Голосовал? Ответь!!!

  • 09.08.14, 20:06
Може більшість вже і бачило цей епічний тролінг, все ж втриматись не можуlol


Обзор світових новин. 09.08.2014

  • 09.08.14, 18:54


Надворі сонячний суботній ранок, но врем'я воєнне, потому дід вернувшись учора із зони АТО знову займає своє місце на бойовом посту сільського обозреватєля міжнародних новин.

 

По ділу Наді Савченко - Хуйлостан продовжує корчить комедію з судом над нашою бойовою красунєю, хотя весь світ знає, що поняття Росія і правосудіє - ето оксюморон, тоїсть понятія взаїмоісключающі. В той же час, Україна офіційно заявила, шо розглядає Савченко, Сєнцова і решту задержаних в якості політичних в'язнів з усіма витєкающими послєдствіями.

 

Список захоплених Хуйлостаном кажеться може увелічіться ще на п'ятьох офіцерів 72-ї мехбригади української Армії. В Хуйлостані шото там пиздять про запрещонні методи ведєнія войни, які якоби осуществляли іменно еті офіцери. Дід, якому вдалося побувати в расположенії іменно 72-ї бригади і знає сітуацію з уст сослуживців етіх офіцеров, може розказать небайдужим громадянам як діло було на самом дєлє. Як ізвесно, в ході бойових действій на територію Хуйлостана отойшли 400 воєннослужащих етой бригади. З Хуйлостана їх випускають назад порціями, а п'ятьох рішили "судить". Чого так? Об'ясняю. В Хуйлостані з каждим із наших воїнів отдєльно велися душеспасітєльні разговори по прінуждєнію до зради України. Жоден - подчоркую - жоден наш воїн на ето не пойшов. Всі они вежліво послали руських фсбшників на хуй. Но п'ятеро при етом не смогли устоять перед іскушенієм і пустили в ход кулаки. Умившись кровавою юшкою, фсбшніки поклялися згноїть українських офіцерів у руських тюрягах та шиють їм діло про воєнні преступлєнія. Визволити із полону Надю Саченко і всіх-всіх українців, включно з п'ятьма офіцерами - наш святий обов'язок. 

 

Относітєльно подлих методов, які приміняє Хуйлостан. Випускаючи порціями наших воїнів додому, они устроїли провокацію. Отобрали отдєльно всіх, хто родом із Білої Церкви та Київської області, а таких набралося около 200. Отправили їх в Україну автобусами і без оріжія. По дорозі автобуси попадають в засідку сепаратистів. Благодаря разпиздяйству сіпаратістов або завдяки Божому покровительству, но ніхто з наших воїнів не загинув, хотя чотирьох поранено. А якби всі загинули? Ви уявляєте собі похорон в Білій Церкві і 200 цинків?!! Вся наша Армія знає про цю провокацію, і дід з Армією солідарен - Росія і благородство - оксюморон. Лютий гнів - головна емоція, яку відчувають наші воїни до всього руського. І при цьому українські солдати й офіцери залишаються людьми і зберігають дуже людяну поведінку навіть із захопленими в полон ворогами. Ця війна без перебільшення - протистояння добра і зла, білого і чорного. Україна - на світлій стороні і протистоїть мороку.

 

З настроїв наших солдат: єслі Хуйло пожене на нас свої війська, похуй під яким соусом, хоть під миротворчими флагами ООН - будем пиздить їх немилосердно. Даже лучче буде, єслі Хуйло наконєц-то рішиться на інтервенцію. Тагда і нам можна буде подавить їхню артілєрію і спокойно поширить зону бойових дій на Ростовську область, а не бавитися в односторонню хуйню про нєрушімость граніц. 

 

Наші воїни кстаті щитають, шо в Хуйлостанській армії, яка стоїть під кордоном, настрої змінилися. Єслі ще весною там царіла бравада і шапкозакидатєльство, то січас они вже підзаєбалися і втомилися від постоянних безполєзних маньовров. А дивлячись, як українці щоразу лучше воюють, і воюють здорово, то в руських войськах начинають потроху бздіть і задумуваться - а нахуя нам ето нужно вообще. Одне діло зайти в Крим, де тобі БТРа квітами прикрашають і совсєм інше діло вступить у бій з обстріляними бойовими підрозділами армії, яка воювати уміє і любить. Дід давно казав і каже, шо наша основна надія і опора - наша Армія. І наш долг всячеські їй допомагати та підтримувати.

 

Ідьом дальше. Вчора состоялося очередне засідання Совета Безопасності ООН, на котором вполнє ожидаємо Хуйлу хором сказали, шо він Хуйло. Вкратце о суті проісходящего. Засідання було созване на ініціативу України і обсуждався доклад помощника Генсєка ООН по правам человека Вані Шимоновича (хорвата, которий добре знає, шо таке сєрбський шовінізм) про сітуацію на востоке України. Доклад хароший. Дід його почитав і щитає, шо Ваня - парень с нашей роти. А то як плювався по поводу доклада клоун Чуркін, убіждає нас, шо там написана правда.

 

Ітак, які главні ітоги етого засідання (а їх - етіх засідань - ще буде і буде).

