Геополітика в контексті України
- 18.07.13, 14:41
Геополітика така річ, котра у всіх політиканів на вустах, але напевно ніхто не знає про що говорить. В принципі треба сказати прямо, що Україна немає своєї геополітичної концепції, немає в елітарних колах навіть натяку на геополітичну думку або конституювання геополітики. Принаймні я не бачив жодної перспективи на створення хоч базисного концепту, хоча б відповіді на банальне питання, що ми власне від життя хочемо, окрім дешевої ковбаси і європейських бутиків.
Спочатку треба розібратись, які на разі існують класичні геополітичні доктрини. Є класична німецька геополітична доктрина (Карл Хаусхоффер, Фрідріх Ратцель), класична французька (Відаль де ля Блаш, Ів Лакост, Емерік Шопрад), англо-саксонська або атлантична (Хелфорд Дж. Маккіндер, Альфред Мехен, Ніколас Спікмен, Збігнев Бжезинський, Френсіс Фукуяма) та класична російська або євроазійська (Микола Данилевський, Костянтин Лєонтьєв, Миколай Трубєцькой, Олександр Дугін, Леонід Івашов). Що таке геополітика? Вперше геополітику як науку оформив Хелфорд Маккіндер. Маккіндер вперше протиставив між собою "морські держави Атлантичні (Великобританія, США, Австралія)" та "континентальні" Європа, Азія,Африка та дійшов висновку, що держави, які хочуть контролювати світ (а це звісно ж були атлантичні держави), мають взяти під контроль "серце континента" (Хартленд він це називав). Власне на атлантичному пануванні над світом Маккіндера визріла атлантична геополітична доктрина, більш повно оформлена в США. Так Альфред Мехен висунув доктрину "морської сили", що має бути протиставлена континентальним силам. Більш повно доповнював Мехена Ніколас Спікмен, доктрина яка увійшла в в основу базової нацбезпеки США і в доктрину Трумена. Отже за Спікменом для володарювання атлантичних держав потрібно "придушити континент (Європу) в своїх обіймах" через інтегрований контроль над територією Європи та Близького Сходу. Більш повно цю концепцію вже розробив Збігнев Бжезинський з теорією "перманентного хаосу" і "шахової дошки". Тобто для володарювання атлантичних держав необхідно ослабити країни континенту, ввергнути їх у перманентний і контрольований хаос (ліберальна демократія), що власне дозволить панування атлантичних держав над державами континентальними. Трохи змінив концепцію Френсіс Фукуяма, за яким володарювання атлантичних держав має відбутися не шляхом придушення, а шляхом розповсюдження ліберальних демократій по світу і економічного домінування атлантичних країн. Яке положення тут України? України в цій концепції має бути бутафорською квазінезалежною державою з домінуванням західних цінностей, перманентним хаосом в політиці і економічною експансією атлантичного бізнесу.
Друга концепція - євроазійська. Вона базується на утвердженні Росії як окремої цивілізації (крізь ідеї Тойнбі, Хантінгтона, Гумільова, Трубецького і т.д.), яка має мати свою зону впливу, окремішні "євроазійські" форми правління, цінності (русскій мір) і Європа має бути поділена на сфери впливу Росії та сфери впливу Заходу десь на Західному кордоні України. Росія тут створює вісь Москва-Пекін-Делі (і в деяких концептах Стамбул та Бразіліа) для створення двополярного світу - західного та евроазійського. Я думаю роль України в цьому концепті зрозуміла - або взагалі частина Росії, або також квазінезалежна држава у структурах Євроазійського союзу.
Ми не будемо зупинятись тут на європейських класичних геополітичних доктринах, вони випливають з цих двох базових доктрин, особливо французька доктрина є повним відображенням російської геополітичної доктрини, сучасний яскравий представник якої Емерік Шопрад, тільки якщо євроазійська уводить розділ Схід-Захід, то Шопрад розводить між собою США та Європу. Головне тут розуміння, що у всіх геополітичних доктринах Україна виступає розмінною картою і квазінезалежним утворенням, яким власне і є на сьогодні.
