Памяти атамана Сирка

Все спочило, тільки глину

Риють роторні химери

І тече через долину

Чортомлик попід кар'єи

У долині за туманом

Коні хрумають травою,

Як вам спиться, отамане,

Із чужоюголовою?

Чи своя булапогана,

Що позичили в сосіда?

Горе,горе,отамане,

Але правди діти ніде -

В Запорізькшм вольнім краї

Отака вам нині дяка:

- Хто такий Сірко? - питаю

- Як то хто, Сірко? - Собака.

Отака вам, отамане

Від гнилих онуків шана.

Щастя ваше, бусурмани,

Що Сірко уже не встане.

Не зведеться з булавою

На коні своїм буланім,

Бо з чужою головою

У чужому спить кургані.

Та не всі ще, слава Богу,

Люди совість розгубили.

Не стежину, а дорогу

Протоптали до могили!

Б. Мозолевський.