Перше. Україна веде праведну боротьбу, Україна молодець і їй нада помагати. Так щитають всі члени СБ ООН кроме Хуйлостана.

 

Друге. Да, в зоні АТО наблюдаються признаки гуманітарной катастрофи, но винуватий в етом Хуйлостан. Так щитають всі члени СБ ООН, кроме Хуйлостана.

 

Третє. Ситуація на востоке України і в Криму рассматрюється в одном пакетє, бо Крим - невід'ємна частина України. Так щитають всі члени СБ ООН, кроме Хуйлостана.

 

Четверте. Ні о каком одностороннєм предоставлєнії Хуйлостаном "гуманітарной помощі" речі буть не може. Люба попитка ето сдєлать буде рассматрюватися міровим сообществом, як акт откритой інтервенції проти України з усіма витікающими. Так щитають всі члени СБ ООН, кроме Хуйлостана.

 

П'яте. У світі всі підараси, а добра, прекрасна і миролюбива одна Рассєя. Жоден член СБ ООН так не щитає, кроме клоуна Чуркіна.

 

Основний підсумок підвела дідова любіміца, рижеволоса бестія дєвушка Саманта. Потрогавши пальчиками свій знаменітий салатовий блокнот і кинувши на клоуна Чуркіна убійственний взгляд, дєвушка Саманта заявила, шо  російський миротворець - оксюморон. І хай Росія даже не надієцця - нікому запудрить мозги їй не удасться. Клоун Чуркін дєлал від, шо резко забув англійську мову і он тут вообще ні прі чом.

 

А тєм временєм, войска Хуйлостана в очередной раз були приведєни в двіженіє. Солдат опять подняли по ночной тривоге і хто матюкаючись, а хто клацаючи від страху зубами, залізли до своїх БТРов і танков та двинули в сторону України. Приказа перейти кордон получено не було, шо дало возможность заступнику Глави АПУ Чалому заявить сьогодні зранку про пресєченіє очередной провокації со сторони Хуйлостана. Насколько серйозними було намеренія Хуйла дід сказать не може, бо таракани, которі рояться в голові у миршавого, очень редкой породи. Совершенно понятно одно - Хуйло в сітуації, коли отступать він не може, наступать тоже не рішаєцця. Вніматєльно наблюдаєм і не прекращаєм помощ нашій Армії.

 

В Хуйлостанє кстаті заявляють, шо вообще нє в курсє о чом речь. І нікакіє войска нікуда нє двіжутся. І авіаученія в Астраханской губернії оні закончілі і вообще непонятно почему весь мір тиче палцями в Рашку і обзиває її агресором та провокатором. Дійствітєльно странно. Рашка настолько предана принципам міра і созіданія, шо раді міра на зємлє готова разв'язать третю світову войну. Ета страна давно ізвесна своєй алогічностью і чомусь етім страшно пишається. В Хуйлостанє люблять покепкувати над тупими іностранцами, нє понімающими "загадочную русскую душу". Но в етот раз проізошла хуйня. В етот раз Хуйлостан вступив в пряму конфронтацію з народом, для якого ніяких тайн русской душі не существує. Ніхто не знає цей народ краще українців. Українці масово знають Росію і знають нє понаслишке. Масово володіють російською і часто даже лучше, чим самі рассєяне. Українців нє наєбати байками про міролюбіє русскіх. І в етом ще одна запорука будущего сокрушітєльного пораженія Хуйла. 

 

Хто знає історію підтвердить - ніхто й нікагда не наносив Росії більшого ущерба, чим она завдавала собі сама. В етом контєкстє дід вітає і поддержує запроваджений Хуйлом запрет на імпорт вкусной і здоровой піщі із-за рубежа. Дід не злорадствує, а висловлює сподівання, шо таким образом одурманєна пропагандой маса скореє очньотся. Совецький Союз унічтожили не американські Першинги. Його унічтожили очереді за продуктами пітанія. Єслі Хуйло задумав всерйоз завінтіть гайки, то со временєм йому прідьотся всьо чаще прізивать всіх потуже затягувать пояса. А современний хуйлостанєц - ето даже нє привикший к трудностям і лішеніям совецький человек. Современний хуйлостанєц за останні десять год удачной коньюнктури на ринку нєфті і газа, привик уже вкусно жрать і обільно піть. Етот развращонний нетрудовими доходами обиватєль бистреє, чем совецкій челавек, почувствує діскомфорт от ісчезновенія с прилавков привичних продуктов пітанія. При любом раскладє, запрет ввозить у Хуйлостан жратву - ето нє санкція проти Запада. Ето санкція проти насєлєнія Хуйлостана. Тамошній народ любить всякі строгості і продолжає люто дрочить на парадний портрет Хуйла. Долго лі? Побачим.

 

Вчора послє залізиванія ран, відімо полученних от олігархов за совет Хуйлу обложить багатих людей 40% налогом, на шпальти газет опять виліз геній економіки акадємік Сірьожка Глазьєв. Он утверждаєт три вещі: інфляції в Росії нє будет; Казахстан і Білорусь в состоянії замінить світ і прокормить Росію; роста цен на продукти пітанія і появлєнія спекулянтов ожидать нє стоіт. Дід напоминає, шо кагда в інстітутє уродов проектірували модель "акадємік Глазьев", йому на материнську плату залили унікальну програму, котора позволяє давать очінь точні прогнози. Правда, іронія програмістов заключається в том, шо Сірьожа всігда все прогнозірує с точностью до наоборот. Ждьом.

