліні. І тут стається відомий таємничий теракт 2 серпня 1980 року в Болоньї на залізничній станції. Власне сьогодні вже вся інформаці є і документи оголошені, тому таємниці з теракта немає. Відповідальними за теракт була славнозвісна масонська ложа Пі-2, членами якої були деякі представники уряду. В цей час в ложі готовився переворот, радикальне крило уряду з Пі-2 хотіло увести надзвичайний стан, щоб розправитись з підпіллям. Для цього був скоєнний теракт в Болоньї, однак списки планів та імена заколотників попали до рук поліції, а звідти до преси, що стало причиною падіння промасонського кабінету Форлані і заколот не вдався. Тим не менш до того, як списки були опубліковані, в ЗМІ почався істеричний скандал і винними оголосили NAR, хоча NAR зробила офіційну заяву, що "не воює з мирними мешканцями Італії, а за терактом стоять вороги Італії". Однак ЗМІ роздуло скандал, а в комуністичних країнах взагалі в усіх книгах і підручниках теракт повісили на NAR, як на "зверинне обличчя фашизму". Те що головним винним система зробила не розпіарене ЧБ, а NAR насправді свдчить кого найбільше боялась влада. До речі ЧБ не особливо то відрізнялись принциповістю і не гидували відвертими замовами і джинсою. Як описував наприклад колишній співробітник МІ-6 Джон Колеман, коли Генрі Кіссінджеру стала занадто заважати незалежна фігура італійського премьера Альдо Моро, Кіссінджер увійшов в контакт саме з ЧБ і на замовлення Кіссінджера за серйозні гроші і відбулася акція ЧБ проти Моро. Звісно така "конструктивна" організація не дуже заважала, на відміну від принципової позиції NAR.

Однак істерія, спеціально розв'язана ЗМІ та приховання документів справи Пі-2 (перша інформація про Пі-2 з'являється лише за рік, піся того, як поліція їх здобула, що наводить на роздуми), довзолила надати поліції спеціальних повноваження і зайняти фактично всю поліцію Італії на боротьбу з NAR. Так звані "розстрільні рейди", коли поліції дозволено стріляти фактичн в усіх підряд, сильно бьють по NAR. Однак лідери організації не полишають своїх товаришів по боротьбі. Алессандро Алібранді приїзжає в Ліван і за дпомогою друзів з Християнської фаланги організовує масове і успішне переправлення членів осередків в Ліван. Не полишив і справу з терактом, Алібранді спеціально покидає Ліван і виїзжає до Лондону, щоб вбити члена Пі-2 Паоло Сіньореллі, який втік туди, однак спроба на жаль не вдалася. Інший лідер Валеріо Фіорованті відмовляється тікати в Ліван і залишається в Італії, боротись до кінця. Прибуває в Італію і Алібранді, він ховатись також не забажав. Фактично від NAR залишається невелика група у складі Алібранді, Фіорованті, Вале, Содеріні, Мамбро і Соде, як і було в початках. Але діяти вони не припиняють.

В чей час в тюрьмах ізбивають і катують пійманих членів NAR,зокрема відмітився жорстокістю офіцер Франческо Страула, котрий забив деяких ув'язнених до смерті. Він стає мішенню NAR - 21 листопада 1981 року вони вбивають Страулу. Наступна жертва NAR - офіцер Чіро Колобьянко, котрий також забив до смерті бійця NAR Начарено де Анджеліса. Але під час нападу їх чекала засідка - Вале та Алібранді були вбиті, однак перед смертю Алібранді таки вбив Колобьянко. Через декілька місяців був затриманий останній голова NAR - Фіорованті, коли в Падуї приїхав в сховок зі зброєю. Фіорованті посадили пожиттєво, причому впаяли і теракт в Болоньї, не дивлячись що це було в час, коли всі документи по справі Пі-2 були розкриті. Фіорованті не розкаявся, визнав себе винним у всьому, окрім теракту в Болоньї. На суді він заявив: "Ви що, свині, думаєте я гівно, яке буде вбивати мирних мешканців?". Єдиний пункт з терактом в Болоньї Фіорованті оскаржив у Верховному суді, справа досі до кінця не розглянута.

Така історія спротиву NAR, котрі принципи ставили вище життя.