Письменника Аркадія Гайдара вигнали з красної армії та закрили в дурку. За пияцтво і безпричині розправи над мирним населенням. Підлічившись він продовжив пити, час від часу різав собі вени та жалівся на те, що йому сняться вбиті в дитинстві люди. Попутньо він писав книжки для дітей - про дружбу простих совіцьких піонерів з офіцерами НКВД та таїнства прийому в компартію. Так школьніки вчилися любити свою необ'ятну радянську батьківщину по книжках алкоголіка, котрого вигнали з красної армії за жорстокість.

У дєтского совкласика Льва Кассіля був молодший брат Ося, також дєтский письменник. В 1938 році Осю розстріляли по надуманому поводу, в 50-ті - наново реабілітували. Лев Абрамович не дорікнув владі жодним словом і продовжував писати оптимістичні казки про геройських октябрят та вратарів республіки. За Осю пам'ятали тільки шанувальники автобіографічного Кондуїта, вони ж могли згадати величної сили епізод, коли революційні матроси ледь не закатали в чека письменникову маму за погано настроєне піаніно, реквізоване напередодні у неї ж на нужди революції.

Лауреат шевченківської премії Андрій Головко застрелив дружину та дочку, лікувався од депресії, прижив дитину од дурдомівської санітарки та калічив психіку радянських дітей однією своєю присутністю в шкільній програмі.

Тут можна було б ще написати про донощика Микитенка, маразматичку Моріц, плагіаторів Лагіна і Волкова, блядуна Нагібіна та тьму інших інтєрєсних людей. Проте, займатися переписом уродів я не збираюся.

Натомість нагадаю розхожий епізод із роману старого літературного троля Солженіцина. Хворого на рак видного партапаратчика в лікарні навідує доця. Доця вчиться в літінституті і розказує всій палаті як бухала з Горьким, їздила на шашлики з Зощенком та ходила на балєт з Катєвим і Бонч-Бруєвичем. І коли папа занепокоєно питає: "Доця, ну а єслі в тебе таланта нема, як же ж ти устроїшся?", юна красуня дзвінко сміється, гладить нещасного хворого батька по лисіючій голові і втішає : "Нічо страшного, папа, стану дєтским письменником"

Про що власне цей епізод? Про то що радянська дитяча література це отброси писані отбросами для отбросів, тільки й всього. У світі сміливого Гарі Поттера, добрих хобітів, красівої Білосніжки та мудрих муммі-тролів совіцьким картонним уродам штибу піонера Тімура місця немає. Всі хто застав радянські дєтскі бібліотеки де Мауглі видавали із спецхрана, а єдиний примірник Марка Твена гуляв по руках і виловлювався з диким трудом це підтвердять. Хоча книг було багато і полиці чесно вгинались під хламом типу Погодіна, Мірошниченка та ілюстрованої треш-мілітарі "дєдушкіни медалі".

Як ви будете воспитувати власну дитину - ваша і тільки ваша справа. Ну і рибьонка звісно, вони зараз умні й розбираються. Хай воно читає Плейбой і Шантарам, дивиться Шрека та Інтерстеллар, грає Дьябло та Сімс, ходить на тайквондо та акробатичний рок-н-ролл. Але читати совіцьку дєтлітературу йому не варто, хоча б до 16. Мій вам совєт - викиньте її на свалку або хоча б закривайте на ключ. Нестайка та Коваля можете оставити.

Безумовно, можна цього й не робити.Якщо ви не збираєтеся заводити дітей.

Всім гуманізму і родітєльської мудрості, посони.

Вовк

Дивіться, Януковичу було куди втекти. Путіну теж доведеться тікати і він втече в ЛНР. Янукович слідом втече в ДНР. Тоді Путін втече в ПМР, а вся ЛНР втече в ДНР. Слідом ПМР втече в це ДЛНР, і утвориться ПЛДМНР, і в темній кімнаті посеред цього симпатичного утворення зустрінуться двоє - Янукович в махровому банному халаті і Путін в роздертому на спині пінджаку. Янукович пригостить Путіна стаканчіком квасу, вони сядуть на крокодилову валізу і мовчки затужать. А потім обичний вася з охоронної агенції "Хаза енд шухер" застрелить обох з обичного макарова.