 

Но не просто ждьом, а помагаєм Армії, держим кулаки за Надю і всіх полонених, панікйоров і істєрічок лікуємо ломотерапією і зберігаємо згуртованість, бодрость духа і незламну волю до перемоги.

 

Та стежимо, шоб віздє парядок був, нахуй. А не те, шо січас.



Свирид Опанасович на стражі мірового порядку


Засідання РБ ООН

  • 09.08.14, 18:45


Ну шо, всі подивилися засєданіє Совета Безопасності ООН? Розібралися, шо й до чого? Ну молодці. А для тих, хто не мав змоги, чи бажання подивитися пряму трансляцію Совбеза, дід щас все гарненько розкаже. Тим паче, шо через отого клоуна Чуркіна, який ето засідання ініціїрував, діду все одно вже не спиться, бо його желєзний розпорядок дня безнадьожно скомкан.

 

 

Ітак, шо ми імеєм? А ми імеєм Хуйлостан, которий будучи постоянним члєном Совбеза ООН воспользувався своїм правом на созив екстренного засідання.

 

Дід вніматєльно прослухав усі виступлєнія і в нього сложилося впечатлєніє, шо засідання було проведене спонтанно і со сторони Хуйлостана особо не готувалося. Чуркін зіграв свою роль формально, без огонька і діда розчарував. Нє ісключено, шо ніякої сверхцелі в цього засідання вообще не було.

 

Чи могло так бути? Та запросто. Хуйлостан – крайнє забюрократизована держава, а в бюрократичних державах многоє проводиться для галочки. Ті з вас, хто застав комсомол, наверняка помнить, наскільки формально проводилися комсомольські мероприятія. Конєчний результат вообще нікого не інтєресував, главне, шоб у плані можна було поставить птічку – ісполнєно. А Хуйлостаном щас руководить поколєніє комсомольцев.

 

Ми всі добре помнимо, шо Лавров, побачивши доклад ООН від 28 липня про гуманітарну ситуацію у восточних областях України, обозвав цей доклад “ліцемерним”. Був іздан спеціальний коментарій МІДа, в якому так і було сказано: “Главный вывод: доклад необъективен и даже лицемерен”. С етой бумажкой Лавров понісся в Кремль, прямо в кабінєт Хуйла і з порога похвалився, як бистро він среагірував, і шо він тіпа маладєц. Хуйло наверняка возмутився – якого хуя, мол, це ти мені кажеш? Ти іди в ООН і там їм все розкажи. Тому, як допускає дєдушка, ініціювання Чуркіним екстренного засідання Совбеза робилося для одного-єдінственного зрітєля. Ми знаєм імя етого зрітєля, но повторять не будем, бо обридло.

 

Кроме того, судя по псіхозу руссо-пропаганден-машін, актівность Чуркіна і його виступлєніє адресується в перву очередь внутреннєй аудіторії в самом Хуйлостанє – сматрітє, какіє ми добриє і міролюбівиє, а Запад отвергаєт наші мірниє гуманітарниє ініціатіви.

 

Но представим сєбе чісто умозрітєльно, шо в Кремлє сідят умниє і расчотлівиє люді (дід давно вже в етом сільно сумніваєцця), і сьогоднішній Совбез – только ход в большой і сложной многоходовке. Шо тагда?

 

А тагда нам нужно вспомнить, шо, собственно, просив Чуркін від Совбеза. Суть ініціативи слєдующа: Чуркін прізвал уйті от політізації вопроса і сфокусірувать вніманіє прогресівного человечества на гуманітарном ізмеренії проблєми: тисячі убитих, сотні тисяч беженцев, перебої с водой і електрічеством, нада шото дєлать. Хуйлостан, по словам Чуркіна, готов шото дєлать і готов направлять конвої с гуманітаркой в страдающіє райони. При цьому Чуркін висказав готовность, шоб формірованіє грузов, їх сопровождєніє і доставка насєлєнію осуществлялося под контролєм ООН. Нєслиханне уніженіє, як для Хуйлостана – они готові допустить на свою територію контролірующі органи ООН, ОБСЄ і других міжнародних організацій, шоб ніхто не заподозрив, шо вместо палаток бездомним Хуйло поставляє патрони Гіркіну і Ко.

 

Результат обсуждєнія ініціатіви був предсказуєм: страни одностайно визнали, шо гуманітарна проблема существує, но она існує лише там, де дєйствують поддержувані Хуйлостаном сєпаратісти. У освобождьонних же районах правітєльство України дєлає все для швидкої нормалізації життя і там ні про яку катастрофу мови нема. Хуйлостан, як подчоркувало большинство виступающих, може дуже легко сприяти вирішенню проблеми і без гуманітарної допомоги – нада просто перестать поддержувати сєпаратістов бойовиками і оружієм.

 

Обпльований Чуркін привично витерся і виразив сожалєніє, шо призив Москви нє бил услишан, а нєкоториє страни даже заохочують Київ до вооружонних дєйствій проти собственного народа.