Але є ще один погляд на геополітику, якого притримуються західні праві мислителі (Ален Де Бенуа, Гійом Фай, Жан Тіріар, Пьєр Кребс і деякі інші), який можна назвати концепція Imperium. Зазначу лише, що ця доктрина не користується прихильністю урядів західних країн, але вона сама цікава. Отже ми виходимо з думок Карла Шмітта. За Шміттом культура держав є просторовою категорією. Шмітт називав культурний базис грецьким словом номос. Світ за Шміттом ділиться на два ворожих номоса - номос землі і номос моря (як і у Маккіндера та всіх інших атлантистів). За Шміттом номос моря породжує специфічну морську цивілізацію. Море для Шмітта є лише перифірією суші, а отже всі цивілізації моря (США, Великобританія, Венеція і т.д.) виникають як перефірія культури суші, але дуже швидко втрачає зв'язок з нею. Якщо суша за Шміттом є нерухомою, то море є рухомим об'єктом. Так само і держави моря швидко відриваються від культури альма-матері Європи. Яскравий приклад США, котре відірвалося від європейської култьтури і деградувало колосальними кроками, вже у столітті 19 культура США являла собою примітив, порівняно з європейською. Американський філософ Френсіс Паркер Йокі в такій базвовій книзі як "Імперія: Філософія історії та політики" показує історичний процес деформації і примітивізації американської культури саме в зв'язку з її відривом від європейського центра, котрий на відміну від США базувався на номосі землі. І ось номос моря породжує те, що можна назвати торгашеським світоглядом, коли в кут вугла ставлять торгівлю і отримання прибутку. Саме тому лібералізм зароджується у Великобританії в період, коли всі важелі впливу захоплює торгашеська Ост-індська компанія. Лібералізм являв собою саме світогляд торгаша породжений номосом моря, відірваним від європейського центра. Консерватизм у Великобританії також був доволі специфічним і також торгашеським, я про це вже писав. В той же час цивілізації суші, континентальні, є осідлими, які базуються на формулі "крові та грунту", а звідси зовсім інше відношення до дійсності, не торгашеське, а традиційне, те про яке я вже писав і описував словами Фердінанда Тьонніса Gemeinschaft, тобто кровноспоріднені нації-громади замість політично-споріднених націй-суспільств. Далі Шмітт каже, що континентальні держави мають протиставити себе державам моря, традиційний світогляд проти ліберального світогляду. Для цього вважає Шмітт держави Європи мають створити свій Grossraum (великий простір) у вигляді das Reich (імперія). Тут Шмітт розуміє під імперією не гітлерівський Рейх володарювання Німеччини (це скоріше ідеї Ратцеля), а як Європейську імперію, котра являє собою конфедерацію держав, котрі керуються традиційними цінностями і об'єднані єдиною політичною волею не допустити в себе просування ліберальних цінностей атлантичних держав і в той же час допускає самобутність всіх європейських націй (теорія традиційного магдебургського права).
Карл Шмітт не брав до уваги проблему відношення до Євразії, у вигляді Росії та всієї Азії. Зараховувати Росію до Європи не можна, отже з ондієї сторони ті євроазійські теоретики стоять на правильному базисі. Лев Гумільов правильно зазначав, що треба переглянути базис Росії, котра вважалася слов'янською європейською державою у бік тюрсько-татарських основ російської цивілізації, хоча історично в Росії був і сильний базис західників (згадаймо Чаадаєва, Белінського і т.д.), це можна пояснити відлунням залишків новгородського архетипу, типово європейського утворення, котре було знищенно просто геноцидом з боку Московії. Але щось залишилось певно, тому Росію часто рве. Протистояння східників і західників насправді не менш колосальне і непримириме в Росії, ніж у нас Схід і Захід , тому там також є такий елітарний розділ на два фронти. Хоча варто зазначити, що російські західники були в рази гірші за євроазійців, бо вони мріяли про експансію саме на захід і "аншлюс" європейських держав, таких як Україна, прибалтійські держави, Польща і т.д. Це все ідеї як раз західників, по ідеям яких Росія мала вийти на плацдарм, щоб здійснювати свою європейську політику. Загалом як бачимо сьогодні євроазійська модель перемогла в російському істеблішменті, і це насправді не найгірше. Дійсність така, що Росія буде входити в блок азійських держав з Казахстаном і Китаєм. Питання лише в тому, які моделі будуватиме Україна.
Ідея європейської імперії, як її бачуть праві мислителі дійсно цікава, протистояння Imperium та Empire це фактично протистояння європейської Традиції проти нігілістичного лібералізму атлантичних держав. Але тут треба виходити з сьогоднішніх реалій. Західна Європа є поглинута вестерніазцією і фактично в авангарді боїв там лишаються купки мислителей та традиційні релігійні організації, але їм всім вправно затикають роти. Але є ще Східна Європа. Це як кажуть на Заході недорозвинена територія, не демократизована, не модернізована і т.д., це ознчає по-суті, що Сіхдній Європі ще не нав'язали в повній мірі атлантичний толерантний лібералізм. Яскравим виразом є наприклад перманентне протистояння прем'єра Угорщини Віктора Орбана та єврокомісії по питанням заборони гей-шлюбів на рівні конституції, по питанням виводу МВФ з території Угорщини, по питанню нівеляції угорцями понять "прав людини" і т.д. Або жорстке протистояння в ОБСЄ в початку місяця між польскими депутатами, підтримуваними католицькими інститутами, щодо недопущення введення гендерних програм ЛГБТ, як базових для всіх країн Європи. І до речі поляки перемогли. Або протистояння болгар проєвропейському уряду і комплексу реформ на вимогу єврокомісій. І якщо є на сході скажімо більш вестернізовані країни, як Чехія або Словенія, то такі країни як Польща, Угорщина, Сербія, Болгарія не сприймають такої політики і чинять спротив.