Ціна питання, гадаю, на ту мить, складатиме суму близько 10.000 доларів США, не більше. Той вася на ці гроші купе собі пожиттєву путьовку по шевченківських місцях, поїде в Канів і отруїться пельменями в кафетерії "Добра путь". Кухар Петя, родом з Холодного Яру, на отриманий гонорар купе в сім’ю компутера, і вперше в житті лайкне пост Тетяни Монтян про їбаністичні ОСББ, в цю саму мить фейсбук схлопнеться і перетвориться на склянку яготинського кефіру з непоганою жирністю.

Приблизно в той саме час людство отримає перший в історії цивілізації підтверджений сигнал з космосу. Це буде бандероль котра впаде з неба посеред Байконура. Вчені знайдуть в ній фотопортрет Леоніда Даниловича Кучми, дбайливо загорнутий в мамин рушник, слоїк з ожиновим повидлом і монгольський паспорт на ім’я Вітренки Наталі Михайлівни. Сторінку з пропискою буде видерто чиїмось іклами, в обкладинці сховано чотири юані на первоє врем’я.

Далі ясності нема, але шото буде.

Телефонує ворог. Генерал армії РФ. А по сумісності - друг мого дитинства, який у 1980 як закінчив восьмирічку, як потелепався по військових училищах, по гарячих точках, по казармах, то й дотелепався до генерала, керівника одного з військових округів.
Останній раз бачилися у 2005-му, на зустрічі випускників.
- Чому ви не наступаєте? Чому топчетеся, як віслюки на гімні, хохли єбані?! В штани наклали? Чи вам приємно дивитися, як ми серемо і счимо на вашу землю?
- Отам, де серете і счите, ви позначили територію, де ми вас закопаємо, кацапи йобані. А я, коли до тебе доберуся, зроблю з твого черепа нічний горшок.
- В пам*ять про наші дитячі роки?
- Шо ти, як той гусак, гегочеш?
- Просто я дуже радий тебе чути.
- Він радий мене чути! Ти краще скажи, як ми будемо воювати? Шо там намислив ваш хуйло?
- Воювати?! З ким? З ким ти тут, блядь, збираєшся воювати? На Кавказі – одно звєрйо! Дєдовщина – мама моя! Приходить чурка в частину, а руский офіцер, старлєй чи капітан, боїться слово йому сказати. Бо буде йти офіцер додому, а його в місті перестрінуть чуркині земляки, посадять в машину і все популярно пояснять.
В Москві, в Пітері - взагалі все по-європерськи, все через зад: офіцери продають молоденьких солдатиків підарам за грубе бабло, а ті возять їх по саунах і в очко трахають.
- Класна у вас армія. Шо ж ви так довго пизділи "красная армія, красная армія", коли насправді вона у вас голуба?
- Ато! У нас у Забайкаллі ще не то! Популяція якутів і бурятів зростає в геометричній прогресії. Заходять китайози на нашу територію маленькими групами, по мільйону осіб в день, купляють собі російські паспорти і стають якутами та бурятами. Росія вже давно не славянська країна і, тим паче, не християнська. Росія дивиться на Америку, на колір шкіри їхнього президента і жахається. Це її чекає вже через якихось 10-20 років. Російський цар надьожа – вузькоокий вахабіт. Уявляєш? Тому 5-10 мільйонів білих рабів з України проблему не вирішить, але хоч якось допоможуть вирівняти етнорелігійний баланс.
- І чого це ви раптом так піклуєтесь про власну генетику? Від самого початку ви були ординцями, потім, за рахунок київської крові і сперми, отримали європейські пики, а зараз знову станете азіатами, тобто повернете собі свій первісний стан.
- Я – українець. І я ще лемко. Жи бись знав.
- Так. Ти лемко. Мало я тебе пиздив у школі на великій перерві.
- Малчать, рядавой. Чи ти у нас хто? Замкомбата? А я - генерал!
- На хую я бачив таких генералів.
- Я 34 роки внєдрялся в генштаб ворога.
- Штірліц грьобаний.
- Воюйте, сцикуни. Немає Росія ніяких збройних сил, ніякої армії. Та й самої Росії - братньої, славянської, християнської, якщо чесно, - вже давно немає. Воюйте. Я вам здам усе Забайкалля. Та шо там Забайкалля. Весь Далекий Схід буде ваш.
- Ало? Ало? Ало?
Не чує. Перервався зв*язок.
А класно було б. Якби...