 

Такім образом, єслі гіпотетично допустити, шо засідання Совбеза проводилося не просто для галочки, а шо Хуйло преслєдує якіто практичні целі, то можна окреслити наступні варіанти:

 

 

-       смягченіє воїнственной риторики Москви і смещеніє акцентов в сторону гуманітарной катастрофи мало на меті улушеніє іміджа Хуйлостана і уход от образа агресора;

 

-       зондаж позицій стран і оценка стєпені протіворечій между твьордими протівніками Хуйла (условно – англосакси і їх сателіти) та другими странами, нє столь твьордими в поддєржке України;

 

-       попитка нащупать консенсус по вопросу нємедлєнного прекращенія огня для начала оказанія гуманітарной помощі насєлєнію.

 

Перші два варіанти просто наївні, бо від образа агресора Хуйлу вже ніколи не відмитися. Точка нєвозврата давно пройдєна. Вбити клин между странами і сколотить собі лагерь союзніков проти США – напрасні сподівання. І діло даже не в том, шо хтось там США боїться. Просто образ Хуйла настолько одіозєн, шо даже латиноамериканські чи африканські країни постісняються відкрито виступати на стороні Хуйлостана. І сьогоднішній Совбез ярко засвідєтєльствував – Хуйло одін-одіньошенєк і з ним ніхто не хоче дружить.

 

Относітєльно третього упомянутого варианта – прекращеніє огня. Да, дід писав у своєму вчорашньому пості перед началом засідання, шо наіболєє реальна цель созива Совбеза є попитка Хуйла руками ООН остановить АТО і зберегти статус-кво та дати возможность сіпаратістам закріпитися хотя би на тих територіях, які вони щас контролірують. А дальше, тіпа, видно буде.

 

Но і тут нашла коса на камінь. Діда потішило, шо у большинства представітєлєй чотко прозвучала мисль, шо Україна, як і люба друга держава, має повне право застосовувати вооружонну силу для забезпечення свого суверенітету, територіальної цілосності та безпеку своїх громадян. При етіх словах на Чуркіна було больно дивитися – його місія явно провалювалася. Холоп Чуркін лише пойожувався, жопой чувствуя, шо в еті мінути на нього в прямом ефіре смотріт Самий Главний Зрітєль Хуйлостана.

 

Дід также представляв собі, як матюкається Хуйло, дивлячись засєданіє Совбеза. В Москві три часа ночі, блять, а він як пацан сидить перед тілівізором слухаючи поученія від представників Руанди, Чаду і других развівающіхся стран. Об етом лі мечтал Хуйло організовуя Олімпіаду в Сочі і ожидая в Сочі встречу Большой Восьмьоркі. Об етом лі мечтала Кабаєва, которой раньше всє подружкі завідувалі, а щас она одіноко ворочаясь в постєлі всьо чаще думаєт о нєщасной судьбе Єви Браун.

 

Но а єслі без шуток, то по великому рахунку Україні вчора було підтверджено карт-бланш на подальше проведення АТО. Світ готов терпіти маньоври української воєнщини і зная, шо за всім цим стоїть Хуйло, понімає, шо все може тягтися ще дуже довго. Во всяком случає, нєсколько раз звучали упомінанія о грядущей зіме, і шо зіми в нашій країні сурові.

 

Все щас залежатиме від нашої Армії. А наша з вами задача – всємерно їй помагати. Оце главний вивод, який робить дєдушка послухавши екстренне засєданіє Совбеза ООН.

 

Упреждая возможні вопроси – да, дід в курсє шо таке “гуманітарна інтервенція”. І в курсє, шо Хуйло манєврірує своїми войсками під нашим кордоном. Однако дід продолжає щитать, шо варіант ввода войськ на територію Україну остається маловероятним. А єслі ми оставатимемося згуртованими і готовими до бою, єслі ми подавим любі проявлєнія паніки і будем все робити для боєздатності Армії, то вероятность інтервенції вообще будєт стреміться к нулю.

 

Любітєлям дипломатичних курйозів на замітку: вчорашнє засідання Совбеза ООН – тот редчайший случай, коли в адрес страни, яка його созвала, не прозвучало ні єдиної подяки. Обично діпломати люблять всякі словеса вежлівості, всякі там хуйо-майо... Діпломатія, як кажуть знающі люди, ето іскусство так насрать в душу собесєдніку, шоб у нього во рту остался льогкій прівкус лєсних ягод. Но з Хуйлостаном, похоже, ніхто вже панькатись не хоче і даже формальних компліментів не висказує.

Свирид Опанасович

У кого перестало вставать с колен

  • 09.08.14, 16:36


На этой неделе Великий Путин нанес загнивающему Западу экономический удар невиданной силы, сравнимый по мощи и эффективности разве только с размашистым ударом голой задницей по кактусу. Русский народ в восторге; украинский, в общем-то, тоже.

Приятно все-таки, когда у твоего соседа все хорошо и даже вот-вот встанет с колен на цыпочки сельское хозяйство, получившее мощный толчок от «аккуратных санкций », блестяще воплощенных в жизнь маленьким гением дзюдо. Остались в далеком прошлом советские времена, когда не угодного Кремлю партфункционера коварно назначали главой минсельхоза, чтобы он на том посту за пару месяцев сгорел, потому что эту страну не прокормить: обновленная Россия - страна возможностей, от которых захватывает дух, и в первую очередь, конечно, у главы минсельхоза.