Тепер до геополітичної ролі України, яка б мала бути, але не є і можливо вже не буде. Білорсуький філософ Аляксєй Дзермант щодо Білорусі висказав гарну тезу, що Білорусь має порвати порочне коло вектору Схід-Захід вектором Північним. Те саме можна застосувати і стосовно України. Дзермант мав на увазі не географічну північ, а метафізичну північ. У індо-аріїв та ірано-аріїв похід на Північ значив похід на свою ісконну колиску Буття, повернення на Батьківщину (У Відах арійська Батьківщина була на Півночі). В цьому плані Дзермант пропонує повернутись до свого коріння насамперед і усвідомити себе народом не Західним (атлантично-ліберальним), не Сіхдним (євроазійсько-деспотичним), а народом Півночі, як народом носієм традиційних європейських нордичних цінностей. Це не філософська категорія. Федір Достоєвський правильно казав, що народ який немає своєї великої місії буде роздавлений чоботом народів, що її мають. США має велику ціль - демократія в усьому світі і вони як сторожі цієї ідеї, Росія - це ідея особливої землі і особливих цінностей. Україна має мати також ідею - ідею стража на захисті традиційних європейських цінностей. Так як козаки колись виконували місію кордону білої раси проти навалів тюрків, Україна з іншими своєїми колегами, які це усвідомлять має стати на захист цього проти атлантичного лібералізму та євроазійської ідеї, як козаки проти ворожої хвилі азійських орд, котрі сьогодні нападають із Заходу, і зі Сходу.
Отже геополітичне завдання України мало б бути у відриві Білорусі від Росії та відриві Східної Європи від ЄС. Для цього є плацдарм і доволі непоганий. Наприклад білоруська інтелектуальна еліта не особливо то і тяжіє до Росії (і сам Лукашекно такий ванька-встанька, туди-сюди), просто в Білорусі насправді немає (або є на відвертому маргінесі) еліти, що тяжіють до західної моделі, а ось скажімо ідея відродження Великого князівства литовського, руського і жемайтіського гуляє по коридорам бородатих мислителей. Наприклад відкритий в Мінську Консервативний центр "Nomos", проект "Цитадель" Єгора Чурилова, виходить альманах консервативної еліти Сівер. До Білорусії в цьому плані Україні далеко. В Східній Європі також плацдарм визрів, взяти хоча б те, що євроскептики правлять в Угорщині і Орбан в авангарді боїв з ЄС, а така радикальна партія як Jobbik, котра виступає за негайний вихід з ЄС представлена в парламенті широко. Це стосується і Болгарії, котра ніяк не може створити кріпкий лівацький уряд єврооптимістів, я вже мовчу про Сербію, де мінімум 50% населення терпіти не можуть ЄС. Польща хоч і залишається єврооптимістом, але чим далі будуть жорстко просуватися "європейські цінності", тим більше консервативні католики будуть ставати євроскептиками. На цьому треба грати. Отже для України найкращим геополітичним кроком було б створення потужного східно-європейського блоку, що буде побудований за принципом збереження самобутності цих націй всередині і протистояння просуванню західних і східних моделей на територію цих держав.
З цього блоку може початися і ідеологічна експансія на Захід. Скажімо німці, французи та італійці вже стають все більше євроскептично налаштованими. Ось наприклад. Також за соцопитуваннями 10% населення Німеччини взагалі хоче повернення до моделі націонал-соціалізму. А це на хвилинку не багато-не мало десь 8 мільйонів людей, плюс існування інетлектуальної еліти антидемократичної та антиліберальної (Інститут досліджень "Туле" наприклад в Німеччині та інститут європейських досліджень ГРЕСЕ у Франції). Робота є звісно має вестися по рівню еліт, скільки там кого в відсоткових відображеннях серед населення не важливо, маси через ЗМІ за місяць можна перетворити з лібералів на консерваторів, тим паче, що консерватизм притаманний континентальним європейцям, а лібералізм нав'язаний ззовні шляхом війн, революцій і пропаганди. І от тоді з бази потужного Східно-європейського блоку можна буде відірвати і Захід Європи (окрім Великобританії) від атлантичної моделі і тоді власне і може буде реалізована мрія західних правих мислителей у вигляді Imperium, коли Європа і біла раса поверне собі свою могутність і почне відігравати справжню роль у світовій політиці, а не як сателіт США чи Росії.
