І яскріло золотом...
- 17.09.15, 12:36
- Бажаю, аби мої свіжий подих і легкий дотик перетворювали все на золото і коштовне каміння…
- Буде так!...
І яскріло золотом, сяяло цитринами, палахкотіло сонячно-медовими бурштинами, яріло рубінами, зачаровувало крапчасто-пістрявими яшмовими візерунками. Аметисти з гранатами зблискували втаємничено очима – адже вони Хоронителі Фіолетово-Багряної Істини.
Ці коштовності були усюди. Їх було так багато!.. А вони падали й падали… Багатство казкове, нечуване і скороминуще… Не знала Осінь, що за декілька тижнів всі її статки і розкоші зникнуть, і голісінька, боса, тремтячи всім тілом, втікатиме вона від Зими, суворої і невблаганної. Вигнанка красуня Золота Осінь…
15-16.09.2015
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика пейзажная
Свидетельство о публикации № 70072
1
Коментарі
doktor_khaos
117.09.15, 15:18
NELLI
220.09.15, 07:08