Но радость аграрных чиновников, предвкушающих волнующие схемы перераспределения рынка еды, не идет ни в какое сравнение со счастьем, обрушившимся на голову простого русского Ивана.

Иван давно подозревал, что вонючая плесень на импортных сырах и колбасах образуется из-за того, что они годами валяются на прилавках, потому как мало того что дорогие, так еще и вредные, и класть рядом с ними качественные российские продукты нельзя: зараза может переползти. Однажды сосед Ивана поел доступных сарделек отечественного производителя с добавлением вкуса мяса, идентичного натуральному, не заметив, что рядом лежит какая-то покрытая мхом колбасная иномарка, так у него во лбу такое выросло, что бабы мимо его дома теперь без шуток не ходят. Еще страшнее - пресловутые американские окорочка, которые простой русский Иван ненавидел еще с лихих девяностых, - сначала за происхождение, а потом, посмотрев телевизор, и за ГМО, из которого они состоят. Сосед Ивана однажды поел таких окорочков, и у него перестало вставать с колен, а над тем, что выросло во лбу, уже не шутят даже проходящие мимо бабы.

Про остальные запрещенные продукты, которые мировой империализм, стремясь сжить со свету русский народ, заражает рыбьим гриппом, вашингтонской волчанкой, мартовским выползнем и африканским простатитом свиней, вообще говорить не приходится. Один раз сосед Ивана закусил польским яблоком четыре бутылки водки и чуть не сгорел до утра - так это спасибо, что яблоко было всего одно и что он водку пил, потому что она убила большую часть микробов кольчатого утконоса, которую потом обнаружил в этом яблоке Россельхознадзор…

Долго простой русский Иван терпел засилье импортной отравы на торговых прилавках, но душа его болела за Русь изначальную, о которую вытирает свой натовский сапог грязный забугорный фермер. Один раз он даже в знак протеста по пьяному делу случайно разбил головой витрину продмага, пытаясь откусить от большой ноги, из которой делают вредную еду хамон, однако это не принесло ему желанного облегчения…

К счастью, жизнь расставила все по своим местам, ибо не зря говорят, что правда - она везде дорогу пробьет. После того, как милитаристская Украина вероломно, без объявления войны напала на Россию, науськавший ее Запад решил воспользоваться тем, что Москва, по его сильно ошибочному мнению, ослаблена поставками своих чудо-богатырей в зону внутриукраинского конфликта, и начал подлую экономическую интервенцию против народа-рогоносца. Символично, что одной из первых жертв этой оголтелой агрессии стала авиакомпания под названием «Добролет», сиречь летающее добро, а добро Путин есмь, не зря в народе этого перевозчика называли «Добропут».

Неудивительно, что после такого богопротивного банкротства терпение русского народа, наконец, лопнуло, и он начал мстить зарубежным производителям. Так, всю Россию поднял с колен видеоролик , на котором решительный мужчина в футболке с надписью « Mustang Jeans » (что в переводе на русский, как известно, обозначает «Слава Путину») объявляет «Барашку Черному» свои санкции и разбивает молотком айфон, айпад и веб-камеру, приняв ее сгоряча за американскую.

Поступок, конечно, эмоциональный, но вполне оправданный за счет процветающего в России импортозамещения: так, русскими мастерами информатики недавно был разработан, в частности, военный планшет «Рупад», работающий на платформе «Отечественная операционная система» (кодовое название - «Медведь-скоморохъ») который умеет показывать время с отклонением от московского не больше пяти минут в пять минут, работать в воде и при аномально высоких температурах, что делает планшет идеальным для того, чтобы ходить с ним в баню, но в массовую продажу новинку пока не пускают, опасаясь, что народ к ней пока не готов, да и собирать ее тяжело, вечно шурупы вываливаются.

Также наделал немало шуму и первый российский смартфон, оснащенный экранами с обеих сторон, - с одной стороны экран цветной, а с другой - черно-белый, символизирующий духовные скрепы с культовым советским телевизором «Садко». К сожалению, российский смартфон не получил большой популярности на рынке - задавили рекламой конкуренты, кроме того, злые языки говорят, что без телефонного шнура он к Интернету не подключается, а чтобы поймать сеть, в него надо воткнуть проволочку, а ту проволочку привязать к батарее или хотя бы к ножницам, которые следует обмотать фольгой и вывесить за окно через форточку, чтоб был лучше сигнал.

Между тем, нынешняя волна патриотизма, захлестнувшая государство рабочих и славян, способна быстро оздоровить рынок телекоммуникаций и наконец-то вывести российские изобретения в лидеры мировых продаж. Аналогичным образом главным напитком планеты станет березовый сок в граненых туесках, а «Макдональдс» - прогорит. Собственно, в православной Руси эти позорные забегаловки и так дышат на ладан, потому что там нельзя бухать и спать лицом в «Хеппи Мил» (что в переводе, как известно, означает «Счастливая Алина»), а уж теперь-то им и подавно труба. Ни один русский патриот в «Макдональдс» ныне ни ногой - он ходит в модные фаст-рюмочные, где в стоимость основного блюда входит закуска на выбор - желейная конфета «Резинушка» или бутерброд на палочке.

