Аграрне сновидло.

Тихо орав культурну ниву і напоровсь плугом на бідон бабиного самогону. Та баба вмерла ще за Андропова, тож самогон настоявсь і просяк вінтажним смаком. Три літрі продав, решту випив і вмер. Поховали на гноярці, за короварнею на третій день.

Далі тиша, а потім несподівана комісія з "Чортдержзему".

-Шо, кажуть, допивсь?

-Та допивсь.

-А нахуя?

-Та стреси, неврожай, обжинки, дідух, грошей нема, сакральність є, одноманітність праці на землі.

-Ясно, збирайся підеш з нами.

-Не хочу.

-А, не хочеш, то холонь тут, жлоб вонючий.

-Та пішли ви нахуй!

-Шо, блядь? Почалася бійка.

Полупив тих чортів, склав на купу, виліз подивитися, шо там на гноярці. Коли суне Мокрина Бабенчиха з клумаком макухи, стара як комісія по моралі.

-А шо, бабо, стара ж шо пиздець, поперек не гнеться, ноги круте?

-Та стара вже синку, ой стара, ото за совітів робила була на молотарці...

-Так бабо, як стара то лягайте на моє місце, скіки можна п’ятки дерти. Лягла, нічо так, понравилось, рішила зостатися. Загорнув, присипав трохи макухою, хустку собі лишив, бо дороге.

Пішов зранку на базарь продавати хустку, вкрав яйце і з’їв. Схопили мусора за крадіжку і посадили в тюрму. П’ять год строгача через яйце. Вийшов через п’ять год, вернувсь на село, а гноярки вже нема. Де була гноярка штунди збудували церкву, і моляться Богові. Став і собі штундою, а потім покрутивсь туди сюди, щось не те, хуйня короче. Пішов втопився. Ні, ти диви, чогось не вийшло.

Прокинувся, пішов на город сапати ті йобані патісони, нахуя його було сіяти, хіба свиням, то хай самі й сапають. Коли дійсно хуяк і сапають, мовчки, наче так і треба

Знову прокинувся, цього разу вже остаточно. Ой блять, на работу апаздиваю, у мєня же важная встрєча в офісє с, с, с.... інфаркт нахуй. Поховали на Байковому. Пам’ятник поставили коштовний - два базальтових буряки, гранітна свиня і бронзова сапка. Підпис - інвестори.

Моралі нема, але є амораль - подзвони баткам, вилупок!

Спасибі державі!