Наш вічно молодий поет!

У неділю, 25 жовтня, у с.Бортятин Мостиського району Львівської області у рамках відзначення 100-річчя від дня народження українського поета Богдана-Ігоря Антонича було урочисто відкрито музей-садибу його імені.

У Бортятині, де проживали і поховані батьки поета, де пройшли його дитячі та юнацькі роки, урочистості розпочалися із панахиди на могилі батьків Богдана-Ігоря Антонича на місцевому цвинтарі. Потім відбулася урочиста церемонія відкриття музею-садиби.

Можливо, ми ще не до кінця усвідомлюємо, що сьогодні відбувається історична подія: село було відоме багатьом, а завтра воно стане відоме всьому світові. Тому що сьогодні ми відкриваємо музей-садибу, до якої будуть приїжджати представники зі всього світу. Ім’я Антонича, який прожив неповних 28 років, стоїть поряд з відомими у світі поетами України. Нині твори Антонича читають англійською, словацькою, польською, литовською, чеською, латиською, російською та іншими мовами світу.

Антонич залишиться назавжди молодим і красивим юнаком. України горда з того, що має великого сина Богдана-Ігоря Антонича.

Особливість поезії Богдана-Ігоря Антонича полягає у тому, що це поезія вічна, бо вона йде від душі, від буття, це поезія молодості.

ПІСНЯ ПРО ВІЧНУ МОЛОДІСТЬ Запрягти до саней чотири чалі коні     і вчвал, і вчвал! Заіржуть баскі бігуни на реміннім припоні.     аж луна відіб'ється     від скал, від скал. Труснути батогом на вітер буйний     і вдаль, і вдаль! Наші очі далеччю гартуймо,     а серце куймо     на сталь, на сталь. Ударять у срібну рунь золоті копита,     мов грім, мов грім. Повними грудима будемо вітер пити,     під дахом синього неба     наш дім, наш дім. Снігів завмерлу тишу вигуком розпороти:     нема турбот! І сонцю ми поженемо навпроти,     бадьорі, радісні,     в галоп, в галоп. Запрягти до саней чотири чалі коні     і вчвал, і вчвал! Навпростець переїдемо всі перепони,     здобудемо     життя фінал. Розпускають коні сиві гриви,     пара з уст, мов дим. З рвучим вітром буйногривим!     Бути вічно юним,     вічно молодим!

Головний ініціатор створення музею-садиби, поет, почесний голова оргкомітету, лауреат Шевченківської премії Роман Лубківський нагадав присутнім про підписання Президентом України про відзначення в Україні 100-річчя від дня народження Богдана-Ігоря Антонича.

Роман Лубківський висловив сподівання, що увага до нашої культури буде постійною, і ми будемо йти шляхом відродження національної пам’яті. Адже, на переконання Шевченківського лауреата, ми мусимо відновлювати цілісність України не лише територіальну, а й духовну. На цьому шляху ми повинні згадувати тих, хто покинув антоничівський край – Лемковину.

Приєднатися до події