В то же время несознательных граждан, которые страдают низкопоклонством перед Западом и продолжают водить своих маленьких ублюдков жрать вонючие американские гамбургеры, все чаще начинает карать суровая рука их же товарищей. Так, недавно сосед простого русского Ивана зашел в «Макдональдс» - боже упаси покупать там что-нибудь, просто надо было где-то отлить, и его на выходе, не разобравшись, отстегали расстегаями, но сосед Ивана совсем не обижался и не протестовал, потому что у него в кармане лежала картошка-фри, украденная у зазевавшегося ребенка, и он боялся, что ее найдут.

Разумеется, на фоне столь мощных рывков России в производстве передовой микроэлектроники, ресторанного бизнеса и пищевкусовой промышленности сельскохозяйственные санкции, введенные Владимиром Владимировичем, не принесут русскому народу ни малейших неудобств, а только одну пользу для здоровья, и не только потому, что брюквенная тюря быстрого приготовления концерна «Доброед» всяко полезнее каких-нибудь французских деликатесов, но и оттого, что маленький огородик на балконе соседа всегда выручит в трудную минуту, кроме того, с балкона приятно наблюдать за массовой дракой у гастронома, в который завезли куриные желудочки.

Положительные эмоции уже сами по себе очень полезны для здоровья. Особенно если представлять себе, как именно сейчас, в эту самую минуту, семимильными шагами возрождается сельское хозяйство Великой России, организовываются колхозы и совхозы, вводятся прогрессивные трудодни, а молодежь прекращает предательски бежать из села в город, потому что у нее добровольно отобрали паспорт. Да, будут, конечно, и временные трудности, например, отдельные случаи воровства колосков, но трудное время требует трудных решений, и без расстрелов, наверное, обойтись не удастся.

Но на самом деле, если вдуматься, расстрелы - это во всех смыслах очень полезное дело. Потому что чем больше народу расстреляют, тем больше остальным достанется еды.

Василий РЫБНИКОВ

WAR

  • 06.08.14, 22:46

Діалоги з Юговостоком в історичному контексті, частина 2.

  • 06.08.14, 01:20


Так от, як я уже згадував у 1667році Польша та Московщина поза спинами українців заключили Андрусівський договір за яким поділили Україну  межи собою по лінії Дніпра на дві частини право та лівобережну, хоча цей неформальний поділ і так тривав вже від смерті Батька Хмеля.

 

Ясно шо такий фінт ушами, українцям ніхуя не понравився, а особенно це вкурвило тодішнього гетьмана правобережної України Петра Дорошенка. Треба сказать, шо вищеозначений гетьман був видатним воїном та досвідченим політиком. 

Так от після  грандіозної наїбаловки зі сторони польського короля чиїм васалом він формально був, Дорошенко послав короля нахуй і звернувся по допомогу до Кримського Хана і Турецького Султана. Як ми уже вияснили раньше  ці державні формації не раз вступали в дружній діалог з українцями тому у 1667 році був заключений договір про перехід України під протекторат Туреччини.

Карочє гетьман Дорошенко отримавши воєнну допомогу від Туреччини спочатку успішно провів воєнний діалог з поляками, а згодом і з московитами хотя пізніше кримський хан, з якихто суто своїх меркантільних інтєрєсів пробував йому ставить палки в колеса, но получив піздюлєй від Сірка і більше не вмішувався . Дорошенко у 1668 році  став гетьманом обох частин України. Да кстаті, Дорошенко чеканив свою монету, а для діалогів з Диким Полем створив спеціальний  Торговицький полк.

Дальше всьо було грусно і поляки і московити прагнули реваншу, і використовучи своїх маріонеткових нібигетьманів актівно колотили в Україні своє політічєскє гамно, а Султан Турецький використовуючи служебне положеніє, почав тупо грабувать українців, і таке бляцтво творилося, аж поки Дорошенко не зрікся булави у 1675 році.

А шоб ви знали, шо Іван Мазепа (наступний гетьман всія України) спочатку вірою і правдою служив у Петру Дорошенку, но якто неудачно попав в плєн до запорожців, а потім при странних обстоятєльствах переметнувся в московський табір де і зробив головокружитєльну кар'єру, хотя кінчив він хуєвато, ну ви в курсє. Да, чуть не забув, українці помогли 1696 року припизженому Петру І  завоювать кріпость Азов, це був мать останній наш діалог з юговостоком 17 століття.

Усеньке 18 століття Україна йшла у фарватері Московської імперії і спорадично участвувала у конфліктах з юговостоком в лиці Туреччини та Кримського Ханства, особенно після воцарєнія на московський престол Катьки-німфоманки. Запорожці потихеньку колонізували Дике Поле закладаючи там промисли та зимівники, но аккурат 1775 року після успішної московсько-турецької війни, Катьці шото попало під хвоста і вона рішила зничтожити Запорозьку Січ, шо вона і зробила, гетьманат вона кстаті ліквідувала на 11 років раньше. Но запорожці тоді з Дикого Поля нікуда не ділися і продовжували там свої діалоги, хотя у них там вже появилися конкуренти в лиці Новосербії і Слов'яносербії(зараз луганда) та переселенців із завойованого Криму і не нада тут робити мені круглі очі, депортація корінних народів з Криму то стара московська традиція.

