сьогодні плачу я в четвертий раз
мені залишилось недовго
і я повільно втрачу глузд
мої сльози не питають вже команди
стікати по клавіатурі
руки тремтять все помітніше
і це вже не від кави, а від втрат
вже чую тисне на грудях
один ривок, тоді залишеться
віддати ще й тебе
можливо я тоді буду спокійна
бо мрії втратять всякий сенс
забери мене, благаю, з цього міста
я не хочу і не можу в ньому жити
завжди дощ і чорна кава щокраплини
по хвилинам зупиняє моє серце
я втомилась бути тут і я замерзла
не гляди у мої очі - це нестерпно вже
не стидно, що тремтять мої коліна
подивись немає сонця в небі й світла
тут так сиро, сіро, мокро й страшно
забери мене, благаю, з цього міста
забери мене, благаю, з цього міста
я не хочу і не можу в ньому жити
завжди дощ і чорна кава щокраплини
по хвилинам зупиняє моє серце
я втомилась бути тут і я замерзла
не гляди у мої очі - це нестерпно вже
не стидно, що тремтять мої коліна
подивись немає сонця в небі й світла
тут так сиро, сіро, мокро й страшно
забери мене, благаю, з цього міста
мені байдуже...кого тепер ти любиш...
кого цілуєш у вуста ночами прохолодними
чиї тіла там грієш сильними руками
лоскочеш кінчиками пальців по спині
шепочеш їм у вушко про своє кохання
таке несправжнє, як завжди банальне
очима дикими знімаєш з них одежі, засинаєш
чи ти веселий, може просто п'яний у чужій оселі?
пом'ятий, змучений, такий поганий, чи їх цілуєш на прощання?
чи просто покидаєш їх без слів
і далі йдеш по своїх справах?
ти знай, колись я сумувала, я ЗАЗДРИЛА "отим твоїм"
та зараз...мені байдуже...кого тепер ти любиш...
мені байдуже...кого тепер ти любиш...
кого цілуєш у вуста ночами прохолодними
чиї тіла там грієш сильними руками
лоскочеш кінчиками пальців по спині
шепочеш їм у вушко про своє кохання
таке несправжнє, як завжди банальне
очима дикими знімаєш з них одежі, засинаєш
чи ти веселий, може просто п'яний у чужій оселі?
пом'ятий, змучений, такий поганий, чи їх цілуєш на прощання?
чи просто покидаєш їх без слів
і далі йдеш по своїх справах?
ти знай, колись я сумувала, я ЗАЗДРИЛА "отим твоїм"
та зараз...мені байдуже...кого тепер ти любиш...
на побачення кожної ночі
ти нескромно приходиш у снах
лиш закрию я змучені очі
бачу - йдеш по небесних стежках
так близенько сідаєш й не знаєш
чи дивитись у очі чи ні
слова плутаєш і зітхаєш
не пояснюючи зайвих причин
і не впевнений, трохи стурбований
щось говориш, місцями мовчиш
як дитина до самого ранку
стережеш ти мене? хто зна!
а прокинувшись на світанку
знов боюсь, що тебе вже нема
- єдиному -
пропадає сьогодні день
без обману минає і ніч
божевільна прозора рука
наказала тебе знайти
подивитись у твої очі
і мовчки сказати "прости!"
"обійми же!" не стану я плакати
ледь зажмурю повіки свої
на щоках моїх солі краплі
не хвилюйся, це просто дощі
я смотрела в окно машины
всё красиво скрипели шины
чёрные диваны оставляли следы от кокаина
это так наивно
руки на руле, педаль на скорости
выжимая до упора с чувством гордости
ничего не страшно, пролетаю мимо
такая картина... скорость...
я хочу укрыться, слиться
и бегу от того что мне снится
мне снишься ты, мечты, мосты, любовь
порочна с*ка, знать бы точно
я хотела любовь по-новому
мягкому, чистому, скромному
ты смотришь на меня по-чёрному
связь оборвана
ты на меня смотрел как на доступную
лёгкую, глупую, мутную
но не так это было, как ты думал
подставляя к голове своей дуло
жизнь, которую я не хотела
заставляло лишь тело
ему надо-надо, оно ненасытно
мне хватило с избытком, я добита
знаю, что будет больно и долго
ты - мальчик с характером дога
вдох-выдох, чёртова любовь
вдох-выдох, пузырьки кислорода в кровь
с*ка, ненавижу себя за это
таю как во рту сигарета
это прёт по полной программе
подруги говорят что успокоят оригами
вот такая любовь...
М.Фадеев, Глюкоза
я смотрела в окно машины всё красиво скрипели шины чёрные диваны оставляли следы от кокаина это так наивно руки на руле, педаль на скорости
[ Читать дальше ]
давай ми зробимо все навпаки
не так як вчора, не так як сьогодні
давай позбираємо свої пастки
й нарешті прокинемся вільні