Друге що важливо такий блок в принципі може влаштувати всіх як status quo, Євроазійський блок та атлантичний отримає на своїх кордонах блок держав, що будуть нейтральні як до атлантичної моделі, так і до євроазійської. А отже в рамках протистояння між цими двома, він може грати свою власну роль., бо там де три полюси, остаточне рішення приймають двоє, а значить зрозуміло в кого буде "золота акція". Саме головне, що сьогодні є єдино сприятливий результат такого розвитку подій, коли в США повно своїх проблем, зокрема в Передній Азії та і дома також, коли зростає невдоволення ЄС серед народів Європи і коли Росія ще не завершила створення свого євроазійського блоку. Коли створення євроазійського блоку держав завершиться, США вгамує свої проблеми, реалізація таких ідей стане не можливою, адже тоді буде створений двополярний світ, де всі питання будуть вирішуватись на рівні Москва/Пекін-Вашингтон. В тому числі і питання стосовно України. Американське видання Stratfor вже давно помістило Україну в зону впливу Росії, як аванс до "перезавантаження відносин", яку завів Обама.
Тому зрозуміло, що Україна як держава може відбутися (я кажу саме відбутися в майбутньому, бо сьогодні Україна як держава не відбулася, як країна можливо, але як держава - ні) тільки якщо буде вести розумну і зважену геополітику і в єдину можливому контексті, котрий був окреслений. В противному випадку вона зійде з арени історії згідно із законів природи, коли слабий змушений поступитись місцем сильному. Як саме зникне: в лоні мультирасового євросовка, або в обіймах руского міра не важливо. Розглядати питання яке майбутнє України в ЄС чи ЄвроАзес також не буду, бо не цікаво. Цим хай займаються політикани на шоу Шустера або якісь бородаті прохфесори з різних інститутів політичних досліджень, котрі живуть на іноземні гранти. Історія держав-бутафорій завжди навіює сум і підручники історій про них не пишуть або пишуть мало.
10
Коментарі
анонім
118.07.13, 15:13
Для реалізації такої стратегії потрібні владці, які би розуміли українську перспективу. А де їх таких узяти?
Lost_paradise
218.07.13, 15:24Відповідь на 1 від анонім
таких не має, всі наші "елітарні мисилтелі" з різних "центрів якихось-там досліджень" банальні грантоїди, котрі відпрацьовують свої тугрики, котрі приходять з-за кордону
анонім
318.07.13, 15:34Відповідь на 2 від Lost_paradise
"Свобода" свого часу пропагувала ідею Балто-Чорноморського союзу, який міг би стати основою Східно-Європейської спілки націй. Але зараз якось то затихло.
Lost_paradise
418.07.13, 15:38Відповідь на 3 від анонім
так я також пам'ятаю, що була така ідея, але вона якось зараз вже не просувається і не обговорюється, всі пішли у "євроінтеграцію". А шкода, єдино дійсно здорова ідея була, але напевно згинула жертвою популізму
анонім
518.07.13, 15:43Відповідь на 4 від Lost_paradise
Маю сподівання, що з часом "Свобода" повернеться до цієї ідеї. Сме життя змусить, адже є запит на неї. Якщо не Свобода, то хтось інший.
Lost_paradise
618.07.13, 15:49Відповідь на 5 від анонім
будемо сподіватись, єдине що з часом зле, бо треба цю ідею ще популяризувати, бо народ сьогодні знає тільки євроінтеграцію в ЄС і "вазвращєніє в лоно матушкі Расії", ми зависли в цьому порочному колі Схід-Захід
Perovdupu
718.07.13, 16:22Відповідь на 4 від Lost_paradise
,... путінізму,...
Дійсно, сильна незалежна Україна зараз крім самої України нікому не потрібна. А цілий союз невеликих держав, що стоять на старому фундаменті "правильного консерватизму" ... і поготів не потрібний. В першу чергу їхнім сусідам.
Nenatio
818.07.13, 16:55
Перешел от философии, в которой ты ничего не понимаешь к геополитике? Я читал твою заметку Звідки світогляд толерантності? - Это шедевр невежества.
Lost_paradise
918.07.13, 17:03Відповідь на 8 від Nenatio
О мещанин-буржуа меня раскритиковал, какой ужас, русская интилегенция негодуют наплывом селюков на блоги
Иди бейся с мовой и защищай права человека, демократичный ты наш
Nenatio
1018.07.13, 17:24Відповідь на 9 від Lost_paradise
Не всем же быть знатоками "философии простору". Я наоборот приветствую развитие философии на селе.