Перша деукраїнізація юговостока відбулася 1792 році, коли Катька-німфоманка подарила запорожцям в лиці Війська Козацького Чорноморського право колонізувать Кубань, таким чином убивши двох зайців забравши з українських земель ворохобний пасіонарний елемент і підперши ним воінствєнні кавказькі племена, козакам канєшно діватися не було куда, бо вибір був маленький- або Кубань, або кріпацтво.

Отакеот.

(далі буде)


Діалоги з Юговостоком в історичному контексті, частина1.

  • 06.08.14, 01:14



Каталізатором написання цього тексту послужила загальна занепокоєність тим фактом, шо немає діалогу з Юговостоком.

 

 

По традіції не буду починать від сотворення світу, не потомушо неосвічений, а потомушо лінивий.)) Почну з раннього середньовіччя.

Так от, після того як Святослав Хоробрий жестоко запиздячив Хазарський каганат, назавжди похоронивши його експансіоністські плани, акурат ті землі шо зараз прийнято називать Юговостоком зайняли печеніги, або по грецькому пацанаки (тепер ви будете знать етимологію слова пацан). Нада замітить, шо печеніги  не мали якоїсь державної формації но були чоткими кочовими пацанами зі своєю ієрархією, піздили всьо шо погано лежить і всі діалоги предпочитали вести з позиції сили, ну і подекуди виконували грязну роботу за бабло. Саме за візантійське бабло у 972році печеніжський хан Куря грохнув із засади Святослава Хороброго, який повертався з невдалого походу.

Понятно шо Києву такі способи ведення діалогу не нравилися і кінчилося це для пацанаків прогнозовано хуйово, у 1036 році Ярослав Мудрий окончатєльно поламав неченігами роги знівелювавши їх до статусу подчіньонних васалів,  вони і дальше займалися своїм улюбленим ділом но уже в основному  грабували Візантію.

Потому років через 100 на ті землі приперлися половці, і ясно шо вони першим ділом, по наводці візантійців на початок хуйнули пацанаків, а потім пробували хапнути Київ. Но Володимир Мономах був тоже не пальцем роблений і в рамках тодішнього методу ведення діалогу за три заходи поламав роги і половцям, частина половців здриснула на Кавказ, ті шо залишилися були інкорпоровані в Київську Державу на правах автономій Біла і Чорна Кумані. До 13 століття діалоги тривали з перемінним успіхом, раз билися раз мирилися, но потім приперлися монголи і вчинили половцям натуральний геноцид після чого відбувся ексодус їх залишків  на територію Мадярщини, (тепер ви будете знати чому мадяри недолюблюють українців).

Дальше було все грусно, Юговосток став називацця Біла Орда (провінція Золотої Орди) , а то шо осталося від Київської держави називалося Галицько-Волинське князівство (ГВК). Шоправда король Данило Галицький на початках пробував вести традиційний воєнний діалог з монголами, і даже під'юджував Папу Римського нащот хрестового походу проти Золотої Орди. Но Європа, як всігда буває у ділах з українцями, позорно засцала і ніякої воєнної допомоги не дала.  В сухому остатку король Данило послав Папу Інокентія 4 нахуй і пробував ламати роги монголам сам,  но не дав ради і кнізявство на кінець 13 ст. увійшло в склад Золотої Орди на правах автономії і таке блядство тягнулося до початку 14 століття.

Потім почало набирати силу ВКЛ (Велике Князівство Литовське) , яке на протязі 14 століття ВКЛ відвоювало  та інкорпорувало більшість українських земель, якраз саме в той період за Юговостоком закріпився топонім Дике Поле, і діалоги  з ним велися тільки в плані прикордонних конфліктів із загниваючою Золотою Ордою, яка припинила портить воздух  тільки на початку 16 століття.

Приблизно з половини 16 століття починає функціонувать спеціальний інститут для діалогів з Юговостоком чи то пак Диким Полем, під назвою Запорозька Січ. Цей військово-політичний конгломерат формально поступаючи на службу до того чи іншого монарха в різні періоди своєї історії, вважав і небезпідствно, Дике Поле зоною своїх інтересів. Тут нада замітити шо після розпаду Золотої Орди, Дике Поле певний час мало статус нічийних земель, диких та безлюдних.  Ясно шо при таких розкладах, запорожці взялися колонізувати це неформальне надбання.

У 16-17 століттях акценти діалогу українців з Юговостоком змістилися в сторону півдня тоїсть Кримського Ханства.

Тут можна виокремити маловідомий факт, шо Кримське ханство будучи правонаступником Золотої Орди стягувало щорічну данину з Московського Царства, і всьо би було харошо, якби патологічний садіст і параноїк Іван Грозний не захопив Казань та Астрахань і спробував позбутися вассальної залежності. Якраз в цьому місці не видержали нерви у кримського хана Девлета І Гірея і у 60-х роках 16ст. він започаткував харошу традицію щорічних татарських походів на Москву.

Ясно шо в рамках українсько-московського діалогу запорозькі козаки не могли стояти осторонь і приймали дуже активну участь у цих татарських походеньках, шо вже тоді заклало фундамент  майбутніх дружніх стосунків з кримчаками і неприязних з московитами. До речі пам'ятного 1571 року спільними зусиллямми кримчаків та українців місто Москву спалили к хуям собачим, шоправда тоді царю Іоанну 4 вдалося здриснути в рязанські ліси. Ну і апофеозом цих походів, 1575року. стало зречення Івана Грозного від престолу на користь Сімеона Бекбулатовича- прямого потомка монгольських ханів. Ну то таке.

Потім запорожці не менш активно включилися у діалог, який вела Річ Посполита з тим же Московським Царством у Смутноє Врємя, по поводу претензій на трон, і знову козаки разом з польськими військами регулярно ходили "скородити списами московські ребра", так тоді прийнято було називати цей процес діалогу.

Паралельно запорожці почали вести воєнно-морські діалоги з Портою Оттоманською по поводу територіальних претензій останньої на Дике Поле, чим добавляли геополітичного мєнінгіту всій Європі. Шутки шутками, але після кожного вдалого походу запорожців, султан турецький жбурляв чалмою до підлоги і недвозначно погрожував напасти на Європу і вирізати нахуй усіх невірних за таку наругу.

Так тягнулося до половини 17 століття, аж поки поляки не рішили забрати в українців останню сорочку і влаштувати апартеїд та закріпачення зі всіма наслідками.

Опісля українсько-польського  шестирічного, та польсько- московського трирічного діалогів, українські землі по Андрусівському сепаратному миру були розділені між Московщиною і Польщею.

І ось тут саме в цьому місці і починається повчальна історія діалогів між правобережною та лівобережною Українами.

 


Мурзік Васильович

(далі буде)

Про інформаційну войну

  • 05.08.14, 22:35


Кажуть шо ми програєм інформаційну війну з Росією.
Так шо ж бідкаться? 
Треба шось робить.


Напрімєр,
вранці по всіх телеканалах срочне звернення Президента.

На екрані - Петро Олексійович з мокрими очима.

 

І чистісінькою англійською (ну, шоб було світу понятно) починає:
- Люди! Вночі в Бердичеві був іночтожений дєцький дом. Всі 46 з половиной діток були порізані на куски. На місці прєступлєнія були найдені візітки "Сєктор Путіна" (показують крупним планом, внизу на візітці штрихкод Росії).
По свєдєніям развєдки останки в рефрижераторах були доставлені в ресторани Москви.

Далі Петро Олексійович плаче.

Всьо - Європу колошматить! 

Президенту звонять бесперестанку. А Петро Олексійович - не отвічає. Жінка бере трубку і каже:
- Звиняйте, мусьє Оланд, Пєтя в таком тяжолом состоянії з похорону приїхав...
А потом каже:
- Петя, Анжела звонить.
Петро Олексійович киває, мол, давай:
- Ало, Анжела? Драстуй! Таке горе, Анжела, шо вопше. Давлєніє 200 на 100. Шо? Володька каже, шо не було такого? Пиздить твій Володька, прости, Анжела, за прямоту. А я тобі там посилку послав. Яку? Маленьку. Носочок дєцький, размєр 19, житомирського завода. Розовенький. Правда окровавлений. Дівчинку, кстаті, Анжелою звали. В твою честь...

Далі плачуть разом.

А вечором у всіх новостях Руслана Писанка голосить (вона як воспітатєльніца одна уціліла). І між голосінням подробно розказує як проходила різня (не можу повторить - страшно).

Проходить ніч.
Вранці - срочна прес-конференція Яценюка.

Арсеній Петрович держить в руках якусь пом'яту бумажку в красних пятнах і чистісінькою англійською розказує:

- Сьогодні вночі на тєріторії Курської області було спалено село корінних німців. Всі 825 з половиной людей погибли. Успіли тіки передать ось це пісьмо (показують крупним планом бумажку, заляпану соусом). 
Прощальне пісьмо було доставлено нам одиноким журавлем, який успів вирваться з плєна.

Далі - ридає.

Всьо. Європу колотить!
Всі звонять Арсенію Петровичу. Но, він тіки один раз отвітить. 
Тихим, скорбним голосом:
- Анжела, в пам'ять про нашу вечерю, одправив тобі це пісьмо. Збережи, Анжела, для потомков.

Ввечері по всіх новостях показують журавля, який подробно розказує, як було спалене село. І добавляє, шо людей унічтожали кляті "зауральці". Но, стєрх трохи пагано ше говорить і у нього постоянно одна буква випадає. 
Корочє, "засральці" всіх унічтожили.

Хуйло, канєшно, почне нєрвнічать. 
Визве там когось:
- Сурков? А ну, провірь,паразіт, це не з моєї стаї, блять, прєдатєль?! Ати чим вопше занімаєшся?! Я тебе за шо у кормушки держу?!

От може ось так попробувать?


Да, це не прес-релізи розсилать. Но, хай прес-служби трохи напряжуться.

Добавлять креативу.


/ Світлана Яремчук/